Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 21:32, курсовая работа
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та поглибленні теоретичних, методичних, організаційно-економічних аспектів та систематизації вже існуючих наукових здобутків у сфері управління персоналом підприємства. Для досягнення поставленої мети були поставлені та вирішені такі завдання:
- узагальнити теоретичні аспекти управління персоналом, розкрити сутність поняття “правління персоналом ” як управлінської категорії;
- дослідити процеси планування, відбору і оцінки продуктивності персоналу організації для створення умов більш ефективної праці;
- здійснити аналіз методів підвищення продуктивності діяльності управлінського персоналу, виділити основні внутрішні чинники, які вирішально впливають на рівень ефективності його діяльності;
- визначити шляхи удосконалення системи мотивації управлінського персоналу через забезпечення її гнучкості та відображення індивідуального вкладу працівника в досягнення поточних і кінцевих результатів роботи підприємства;
ВСТУП…………………………………………………………………………….....3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ……………………………………………………………………….5
1.1 Система розвитку персоналу організації у системі сучасного менеджменту……………………………………………………………………..….5
1.2 Кадрова політика та система розвитку персоналом організації……………..9
1.3 Оцінка персоналу як важливий елемент розвитку колективом організації…………………………………………………………………………...16
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» КРИВОРІЗЬКАФІЛІЯ…….21
2.1 Характеристика та аналіз господарської діяльності організації…………….21
2.2 Оцінка ефективності роботи персоналу…………………………………...….26
2.3 Підбір та навчання персоналу в організації………………………………......34
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» КРИВОРІЗЬКА ФІЛІЯ…………………………...40
3.1 Інвестування на заходи для покращення результативності роботи
ЗАТ «ТАС»………………………………………………………………………….40
3.2 Удосконалення напрямів розвитку управління персоналом на «СГ «ТАС»…………………………………………………………………………….…42
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………48
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..50
Далі зміст принців, що характеризують вимоги до системи управління персоналом:
Принцип відповідності функцій управління персоналом формуються і змінюються не само по собі, а у відповідності з потребами та цілями виробництва.
Принцип оптимального співвідношення управлінських орієнтацій диктує необхідність випередження орієнтування функцій управління персоналом на розвиток виробництва у порівнянні з функціями на забезпечення функціонування виробництва.
Принцип економічності передбачає найбільш ефективну та економічну організацію системи управління персоналом, зниження частки витрат на систему управління у загальних витратах на одиницю виробленої продукції, підвищення ефективності виробництва. Якщо після впровадження заходів по удосконаленню системи управління збільшились витрати на управління, то вони повинні перекриватись ефектом у виробничій системі, одержаним від їх здійснення.
Принцип прогресивності передбачає відповідність системи управління персоналом передовим зарубіжним та вітчизняним аналогам (додаток Г).
Всі ці способи впливу на працівників мають на меті здійснення координації їх діяльності у процесі роботи для досягнення цілей організації. Найбільший ефект досягається при застосуванні групи методів комплексно, що робить систему управління персоналу якіснішою. Бо всі методи та принципи пов'язані між собою [12,с.11].
1.3 Оцінка персоналу як важливий елемент управління колективом організації
Під оцінкою персоналу звичайно розуміють цілеспрямоване порівняння певних характеристик (професійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей, результатів праці) працівників з відповідними параметрами, вимогами, еталонами.
У практиці господарювання застосовується зовнішня оцінка та самооцінка. Зовнішньою вважають оцінку діяльності працівника керівником фірми, трудовим колективом, безпосередніми споживачами продуктів праці. Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному уявленні про цілі життя та трудової діяльності, допустимих і заборонених способах їхнього досягнення, про необхідні моральні якості (сумлінність, чесність, відданість ділу тощо) [13,с.100].
Зазвичай оцінка персоналу виконує орієнтуючу й стимулюючу функції. Орієнтуюча функція полягає в тім, що кожний працівник за допомогою громадської оцінки та самооцінки усвідомлює свою поведінку, одержує можливість визначати напрями і способи подальшої діяльності. Стимулююча функція виявляється в тім, що вона, породжує в працівника переживання успіху чи невдачі і підтверджуючи правильність або помилковість поведінки, спонукає його до діяльності в позитивному напрямку.
Оцінка персоналу має базуватися на загальновизнаних принципах, а саме: об'єктивності, усебічності; обов'язковості; систематичності (постійності). Дотримання цих принципів дає змогу використати оцінку персоналу для:
а) підбору й розстановки нових працівників;
б) прогнозування просування працівників по службі;
в) раціоналізації прийомів і методів робіт з управління персоналом;
г) побудови ефективної системи мотивації праці;
д) оцінки ефективності діяльності окремих працівників і трудових колективів [14,с.25].
Конкретний зміст, застосовувані методи, й типову процедуру оцінювання персоналу показано в додатку Г .
