Організаційно–правові форми підприємств торгівлі

2

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації

ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ №15

НАВЧАЛЬНО – ТРЕНУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР

З ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ: „Комерційна діяльність”

ТЕМА РОБОТИ: „Організаційно – правові форми підприємств торгівлі”

ВИКОНАЛА

УЧЕНИЦЯ ГРУПИ_К-04

Помаз Олена Анатоліївна                                                    ______________

                                                                                                       (ПІДПИС)

КЕРІВНИК

Викладач спец дисциплін

Бут С.Ю.                                                                                ______________

                                                                                                        (ПІДПИС)

Чернігів 2006

ЗМІСТ

Вступ .................................................................................................4

Розділ 1. Теоретична частина..........................................................6

1.1 Поняття, ознаки, та основна мета діяльності підприємств.....6     

1.2 Організаційно правові форми підприємства...........................13                                                     

1.3 Порядок створення підприємств..............................................19                                               

1.4 Припинення діяльності .............................................................24                                                             

Розділ 2. Аналітична частина..........................................................31

2.1 Закон України “Про підприємництво”.....................................31

Висновки............................................................................................48                                                                                          

Список посилань...............................................................................50                                                                               

Вступ

Основні засади ринкової економіки передбачають повну господарську самостійність підприємств і організацій , що функціонують у народному господарстві , вступаючи при цьому в різноманітні виробничі , господарські та інші зв’язки. Всі ці суспільні відносини ( як між підприємствами та організаціями – безпосередніми товаровиробниками , так і між ними і державними та іншими органами ) потребують правового регулювання , внаслідок якого вони набувають характеру правовідносин.

Ринкова економіка породила різні організаційні форми підприємств : господарські товариства , виробничі кооперативи , приватні , казенні підприємства. виникла необхідність врегулювати правовий статус об’єднань підприємств ( асоціацій , корпорацій , концернів , консорціумів тощо ) , встановити правовий режим вільних (спеціальних ) економічних зон та визначити правовий режим іноземного інвестування.

Інтеграція України до світової економічної системи стимулює розвиток міжнародних господарських зв’язків , зовнішньо – економічної діяльності суб’єктів підприємництва.

Змінилися принципи , на яких будуються відносини держави з суб’єктами господарської діяльності , запроваджується ефективне державне регулювання підприємництва у формі єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва тощо.

Перехід економіки України до розвинених ринкових відносин багато в чому залежить від правового забезпечення ринкових реформ , від створення належних умов функціонування суб’єктів господарської діяльності , від суворого додержання останніми вимог чинного  законодавства.

Однією з умов функціонування ринкових відносин є правове забезпечення господарської діяльності , яке включає , зокрема , створення її законодавчої основи , тобто системи нормативних актів (головним чином у формі законів ) , що визначають правовий статус суб’єктів господарювання та регламентують різні аспекти господарської діяльності.

Становлення національного господарського законодавства в Україні пов’язане з труднощами , спричиненими насамперед економічними та соціально – політичними факторами. Суперечності нового законодавства зі старим     не лише перешкоджають творенню правопорядку в господарських відносинах , а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб’єктів підприємництва.

Радикальні економічні і політичні перетворення в Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Їх фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів , їх рівноправність і змагальність. Серед основоположних нормативних актів , які складатимуть основу нової господарської системи , що передбачає нову систему видів і форм власності , яка відображає плюралізм відносин власності провідне місце займає Конституція України. Так ст.42 Конституції України закріплює право кожного громадянина на свободу підприємницької діяльності , яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Також згідно Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання , соціальну спрямованість економіки. Всі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Розділ I. Теоретична частина

1.1. Поняття, ознаки та основна мета діяльності підприємств

Домінуюче місце серед суб’єктів господарського права належить такому суб’єктові , як підприємство. Це зумовлено особливими функціями підприємства в економічній системі , а саме функціями товаровиробника , який задовольняє суспільні потреби у продукції , роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб’єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Усі основні ознаки та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються виходячи з економічного та правового становища підприємства.

Поняття “підприємство” є узагальнюючим , або збірним. Воно, по-перше , визначає підприємства як суб’єкти господарського права стосовно всіх форм та видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге , це поняття є загально галузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики , заводи, шахти), будівельні , транспортні , сільськогосподарські, торгівельні та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних , організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб’єкт і суб’єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст.1 Закону України “Про підприємства в Україні”, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності ї галузей народного господарства.

Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інший рахунки в установах банку, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство – товарний знак.

Підприємство є самостійним суб’єктом права . З одного боку закон визначає його компетенцію (права та обов’язки ) як господарюючого суб’єкта , з другого – зазначає , що підприємство є юридичною особою , яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст.1 Закону України “Про підприємства в Україні”). Цим підприємство істотно відрізняється від об’єднань підприємств   (господарських об’єднань ) , до складу яких входять юридичні особи.

1.1.1. Ознаки підприємства

Основними ознаками підприємства є:

1 Організаційна ознака , яка кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської (“бізнесової”) організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об’єднають свої виробничі ресурси для здійснення  господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення “основна ланка”, з одного боку відмежовує  підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств , так званих тіньових структур тощо ), а з іншого – від суб’єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об’єднань підприємств,

фінансових та посередницьких інститутів, органів управління економікою.

2 Закон також встановлює, що підприємство – це господарюючий суб’єкт. Суть визначення “ господарюючий суб’єкт” полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Закон України “Про підприємства в Україні” визначає, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через встановлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України. У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або трудового колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією)  трудового  колективу.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.                     

3 Підприємство - це статутний господарюючий суб’єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому ст.9 Закону України “Про підприємства в Україні” спеціально визначає обов’язкові та альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства, а також визначає, що підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

4 Підприємство має необхідне для господарюючого суб’єкта майно – основні і оборотні  кошти, інші цінності , якими воно володіє користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління).