Зовнішньоторговельний контракт: поняття, структура, механізм укладання і виконання

•  остаточне, яке встановлює фактичне виконання поставки у встановленому  місці і у належний строк.

 

 

 

10.Гарантії, претензії  щодо кількості та якості

Більшість контрактів містить  умови про надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно товарів, для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись  термін, протягом якого покупець має  право пред'явити продавцю претензії  щодо кількості та якості.

11.Пакування та  маркування товару

У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування  обумовлюють необхідність упаковки, у контракті у цьому розділі  встановлюються:

•   вид та характер пакування;

•   якість пакування;

•   порядок пакування;

•   розміри пакування;

•   спосіб оплати пакування;

•   повернення контейнерів;

•   зміст або реквізити  маркування;

•   порядок нанесення  маркірування.

Вид та характер пакування  залежить від:

•   особливостей товару, який підлягає пакуванню;

•  способу, відстані та тривалості транспортування товару, можливості перевантаження у дорозі, температурного режиму під час транспортування, пори року, способу оплати за транспортування, сумісності з іншими вантажами тощо;

•   кліматичних особливостей країни призначення;

•  вимог митного режиму країни призначення;

•  законодавства країни призначення.

 

 

 

 

12.Відвантаження  товару

Покупцю необхідно знати  час фактичного відвантаження товару для того, щоб своєчасно потурбуватись  про прийняття товару.

В цьому розділі фіксуються:

•  взаємні зобов’язання продавця і покупця відносно повідомлення інформації про відвантаження

•  порядок виконання цих зобов’язань

13.Санкції

Санкції застосовуються як засіб зацікавити партнерів добросовісно виконувати обов'язки і для захисту  інтересів однієї із сторін у разі порушення будь-якої з умов контракту  іншою стороною.

У цій статті контракту  зазначається:

• види санкцій, які можуть застосовувати покупці до продавців  у зв'язку з невиконанням останніми  умов ЗТК;

• види санкцій, які можуть застосовувати продавці до покупців у зв'язку з невиконанням останніми  умов ЗТК;

• спосіб розрахунку конвенційного  штрафу та/або збитків; максимальний розмір штрафу;

• умова про одностороннє анулювання контракту при невиконанні  однієї із сторін зазначених обов'язків.

Найрозповсюдженішим видом  санкцій є штраф з продавців  за прострочення поставки товару, так  званий конвенційний штраф. Він розраховується потижневе або подекадне у  відсотках від вартості недопоставленого товару (наприклад, 0,5%).

14.Страхування

У зовнішній торгівлі товари страхуються від ризиків пошкодження  або втрати при транспортуванні, тобто від транспортних ризиків. Страхування є добровільним актом, і його основні умови встановлюються в контракті і саме в ньому  фіксуються:

•    обов'язки продавця і покупця із страхування вантажу;

•    тривалість і  обсяг страхової гарантії;

•    умови страхування;

•    види ризиків, від  яких має бути застрахований вантаж.

15.Форс-мажор або  обставини непереборної сили

На перебіг виконання  контрактів можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегідь при укладенні контрактів сторони не мали можливості, оскільки вони виникають внаслідок непередбачених та невідворотних подій надзвичайного  характеру. Такі обставини називаються  обставинами непереборної сили або  форс-мажорними.

Згідно з рекомендаціями Міжнародної торгової палати (МТП) форс-мажорні  обставини поділяються на такі категорії:

а) повінь (але щорічний розлив річок не є форс-мажорною обставиною), землетрус, шторм, осідання ґрунту, цунамі, інші стихійні лиха природи; епідемії;

б) пожежі, вибухи, вихід з  ладу чи пошкодження машин та устаткування;

в) страйки, саботаж, локаут та інші непередбачені зупинки на виробництві;

г) оголошена чи неоголошена  війна, революція, масові безпорядки, піратство;

ґ) законні або незаконні  дії органів державної влади  чи управління та їх структурних підрозділів, які перешкоджають виконанню  контракту (наприклад, ембарго на експорт  певних товарів, валютні обмеження  тощо).

З точки зору терміну дії  форс-мажорні обставини можуть бути поділені на 2 категорії:

•   тривалі, до яких належать, передусім заборона експорту (іноді й імпорту), війна, заколоти, блокада, валютні обмеження або інші заходи уряду чи його органів;

• короткострокові, до яких належать пожежа, повінь, стихійні лиха, замерзання моря або порту, закриття морських проток, які лежать на звичайному морському шляху, між портами навантаження та розвантаження, відхилення на шляху, викликані воєнними діями тощо.

 

16.Арбітраж

Суперечки, що виникають  між партнерами при виконанні  контрактів, які вони не могли розв’язати договірним шляхом під час переговорів , відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражів.

Арбітражі існують у двох видах:

•  постійно діючий арбітраж (інституційний), який охоплює арбітражні суди, колегії арбітрів, арбітражні комісії

•  арбітраж ”adhoc” (ізольований, разовий), який створюється кожного разу для розв’язання одного чи декількох спірних питань за конкретним контрактом.

