Зовнішньоторговельний контракт: поняття, структура, механізм укладання і виконання

В Україні рішення про  встановлення режиму ліцензування і  квотування імпорту приймається  Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під  указаний режим, і строків його дії  за кожним товаром.

Система ліцензування зовнішньоторговельної  діяльності включає встановлення порядку  отримання спеціального дозволу (ліцензії) на проведення комерційних операцій з визначеною номенклатурою товарів (послуг, робіт) протягом конкретного  періоду часу.

Експортні й імпортні ліцензії бувають генеральними та індивідуальними (разовими).

Генеральна  ліцензія — це спеціальний дозвіл, виданий уповноваженим органом або організацією суб'єктові міжнародної торгівлі на проведення експортно-імпортних операцій із визначеним товаром у довільній, кількості або на довільну суму. Генеральна ліцензія може обмежуватися тільки конкретним періодом дії або регіоном, на який розповсюджується (країна, група країн).

Індивідуальна (разова) ліцензія являє собою одноразовий дозвіл на проведення конкретної комерційної операції щодо вказаної в ній кількості товару (на вказану суму). Індивідуальна ліцензія містить дані про термін її дії та контрагента-отримувача товару.

Ліцензійна система базується  на квотуванні (контингентуванні) експорту та імпорту окремих найменувань  товарів. Квота, або контингент —  граничний обсяг певної категорії  товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати  на територію України) протягом установленого  строку та який визначається в натуральних  чи вартісних одиницях.

Вирізняють генеральну, разову (індивідуальну) та відкриту (індивідуальну) ліцензії.

Генеральна  ліцензія — відкритий дозвіл на імпортні операції по певних товарах та/або з певною країною протягом періоду режиму ліцензування по цих товарах.

Разова ліцензія (індивідуальна)— разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення імпортної операції.

Відкрита  ліцензія (індивідуальна) — дозвіл на імпорт товарів протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії. Копія ліцензії додається до вантажної  митної декларації і є підставою  для перепустки через митницю  вантажів, які підпадають під режим  ліцензування і квотування.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які повинні мати такі реквізити: номер заявки, офіційне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та номер свідоцтва учасника зовнішньоекономічної діяльності, найменування та код товару (товарів), виготовлювач, споживач товару, шифр та назву країни (країн), в яку (які) товар експортується або  з якої (яких) він імпортується, строк  дії, кількість або вартість товару (в разі квотування експорту та імпорту  і видачі відкритої індивідуальної ліцензії), митниця, повне найменування та адреса продавця і покупця, вид  угоди, валюта платежу, одиниця виміру товару, ціна товару, погодження, ім'я  керівника подавця, орган, який видав  ліцензію, особливі умови ліцензії.

У разі прийняття рішення  про видачу ліцензії на бланку заявки ставиться номер та вид ліцензії, підпис службової особи, яка видала ліцензію, і печатка відповідної  установи. Бланк заявки, на якому  проставлено зазначені вище реквізити, є документом, що засвідчує наявність  ліцензії.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі видається подавцю заявки не пізніш як у 30-денний строк з дня реєстрації поданої заявки у спеціальному реєстрі протягом двох робочих днів з дня її надходження. Рішення щодо заявки на ліцензію реєструється у Державному реєстрі експортних та імпортних ліцензій, зміст якого відкрито для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення про відмову у видачі ліцензії має бути мотивованим і надсилається (видається) подавцеві в письмовій формі.

На підготовчому етапі  у продавця може виникнути необхідність перевірки платоспроможності покупця. Гарантами покупця можуть бути поручителі з ділового світу або банк. Постачальник, щоб упевнитися в платоспроможності  покупця, може також звернутись у  свій уповноважений банк. Банки надають  інформацію про фінансове становище  свого клієнта тільки на запит  від уповноваженого банку експортера.

 

 

УКЛАДЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТУ

На другому етапі відбувається укладення контракту. Укладення  зовнішньоторговельного контракту  здійснюється в таких формах:

— підтвердження експортером  замовлення, надісланого імпортером;

— у вигляді акцепту  покупцем твердої оферти експортера;

— акцепту продавцем письмового підтвердження покупцем попередньо розісланої вільної оферти;

— підписання узгодженого  контракту вповноваженими на те представниками сторін;

— письмового підтвердження  раніше досягнутої усної домовленості. Зовнішньоторговельний контракт укладається  звичайно в письмовому вигляді у  формі підписаних сторонами єдиних документів.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ  ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТУ

Третій етап здійснення імпортної  угоди передбачає належне виконання  сторонами взятих на себе згідно з  контрактом зобов'язань.

