Діагностика фінансово економічного стану підприємства

="right">     Таблиця 2.3.2.

Аналіз  ліквідності балансу, тис.грн.

      У балансі даного підприємства:

• активи що швидко реалізуються більші за короткострокові пасиви;
• активи що повільно реалізуються повільніші за довгострокові пасиви;
• активи що важко реалізуються більші за постійні пасиви.

      На  другому етапі аналізу ліквідності  підприємства розраховують та аналізують основні показники ліквідності. Їх застосовують для оцінки підприємства виконувати свої короткострокові зобов’язання. Показники ліквідності дають  уявлення про платоспроможність  підприємства не тільки на конкретну  дату, а й на випадок надзвичайних ситуацій.

З таблиці 2.3.3. ми бачимо, що величина власних  оборотних запасів на підприємстві залишається незміною.

     У першу чергу фінансовий стан підприємства оцінюється його фінансовою стійкістю  та платоспроможністю. Платоспроможність  відображає здатність підприємства платити за своїми боргами та зобов’язаннями за конкретний період часу. Умови достатності дотримуються тоді, коли підприємство платоспроможне у часі, тобто має стійку здатність відповідати за своїми боргами у будь-який момент часу.

Таблиця 2.3.3.

Рівень  та динаміка показників ліквідності  підприємства

 

     Під фінансовою стійкістю слід розуміти його платоспроможність у часіз  дотриманням умови фінансової рівноваги  між власними та позиковими коштами. Фінансова рівновага являє собою  таке співвідношення власних і позикових  коштів, коли за рахунок власних  коштів повністю погашаються колишні  і нові борги. Фінансова рівновага  у часі забезпечується ліквідністю  балансу, яка визначається як ступінь  покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення зобов’язань.

     Узагальнюючим показником фінансової стійкості є  надлишок (нестача) джерел засобів для  формування запасів. Як джерела для  формування запасів розглядаються: власний капітал і резерви; довгострокові  зобов'язання; короткострокові кредити.

     Таблиця 2.3.4.

Визначення  типу фінансової стійкості підприємства

 

     На  даному підприємстві стійкість фінансового  стану – є абсолютно стійкими 3 роки. 

     У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній  практиці розроблена також система  відносних показників, що характеризують фінансову стійкість.

Таблиця 2.3.5.

Рівень  та динаміка показників фінансової стійкості  підприємства

 
 

     РОЗДІЛ 3.

     ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ 

     3.1. Використання нововведень в аграрному секторі економіки.

     Інноваційні процеси в АПК мають свою специфіку. Вони відрізняються різноманіттям регіональних, галузевих, функціональних, технологічних і організаційних особливостей. Сутність інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки полягає у розробці і впровадженні в аграрне виробництво прогресивних методів ведення господарства, в основі яких лежать методи ефективного виробництва продукції, застосуванні нового покоління техніки, використанні нової кадрової політики тощо з врахуванням накопиченого наукового та інноваційного потенціалу. Модель інноваційного процесу в аграрному секторі економіки включає дев´ять етапів .

     Для аграрних підприємств запровадження інновацій у виробництво – це передусім:

     - впровадження нових технологій  виробництва сільськогосподарської  продукції;

     - застосовування нових, більш продуктивних  порід у тваринництві та нових  сортів рослин, більш продуктивних  і стійкіших до хвороб та  несприятливих до природно-кліматичних  проявів;

     - використання біотехнологій, які  дають змогу отримати більш  якісні, корисні продукти, що мають  оздоровчий та профілактичний  ефект;

     - застосування нових технічних  засобів та технологій обробітку  ґрунту, очистки і зберігання  сировини;

     - застосування енергозберігаючих  технологій, застосування екологічних  інновацій, які відповідно дають  змогу збільшити врожайність,  продуктивність, мінімізувати витрати  та гарантувати безпеку навколишнього  середовища.           Одним із найважливіших елементів діяльності аграрних підприємств має бути розроблення його інноваційної політики, яка міститиме у собі важливі стратегічні й тактичні аспекти. Метою інноваційної політики є запровадження інновацій у діяльність підприємств для забезпечення оптимального завантаження виробництва. Вона повинна відбуватися у двох напрямах:

     1) акцент на потребах ринку і  споживачів, яким відповідає маркетингова  політика підприємства;