Діагностика фінансово економічного стану підприємства

     Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва  і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті —  негативному; вони заінтересовані в  ослабленні позицій конкурентів на ринку.

     Оцінка  фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів-звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

2. Фінансово-економічні результати та методика їх оцінки

     Фінансово-економічні результати вимірюється — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

     Рентабельність  — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках. Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу. Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

     Ра = Пз(ч)\ Ка •100 (1.1.1)

     де  Пз(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

     Ка  — середня сума активів за річним балансом.

     Обчислюючи  цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

     Показник  рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

     Рентабельність  власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

     Рвк=Пч\Кв•100 (1.1.2)

     де  Пч — чистий прибуток підприємства;

     Кв  — власний капітал підприємства.

     Величина  власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

     Рентабельність  акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

     Рак = Пч \Кст 100 (1.1.3)

     де  Кст — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

     Цей показник можна обчислювати також  як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди  на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих  акцій.

     Рентабельність  продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

     Рп = Прп \ С рп • 100 (1.1.4)

     де  Прп — прибуток від реалізації продукції за певний період;

     С рп— повна собівартість реалізованої продукції.

     Рентабельність  продукції можна обчислювати  також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

     У багатономенклатурному виробництві  поряд з рентабельністю всієї  продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Рі) розраховується за формулою:

     Рі = (Ці–Сі) \ Сі (1.1.5)

     Де  Ці , Сі — відповідно ціна й повна собівартість і -го виробу.

     Ділова  активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

     Оборотність активів (nа) — це показник кількості  оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:

     nа = В / Кa (1.1.6)

     де  В — виручка від усіх видів  діяльності підприємства за певний період;

     Ка  — середня величина активів за той самий період.

     За  цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме:

     ta=Дк\na,

     де  Дк—кількість календарних днів у періоді.

     Оборотність товарно-матеріальних запасів (nтмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

     nтмз = СР / Мз (1.1.8)

     де  Ср — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

     Мз  — середня величина запасів у  грошовому виразі.

     Активність  підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

     Середній  термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою:

     tодз = Зд •Дк \ Vпр (1.1.9)

     де  Зд — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

     Дк— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90);

     Vпр—обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

     За  період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

     Середній  термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tодз ) визначається співвідношенням:

     tодз = Зк•Дк \ Мз (1.1.10)

     У процесі фінансового аналізу  широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки  рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

     Фінансовий  аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

     Дескриптивні  моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

     Предикативні  моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

     Нормативні  моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів  діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

     Таким чином, у ході аналізу фінансового  стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

     Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

     РОЗДІЛ 2.

     ОЦІНКА  СУЧАСНОГО РІВНЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ВАТ «ЛІТИНСЬКОГО МОЛОКОЗАВОДУ».

        

     2.1. Розміри, спеціалізація,та правовий стан ВАТ «Літинського молокозаводу».

     Літинський  молокозавод – потужне підприємство, яке успішно працює на економічному просторі Літинського району. Від  часу свого народження завод повнокровно  функціонував, нарощував темпи виробництва, справно виконував як річні, так  і п’ятирічні плани.

     ВАТ «Літинський молочний завод» знаходиться  на території колишнього замку князя  Свидригайло, який був побудований  в XIV сторіччі на острові утвореному річкою Згар і її притокою. З Літинського поселення купці вивозили молоко, хліб, рибу. В 1653р. Б.Хмельницький приймав послів від Хана, які куштували літинське молоко.

     Після Великої Вітчизняної війни підприємство було відроджене і вже в 1957р. Літинський молочний завод отримав Перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР. В 1982 році силами Ради колгоспників (24 КСП), побудований цех замінника  цільного молока для відгодівлі молодняку. В 1986 році підприємство стало самостійною  структурою. В 1996 році загальними зборами  трудового колективу було прийнято рішення створити на основі підприємства відкрите акціонерне товариство.

     На  сьогоднішній день підприємство є одним  з лідерів по виготовленню молочної продукції в Україні. Завод динамічно  розвивається, постійно нарощує обсяги виробництва та виводить на ринок  нові види продукції. Нинішні потужності підприємства дозволяють переробити до 300 тонн молока на добу.

     Зареєстрована емблема підприємства – торгова  марка «Білозгар». Гордістю колективу  є власна технологія виробництва  сиру «Білозгар-Екстра» та «Петроменталь».

     Продукція користується попитом не тільки на території України, а й країнах  ближнього та далекого зарубіжжя.

     На  заводі постійно ведуться будівельні роботи, вводяться в експлуатацію нові виробничі потужності. Проведено  реконструкцію газової котельні, що дозволило виробляти продукцію  в стабільнішому режимі. Планується генеральна реконструкція компресорного  цеху із збільшенням потужності холодильних  установок.

     За  останній час були побудовані та введені  в експлуатацію: цех плавлених  сирів та сиру Чеддер, сухого знежиреного  молока, виробнича лабораторія, які  обладнані по останньому слову науки  і техніки, з максимальними зручностями  для працюючого персоналу.

     На  даний час закінчується будівництво  нового адмінкорпусу, приймально-апаратний, цех виробництва масла та сухої  знежиреної сироватки.

     Підприємство  має власний автопарк, який нараховує 54 одиниці автотранспорту.

     Лабораторія заводу акредитована в системі УкрСЕПРО та оснащена по останньому слову техніки.