Організаційно–правові форми підприємств торгівлі

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,

податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну

діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

надає підприємцям цільові кредити;

подає підприємцям інші види допомоги.

Стаття 15. Державне регулювання підприємництва

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між

підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної

конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької

діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з

підприємцями, використовуючи:

податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи

встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах;

податкових пільг; цін і правил  ціноутворення; цільових дотацій;

валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії,

лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й

регіональні програми;

договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність

підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених

законодавством України прав державних органів по здійсненню

контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям

вказівки  тільки відповідно до своєї компетенцї, встановленої

законодавством. У разі видання державним чи іншим органом  акта,

який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства,

підприємець має право звернутися  до суду з заявою про визнання

такого акта недійсним. ( Частина четверта статті 15 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )

Не допускається прийняття державними органами актів, які

визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької

діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів  підприємницької

діяльності інших форм власності. (Статтю 15 доповнено частиною

п'ятою згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95 )

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок

державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до

порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного

здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених

законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають

відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків

вирішуються судом. ( Частина шоста статті 15 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )

Стаття 16. Діяльність іноземних підприємців

Іноземні  громадяни та особи без громадянства, які здійснюють

підприємницьку діяльність на території України, на її

континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні

користуются такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і

громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України

( 888-09 ), цього Закону та інших законодавчих актів України.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на

території України, на  її континентальному шельфі та у виключній

(морській) економічній зоні іноземними юридичними особами

визначаються законодавчими актами України.

Стаття 16-1. Обов'язки юридичних осіб у разі введення

надзвичайного стану

У разі введення надзвичайного стану за необхідності може

Встановлюватися для юридичних  осіб квартирна повинність для

тимчасового розміщення евакуйованого  або тимчасово переселеного

населення, аварійно-рятувальних формувань та військових

підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій.

(Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 2788-III

від 15.11.2001)

Стаття 17. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,

ніж  ті, що передбачені законодавством України про підприємництво,

то застосовуються правила міжнародного договору.

Висновки

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст.2 Закону «Про власність», та від способів роз­межування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в ура­хуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства в Україні» і спеціальних законах, особливостей правового ста­новища підприємств окремих видів.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприєм­ства. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприєм­ства двох і більше форм власності (змішані).

Термін “створення “ – це правове поняття господарського права, яке включає врегульовані правом умови фактичного виникнення та легітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб’єкта права.

Виходячи з того , що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно – правових форм , господарське законодавство визначає загальні  і спеціальні умови їх створення. Загальні умови поширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом України “Про підприємства в Україні” (ст.5), “Про підприємництво” (ст.6) та Цивільним Кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи, в тому числі і підприємства. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види.

Як правове поняття створення включає визначення засновників , їх засновницької компетенції , порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником є особа, яка має право створити у встановленому законом підприємство (організацію) як юридичну особу. За законами України “Про власність” (ст.6 і ст.33) і “Про підприємства в Україні” (ст.5) таким правом наділені безпосередньо уповноважені власником (власниками) органи тобто фізичні та юридичні особи, що мають засновницьку  право- і дієздатність. Отже, тут діє загальний принцип , згідно з яким засновниками ( співзасновниками) можуть бути фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених  законодавчими актами України.

Припинення діяльності підприємства – одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття “припинення” входять юридичні підстави (”умови”), акти та процесуально – правові дії  щодо припинення діяльності підприємства як суб’єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства. Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Законом України “Про підприємництво”(ст.11). Загальний процесуальний (процедурний) порядок і форми припинення регулює Законом України “Про підприємства в Україні” (ст.34- 36). Уразі банкрутства  підприємства правовідносини припинення регулюються  Законом України “Про відновлення платоспроможності   боржника або визнання його банкрутом “ .

Список посилань

1.Конституція України.

2.Відомості Верховної Ради України – 1991 - № 24

3.  Право України - №9 – 2000 – с.40 

4. Підприємництво , господарство , право. - №1 – 2000 – с.27.

5. Вказаний автор – с.27

6.Відомості Верховної Ради УРСР – 1991 - №14 ст. 168

7. Щербина В.С. Господарське право : Навчальний посібник : Київ – 2001 – с.66

8. Статут приватної фірми “ Алекс -  Продінвест “.

9.Вказаний статут .

10. ВВР – 1991 - №20.

11.Право України – 1997 - № 2 – с. 9.

12. Вказана стаття – с.9.

13. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права ( по изданию 1914 г.) – М., - 1999 – с.70 –71.

14.СУ РСФСР – 1920 - № 93 ст.512.

15. СУ РСФСР – 1921 - № 63 – ст.462.

16.Дзера  Право власності України – с.272.

17.Щербина В.С. Господарське Право – с.67.

18. Офіційний вісник України – 1998 - №24.

19. ОВУ – 1998 - №30.

20. ОВУ – 1998 - №26 .

21. Щербина В.С. Господарське Право : Практикум – Київ – 2001 – с.68.

22. Сизоненко В. Підприємництво : Підручник – Київ – 1999 – с.122.

23.Вказаний автор – с.124.

24. Щербина В.С. вказана праця – с.68.

25. Економіка , фінанси , право – 2000 - №2 – с.11.

26.Економіка , фінанси , право – вказаний номер – с.12.

27.Економіка , фінанси , право – вказаний номер – с.13.

28. Відомості ВРУ – 1991 - № 49.

29.Відомості ВРУ – 1991 - № 49.

30.Відомості ВРУ – 1991 - №49.

31.Карлін М.І. Правові основи підприємництва : Навчальний посібник – Київ – 2000 – с.18.

32. Карлін М.І. вказана праця – с.20.

33.Відомості ВРУ –1991 - №24.

34.Відомості ВРУ – 1998 - №45.

35.Відомості ВР УРСР – 1991 - №14.

36.Щербина В.С. вказана праця – с. 74

37. Щербина В.С. вказана праця – с.76.

38. Відомості ВРУ – 1991 - № 24.

39.Юридичний вісник – 2000 - № 18-19 – с.7.

40. Вісник Господарського Суду – 2001 - №10.