Бенчмаркінг як форма динамічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

ustify">     Таким чином бенчмаркінг — це невід’ємна складова діяльності підприємства в конкурентній боротьбі, що дозволяє відносно дешево і швидко відреагувати на зміни в ринковому оточенні. 
 

     1.2. Фундаментальні засади бенчмаркінгу  на підприємстві 
 

     Бенчмаркінг є потужним інструментом за допомогою якого, організація може проводити порівняльний аналіз продуктів, обладнання, персоналу, процесів. Він дає можливість подолати певний застій в керівництві, зрозуміти реальну положення справ, перетворює самозаспокоєність в  потяг до поліпшення підприємства, виявляє резерви підприємства та вказує на потенційні проблеми, а також шляхи їх подолання [16].

     На  сьогодні жодне підприємство не зможе  втриматись на ринку якщо не зважатиме  на своїх конкурентів, не досліджуватиме їх, не перейматиме досвід кращих з них. Необхідність процесу бенчмаркінгу полягає в тому, що він вказує як можна змінити спосіб ведення бізнесу з метою досягнення найбільшої ефективності від діяльності підприємства.

     Налагодження  бенчмаркінгу на підприємстві є процес індивідуальним, адже необхідно враховувати галузеві особливості, особливості об’єкту дослідження, ступінь доступності інформації та інші чинники. Проте, різними дослідниками цього питання наводяться принципи проведення бенчмаркінгу, яких повинна дотримуватись кожна організація [8].

     Основні принципи бенчмаркінгу:

• взаємність — бенчмаркінг є діяльністю, що базується на взаємній згоді та обміні даними, які забезпечують «виграш» для обох сторін;
• аналогія — оперативні процеси партнерів мають бути схожими;
• вимірювання — це порівняння характеристик, виміряних на декількох підприємствах; метою є встановлення того, чому існують розбіжності в характеристиках і як досягти їх найкращого значення;
• достовірність — бенчмаркінг проводиться на основі фактичних даних, точного аналізу, а не лише на основі інтуїції [12].

     Впровадження  бенчмаркінгу має певні особливості. Перш за все слід запам’ятати, що бенчмаркінг може проводитися на різних рівнях:

• на мікрорівні — це інструмент, який використовується для зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку;
• на мезорівні — проводиться по чинниках, характерних для галузі в цілому;
• на макрорівні — зіставляється ефективність державної політики, що впливає на конкурентоспроможність (ціни на основні чинники виробництва, дані, що характеризують інфраструктуру, рівень інновацій тощо).

     Відповідно  до такого поділу найбільш поширеними та максимально вживаними на сьогоднішній день є три види бенчмаркінгу: внутрішній, зовнішній та функціональний [21].

     Як  вже зазначалось, процес бенчмаркінгу може здійснюватись за будь яким  об’єктами. Найчастіше це:

1. ринкова частка;
2. якість продукції;
3. ціна продукції;
4. технологія виробництва;
5. собівартість продукції, що випускається;
6. рентабельність продукції, що випускається;
7. рівень продуктивності праці;
8. обсяг продаж;
9. канали збуту продукції;
10. якість команди менеджерів;
11. нові продукти;
12. репутація фірми.

     Процес  бенчмаркінгу таких об’єктів частіше  за все відбувається за допомогою  інформації про фінансові показники  діяльності підприємства, про задоволеність  клієнтів продукцією та обслуговуванням, про інноваційну діяльність підприємства, розвиток кадрів і маркетингу.

     Основною  метою бенчмаркінгу є зміцнення  конкурентних позицій на ринку за допомогою конкурентних переваг. Конкурентні  переваги дають можливість організаціям встановлювати більш високі ціни, завойовувати більшу частку ринку. Дослідження конкурентних переваг за допомогою бенчмаркінгу проходить не тільки при співпраці з іншими підприємствами, але й при дослідженні думки клієнтів.  Існують різні способи проведення бенчмаркінгу конкурентних переваг. До таких відносять дослідження параметрів продукції, її якості, рівня обслуговування клієнтів, іміджу компанії.

     Бенчмаркінг параметрів продукції проходить  шляхом порівняння співставних параметрів продукції. Проте, при такому дослідження існує ряд перешкод. Так, наприклад, в продуктах з одним і тим же функціональним призначенням існує ряд зовсім неспівставних характеристик.

