Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Ноября 2011 в 14:50, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є дослідження фінансової стійкості підприємства та розробка рекомендацій щодо її покращення на підприємстві ВАТ «Віоріка».
Для реалізації поставленої мети в роботі виконані наступні завдання:
дано визначення фінансової стійкості як якісної характеристики функціонування підприємства;
проведено дослідження методів аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства;
проведено аналіз показників фінансової стійкості підприємства ВАТ «Віоріка»;
визначені проблеми управління фінансовою стійкістю об’єкту дослідження;
розроблені заходи щодо підвищення фінансової стійкості підприємства.
РЕФЕРАТ………………………………………………………………………….. 3
ВСТУП……………………………………………………………………………... 4
РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У ПРОЦЕСІ ГОСПОДАРЮВАННЯ…………………..………………………..........................
7
1.1.Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства……………………. 7
1.2. Класифікація макроекономічних чинників та їх вплив на фінансову стійкість підприємства…………………………………………………………….
10
1.3. Оцінка фінансової стійкості підприємства та її показники………………... 17
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………..... 32
2.1. Аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . . ……………………………………………….
32
2.2. Аналіз узагальнюючих та часткових показників фінансової стійкості підприємства..……..……………………………………………………………….
38
2.3. Визначення типу фінансової стійкості підприємства……………………… 43
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………………
48
3.1. Розробка заходів щодо підвищення фінансової стійкості підприємства…. 48
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….. 59
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………… 62
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………. 67
Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства [18, c. 217].
Макроекономічні чинники, що впливають на досягнення стабільності економічної системи та опосередковано на стабільність фінансового стану підприємств, класифікують за такими ознаками (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Класифікація
макроекономічних чинників
Класифікаційна ознака | Характеристика макроекономічних чинників |
1 | 2 |
За економічним значенням | 1. Основоположні
чинники, які визначають 2. Похідні
чинники, що є результатом |
За походженням | 1. Чинники, що
виникають внаслідок дії об’ 2. Чинники,
що виникають у зв’язку з
державним регулюванням |
Продовження
табл. 1.1
характер податкової політики, політики регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, ринку кредитних ресурсів, грошового ринку, ринку цінних паперів). | |
За характером впливу на економіку | 1. Чинники, що стимулюють
розвиток економічної системи (зростання
обсягів валового національного продукту,
обсягів виробництва промислової продукції,
збільшення обсягів інвестицій в економіку
та перевищення їх обсягу над амортизацією,
що є однією з умов зростаючої економіки).
2. Чинники,
які негативно впливають на
розвиток економіки, тобто є
основною передумовою |
За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства | 1. Прямі фактори,
зміни яких відразу 2. Опосередковані чинники (до них належать основоположні). |
Відсутність ефективного державного регулювання економіки призвела до її вкрай важкого стану, який характеризувався спадом виробництва за його низької ефективності, кризовим фінансовим станом підприємств, посиленням безробіття, особливо прихованого, розвитком інфляційних процесів, дестабілізацією грошово-фінансової системи, затуханням інвестиційної діяльності, приховуванням валюти за кордоном, зростанням внутрішнього боргу, боргу держави, зниженням життєвого рівня населення. Така ситуація свідчила про те, що економічна система перебувала у фазі глибокої економічної та фінансової кризи [7, c. 120].
Державне регулювання економікою в умовах розвинутого ринку має здійснюватися не директивним управлінням виробничою і фінансовою діяльністю підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності, а управлінням соціально-економічними процесами за допомогою таких перевірених світовою практикою економічних і правових важелів, як ціни, тарифи, відсотки, податки, кредити, цінні папери, амортизаційна політика, пільги, державне замовлення і контракт, резерви субсидії, субвенції, державне мито. Вони виступають як прямі й опосередковані регулятори розвитку економіки, забезпечують умови для її саморегуляції в бажаному напрямі.
Крім економічних, соціально орієнтована ринкова економіка потребує адміністративних методів втручання саме в ті її сфери, де економічні не можуть дати необхідних результатів.
Отже,
державне регулювання економіки має бути
збалансованим і покликане не підміняти
ринковий механізм, а доповнювати його
завдяки превалюванню економічних важелів
впливу на розвиток суспільного виробництва
в межах дії економічних законів ринку.
Щодо управління діяльністю підприємств
їх менеджерами, то першочергове значення
має фінансове управління, узгоджене із
загальною економічною стратегією. За
цих умов найбільш дійовими будуть важелі
впливу на фінансову стійкість. Останню
необхідно постійно вимірювати та аналізувати
з метою пошуку резервів її зростання.
1.3. Оцінка
фінансової стійкості підприємства та
її показники.
Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображаються в її показниках.
Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.
Так,
до абсолютних показників фінансової
стійкості А.Д. Шеремет,
Р.С, Сайфулін відносять такі групи показників
[55, c. 102]:
,
де – підсумок розділу І пасиву балансу;
– підсумок розділу І активу балансу;
,
де
– підсумок розділу ІІ пасиву балансу;
,
де
– короткострокові кредити і позикові
кошти (за виключенням позик, непогашених
у термін);
,
де
– запаси і затрати (розділ ІІ активу
балансу);
;
.
У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості – наявність власних оборотних коштів, який можна розрахувати в два способи:
Перший
спосіб. Даний показник розраховується
як різниця між поточними активами
і поточною (короткостроковою) кредиторською
заборгованістю:
,
(1.7)
де – поточні активи, тобто сума підсумків розділів ІІ та ІІІ активу балансу;
– поточна (короткострокова) кредиторська
заборгованість, підсумок розділу ІІІ
пасиву балансу.
Цей показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості [51, c. 336].
Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти – довгострокові пасиви).
Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів.
Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів.
Тому поточні активи – оборотний капітал (підсумки розділів ІІ і ІІІ активу балансу) можна поділити на дві частини:
Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.
Тому для визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує другий спосіб розрахунку наявності власних оборотних коштів.
Другий
спосіб. Даний показник розраховується
як різниця між перманентним (постійним)
капіталом і величиною
,
(1.8)
де – постійний (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І і ІІ пасиву балансу;
– величина позаоборотних активів
підприємства, тобто підсумок розділу
І активу балансу.
Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов’язково мати власні оборотні кошти [51, c. 337].
Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати підприємства залишається «нуль» власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами; якщо отримують суми зі знаком «-», то це означає, що підприємство не може розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.
Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно П(С)БО 2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю, тобто від підсумку розділу ІІ активу балансу треба відняти підсумок розділу ІV пасиву балансу.
Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості підприємства досліджується також ряд її відносних показників:
Информация о работе Аналіз фінансової стійкості підприємства