Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері туроператорських послуг

         Вибір організаційно-правової форми господарського товариства проводиться учасниками (засновниками) у відповідності із законодавством України. Туристичне агентство “П’ять сезонів” обрано товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Воно засноване декількома особами, статутний фонд товариства поділений на частини, розмір яких визначене засновницькими документами. При цьому учасники товариства не відповідають по його зобов'язаннях, а несуть   відповідальність, пов’язану з діяльністю товариства в межах їх внесків.

Для більш чіткого визначення мети і завдань створюваного підприємства, погодження організаційно-правової форми, розміру статутного капіталу, розподілу доручень між учасниками, вирішення інших організаційних питань оформлено протокол намірів. Протокол є основою установчого договору і єдиним документом, який об'єднує засновників до моменту реєстрації (див. дод. 1).

Важливим етапом створення туристичного підприємства є розробка проектів установчих документів у відповідності з обраною організаційно-правовою формою. Так, для товариства з обмеженою відповідальністю “П’ять сезонів” засновницькими документами є:

–  установчий договір, підписаний його засновниками (див. дод. 3);

–  статут, прийнятий загальними зборами засновників (див. дод. 2).

В установчому договорі перераховані всі засновники, їх реквізити, розмір статутного капіталу, його розподіл по частках, перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, його оцінка та ін.

В статуті товариства з обмеженою відповідальністю також вказані наступні дані:

–  повна назва товариства, юридична адреса;

–  засновники (учасники) товариства;

–  на який термін створене товариство;

–  мета і предмет діяльності товариства;

–  правовий статус товариства;

–  майно, статутний капітал, розподіл часток;

–  перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, та його оцінка;

–  порядок розподілу прибутку і покриття збитків, створення фондів;

–  права і обов'язки засновників;

–  органи управління товариством;

–  порядок зміни складу засновників;

–  трудові відносини з працівниками товариства;

–  облік і звітність;

–  ревізійна комісія і аудит;

–  припинення діяльності та реорганізація товариства;

–  порядок внесення змін до статуту.

Цей перелік не остаточний і може змінюватись залежно від різних факторів.

Статутний фонд майбутнього підприємства − це частина коштів, у межах яких воно несе відповідальність перед кредиторами, якщо інше майно відсутнє. Мінімальний розмір статутного фонду регламентується нормативно-правовими актами. Для товариств з обмеженою відповідальністю - це 100 мінімальних зарплат.

Наступний етап – проведення установчих зборів. Підготовка зборів проводиться ініціативною групою в порядку виконання рішень протоколу намірів. Погоджений із засновниками порядок денний офіційно вручений всім учасникам за два тижні до початку зборів. У зборах приймають участь всі засновники або їх довірені особи.

Загальні установчі збори вважаються такими, що відбулися, в разі присутності на них більше половини учасників або їх представників.

Після проведення зборів установчі документи готуються для реєстрації.

В цей період документи передруковуються, розмножуються, прошиваються.

Необхідно звернути увагу на наявність усіх підписів засновників в установчому договорі та статуті, а також на правильне оформлення протоколу установчих зборів, який підписується головою та секретарем зборів.

Правова реєстрація підприємства проводиться виконавчими комітетами міських та районних рад або вповноваженими органами. Реєстрація відбулася, якщо відповідний запис внесений в Державний реєстр, а підприємству видане свідоцтво про реєстрацію відповідної форми (див. дод. 4, 5, 6, 7).

Після цього настає процедура взяття на облік в органах статистики, податковій адміністрації, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та ін.

Наступним організаційним заходом є відкриття розрахункових рахунків у банківській установі (див. дод. 8, 9, 13).

Для відкриття рахунків необхідно визначитися, які банківські рахунки необхідні для діяльності підприємства (гривневий, валютний, рубльовий) і ознайомитись з порядком відкриття і ведення рахунків.

Одночасно з процедурою відкриття рахунків необхідно отримати дозвіл УВС на виготовлення печатки та штампів, підготовити їхні ескізи та замовити у відповідній фірмі. Доцільно підготувати ескізи та замовити фірмові бланки, іншу друковану продукцію (див. дод. 10, 11, 12).

Одним з найважливіших етапів створення туристичного підприємства є його програма економічної діяльності. Це – основа фінансового менеджменту як для підприємства, яке створюється, так і для діючої фірми.

Обравши туристичну діяльність як основний вид, необхідно розв'язати ще дві проблеми.

1.  Вибрати супутні види діяльності, тобто диверсифікувати основу туристичного бізнесу для зниження фінансових ризиків у зв'язку з тим, що туризм достатньо чутливий до цілого ряду факторів: політичних, економічних, інфраструктурних та ін.

2.  Обрати такі види основної та додаткової діяльності, які були б пріоритетними на тривалий період [26, c.114].

Наступним етапом є вибір географії бізнесу. Оскільки основна діяльність

пов'язана тільки з реалізацією внутрішніх турів, то районом прийому-відправки туристів визначено офіс агентства за адресою м. Житомир, вул. Київська, 67.  Якщо дане   підприємство буде займатись міжнародним туризмом, то будуть обрані ті

країни і регіони, де буде реалізований та спожитий туристичний продукт.

Діяльність Житомирської туристичної агенції “П’ять сезонів” направлена на систематичне обслуговування населення Житомирської області для задоволення їх потреб у відпочинку шляхом надання їм якісних туристичних послуг Європейського рівня.

Початковий асортимент послуг, що будуть надаватися клієнтам, 16 екскурсій по різноманітним куточкам України.

Структура організації і управління туристичної фірми визначається задачами і стратегією компанії. Керівник здійснює загальне керівництво і розробляє загальну стратегію фірми, а також відділи посередницьких операцій, маркетингу і реклами, бухгалтерію (див. дод. 16, 17, 18).