Дуже широкого застосовується на практиці комплексна оцінка персоналу за бальною системою. Головна ідея оцінки персоналу – кількісно виміряти за допомогою балів найбільш істотні характеристики як самого працівника, так і виконуваної ним роботи [15,с.132].
Для характеристики працівника комплексно оцінюють:
- Професійно-кваліфікаційний рівень – Ппкр;
- Ділові якості – Пдя;
- Складність роботи (виконуваних функцій) – Пср(ф);
- Конкретно досягнутий результат – Пдр.
Комплексна оцінка конкретного працівника (Коп.) здійснюється за формулою:
Коп.=0.5*Ппкр+Пср(ф)*Пдр, (1.1)
де 0.5 – емпірично визначений коефіцієнт, уведений у формулу для посилення значущості оцінки складності та результативності праці.
Професійно-кваліфікаційний рівень працівника визначається за загальним для всіх категорій персоналу набором об'єктивних ознак – освіта, стаж роботи за спеціальністю, активність набуття професії і підвищення професійної майстерності. Кожна з цих ознак оцінюється певною кількістю балів (табл.. 1.1, 1.2, 1.3) (Додаток Е)
Розрахунковий коефіцієнт професійно-кваліфікаційного рівня визначають за допомогою формули:
Ппкр=(О+СР+А)/0,85,
де О – оцінка освіти;
СР – оцінка стажу роботи;
А – активність участі в системі підвищення професійної майстерності;
0,85 – максимальна балова оцінка за таблицями.
Оцінка ділових якостей робітників здійснюється за найбільш універсальними ознаками, які істотно впливають на морально-психологічний клімат у колективі на індивідуальну продуктивність праці. Перелік можливих ознак для оцінки ділових якостей робітників наведено в табл.1.4. Кожна з яких має чотири рівні вияву та оцінюється в балах: низький – 0,5; середній – 1,0; вищий та середній – 2,0; високий – 3,0.
Таблиця 1.4
Оцінка ознак, що характеризують ділові якості робітників
Ознака | Питома значущість | Оцінка рівнів ознак з урахуванням їхньої питомої значущості | |||
1 | 2 | 3 | 4 | ||
0,5 | 1,0 | 2,0 | 3,0 | ||
Професійна компетентність | 0,17 | 0,08 | 0,17 | 0,34 | 0,51 |
Винахідливість, ініціативність | 0,15 | 0,08 | 0,15 | 0,30 | 0,45 |
Добра організація роботи | 0.14 | 0.07 | 0,14 | 0,28 | 0,42 |
Почуття відповідальності | 0,13 | 0,06 | 0,13 | 0,26 | 0.39 |
Добра контактність. Ефективна праця | 0,15 | 0,08 | 0,15 | 0,30 | 0,45 |
Схильність до нових ідей | 0,15 | 0,08 | 0,15 | 0,30 | 0,45 |
Емоційна витримка | 0.11 | 0,05 | 0,11 | 0,22 | 0.33 |
Важливою є оцінка складності виконуваних робітником функцій. Вона здійснюється за ознаками, урахованими в тарифно-кваліфікаційному довіднику та відображені в тарифному розряді. Окрім цього беруться до уваги й ознаки, які впливають на складність праці, додаткова відповідальність у технологічному процесі, робота із самоконтролем.
Пропонований перелік ознак для оцінки складності виконуваних робіт наведено в табл.1.5. Коефіцієнт складності виконуваних функцій визначається діленням суми оцінок за кожною ознакою з урахуванням питомої значущості на постійну величину 8,3(максимальну оцінку в балах за всіма ознаками складності функцій працівників).
Таблиця 1.5
Оцінка ознак, які визначають складність виконуваних працівником функцій
Ознака | Питома значущість | Оцінка ознак | |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||
Характер робіт | 0,50 | 0,50 | 1,0 | 1,5 | 2,0 | 2,5 | 3,0 |
Різноманітність робіт | 0,15 | 0,15 | 0,30 | 0,45 | - | - | - |
Керівництво ланкою | 0,20 | 0,20 | 0,40 | 0,60 | 0,80 | - | - |
Додаткова відповідальність | 0.15 | 0,15 | 0.30 | - | - | - | - |
Оцінка результатів праці робітників має враховувати кількісні та якісні параметри виконуваних робіт, а також їхню ритмічність. Ознаки, що характеризують результати праці робітників, та оцінки їхніх рівнів з урахуванням питомої значущості наведені в табл.1.6.
Таблиця.1.6
Оцінки ознак, що характеризують результати праці робітників
Ознака | Питома значущість | Оцінка рівнів ознак з урахуванням їхньої значущості | ||
1 | 2 | 3 | ||
Обсяг виконуваних робіт | 0,4 | 0,4 | 0,8 | 1,2 |
Якість виконуваних робіт | 0,4 | 0.4 | 0,8 | 1.2 |
Ритмічність | 0,2 | 0,2 | 0,4 | 0,6 |
Информация о работе Розвиток персоналу як важлива передумова конкурентоспроможності підприємства