Аналіз фінансової стійкості підприємства

     Стратегічне управління запасами базується на зборі  та систематизації внутрішньої інформації про фактичний стан запасів, швидкості  їх реалізації, відповідності попиту, зовнішньої інформації про кон'юнктуру  відповідного сегмента споживчого ринку  та моніторингу товарної пропозиції (збутової та цінової політики постачальників), а також враховує планові показники по обсягу реалізації та використання матеріальних та фінансових ресурсів.

3. Аналіз стану та ефективності управління запасами.

     На  цьому етапі роботи вивчаються основні тенденції та закономірності, притаманні процесам формування та реалізації запасів, аналізується оборотність запасів, виявляються причини її уповільнення або прискорення, оцінюється ефективність інструментів поточного управління запасами, що використовуються.

      План  формування запасів повинен відповідати:

• встановленим цілям формування запасів, тобто забезпечувати матеріальні умови для їх досягнення;
• фінансовим можливостям підприємства, відповідати можливостям наявного можливого залучення обсягу оборотних коштів підприємства;
• матеріально - технічній базі підприємства, можливостям підприємства щодо їх розширення.

      В умовах високої мінливості зовнішнього  середовища важливе значення в процесі  стратегічного управління має проведення оперативного регулювання обсягу запасів та контроль за їх станом [45, c. 72].

      Наявність диспропорції між структурою товарообороту  та запасів потребує прийняття термінових заходів щодо їх скасування. Ми вважаємо, що такими заходами є:

• проведення вибіркових обстежень внутрішньогрупового стану товарних запасів;
• приведення наявного асортименту у відповідність до встановлених асортиментних переліків;
• організація своєчасного повернення товарів, завезених понад норми;
• активізація торгівлі надмірними запасами;
• проведення їх ефективної уцінки для стимулювання збуту, активізація реклами та стимулювання збуту;
• покращення роботи з вивчення попиту на основі постійного врахування реалізованого та незадоволеного попиту;
• підсилення контролю за станом запасів, переміщення надмірних запасів в інші пункти продажів.

      Треба більше уваги приділяти роботі як з постачальниками, так і з  замовниками, своєчасно повертаючи товари, які не користуються попитом  – постачальникам, збільшуючи ринки  збуту для охоплення найбільшої кількості потенційних замовників і покупців.

      Досвід  фірм по поліпшенню технологічних і  управлінських процесів показує, що їхній успіх може бути заснований на визначених заходах:

1. Дії, що починаються вищим керівництвом, повинні бути засновані на знанні точних витрат.

     Часто їх можна одержати тільки в результаті загальної оцінки картини діяльності фірми. Наприклад, важливість експлуатаційних витрат розкривається, якщо загальна калькуляція містить у собі втрати в міжсезоння і виплати по різноманітних штрафних санкціях.

2. Добір найбільш багатообіцяючих менеджерів, що очолюють процеси і підготовляють доповіді по більш швидкому розвитку різноманітних програм стимулювання збуту, і їхня підтримка на рівні вищого керівництва.
3. Визначення основних дій, необхідних для успішного керування і забезпечення персоналом з відповідними навичками.
4. Заохочення спілкування між людьми, що очолюють різноманітні відділи, з метою розуміння колективного погляду і зусиль для потреб фірми.

      За  досягненнями будь-якої діяльності знаходяться  щоденні зусилля по збільшенню прибутку.

      На  нашу думку, для правильного планування доходів і витрат, фінансових показників і прибутку підприємств в даний  час, коли науково-технічний прогрес набрав досить великих обертів, все більшого значення набувають спеціалізовані комп’ютеризовані системи оперативного і фінансового обліку [35, c. 26].

      Запровадження та застосування таких систем на підприємстві значно спрощує процеси планування, використання і контролю за фінансовими ресурсами.

      Загалом, автоматизація управлінської діяльності, зокрема фінансової, є запорукою підвищення якості управління взагалі, що позитивним чином впливає на відповідний внутрішній фактор збільшення прибутку.

      Наріжний  камінь системи - це регулярний щомісячний вимір індивідуальних досягнень  в умовах ясної впевненості і виваженості факторів виробництва, що являє собою досить працемісткий та тривалий процес.

      Таким чином, уведення спеціалізованої комп’ютеризованої  системи оперативного і фінансового  обліку дозволить компанії ВАТ «Віоріка» підвищити ефективність продажів, а також поліпшити свою позицію на ринку, що як наслідок значно підвищить не тільки фінансову стійкість підприємства, а також його фінансовий стан загалом.

