Розрахунок  вказаних показників рентабельності, їх аналіз дають змогу керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям  орієнтуватися у вирішенні економічних  питань, веденні господарства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.

      Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання.

      У кожного підприємства для забезпечення нормального процесу виробництва  має бути відповідна кількість оборотних  активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво.

      Забезпеченість  підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства,

      його  фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу сприяють стабілізації фінансового стану підприємства.

      Для характеристики ефективності використання оборотних активів на підприємствах  розраховуються такі показники: оборотність (тривалість одного обороту) у днях; коефіцієнт оборотності; коефіцієнт завантаження і коефіцієнт ефективності використання оборотних активів.

      Прискорення оборотності оборотних активів  дає можливість підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту та використати їх у виробництві. Отже, що більше оборотів здійснюють оборотні активи, то менше їх потрібно для забезпечення процесу виробництва і ефективніше вони використовуються.

      Розрахунок  коефіцієнта завантаження (відношення вартості середніх залишків оборотних активів до суми обороту — (виручки) і коефіцієнта ефективності використання оборотних активів (відношення прибутку від реалізації продукції, послуг до середньої вартості залишків оборотних активів) дає можливість з'ясувати, скільки оборотних активів припадає на 1 грн реалізованої продукції, наданих послуг і який прибуток отримало підприємство на 1 грн середніх залишків оборотних активів. І що більше прибутку припадає на 1 грн середніх залишків оборотних активів, то ефективніше вони використовуються. 

  1.2. Інформаційна база  діагностики фінансового  стану 

     Розподіл  аналізу на фінансовий та управлінський  зумовлений розподілом системи бухгалтерського  обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Це ж породжує поділ аналізу на зовнішній та внутрішній. Такий поділ аналізу для самого підприємства є декілька умовним, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу доповнюють один одного основною інформацією.

     Фінансовий  аналіз, який основується на даних  лише бухгалтерської звітності, придбаває  характер зовнішнього аналізу, тобто  аналізу, який проводиться за межами підприємства зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами. Аналіз на основі лише звітних даних містить доволі обмежену частину інформації про діяльність підприємства і не дозволяє розкрити всіх секретів фірми. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (риc. 1.1) [3; 284].

 
 
 
 
       
 
 
 
 

Рис. 1.2 Місце фінансового аналізу у системі аналізу діяльності підприємства

     Особливостями зовнішнього фінансового аналізу  є:

     —орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

     — множинність об'єктів-користувачів;

     —різноманітність  цілей і інтересів суб'єктів  аналізу;

     —максимальна  відкритість результатів аналізу  для користувачів.

     Основним  змістом зовнішнього фінансового  аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

     — аналіз абсолютних показників прибутку;

     — аналіз показників рентабельності,

     — аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

     — аналіз ефективності використання залученого капіталу;

• економічна діагностика фінансового стану підприємства.

     На  відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш  формалізовані та менш деталізовані.

     Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, а також їхніх функціональних та лінійних підрозділів.

     Результати  цього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування  фінансового стану підприємства. Його мета – встановлювати планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні та позичені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

     Успішна діяльність підприємства в умовах ринку  значною мірою залежить від того, наскільки точно і безпомилково воно обиратиме собі ділових партнерів.

     Основним  змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

     — аналіз майна (капіталу) підприємства;

     — аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

     — оцінка ділової активності підприємства;

• аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства факторів, що на них впливають;

     — аналіз кредитоспроможності підприємства;

     — оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

     — аналіз власних фінансових ресурсів;

     — аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства;

     — аналіз самоокупності підприємства.

     Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє таблиця 1.1 [8;115].

     Таблиця 1.1

     Ознака  видів фінансового аналізу

 

     Головною  метою аналізу фінансового стану  є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення  фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

     При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

     • загальна оцінка фінансового стану  та чинників, що його зумовлюють;

     • вивчення відповідності між коштами  та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

     • визначення причинно-наслідкових зв'язків  між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

     • дотримання фінансової, розрахункової  та кредитної дисципліни;

     • визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

     • аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

     • прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

     • розробка конкретних заходів, спрямованих  на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства [11;280].

     За  результатами аналізу розробляються  заходи поліпшення фінансового стану  підприємства.

     Залежно від змісту і завдань аналізу  використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

     Інформаційною базою для оцінювання фінансового  стану підприємства є дані:

     1) балансу (форма № 1);

     2) звіту про фінансові результати (форма № 2);

     3) звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

     4) звіту про власний капітал  (форма № 4);

     5) дані статистичної звітності  та оперативні дані.

     Інформацію, яка використовується для аналізу  фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

     Кожне підприємство розробляє свої планові  та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи ти ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й “ноу-хау”. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

     Мета  складання фінансової звітності  – надати користувачам повну, правдиву, та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух  коштів підприємства для прийняття  рішень.

     Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

• щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінювання якості управління;
• оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• прийняття інших рішень.