Зовнішньоторговельний контракт: поняття, структура, механізм укладання і виконання

Існують у міжнародній  торговій практиці два основних напрямки у розвитку типових контрактів та проформ:

1. Використання у звичайних зовнішньоторговельних контрактах стандартних умов та застережень. Наприклад, використання у зовнішньоторговельному контракті базисних умов поставки, які побудовані на міжнародних комерційних термінах INCOTERMS. Такі умови зазначаються у зовнішньоторговельному контракті абревіатурою терміна, який у розширеному тлумаченні викладений в основному документі, що не входить у зовнішньоторговельний контракт та його додатки.

2. Використання формулярів, проформ та бланків. Існують контракти, які оформлені у вигляді формулярів або бланків. Якщо такі форми містять необхідний мінімальний набір атрибутів, вони можуть замінювати текст контракту.

 

Проформи контрактів можуть бути:

•   текстові;

•   бланкові, які мають  чіткі та спрощені форми, зведені  у таблиці. Тексти в цих проформах  зведені до мінімуму, а суттєві  умови у вигляді текстових  статей винесені в окрему або особливу частину на звороті документа. Загальна (особлива) частина не змінюється.

Уніфіковані або зразкові тексти контрактів, на відміну від  типових, більш різноманітні, чисельні та відтворюють галузевій специфіки  діяльності. Вони носять рекомендаційний  характер, а їх тексти можуть суттєво  змінюватись з урахуванням особливостей конкретних угод.

Контракт може бути представлений  у вигляді заздалегідь підготовленого документа або формуляра табличного вигляду. Він набуває сили контракту  лише у разі, якщо партнери з угоди  заповнять статті та графи, які апріорі  вимагають узгодження (наприклад, найменування сторін, кількість, якість, ціна товару, строк та місце поставки та інші) і обидва підпишуть його.

Часто використовується комбінована  форма типового контракту, яка складається  із двох частин:

•   частини, що узгоджується;

•   уніфікованої частини (загальних умов).

Такі контракти видаються  на бланках друкарським способом. На першому аркуші друкуються індивідуалізовані  умови угоди, а на звороті або  на решті аркушів - загали умови. При  необхідності, у деяких пунктах зовнішньоторговельного контракту залишають місце для уточнення умов що узгоджуються, або просто залишають вільні графи у розділі "Інші умови".

Типовий контракт або проформа може використовуватись  двома способами:

•   беззастережною згодою (приєднанням) однієї із сторін, що домовляються, умовами та положеннями форми типового контракту, запропонованою іншою стороною. Ця форма не повинна змінюватись, за винятком деяких, апріорі встановлені атрибутів, які вписуються або вдруковуються у порожні графи;

•   застосуванням типового або зразкового контракту як зразка, який може бути незначно (для типового) або суттєво (для зразкового) змінений сторонами згідно умовами конкретної угоди.

Отже, ми можемо сказати, що в міжнародній комерційній практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових  договорів, структура, зміст та особливості  яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують, такі як: зовнішньоторгові договори купівлі-продажу, підряду, франчайзингові, ліцензійні, лізингові та біржові угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Контракти купівлі-продажу поділяються  на такі види: разові, з періодичною  поставкою, з оплатою в грошовій та товарній формах (повністю чи частково), попередні, строкові. Також часто  використовуються  типові контракти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТУ

 

Зовнішньоторговельний контракт включає в себе такі розділи:

1. преамбула (визначення сторін);
2. предмет контракту;
3. кількість (або ціна та кількість);
4. базові умови поставки товарів;
5. ціна та загальна сума контракту;
6. якість товару;
7. строк та умови поставки;
8. умови платежу;
9. умови передавання-приймання товару;
10. гарантії, претензії;
11. пакування та маркірування товару;
12. відвантажування товару;
13. санкції;
14. страхування;
15. форс-мажорні обставини;
16. арбітраж;
17. інші умови;
18. юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура  контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші. Розглянемо більш детально кожен з елементів зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу.

1.Преамбула (визначення сторін) — це вступна частина контракту, в якій зазначаються номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони (організації, фірми), від імені яких укладається договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору.

В преамбулі  подається:

•    назва та реєстраційний  номер контракту (посередині сторінки);

•    місце (нижче  ліворуч) та дата його укладення (нижче  праворуч);

•    визначення сторін (ще нижче через кілька інтервалів).

Кожна із перерахованих характеристик  є обов'язковою, тому що у деяких країнах контракт, який не має однієї з них, може бути визнаний недійсним.

Номер ЗТК привласнюється за згодою сторін, зазвичай за порядком реєстрації документів однієї із сторін (за місцем здійснення угоди), але може бути і подвійний номер, тобто містити реєстраційні дані обох сторін.

Місце укладення контракту визначає закон, який застосовується до угоди, тобто визначає права та обов'язки сторін. Це положення діє тоді, коли інше не визначено угодою сторін. Сторони можуть вибрати будь-яке право, зазначивши його у контракті або ж, у крайньому разі, зробивши застереження у контракті про те, що він вважається укладеним на території відповідної країни. Згідно з українським законодавством права та обов'язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо таке узгодження між країнами відсутнє, то до контракту застосовується право країни, де розташована або має основне місце діяльності сторона, яка є:

•    продавцем у  контракті купівлі-продажу;

•    комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);

•    довірителем - у  договорі доручення;

•    перевізником - у договорі перевезення.