Продавець на цьому етапі  здійснює виконання замовлення покупця. Для цього виконуються такі операції: підготовка вантажу до відправлення, страхування товару й оформлення страхового полісу, відвантаження товару.

У процесі підготовки вантажу  до відправлення здійснюються упакування і маркування товару відповідно до чинних правил, норм і стандартів, виписуються  розрахункові і товаросупроводжувальні документи.

Документи, що супроводжують  товари від пункту відправлення до пункту призначення, називаються товаросупроводжувальними. До них належать: комерційні, страхові, транспортні і митні.

Комерційні  документи характеризують вартість, якість і кількість товару. Оформлення цих документів проводиться на бланках продавця. Основним комерційним документом є рахунок, в якому зазначаються найменування продавця і покупця, номер і дата контракту, повне найменування товару і загальна сума рахунка, базисні умови постачання, форма розрахунків, відомості про страхування, найменування банку, де має здійснюватися платіж. Якщо комерційний рахунок виписується в одній валюті, а платіж здійснюється в іншій, то в рахунку повинен бути вказаний курс перерахування.

До рахунка додаються  документи, що містять якісні і кількісні  характеристики товарів: накладна, сертифікат про якість, гарантійне зобов'язання, протокол випробування, дозвіл на навантаження, технічна документація, специфікація, пакувальний лист.

Страхові  документи включають страхові поліси і страхові сертифікати.

Транспортні документи виписує перевізник товарів. Вони засвідчують, що товар узятий до перевезення. До таких документів належать: коносаменти (при морських перевезеннях), накладні (при залізничних, авіа- і автоперевезеннях), універсальний транспортний документ (при перевезенні кількома видами транспорту), приймально-здавальні акти, поштові квитанції, охоронні розписки, складські свідоцтва.

Митні документи необхідні для оформлення переходу товарів через митницю. До них відносять: митну декларацію, експортні й імпортні ліцензії, декларацію валютного контролю, податкову декларацію, свідоцтва про походження товару, свідоцтва про контроль якості, ветеринарні (для живої худоби і птаха), санітарні (для харчових продуктів), фіто-санітарні свідоцтва (для рослин, овочів, фруктів) і карантинні (для насіння, саджанців, вовни) свідоцтва.

Перед відвантаженням товару продавцем на адресу покупця надсилається повідомлення про відвантаження.

На третьому етапі покупець повинен ужити всіх необхідних заходів  щодо вчасного прийняття товару і  своєчасної його оплати. Підписана  вантажоодержувачем і вручена постачальникові перевізником накладна, що супроводжує вантаж, є доказом виконання постачальником своїх зобов'язань.

ВИСНОВОК

 

Однією з найбільш важливих проблем в процесі здійснення  зовнішньоекономічних операцій є підготовка і укладання зовнішньоторговельного контракту.

Зовнішньоторговельний контракт купівлі-продажу узгоджує якість товару, пакування та маркування, порядок здачі та приймання товару, умови платежу, форс-мажорні обставини, ціну товару тощо. Контрагенти разом або через своїх представників узгоджують ці розділи, а під час приймання товару керуються цими розділами контракту, щоб уникнути розбіжностей. При цьому контракт купівлі-продажу може бути доповнений багатьма іншими розділами, які вважають контрагенти потрібними для врегулювання важливих питань.

Укладання зовнішньоторговельного договору складається з певних етапів – пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття цієї пропозиції (акцепту). Відповідно сторона, що зробила пропозицію, зветься оферентом, а сторона, що її прийняла, - акцептантом.

Відносини підприємств з  іншими юридичними особами та громадянами  в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (контрактів). Саме від договору залежить нормальне функціонування підприємства, його захищеність від несумлінних партнерів, взаємовідносини з податковими та іншими органами контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Я. С. Крап'як, О. Ю. Григор'єв, А. О. Босак. - 2-ге вид. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 356 с.
2. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 2000. – 105с.
3. "Про зовнішньоекономічну діяльність": Закон України від 16 квітня 1991 року// Відомості ВРУ. – 1991 - №20. – Ст. 17
4. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000. – 49 с.
5. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001. – 32 с.
6. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних

вчень. — К., 1999. – 56 с.

7. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид.,

стереотип. — К.: МАУП, 2002. – 74 с.

8. Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпченко, О. І. Рогач, О. І.

Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2000. – 69 с.

9. Економічний енциклопедичний словник / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устенко, С.І. Юрій: за ред. С.В. Мочерного. – Львів: Світ, 2005. – 616 с.
10. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. Зовнішньоекономічна діяльність: Термінологічний словник. - К. Кондор, 2006. - 168 с.
11. www.pidruchniki.com.ua
12. http://textbooks.net.ua

 

 

 

 

 

 

 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

 

1. Зовнішньоторговельний договір (контракт) — це договір постачання матеріальних благ, прийнятий у міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером, спрямований на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоторговельній діяльності.
2. Цивільно-правова угода – це основна підстава для виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань).
3. Попередній контракт – це договір, за яким сторони зобов’язуються укласти в майбутньому договір щодо передачі товарів на умовах, які передбачені в попередньому договорі. На сторону, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, який передбачений таким договором, накладається відшкодування збитків іншій стороні, які були викликані шляхом ухилення.
4. Типовий контракт – це заздалегідь підготовлений текст контракту або ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі з урахуванням звичаїв та звичок, характерних для даної сфери діяльності чи торгівлі, та прийнятих сторонами контракту після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної угоди.
5. Інкотермс – це міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.
6. Рекламація – це претензія, яка пред’являється покупцем продавцю в зв'язку з невідповідністю якості чи кількості товару, що поставляється(постачається) за умовами договору.
7. Санкція — елемент правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Завдання санкції — забезпечувати здійснення диспозиції правової норми.
8. Маркування — це текст, умовні позначення або рисунки, а також інші допоміжні засоби, нанесені на тару або на товар, і призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення до споживача інформації про виробників та про кіль-| кісні та якісні характеристики товару.
9. Форс-мажор – непередбачувана подія (наприклад, стихійне лихо, військові дії, страйки, революції та інше), яка не залежить від дій сторін, що беруть участь в угоді, але веде до неможливості виконання договірних зобов'язань.
10. Арбітраж – це спосіб вирішення спірних питань (не судового характеру), при якому сторони звертаються до арбітрів (третейських суддів), які обираються самими сторонами або призначаються за їх згодою, або в порядку, установленому законом.
11. Валюта ціни - це валюта, у якій зафіксована ціна товару у контракті.
12. Запит — це комерційне звернення потенційного покупця до експортера з проханням надіслати йому поточну оферту.
13. Ліцензування — це метод державного адміністративного регулювання зовнішньоторговельної діяльності способом видачі вповноваженими державними органами дозволів на здійснення експортно-імпортних операцій.
14. Базисні умова поставки — визначені зовнішньоекономічними контрактами, угодами умови поставок продукції, якими передбачаються розподіл зобов’язань: види документів, порядок їх оформлення, сум і строків оплати, розподіл транспортних, митних, страхових та інших витрат, відповідальність за збереження вантажу тощо.
15. Фіксація цін - підтримання цін на товари, цінні папери на певному рівні. Фіксована ціна може встановлюватись продавцем при укладенні угоди про продаж товару протягом певного строку і покупцем - при покупці ним товару протягом визначеного в угоді строку.
16. Конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.
17. Преамбула — це вступна частина контракту, в якій зазначаються номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони (організації, фірми), від імені яких укладається договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору.
18. Рухома ціна ― ціна, зафіксована в контракті, яка може бути переглянута згідно із застереженням у контракті відповідно до зміни ринкової ціни товару на момент його поставки.
19. Тверда ціна ― ціна, яка встановлюється на момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом всього терміну дії контракту.
20. Базисна ціна – попередньо узгоджена між договірними сторонами (продавцем і покупцем) ціна, що є основною (базисною) для визначення реальної договірної відкритої ціни, що відповідає якісним показникам, споживним якостям, технічним параметрам товару.
21. Специфікація — формалізований опис властивостей, характеристик і функцій об`єктів.
22. Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.
23. Обставини непереборної сили — обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для суб'єктів у т.ч. агра<span class="List_0020Paragraph__Cha