Оцінка майнового стану підприємства

       Підрахунок  даного показника викликаний тим, що ліквідність окремих категорій оборотних активів, далеко не однакова. І якщо, наприклад, кошти можуть служити безпосереднім джерелом виплати поточних зобов'язань, то запаси можуть бути використані для цієї мети лише після їхньої реалізації, що припускає не тільки наявність покупця, але й наявність у нього коштів.

       Коефіцієнт  проміжної платоспроможності вимірює  критичну платоспроможність, яка забезпечується ліквідністю грошових коштів і коштів у розрахунках, і показує скільки грошових одиниць цих активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.

       Бажано, щоб значення цього коефіцієнту  було на рівні приблизно 1,5. Однак  в умовах функціонування національної економіки достатнім визнається його значення, яке дорівнює 0,7-0,8, але  не нижче.

       Коефіцієнт  загальної платоспроможності (поточної ліквідності, покриття) розраховується відношенням поточних активів до поточних зобов’язань підприємства, що мають короткостроковий характер. В чисельнику знаходиться підсумок розділу II активу балансу, в знаменнику – підсумок розділу IV пасиву балансу.

       Він вимірює загальну платоспроможність, яка забезпечується ліквідністю  оборотних активів, і показує  чи досить у підприємства коштів, які  можуть бути використані їм для погашення  своїх короткострокових зобов'язань протягом майбутнього періоду. Тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.

       Згідно  загальновизнаним стандартам, вважається, що даний коефіцієнт повинен перебувати в межах між 1 і 2 (іноді 3), або не повинен опускатися нижче 2,0-2,5.

       Постійне  зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності, а зростання  підтверджує підвищення платоспроможності, але не завжди. Підтвердженням цього  висновку є наявність у підприємства накопичених у великих розмірах матеріальних запасів, які важко реалізувати.

       Результати  розрахунку помістимо в таблицю 1.12

       Таблиця 1.12

       Показники ліквідності підприємства

 

       Згідно  результатів таблиці 1.12 можна сказати про незадовільний фінансовий стан підприємства за аналізуємий період. У 2009 році коефіцієнт абсолютної ліквідності досить низький, що свідчить про зниження платоспроможності підприємства (міститься незначна частина кредиторської заборгованості яку підприємство може сплатити найближчим часом). Коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться в межах нормативу, що свідчить про своєчасне проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт загальної ліквідності показує, що у 2009 році не вистачає оборотних коштів для покриття своїх короткострокових зобов’язань, так як значення даного коефіцієнту перебуває за межами нормативу.

       Стосовно 2010 року видно, що всі коефіцієнти знаходяться поза межами нормативу порівняно з 2009 роком відбулись значні зменшення, що свідчить про загрозу неплатоспроможності підприємства, не вистачає оборотних коштів для вчасного забезпечення своїх короткострокових зобов’язань.

      Далі  слід проаналізувати показники платоспроможності  підприємства (таблиця 1.13).

Таблиця 1.13

Аналіз  показників платоспроможності

 

      Загальний коефіцієнт покриття підприємства, згідно результатів таблиці 1.13, на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим, але у 2010 році значно зменшився і не відповідав нормативному значенню. Тобто у 2009 році на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 80,4 гривні поточних активів; у 2010 році – 15,2 гривні.

      Відбувається  також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над    обсягом дебіторської. Але слід відмітити  тенденцію цього показника до зниження. Так, у 2009 році він зменшився на 80,60%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

       Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність кондитерської фабрики. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важко реалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

       Для оцінки платоспроможності доцільно буде побудувати платіжний баланс за 2009 та 2010 роки. Спочатку складемо платіжний календар на 2009 рік (таблиця 1.14).

       Таблиця 1.14

       Платіжний баланс ЗАТ КФ «Харків’янка» на 2009 рік

 

       Згідно  результатів таблиці 1.14 можна сказати, що підприємство не є було платоспроможним у 2009 році так як відбувається перевищення платіжних зобов’язань над платіжними засобами на 1281,8 тис. грн. (сальдо платіжного балансу в активі). Підприємство не може погасити за рахунок власних грошових коштів та фінансових інвестицій поточні зобов’язання перед працівниками та постачальниками, але могло відбутись часткове покриття поточних засобів за рахунок важко ліквідних засобів (дебіторська заборгованість та запаси). В цілому підприємство має перевищення зобов’язань над платіжними засобами у 1281,8/7219,7=17,7 разів.

       Тепер доцільно буде скласти платіжний  баланс на 2010 рік (таблиця 1.15). 

       Таблиця 1.15

       Платіжний баланс ЗАТ КФ «Харків’янка» на 2010 рік

 

       Згідно  результатів таблиці 1.15 можна сказати, що ситуація у 2010 році значно погіршилась відбулось збільшення поточних зобов’язань над платіжними засобами на 84,6 рази (36990/43676=84,6 рази). Підприємство не в змозі погасити всі свої зобов’язання. Отже, у 2010 році підприємство також є не платоспроможним.

       Отже, ЗАТ КФ «Харків’янка» не є абсолютно платоспроможним підприємством за аналізуємий період.

       Враховуючи  незадовільний стан підприємства доцільно буде провести наступні заходи: установити виконання плану з надходження коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і з'ясувати причини відхилення від плану. Особливу увагу слід звернути на використання коштів. Для підвищення рівня платоспроможності слід: прискорити оборотність власних оборотних засобів; розробити графік платіжно-розрахункових операцій і контролювати його дотримання; не допускати затоварювання на складах підприємства; своєчасно оплачувати рахунки кредиторів; підвищити рентабельність операційної діяльності; зменшити витрати на здійснення основної діяльності. 

      1.3 Аналіз фінансової стійкості 

      Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також витрат на його розширення і оновлення.

      Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних активів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.

      Якісною характеристикою фінансової стійкості  є тип фінансової стійкості підприємства. Він визначається на підставі абсолютних показників, які обчислюються зіставленням наявності фінансових ресурсів і потреби в них для підтримання безперебійного процесу основної діяльності підприємства.

      Узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості  є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується  у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.