Слід врахувати, що коли контракти  підписуються на території іншої  країни, то в інтересах вітчизняного учасника домовитись про застосування права своєї країни, особливості  якого відоміші.

Дата укладення угоди юридичне означає момент набуття договором чинності, з якого виникають права та обов'язки сторін за контрактом (якщо спеціально не зазначений інший строк набуття контрактом чинності).

Слід мати на увазі, що порядок  написання дати відрізняється в  Україні та за кордоном.

Визначення сторін (спочатку продавця, потім покупця) містить:

• їх повні та скорочені  юридичні назви (фірмові назви),тобто  ті назви, під якими вони зареєстровані  в торговому (державному) реєстрі  у своїх країнах (із зазначенням  номерів їх реєстраційних свідоцтв та місця реєстрації);

• місцезнаходження (назва  країни та міста);

• їх правовий стан, включаючи  зазначення номера та виду ліцензії на даний вид діяльності;

• назви сторін у тексті контракту як контрагентів ("Продавець" та "Покупець", "Постачальник" та "Замовник").

У ЗТК доцільно точно вказати  особу (посаду, ПІБ), яка підписує його від імені даної сторони, але  іноді обмежуються лише описом особи, яка підписала ЗТК, у кінці  контракту, нижче підпису. У практиці укладення ЗТК виникають випадки, коли товар або послуги замовляє одна організація, платить - інша, наприклад, та, яка має валютний рахунок та валюту, а отримує гроші - третя. У  даному разі має місце здійснення угоди на користь третьої особи, яка зазначена у ЗТК.

2. Предмет контракту містить розгорнуту характеристику товару (із зазначенням точного найменування, марки, сорту), який реалізується за цим контрактом. Якщо номенклатура товарів досить велика, цей розділ може виноситися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того самого контракту і що обумовлюється в тексті самого контракту.

У цьому розділі зазначається:

•    описання предмета контракту;

•    назву об'єкта угоди (товару);

•    характеристика об'єкта угоди (товару).

Іноді в цьому розділі  обумовлюють кількість та базисні умови поставки.

Предметом контракту може бути продаж або поставка товару, надання послуг, передача технології тощо, тобто вид зовнішньоторгової угоди (купівля-продаж, підряд, оренда тощо).

Назву товару необхідно вказати так, як він іменується у міжнародній торгівлі (або найближче до цього). Визначаючи асортимент, зазначають види, марки та моделі товарів.

Вид товару має важливе  значення при визначенні не тільки виду ЗТК, а й правової регламентації, наприклад, при отриманні пільг, встановленні розміру мит та зборів, квотування продукції тощо.

Характеристика товару містить визначення основних його параметрів. У випадках, коли предметом контракту є товари з різними якісними характеристиками або різного асортименту, вони перераховуються у специфікації, яка додається до контракту, про що робиться відповідне застереження. Може бути посилання на розділ "Інші умови".

3.Кількість (або  ціна та кількість).

Найчастіше визначення кількості  не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість" або "Предмет та кількість". Але у будь-якому випадку, визначаючи кількість товару, сторони повинні узгоджувати:

•    одиниці вимірювання кількості;

•    порядок визначення кількості;

•    систему мір  та ваги;

•    застереження "близько" та "за опціоном";

•   чи включаються  тара та упакування у кількість товару;

•    які організації  визначають кількість товару;

•    якими документами  засвідчується кількість товару.

Контракт може містити  вказівку про те, що продавець або  покупець має право скористатись можливістю відступу від зазначеної у ньому кількості. У такому разі твердо фіксована у контракті  кількість може супроводжуватися застереженням, що покупцю (продавцю) надається право  закупити (продати) у продавця (покупця) додатково визначену кількість  товару на тих самих умовах. Це право виражається словами "за опціоном покупця (продавця) " або "за виробом покупця (продавця) ". Будь-який опціон (продавця чи покупця), як правило, не перебільшує 10% від основної кількості товару.

У контракті обумовлюється  також, чи входить тара й упакування у кількість товару, що поставляється. Залежно від цього розрізняють:

1) масу брутто – масу  товару разом з внутрішньою  та зовнішньою упаковками;

2) масу нетто — масу  товару без будь-якої упаковки;

3) "масу брутто за  нетто"-у тих випадках, коли маса товару становить не більш як 1 -2% від маси товару і ціна тари незначна, то сторони нехтують масою тари.

У цьому розділі контракту  часто зазначається, які організації  визначають кількість товару та якими  документами вона засвідчується. Кількість  товару може вказуватися як в основному  тексті контракту, так і в Додатку  чи Додатках до нього, які мають бути невід'ємною частиною контракту.

4.Базисні умови постачання визначають вид транспорту й обов'язки контрагентів щодо поставки товару, визначають момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої (табл. 1).

Найчастіше визначення базисних умов поставки (БУП), так само як і  кількість, не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість (або загальна сума контракту)" або "Предмет та кількість".

Стосовно до обов'язків продавця сукупність умов ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року поділяється на чотири групи:

група Е — відвантаження товару;

група F— основні видатки з перевезення не оплачено;

група С — основні видатки з перевезення товарів оплачено;

група D — постачання товару.

 

Таблиця 1