Економічна сутність потенціалу підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Апреля 2012 в 13:51, курсовая работа

Описание работы

Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб"єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретична частина………………………………………………………….5
1. Сутність та класифікація потенціалу підприємства……………………5
2. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства та його характерні риси………………………………………………………………….9
3. Структура потенціалу підприємства…………………………………...10
Розділ 2. Оцінка потенціалу підприємства ВАТ ″Хліб″……………………………17
2.1. Загальна характеристика підприємства ВАТ ″Хліб″……………………17
2.2. Оцінка виробничого потенціалу підприємства………………………….24
2.3. Оцінка кадрового потенціалу підприємства……………………………..31
2.4.Оцінка фінансового потенціалу підприємства………………………..….37
2.5. Оцінка конкурентноспроможності потенціалу підприємства………….40
2.6. Обгрунтування стратегічних цілей, місії, дерева цілей…………………41
2.7. Напрями нарощення потенціалу підприємства………………………….45
Висновки……………………………………………………………………………….48
Список використаних джерел……………………

Работа содержит 1 файл

до захисту.doc

— 692.50 Кб (Скачать)

1. За об’єктами дослідження:

а) ресурсна концепція (розглядає потенціал як сукупність ресурсів підприємства);

б) результативна концепція – здатність підприємства освоювати та переробляти ресурси для створення певного результату;

2. За ступенем використання:

а) фактичний (поточний, реалізований);

б) перспективний (стратегічний);

3. За сферою реалізації:

а) зовнішній (можливості зорієнтовані на ринок);

б) внутрішній (ресурси та компетенції підприємства);

4. За принципом ієрархії: від потенціалу підприємства глобального рівня до потенціалів бізнес одиниць.

5. За функціональними напрямками:

а) маркетинговий (забезпечення конкурент-ті);

б) виробничий (здатність забезпечити випуск продукції в певному обсязі);

в) організаційний (здатність менеджменту створити ефектну систему взаємодії між елементами потенціалу);

г) фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки виробництва фінансовими ресурсами найбільш ефективно).

Характерні риси потенціалу підприємства:

1. Призначення – означає, що ПП формується для реалізації точно визначених здібностей.

2. Здатність до самовідтворення та розвитку – означає, що потенціал змінюється відповідно з вимогами зовнішнього і внутрішнього характеру.

3. Поліструктурність – означає, що потенціал підприємства поєднує в собі різні структурні елементи, які характеризуються власними структурами.

4. Взаємозамінність та альтернативність – можливість вибору ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу для забезпечення збалансованої рівноваги.

 

 

 

3.Структура потенціалу підприємства.

 

Існує 2 підходи до структуризації потенціалу підприємства:

1) блочно-модульна структуризація

2) функціональна структуризація

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії 3-х складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства (ресурси, системи управління, діяльність персоналу).

Згідно блоку ресурсів потенціал підприємства розглядається як система ресурсів з наступних елементів:

1. Технічні ресурси (виробничі потужності, обладнання, матеріали).

2. Технологічні (технології, наукові розробки).

3. Трудові (кваліфікаційний, демографічний, інтелектуальний капітал

4. Просторові (характер виробничих приміщень, розташування об’єктів, комунікацій та ін.)

5. Інформаційні (кількість і якість інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище)

6. Ресурси організаційної структури управління (характер і гнучкість керуючої системи)

7. Фінансові (наявність і достатність власного та позичкового капіталу, стан активів, ліквідність та ін.)

Блок системи управління – формулюється місія, стратегія розвитку підприємства, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі:

1) планування – виявлення майбутнього потенціалу;

2) реалізація – створення нового потенціалу або перетворення існуючого;

3) контроль – функції перевірки ефективності планів та реалізації рішень.

Блок діяльності:

1. Аналітична – це наукові дослідження та розробки.

2. Виробнича – здійснення виробничого процесу.

3. Комунікаційна – діяльність, спрямована на взаємодію з ринком.

Функціональна структуризація поділяється на об’єктивний та суб’єктивний потенціал.

До об’єктивних складових відносяться:

-                    виробничий потенціал;

-                  інноваційний;

-                  фінансовий;

-                  потенціал відтворення;

-                  інформаційний (можливості створення інформаційної бази);

-                  інфраструктурний – характеризує привабливість місця розташування підприємства з позицій ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій та ін.

До суб’єктних складових П:

1)                   НТ потенціал (здатність підприємства здійснювати наукові дослідження та розробки, спрямовані на вдосконалення виробничих та технологічних процесів);

2)                   маркетинговий потенціал;

3)                   потенціал організаційної структури управління – здатність організаційної структури забезпечувати високу ефективність функціонування підприємства;

4)                   кадровий потенціал - здібності і можливості кадрів забезпечувати ефективне функціонування підприємства;

5)                   управлінський потенціал – здібності і можливості системи управління забезпечувати досягнення стратегічних цілей підприємств.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв’язків між елементами.

Існує й ширше трактування структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найбільш стійкі (інваріантні) зв’язки системи, а мікроструктура — змінні (вірогідні). Сукупність макро- і мікро-структур об’єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв’язків, і складає їхній зміст.

Об’єктні складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються й відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал — сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його слід також трактувати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять: потенціал землі та природно-кліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фондів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови — можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств у господарській діяльності.

Фондовий потенціал — наявні та приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів — це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавер­шеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення й витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу — здатність працівників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал — це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться в його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний потен­ціал, який являє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо простого й розширеного відтворення.

Під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого й розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх прояву. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального використання об’єктних складових.

До суб’єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва: науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів менеджменту щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління — являє собою загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.

Маркетинговий потенціал — це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого та планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу та післяпродажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Логістичний потенціал підприємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо переміщення в просторі та руху в часі: персоналу — перевезення співробітників, розміщення їх по службових приміщеннях, переміщення згідно з часовим графіком роботи; матеріалів і готових виробів — транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків — передача, обробка, збереження і трансформація.

Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Усі вони не підпадають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести ані до суб’єктних, ані до об’єктних складових.

Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Дане поняття дозволяє, по-перше, оцінити ступінь використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і їхньої сукупності, що необхідно для активізації людського фактора, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого і уречевленого факторів виробництва.

 

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень і впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інфор­маційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і наявність спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

 

 

 

Розділ 2. Оцінка потенціалу підприємства

 

2.1. Загальна характеристика підприємства ВАТ ″Хліб″.

 

Підприємство ВАТ "Хліб" було введено в дію 24 грудня 1983 року, коли "Луцький хлібзавод №1", який входив у Волинське виробниче об'єднання хлібопекарної промисловості і був розрахований на випуск 130 тони хлібобулочних виробів за добу.

5 травня 1994 року підприємство стало Орендним підприємством "Хліб". 17 грудня 1996 року Орендне підприємство "Хліб" було приватизоване і перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Хліб".

ВАТ "Хліб" створене на підставі рішення засновників( регіональне відділення Фонду Державного майна України по Волинській області і організації орендарів Орендного підприємства "Хліб"), зареєстрованого комітетом Луцької міської Ради народних депутатів 4 травня 1994 року №05509694 від 16 грудня 1996 року №1 шляхом перетворення Орендного підприємства "Хліб" у Відкрите акціонерне підприємство "Хліб" відповідно до законів України "Про господарські товариства" та "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

Информация о работе Економічна сутність потенціалу підприємства