     При бенчмаркінгу якості продукції основним є розуміння не тільки того, яких рівнів якості необхідно досягти, але й того, які методи необхідні для досягнення цієї якості.

     Бенчмаркінг рівня обслуговування клієнтів очевидний  при реалізації. У той же час  це досить ємний напрямок аналізу, що може починатися з вивчення системи прийняття замовлень і збуту продукції, кількості скарг і т.д. 
 
 

     1.3. Процес двостороннього бенчмаркінгу, як ефективного методу управління  бізнесом 
 

     Процес  бенчмаркінгу, коли представники однієї організації відвідують іншу організацію, навчаючись при цьому, називається  взаємним або «двостороннім бенчмаркінгом». В західній практиці він вважається найбільш ефективним з точки зору отриманих результатів. У класичному варіанті «двосторонній бенчмаркінг» має 12 послідовних етапів. На практиці можна скорочувати процес відповідно до вимог ситуації й завданням, які організація ставить перед собою. Однак 12-й, останній, крок важливий завжди [19].

     На  першому етапі проходить визначення «об’єкта» або «процесу» вивчення. Завдання даного етапу полягає в тому, щоб максимально конкретно визначити, який вид ноу-хау необхідно привнести ззовні. Саме на цій основі згодом будуть установлені цілі бенчмаркінгу, такі, як: одержання нових знань, поліпшення практики або поліпшення концептуальних, соціальних і технічних навичок.

     На  другому етапі відбувається визначення ключових факторів для вивчення. На цьому етапі, по-перше, конкретизуються питання в тій частині діяльності, що буде вивчатися в процесі бенчмаркінгу. До цієї роботи важливо залучити різних людей. Це дозволить створити максимально широкий спектр досліджуваних питань. По-друге, на даному етапі також необхідно визначити критерії для виміру досягнень в обраній для бенчмаркінгу діяльності. По-третє, для здійснення бенчмаркінгу створюється група, що остаточно визначає питання для вивчення. Чим конкретніше будуть сформульовані питання й критерії спостереження — тим краще.

     На  третьому етапі проходить вибір організацій, що мають кращу практику в області, обраній для бенчмаркінгу. Для цього можна використати різноманітні канали інформації й методи (мозковий штурм, рекомендації працівників організації, партнерів і ін.).

     На  четвертому етапі обирають найбільш підходящу організацію. Якщо кандидатура потрібної організації відома, то 3-й і 4-й етапи зливаються в один. Якщо ж альтернатив декілька, необхідно зробити вибір. Це завдання групи, що буде здійснювати бенчмаркінг. Критерії для здійснення вибору можуть бути наступні:

• наявність в організації знань або досвіду, яких бракує базовій організації;
• зацікавленість організації з погляду двостороннього бенчмаркінгу.

     На  наступному етапі повинно відбуватись  узагальнення власної практики й знань. Робота на даному етапі дозволяє перевірити якість і «працездатність» питань, розроблених для бенчмаркінгу [15].

     На  шостому етапі проходить безпосереднє вивчення практики. Цей етап — центральний у всьому процесі, він вимагає ретельної підготовки всіх членів групи. Підготовка до візиту в іншу організацію здійснюється не тільки через формулювання й відбір питань, але й через вивчення літератури, щоб на місці не витрачати час на питання, на які можна отримати відповіді заздалегідь. Добре, коли візит починається з «загальної екскурсії» в організації. На цій стадії можливі спільні зустрічі представників двох організацій по обміну досвідом у досліджуваній області. Це досить корисно, оскільки ця форма роботи дозволяє на практиці реалізувати принцип партнерства — не тільки брати, але й віддавати. На цьому етапі важливо вивчити історію того, як були досягнуті високі результати в досліджуваній діяльності й причини обрання шляху, що привів до успіху. Надзвичайно корисно буде більше довідатися про проблеми, які можуть виникнути під час розвитку цієї діяльності.

     На  сьомому етапі відбувається порівняння двох організацій, формування висновків  та нових ідей. Власне, порівняння, висновки й нові ідеї народжуються безпосередньо в процесі бенчмаркінгу. Завдання даного етапу — узагальнення матеріалу. Цей процес може проходити як серія послідовних зустрічей у двосторонніх малих групах, що аналізують вузькі предметні області дослідження, а потім в об’єднаній великій групі і, нарешті, у тій групі, що проводила бенчмаркінг у партнерській організації. У кожному разі після спільної роботи процес формулювання висновків повинен бути завершений і оформлений на папері.

