Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері туроператорських послуг

     3.  Середземноморський регіон (Кіпр, Ізраїль тощо):             

3.1. Вигідна система оподатковування.

3.2. Сучасна банківська мережа.

3.3. Добре налагоджена структура телекомунікацій.

3.4. Спрощена процедура створення офшорних компаній (10 днів)

3.5. Забезпечувана державою повна конфіденційність у всіх питаннях, що стосуються засновників компаній і банківських рахунків.

3.6. Ріст паломницького туризму.

3.7. Наявність широкого спектра оздоровчих центрів.

3.8. Тур по чотирьох морях.

3.9. Наявність молодіжних таборів.

3.10. Ріст ділових зв’язків.

3.11. Розвинута інфраструктура туризму.

3.12. Високий рівень обслуговування.

3.13. Комфортний клімат.

3.14. Велика тривалість туристського сезону.

3.15. Сполучення відпочинку на морі з оглядом визначних пам'яток.             

                  4.  Азіатський регіон (Об'єднані Арабські Емірати тощо):             

4.1. Низькі ціни на електроніку і побутову техніку гарної якості.

4.2. Високий рівень сервісу.

4.3. Мінімальні податки. Практика системи “TAX FREE”.

4.4. Спрощена система візового режиму.

4.5. Екзотична природа і культура.

4.6. Політична стабільність.

4.7. Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію й Океанію.

4.8. Головний напрямок “пляжного” відпочинку узимку.

ЖТА “П’ять сезонів” зареєстрована у травні 2009 року у організаційно-правовій формі ПП Киналь.

Турагентстська діяльність потребує одержання суб’єктом ліцензії.

Розповсюдження інформації про діяльність ЖТА “П’ять сезонів”, а також підбір охочих скористатись послугами Агенції буде здійснюватись через так званих організаторів, які за кожен укомплектований автобус отримуватимуть грошову винагороду (100-150 грн.), а також 1 безкоштовне місце в екскурсійному автобусі.

Водночас буде використовуватись реклама на місцевому радіо, за допомогою кольорових листівок, публікацій у журналах та газетах та на транспорті.

Початковий асортиментний перелік екскурсій ЖТА “П’ять сезонів” подано у вигляді таблиці 2.1:

                                                                                                                                            Таблиця 2.1

Асортимент туристичних послуг ЖТА “П’ять сезонів”

Отже, підприємницька ідея полягає у створенні  туристичної агенції “П’ять сезонів” по наданню широкого спектра послуг у сфері туризму фізичним і юридичним особам у м. Житомирі та Житомирській області (вул. Київська, 67) та отримання прибутку.

Головним фундатором та власником ЖТА “П’ять сезонів” є власник приватного підприємства “П’ять сезонів” − Киналь Т. В., для якої реалізація проекту є започаткування власної справи. Туристична фірма “П’ять сезонів” здійснює свою діяльність із квітня 2009 року як товариство з обмеженою відповідальністю. Засновник фірми – Киналь Тетяна Вікторівна. 

1.3. Нормативно-правове регулювання діяльності підприємств туристичної сфери

Правову базу діяльності туристичної галузі України закладено Законом України “Про туризм” та Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” від 18 листопада 2003 року №1282-ІV. Вони є основоположними законодавчими актами, що визначають загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентують туристичну діяльність в Україні, створюють умови для стимулювання ділової активності суб’єктів туристичного підприємництва, забезпечують оптимальний рівень державне регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Закон України “Про туризм” став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туристичної діяльності на території  України.

У цілому законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”, Господарського кодексу, Цивільного кодексу, Закону України “Захист прав споживачів”, Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Закону України “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності”, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Світова туристична організація прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких:

– Манильска декларація про туризм в світі (1980);

– Документ Акапулько (1982);

– Хартія по туризму і Кодекс поведінки туриста (Софія, 1985);

– Гаагська декларація по туризму (1989).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічна і соціальна Рада (ЭКОСОР), Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культур (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці  (МОП), Міжнародна асоціація транспортної авіації (МАТА).

Згідно з Статутом СТО, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення миру, добробуту, поваги і дотримання прав людини незалежно від раси, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються в області туризму.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвинену туристичну індустрію і сучасні кошти транспорту, сталися деякі зміни в формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, пропонуючих туристичні послуги турагентів і часто позбавлених юридичної і господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у

вигляді інклюзив – турів.

По-третє, з’явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, здійснюючі операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”, застосовуються правила міжнародного договору.

Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади в галузі туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими держаними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

Закон України “Про туризм” (1995 р.) стверджував, що центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України з туризму, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Але у зв’язку з неодноразовою реорганізацією структурних підрозділів уряду Державний комітет України по туризму було реформовано, спочатку в Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, шляхом об’єднання з іншими комітетами, в 2002 році – в Державну туристичну адміністрацію України, а з лютого 2006 року у складі Міністерства культури і туризму створена Державна служба туризму і курортів, яка стала правонаступником вищевказаних формувань та реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” констатує, що Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, в даному

випадку – Державна служба туризму і курортів:

–  організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання цього Закону та інших нормативно-правових актів;

–  бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, в межах своєї компетенції розробляє й затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;

–  забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні;

–  організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання й охорону;

–  бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт і з підтвердження відповідальності в законодавчо регульованій сфері;

–  організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг;

–  реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері;

–  бере участь у розробці програм облаштування транспортних магістралей об’єктами туристичної інфраструктури;

–  бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень  у галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у галузі;

–  проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну та її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави;

–  у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну в міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах з туризму;

–  вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;

–  сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб’єктів підприємницької діяльності, їх об’єднань, що здійснюють діяльність у галузі туризму;

–  надає суб’єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу;

–  пропонує для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, які надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг;

–  поширює соціальну рекламу в галузі туризму;

–  для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та врахування інтересів суб’єктів туристичної діяльності утворює координаційно-дорадчий орган.

У туристичному підприємстві, як і в будь-якому іншому, важливу соціальну роль відіграє колективний договір – угода між трудовим колективом та адміністрацією, що укладається щорічно та не може суперечити чинному законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю.

Важливо відмітити, що на діяльність туристичного підприємства поширюється   дія   всіх  законодавчих   актів,    регламентуючих   підприємництво

України.

Таким чином, рівень урегульованості сфери туризму досить високий, так як численні закони, а саме Конституція України, Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”, Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Закон України “Про захист прав споживачів”, Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Закон України “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” та інші нормативно-правові акти всесторонньо захищають та підтримують туристів як своєї, так і зарубіжних країн.

         1.4. Технологія підприємства з надання туристичних послуг

Господарський кодекс України регламентує діяльність різних видів підприємств, визначає види та організаційні форми, правила діяльності, створює однакові правові умови незалежно від форми власності й системи господарювання, забезпечує самостійність підприємств, фіксує їхні права та відповідальність, регулює відносини з іншими суб'єктами господарювання і державою [ 2 ].

Процедура створення туристичного підприємства як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.

Найважливішими елементами створення туристичного підприємства є:

–  вибір організаційно-правової форми;

–  протокол намірів учасників (засновників) (див. дод. 1);

–  розробка проектів установчих документів;

–  проведення установчих зборів;

–  підготовка установчих документів для реєстрації (див. дод. 3);

–  правова реєстрація підприємства;

–  постановка на облік та реєстрація в податкових, статистичних органах, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та інших установах.

Наступні    організаційні    процедури    пов’язані   з   відкриттям   рахунків

у банківських установах, виготовлення печатки, штампу, фірмових бланків.

Розглянемо основні етапи створення туристичного підприємства “П’ять сезонів”.