Відділ по організації посередницьких операцій міжнародного туризму веде роботу по плануванню і здійсненню туристичних поїздок на основі дилерських договорів з туроператорами. На початку кожного сезону на основі даних про попит і стан ринку, що надається відділом маркетингу, складається план набору груп у різних напрямах, запит пересилається туроператору на надання окремих турів на певний період. Вся робота по забезпеченню договору: формування груп, підбір керівників і гідів-перекладачів, надання необхідної інформації, списків груп при візовому оформленні і страхуванні здійснюється також цим відділом.

Контроль за роботою фірми здійснюється за допомогою бухгалтерського відділу, куди поступає інформація про наявність і рух грошових коштів і здійснення різних господарських операцій.

Маркетингова і рекламна стратегія, а також розробка туристичного продукту здійснюється відділом маркетингу.

У туристичному бізнесі, як і у будь-якому іншому виді діяльності, необхідне вивчення проблем попиту і пропозиції на ринках, тобто проведення маркетингових досліджень.

При наданні послуг фірма повинна орієнтуватися на потреби туристів, що визначаються за допомогою опитування потенційних клієнтів. Важливим джерелом інформації є і аналіз рекламних проспектів і листівок, що доставляються українськими і зарубіжними фірмами-партнерами і конкурентами.

Процес створення будь-якої туристичної програми починається з розробки загальних цілей, вироблення попередніх прогнозів, заснованої передусім на вивченні попиту споживачів і пропозиції конкурентів [20, c.98].

У діяльності туристичної фірми “П’ять сезонів”, особливо на етапі її виходу на ринок, велике значення має правильно розроблена рекламна компанія.

Туристична компанія може бути направлена на турагентів або на потенційних клієнтів. Інформація що відноситься до першого виду, розповсюджується передусім на туристичних виставках, де представляють свої продукти всі самі великі компанії різних країн.

Дуже велике значення в туристичній рекламі мають спеціалізовані документи листівки, брошури і пр.

Звичайно двозірковий і більш високого класу готель випускає свої власні брошури, наявність яких необхідна передусім в курортних зонах, центрах спортивних заходів, архітектурних і культурних центрах.

Основною метою туроператора є створення іміджу того або іншого регіону. Для цього використовується набір продуманих кадрів, які освітлюють даний регіон з певних позицій і відрізняють його від будь-якого іншого.

Спрощена модель функціонування туристичного підприємства показана на рисунку 4.1.

Рис. 4.1. Модель функціонування туристичного підприємства

Отже, економічна діяльність – це організована робота туристичного підприємства, під час якої використовується капітал, рекреаційні ресурси, засоби виробництва та робоча сила для виробництва і реалізації туристичного продукту.

Щодо виду підприємницької діяльності на туристичному ринку туристичні агентства можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні

агентства (турагент).

Терміни “туроператор” і “турагент” визначають напрямок діяльності туристичного підприємства.

Туроператор – юридична або фізична особа (мається на увазі підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по формуванню, просуванню та реалізації туристичного продукту.

Туроператорами називають:

–  туристичні організації (підприємства), які мають власні або орендовані засоби туристичного обслуговування і пропонують своїм

клієнтам комплекс послуг;

–  оптових посередників між турагентствами і підприємствами туристичної індустрії, до яких належать фірми і організації, зайняті обслуговуванням туристів, але не відносяться напряму до туризму, а є представниками інших галузей економіки. Це транспортні компанії, підприємства громадського харчування, страхові фірми, спортивні, культурні заклади та ін.

Основні завдання туроператора – створення туру, підкріпленого програмою обслуговування. Програма обслуговування – план заходів, спрямованих на задоволення інтересів подорожуючих, які визначають призначення і вид туру.

За видом діяльності туроператори можуть бути:

–  туроператорами масового ринку – продають велику кількість турпродукту, сформованого на масовий попит та наперед визначені місця відпочинку;

–  спеціалізованими туроператорами – це оператори, які спеціалізуються на окремо визначеному продукті або сегменті ринку (певна країна, певний вид туризму і т.ін.).

Турфірма “П’ять сезонів” є спеціалізованим туроператором.

Туроператор виконує головну роль у туризмі, тому що саме він розробляє туристичні маршрути, наповнює їх послугами, забезпечує функціонування турів і надання послуг, готує рекламно-інформаційні видання по своїх турах, розраховує

ціни, передає тури агентам для їх наступної реалізації.

Турагент – це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на

основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту).

Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.

Основне завдання турагента або турагентства:

–  повне і широке висвітлення можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах;

–  просування інформації про власні можливості за допомогою реклами;

–  організація продажу туристичного продукту з урахуванням специфіки і особливостей туристичного ринку.

Туристичне підприємство може бути одночасно і туроператором, і турагентом. Наприклад, бюро розробляє маршрути як туроператор і частково самостійно продає їх безпосередньо споживачу, а більшу частину продає турагенту, одночасно як турагент купує тури в іншого бюро (туроператора) і продає їх своїм туристам.

На рисунку 4.2 показана схема просування туристичних послуг.

Рис. 4.2. Схема просування туристичних послуг

Різниця між туроператором і турагентом не тільки у формуванні туристичного продукту та його реалізації, а й у системі доходів. Дуже часто туроператор купує окремі послуги, з яких потім формує комплексний туристичний продукт зі своїм механізмом ціноутворення. Водночас турагент діє як роздрібний продавець і його прибуток формується з комісійних від продажу чужого туристичного продукту; турагент реалізує туристичний продукт (часто й окремі послуги) за реальними цінами туроператора або виробника послуг.