     На  восьмому етапі узагальнені результати дослідження оформляються у формі звіту. У звіті повинні знайти відбиття: відповіді на поставлені питання й отримані нові знання; сильні сторони партнерської організації; деякі ідеї для розвитку базової організації; практика або знання, які могли б бути використані для інших сфер діяльності; практика базової організації і пропозиції для проектів розвитку.

     На  дев’ятій стадії ми встановлюємо цілі поліпшення нашої власної практики, засновані на тих ідеях, які виникли  в результаті узагальнення дослідження. Пропозиції по досягненню поставлених цілей можуть бути сформульовані у формі проекту, що включає наступні важливі аспекти: суть ідеї, цілі, умови, відповідальність, розклад, бюджет і поетапний план.

     На  десятому етапі відбувається схвалення плану проекту. Залежно від масштабу проекту, рішення по його затвердженню й запуску приймає або керівник компанії або, якщо масштаб проекту не занадто великий, керівник, безпосередньо відповідальний за область, у якій буде реалізований проект.

     На  наступному етапі відбувається впровадження проекту.

     На  завершальному, дванадцятому етапі, відбувається підтримка нової практики й підготовка нових кроків по бенчмаркінгу. Після впровадження проект стає звичайною поточною практикою. І якщо організація зацікавлена в подальшому розвитку, необхідний постійний моніторинг того, наскільки успішно працюють всі організаційні процеси й підсистеми. Відповідно, коли потреба в поліпшенні яких-небудь процесів або систем стає очевидною, процес бенчмаркінгу продовжиться вже з новими партнерськими організаціями.

     Власне  кажучи, розглядаючи бенчмаркінг  не просто як інструмент разового вдосконалення, а як довгостроковий процес глибоких змін і розвитку компанії, заснований у першу чергу на партнерстві  з іншими організаціями, стає очевидним, що не існує якогось завершального кроку. Сповідуючи принципи відкритості, уважності й сприйняття того, що відбувається навколо, організація вчиться мистецтву бути адекватною зовнішньому середовищу, а отже, бути успішною й процвітаючою.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ПБК ‟СЛАВУТИЧ”» НА ОСНОВІ БЕНЧМАРКІНГУ

     2.1. Загальна характеристика підприємства та перспективи його розвитку 
 

     Пиво-безалкогольний комбінат ‟СЛАВУТИЧ” був збудований у 1974 році, як один із типових чеських пивних проектів на території колишнього Радянського Союзу. В процесі приватизації комбінат було перетворено у ВАТ «ПБК ‟СЛАВУТИЧ”». У 1996 році акціонери підприємства прийняли рішення про початок співробітництва із скандинавською корпорацією «Балтiк Беверiджiз Холдiнг», що сприяло подальшому росту та експансії компанії на ринку. До складу «Балтiк Беверiджiз Холдiнг» входить 17 пивзаводів. ‟СЛАВУТИЧ” — найбільший пивзавод, що належить холдингу в Україні. З 1996р. ‟СЛАВУТИЧ” — практично новий завод із новітнім обладнанням та технологіями, що відповідають світовим стандартам. Товариство посідає третє місце на пивному ринку України i охоплює 18,5% цього ринку. ‟СЛАВУТИЧ” реалізує 12 сортів пива, а також має ексклюзивні права на виробництво та дистрибуцію пива «Туборг Голд» та напоїв компанії «ПепсiКо» на всій території України. В 2007 році підприємством було вироблено 31129 тис. літрів пива. В 2004 році відбулося урочисте відкриття нового пивоварного заводу у м. Києві, будівництво якого було розпочато в 2003 році. 28 квітня 2008 року компанія Carlsberg Breweries оголосила про вступ в силу схеми щодо придбання бізнесу компанії «Балтiк Беверiджiз Холдiнг». З цього часу Carlsberg стає єдиним власником «Балтiк Беверiджiз Холдiнг», який припиняє своє існування, а компанії, що входили до нього, переходять до Carlsberg Group.