17.Інші умови

Інші умови контракту  містять цілу низку застережень, які уточнюють взаємні права  та обов'язки сторін. До них можна  віднести, наприклад, такі:

• умову про те, що після  укладення контракту усе попереднє  листування та переговори по контракту  втрачають силу;

• умови договору, що визначають порядок його зміни або анулювання (в них звичайно обумовлюється, що на внесення змін у договір та його анулювання необхідна письмова згода  обох сторін, оформлена з дотриманням  усіх правил про порядок підписання зовнішньоторгових угод);

•  умову про те, що усі додатки до контракту є  його невід'ємною частиною;

• застереження про те, матеріальне  право якої країни буде застосовано  до контракту;

• умову про необхідність збереження у таємниці від третіх осіб комерційної та іншої інформації, одержаної під час виконання  контракту тощо.

18.Юридичні адреси  та рахунки (банківські реквізити)  сторін

У цьому розділі записуються;

• повні юридичні адреси сторін, які відповідають адресам, що містяться у зареєстрованих статутах підприємств сторін;

•   імена представників  сторін;

•   банківські рахунки  та адреси обслуговуючих банків (повна  назва банку, з розрахункового рахунка  якого (або на розрахунковий рахунок  якого) будуть здійснюватись платежі, із зазначенням його повної адреси, реквізитів зв'язку та номера розрахункового рахунка).

Контракт скріплюється підписами  уповноважених представників та печатками на останніх сторінках  основного тексту та на кожному його додатку. Крім того, кожна сторінка основного тексту контракту та додатків парафуються підписантами або їх помічниками на свідчення того, що сторони згодні з умовами, записаними на цій сторінці, а також для того, щоб виключити можливі зловживання.

Отже, підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції є договір (контракт) - письмово оформлена угода  двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну  або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. МЕХАНІЗМ УКЛАДАННЯ І ВИКОНАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТУ

 

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребує від сторін укладання  угоди про обов'язки та права щодо даного виду діяльності. Ця угода в  практиці міжнародної торгівлі називається  контрактом.

Договір (контракт) укладається  відповідно до Закону України "Про  зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з  урахуванням міжнародних договорів  України. Суб'єкти підприємницької  діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право  використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів  та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі  Законом України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" та іншими законами України.

Регламентація торговельних відносин розпочалася давно. Наприклад, у 1953 році Міжнародна торговельна палата підготувала Міжнародні правила  тлумачення термінів "Інкотермс". Зараз є чинною вдосконалена публікація Правил у редакції від 2010 року.

Зовнішньоторговельний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. У разі якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, одноособове, якщо установчі документи не передбачають інше.

Недодержання форми і  порядку підписання зовнішньоекономічного контракту іноді є предметом спору між його сторонами, який передається на вирішення компетентного органу. В договорах міжнародної купівлі-продажу товарів, бартерних та інших контрактах, що їх укладають українські суб'єкти господарювання з іноземними контрагентами, найчастіше обумовлюється застереження, що будь-які спори, які виникають з даного контракту або у зв'язку з ним, підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

ПІДГОТОВКА ДО УКЛАДЕННЯ КОНТРАКТУ

Підготовка до укладення  контракту визначається рівнем розвитку зв'язків імпортерів з контрагентами. З потенційними партнерами можуть бути використані такі способи встановлення контактів:

— надсилання потенційному продавцю замовлення на необхідний товар;

— розсилання запитів виробникам і продавцям необхідного товару;

— установлення комерційних  контактів на основі отриманих рекламно-інформаційних  матеріалів, комерційних листів або  оферт;

— участь у міжнародних  оптових ярмарках, виставках і  салонах;

— організація міжнародних  торгів або тендерів на необхідний обсяг товарів;

Якщо між імпортером і  експортером налагоджені ділові зв'язки, то імпортер надсилає потенційному продавцю замовлення на необхідний товар. Замовлення в міжнародній торгівлі — це спрощена форма проекту контракту, що надсилається покупцем (імпортером) продавцю (експортеру) і містить  детальний опис необхідного товару та основні умови майбутнього  контракту, крім ціни. У міжнародній  торговельній практиці ціну повинен  назвати продавець товару. Якщо замовлення імпортера приймається продавцем, він висилає йому підтвердження  замовлення — перед контрактний  комерційний документ, який засвідчує  безумовне прийняття замовлення до виконання.

За браку ділових зв'язків  з потенційними експортерами імпортер надсилає їм запит або замовлення.

Оферта — це письмова пропозиція продавця, відправлена потенційному покупцеві щодо продажу партії товарів па визначених продавцем умовах. У міжнародній практиці розрізняють тверду і вільну оферти.

Тверда  оферта зазвичай направляється постійному покупцеві. У ній зазначається, протягом якого часу продавець зобов'язується не робити аналогічних пропозицій іншим покупцям. Якщо покупець погоджується з усіма умовами оферти, він надсилає продавцеві письмовий акцепт.

Вільна  оферта (лист про продаж), на відміну від твердої оферти, має більш загальний характер і призначена для встановлення контактів із широким колом покупців. Вона містить основні положення майбутнього контракту: характеристику товару, ціну, умови платежу і постачання, характер упаковки, а також види перевезення і страхування.

Установленню ділових  контактів між контрагентами  сприяє участь у міжнародних оптових  ярмарках, виставках і салонах.

Для успішного виконання  міжнародних угод важливе значення має з'ясування особливостей регулювання  зовнішньоекономічної діяльності державними установами країн імпортера і  експортера: наявність урядових обмежень і заборон (ліцензії, квоти, протекціоністські  і антидемпінгові ставки тощо); митні  обмеження (мито і збори); вимоги податкових і фінансових установ країн (податки, пільги); вимоги ветеринарних, санітарно-епідеміологічних служб, служб стандартизації.