       ВИСНОВКИ 

      У результаті проведеного нами дослідження  було з’ясовано, що фінансова стійкість характеризує такий обсяг фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно і ефективно маневруючи грошовими коштами забезпечує безперервність і розвиток процесу виробництва та реалізації продукції за рахунок зростання капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику; це така властивість підприємства, яка дозволяє функціонувати і розвиватися в умовах мінливого внутрішнього і зовнішнього середовища, долати всі виробничо-економічні перешкоди і зберігати своє фінансове положення.

      Отже, фінансова стійкість — це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства.

     Ознаками фінансової стійкості є:

• досягнення намічених розмірів прибутку і рентабельності;
• оптимальний розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні трудового колективу;
• ліквідність балансу;
• наявність власних оборотних коштів не нижче планового розміру;
• раціональне використання основних засобів, скорочення невстановленого устаткування, незавершеного будівництва;
• раціональне використання власних і позикових засобів, оптимальне розміщення їх на стадіях кругообігу;
• недопущення вкладень оборотних коштів у наднормативні запаси і витрати, відволікання на незаплановані цілі;
• платіжна дисципліна підприємства.

      Фінансова стійкість характеризує ступінь  фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);
• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

     На  фінансову стійкість впливають  різні причини - як внутрішні, так  і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

     Підсумовуючи  сказане, можна стверджувати, що фінансова  стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом  різноманітних фінансово-економічних  процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

     На  прикладі ВАТ «Віоріка» було проведено аналіз фінансової стійкості за період 2007-2009 років та дана оцінка типу його фінансової стійкості.

     Проведений  аналіз засвідчив, що на підприємстві постійно спостерігається погіршення не тільки фінансової стійкості, але і фінансового стану в цілому, і за оцінкою товариство погіршило власне положення зі стійкої організації з відсутністю ризику втрати коштів на початок аналізованого періоду до організації підвищеного ризику, практично не платоспроможної, тобто можна зробити висновок про кризовий стан аналізованого підприємства на кінець аналізованого періоду.

     Головними причинами цього є:

• випереджаюче зростання запасів над основними джерелами їх покриття - власними обіговими коштами, довгостроковими зобов'язаннями та короткостроковими кредитами і позиками;
• сума власних обігових коштів на протязі 2007-2009 років має тенденцію до зменшення, на що вплинуло випереджаюче зростання необоротних активів над власним капіталом підприємства. Тобто ВАТ «Віоріка» постійно намагається розширяти і збільшувати виробничу діяльність, оновлюючи і збільшуючи виробничі потужності;
• наявність запасів у таких розмірах, що не можуть бути забезпечені власними обіговими коштами, свідчить про їх надмірну концентрацію у підприємства.

     Отже, аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ «Віоріка» виявив слабкі місця в області управління фінансами. У цьому випадку ми рекомендуємо приділити достатню увагу детальному проробленню фінансової політики підприємства. До основних напрямків розробки фінансової політики підприємства відносяться:

• аналіз фінансово-економічного стану підприємства;
• розробка облікової і податкової політики;
• вироблення кредитної політики підприємства;
• управління оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю;
• управління витратами, включаючи вибір амортизаційної політики;
• вибір дивідендної політики.

     Особливу  увагу, на наш погляд, необхідно приділити  розробці комплексу заходів, що будуть сприяти зниженню величини дебіторської і кредиторської заборгованості, а також з’ясувати, чи у правильному напрямі здійснюється управління запасами готової продукції та товарів, адже їх кількість постійно зростає, відволікаючи з господарської діяльності оборотні кошти. Це дозволить визначити дію такого внутрішнього фактору збільшення прибутку, як раціональне використання ресурсів.

      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Закон України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність» від 16.07.99 р. № 996-ХІV.
2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: затв. Мінфіном України від 24.05.95 р. № 88.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності, затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. №87.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. №87.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. №87.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №25 «Фінансовий звіт суб’єкта підприємницької діяльності», затверджений наказом МФУ від  
   25.02.00р. №39.
7. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл./ О.Я. Базілінська. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 326 с.
8. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посібник - К. : КНЕУ, 2005. - 592с.
9. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: навч.курс/ Бланк І.А.- К.:Ніка-Центр Ельга, 2001.- 528с.
10. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевські Л.В. Бухгалтер-ський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. За ред. Ф.Ф. Бутинця; 2-ге вид., перероб і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002.- 480с.
11. Бутинець   Ф.Ф.   Інформаційні   системи   бухгалтерського   обліку.  – Житомир: ПП „Рута", 2002. – 544 с.
12. Бутинець Ф.Ф. Фінансовий облік. – Житомир: ПП „Рута", 2001. – 672 с.
13. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності