Аналіз фінансового стану банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

 

Аналіз діяльності банку  здійснюється за допомогою різноманітних  показників діяльності комерційного банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.

Аналіз фінансової звітності — це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.

Склад інформаційної  бази економічного аналізу розглянемо за допомогою схеми, наведеної на Рис. 1.2.

 

 

Рис. 1.2 - Класифікація інформаційних джерел аналізу

 

Інформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, повинна відповідати таким вимогам (рис. 1.3):

 

 

Рис. 1.3 - Основні вимоги до інформаційної бази аналізу

 

Далі необхідно ознайомитися з коротким змістом кожної вимоги до інформації, що використовується у  процесі аналізу діяль¬ності комерційного банку.

Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові  звіти, має бути зрозумілою для користувача  з певним рівнем знання бізнесу, економіки  і бухгалтерського обліку. Складну  інформацію, яка необхідна для  повного розкриття ситуації, слід надавати найбільш зрозумілим способом.

Під значущістю розуміють  те, що інформація у фінансовій звітності  повинна бути корисною для прийняття  рішень економіч¬ного характеру.

Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною. Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може вплинути на рішення економічного характеру.

Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок.

Надійність інформації передбачає:

1. Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною.

2. Перевагу змісту над формою. Іншими словами інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою.

3. Нейтральність — інформація має бути вільною від упередженості, її подання у фінансовій звітності не повинно бути вибір¬ковим для досягнення попередньо встановленого результату.

4. Для того щоб відповідати таким вимогам як надійність і значущість, фінансова звітність повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки «життя» виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом «обережності».

Порівнянність фінансової звітності забезпечується у тих  випадках, коли:

1) є можливість порівняти фінансову звітність комерційного банку, що аналізується, з аналогічною звітністю інших комерційних банків для порівняльного оцінювання їх фінансового стану і результатів їхньої діяльності;

2) можна порівняти фінансову звітність комерційного банку протягом певного періоду для визначення тенденцій у фінансовому стані і результатах діяльності банку.

Дотримання наведених  вимог до фінансової звітності комерційних  банків перевіряється в процесі  перевірки її достовірності.

Перевірка звітності  може бути:

• формальна;

• логічна;

• обліково-контрольна.

Формальна перевірка  звітності банків передбачає перевірку повноти складу наданих документів відповідно до їх складу, передбаченого Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України. Крім того, за формальної перевірки звітності перевіряється правильність її оформлення відповідно до вимог, викладених у згаданій вище постанові Національного банку України.

Логічна перевірка передбачає перевірку взаємоув’язки ідентичних показників у різних формах звітності.

Обліково-контрольна —  це перевірка правильності розрахун¬ку  окремих показників комерційних банків.

Основним джерелом аналізу  банківської діяльності є банківський  баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності комерційних  банків поділяються на щоденні, щомісячні і щоквартальні.

 

1.4 Особливості організації аналітичної роботи в банках України

 

Методичне управління організацією аналітичної роботи на рівні комерційних  банків за умови централізованої  форми здійснюється відділом економічного аналізу або відділом аналізу  банківських ризиків.

На рівні НБУ керівництво аналітичною роботою здійснюється управлінням аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів департаменту банківського нагляду.

Етапи аналітичної роботи розрізняються за трудомісткістю роботи, обсягом інформації, що обробляється, та часом проведення. Відповідно до цього змінюються кваліфікаційні вимоги до службовців банку, які зайняті на окремих етапах аналітичної роботи.

 

Рис. 1.4 - Основні етапи аналізу банківської діяльності

 

З наведеної схеми  видно, що аналіз діяльності банку здійснюється в три етапи.

Докладніше зупинимося на першому етапі, в рамках якого  проходить так зване «читання»  балансу. Під «читанням» балансу  розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку та його фінансовим станом. «Читання» балансу починається зі встановлення змін у розмірі валюти балансу за звітний період. Для цього підсумок балансу на кінець звітного періоду порівнюють зі підсумками балансу на початок звітного періоду. Це дає змогу визначити загальний напрямок руху балансу. В умовах стабільної економіки збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, а зменшення — негативно. В умовах інфляційних процесів необхідно проводити коригування валюти балансу на рівень інфляції у звітному періоді.

У процесі «читання»  балансу проводиться візуальна та найпростіша перевірка показників балансового звіту за формальними та якісними ознаками. З цією метою здійснюється структурування окремих його статей, групування рахунків пасиву й активу за різними критеріями. У процесі «читання» балансу перевіряється:

• відповідність окремих груп активу і пасиву балансу за строками, видами витрат, їх джерелами, категоріями контрагентів;

• дотримання нормативних вимог Національного банку України;

• дотримання внутрішніх правил комерційного банку.

Крім того, перевіряється:

• правильність заповнення балансу, звітних форм, тобто наявність усіх підписів, підсумків балансу, його розділів, статей;

• взаємоув’язка показників різних форм звітності.

Особливу увагу в  процесі «читання» балансу звертають  на так звані «хворі» статті балансу. «Читання» «хворих» статей балансу дає змогу зробити деякі висновки про фінансовий стан банку.

Тільки виконавши зазначену  роботу, можна розрахувати показники, необхідні для аналізу, які будуть відображатися в зведених таблицях.

 

1.5 Узагальнююча оцінка  фінансового стану банку

Довіра партнерів (держави, вкладників, кредиторів, клієнтів тощо) до комерційних банків базується  насамперед на їхній здатності у будь-який час і в повному обсязі виконати свої зобов’язання — захищати їх інтереси. Спроможність банку своєчасно і без збитків для себе виконувати власні зобов’язання — одна з основних складових його фінансової стійкості.

У міжнародній практиці існують різні типи зведеної оцінки діяльності банків. На основі зведеної оцінки проводиться рейтинговий порівняльний аналіз надійності банку та ефективності його роботи.

Рейтинг — це метод  порівняльної оцінки діяльності кількох  банків. В економічній літературі наводяться кілька визначень рейтингу.

Під рейтингом розуміють  процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дають змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду, або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг — це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку  України скласти загальне уявлення про стан та стабільність банківської системи. Така оцінка системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потребу в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською системою.

Визначення рейтингу за системою CAMEL — це стандартизований метод оцінки банків, і їх ефективності. Його достовірність залежить від кваліфікації та об’єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.

У рейтинговій системі  використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є найвищою оцінкою  рейтингової системи і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень.

Система рейтингу банків в Україні має включати визначення таких понять:

 

 

Рис.1.5 - Основні групи факторів, включені в рейтингову систему оцінки діяльності банків «CAMEL»

Розглянемо, чому ж саме цим показникам віддана перевага у визначенні рейтингу банку.

Достатність капіталу є одним з ключових компонентів системи «CAMEL», оскільки за рахунок капіталу можливе покриття збитків. Відповідно до цього достатність капіталу є важливим фактором, що визначає фінансовий стан та умови роботи банку.

Якість активів —  основна складова рейтингової системи, оскільки рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому.

Менеджмент (управління) — визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому.

Дохідність є одним  з головних факторів, що впливають  на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу.

Нарешті ліквідність  є однією з ключових складових  рейтингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести до значного відпливу депозитів та вкладів.

В основу рейтингової  оцінки фінансового стану банку покладені якісні критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку.

Сьогодні, крім рейтингової  оцінки за показниками «CAMEL», виділяються  вісім самостійних рейтингових  методик. У їх побудові застосовуються, як правило, змішані, адитивно-мільтиплікативні аналітичні моделі.

Одним із відомих рейтингів  є система оцінок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом В. С. Кромонова.

Поширеною є ще одна методика рейтингової оцінки надійності банку, запропоновану О. Б. Ширінською, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики «Кредитімпекс Банку».

Зміст лімітної політики полягає в тому, що жоден банк не почне працювати зі своїм банком-контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує, на скільки банк довіряє своєму партнерові, наскільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів банк отримує на себе від своїх банків-колег, тим вищою вважається надійність і сталість його фінансового становища.

Алгоритм цієї методики передбачає визначення 12-ти основних параметрів балансу кожного банку. Обчислюються п’ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку-контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності.

Як зазначалося вище, недоліком подібних методик є  суб’єктивне встановлення вагомості  окремих показників, яке суттєво  залежить від мети аналізу та користувачів інформації.

 

 

   
2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

2.1 Аналіз балансу комерційного  банку

 

Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз балансу банку є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.

Метою аналізу балансу  банку є, з одного боку, оцінка раціональності фактичної структури активів і пасивів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого — визначення шляхів оптимізації структури банківських ресурсів та напрямків їх ефективного розміщення.

В даній курсовій роботі проведемо вертикальний та горизонтальний  аналіз балансу комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль» за 2007 -2008р.р (див. Таблиця 2.1).

 

Таблиця 2.1 - Вертикальний та горизонтальний  аналіз балансу  комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль»

 

Найменування статті	Попередній рік		Звітний рік		Відхилення
	(тис.грн.)	%	(тис.грн.)	%	абс.	у %	в стр. %
1	2	3	4	5	6	7	8
АКТИВИ
1 Грошові кошти та  залишки в НБУ	2547415	5,721%	3679408	5,629%	1131993	144,4%	-0,1%
2 Казначейські та інші  цінні папери, що рефінансуються НБУ, і цінні папери, еммітовані НБУ	1054119	2,367%	1237602	1,893%	183483	117,4%	-0,5%
3 Кошти в інших банках, у т. ч.	1830014	4,110%	5112404	7,822%	3282390	279,4%	3,7%
3.1 -На коррахунках  в інших банках	607456	1,364%		4,404%	2271000	473,9%	3,0%
3.2 - строкові депозити  в інших банках	260658	0,585%	395608	0,605%	134950	151,8%	0,0%
3.3 - кредити, які надані  іншим банкам	961900	2,160%	1838340	2,813%	876440	191,1%	0,7%
4 Цінні папери на  продаж, у т. ч.	205531	0,462%	159732	0,244%	-45799	77,7%	-0,2%
4.1 - боргові цінні папери  на продаж	127542	0,286%	94462	0,145%	-33080	74,1%	-0,1%
4.2 - акції на продаж	75125	0,169%	61052	0,093%	-14073	81,3%	-0,1%
4.3 - інші цінні папери  на продаж	2864	0,006%	4218	0,006%	1354	147,3%	0,0%
5 Кредити та заборгованість клієнтів, у т. ч.	36052955	80,970%	51087980	78,162%	15035025	141,7%	-2,8%
5.2 - кредити субєктам  господарювання	18390796	41,303%	25776708	39,437%	7385912	140,2%	-1,9%
5.3 - кредити фізичним  особам	16822159	37,780%	24311272	37,195%	7489113	144,5%	-0,6%
5.4 - операції РЕПО	45678	0,103%	78100	0,119%	32422	171,0%	0,0%
5.5 - векселі враховані	758545	1,704%	894645	1,369%	136100	117,9%	-0,3%
5.6 - факторинг	454	0,001%	756	0,001%	302	166,5%	0,0%
5.8 - інші кредити	35323	0,079%	26499	0,041%	-8824	75,0%	0,0%