Аналіз фінансової стійкості підприємства

 

                      (1.9)

     де  - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

          - сума власних оборотних коштів;

          - матеріальні запаси (розділ ІІ активу балансу). 

     За  формою балансу згідно П(С)БО 2 в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом ІV пасиву балансу, в знаменнику – сума рядків 100-140 розділу ІІ активу балансу, тобто: 

            (1.10) 

       показує, якою мірою матеріальні  запаси покриті власними коштами  і не потребують залучення  позикових. 

     Даний коефіцієнт необхідно розглядати у  взаємозв’язку із станом виробничих запасів [51, c. 338].

     Якщо  на підприємстві значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

     За  умови нестачі запасів для  проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану.

     Нормальним  явищем є рівень коефіцієнта 60-80%.

     Деякі автори називають нижню критичну величину – 50%.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу за наступною формулою:

 

                      (1.11) 

      де  - коефіцієнт маневреності власного капіталу;

           - власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

      За  формою балансу згідно П(С)БО 2 в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом ІV пасиву балансу, в знаменнику – підсумок розділу  І пасиву балансу, тобто: 

                              (1.12) 

      З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами [51, c. 338].

      Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб’єкта.

      Оптимальне  значення дорівнює 0,5, на думку деяких авторів, більше 0,3.

3. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

 

                                                  (1.13) 

      де  - коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

           - сума довгострокових залучених коштів;

           - довгостроковий капітал. 

      Цей показник характеризує структуру капіталу. Його зростання є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає  все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

4. Стабільність структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

 

            (1.14)

      де  - стабільність структури оборотних коштів;

           - оборотний капітал. 

      За  формою балансу згідно з П(С)БО 2 в  чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом ІV пасиву балансу, в знаменнику – підсумок розділу ІІ активу балансу, тобто: 

                                       (1.15) 

      Використовується  для оцінки власних оборотних  коштів. Зростання цього показника  є позитивною тенденцією [51, c. 340].

5. Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного капіталу:

 

                                             (1.16) 

      де  - індекс постійного активу;

           - основний капітал. 

      Аналогічна  формула згідно П(С)БО 2.

      Використовується для характеристики стану основного капіталу, показує питому вагу основних засобів і поза оборотних активів у джерелах власних засобів.

6. Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів, що амортизується:

 

                                            (1.17) 

      де  - коефіцієнт накопичення амортизації;

           - сума амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів;

           - первісна їх вартість.

      Аналогічна  формула згідно з П(С)БО 2.

      Цей коефіцієнт показує інтенсивність  накопичення коштів для оновлення  основного капіталу.

      Його  величина залежить від терміну експлуатації основних засобів: чим він більший, тим вищий коефіцієнт.

      При оцінюванні накопичення амортизації  слід визначити технічний стан фондів, який погіршується по мірі продовження  терміну експлуатації. Необхідно також встановити, чи не є швидке зростання результатом прискореної амортизації.

      Необхідно оцінювати і достатність накопичення  амортизації для відновлювання  і заміни основних фондів. При цьому  зіставляється сума накопиченої  амортизації з необхідною, розрахованою за даними про сучасну вартість основних фондів, що підлягають відновленню і заміні [51, c. 341].

7. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності усіх активів підприємства:

 

                                                (1.18) 

      де  - коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

           - залишкова вартість основних фондів;

            - сума активів підприємства. 

      Аналогічна  формула згідно П(С)БО  2. Тільки треба  врахувати, що за цією статтею балансу  відображаються суми по рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні  активи», по субрахунках 131 «Знос основних засобів»,  
132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

      Відображає  питому вагу основних засобів у загальному капіталі підприємства.

      Необхідно зауважити, що фінансову стійкість  підприємства за першою ознакою визначають також за системою узагальнюючих та часткових показників.

      Узагальнюючим показником фінансової незалежності є  надлишок або нестача джерел фінансування для формування запасів, який визначають як різницю між величиною джерел покриття та величиною запасів.

      Для цього вартість запасів порівнюють послідовно з:

• наявністю власного капіталу;
• довгостроковими зобов’язаннями;
• короткостроковими кредитами та показниками.

      Відповідно  до забезпеченості запасів згаданими  варіантами фінансування розрізняють 4 типи фінансової стійкості [41, c. 190]:

1. абсолютна стійкість – цей тип фінансової ситуації зустрічається рідко та вказує, що для забезпечення запасів достатньо власного оборотного капіталу, платоспроможність підприємства гарантовано; проте така ситуація не може охарактеризувати діяльність підприємства тільки з позитивної сторони, оскільки нормальним вважається функціонування підприємства за рахунок як власних, так і залучених коштів;
2. нормальна стійкість – для забезпечення запасів залучають власний (постійний) капітал та довгострокові кредити та позики, платоспроможність гарантована;
3. передкризовий (критичний) фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власного оборотного капіталу та довгострокових кредитів і позик залучають короткострокові кредити та позики, платоспроможність порушено, але є можливість її відновити за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів;
4. кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає зазначених джерел їх фінансування, підприємству загрожує банкрутство, поновлення запасів відбувається за рахунок коштів, які сформувалися за рахунок уповільнення оборотності кредиторської заборгованості. Крім того підприємство має кредити і позики, непогашені в строк, а також прострочену дебіторську і кредиторську заборгованість.

      Методику розрахунку вище наведених показників подано у таблиці 1.2.

        Таблиця 1.2

      Методика  розрахунку узагальнюючих показників фінансової стійкості підприємства 

 

      При оцінці фінансового стану (табл. 1.2) потрібно враховувати, що [41, c. 190]:

1. Якщо >0 – то підприємство має абсолютну фінансову стійкість;
2. Якщо <0, >0, >0 – то підприємство має нормальну фінансову стійкість;
3. Якщо <0, <0, >0 – то підприємство має нестійке фінансове положення;
4. Якщо <0, <0, <0 – то підприємство має кризовий фінансовий стан.

      Кожен із чотирьох типів фінансової стійкості  характеризується складом однотипних показників, які дають повну характеристику фінансового стану підприємства (табл. 1.3). До них відносять [41, c. 192]: