Звіт з технологічної виробничої практики в Комунальний заклад Львівської обласної ради

Саме через  це при фінансовому плануванні велика увага звертається на:

• ефективне використання виробничих потужностей,
• раціональне використання земельних,
• трудових,
• матеріальних,
• грошових ресурсів.

Процес фінансового  планування повинен орієнтуватися  на реальне одержання власних  та залучених фінансових джерел і  визначення напрямків їх цільового  використання у плановому році. Для  цього у процесі планування передбачаються канали надходження грошових коштів, придбання основних і оборотних активів, найму виробничого персоналу на даному підприємстві. Велике значення надається визначенню розмірів і шляхів використання грошових фондів, що необхідні для забезпечення потреб розширеного відтворення.

В процесі фінансового  планування виявляються резерви  зниження собівартості продукції, росту  рентабельності підприємства за рахунок кращого використання основних і оборотних активів, а також інших фінансових важелів, які активно впливають на ефективність виробництва. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності.

Фінансова діяльність тісно пов'язана із виробничою діяльністю, тому фінансове планування базується на виробничому плануванні, планах постачання, планах капітальних вкладень, а також на взаємовідносинах господарства із фінансовими органами.

В процесі фінансового  планування виявляється, якою мірою  визначена виробнича програма відповідає вимогам комерційного розрахунку, і плануються заходи, які забезпечують підвищення прибутковості виробництва і покриття запланованих витрат за рахунок власних доходів.

Призначення фінансового  планування полягає у визначенні потреби господарства у фінансових ресурсах в розмірах, що забезпечують фінансування розширеного виробництва, та виконанні різних фінансово – кредитних зобов'язань господарства згідно з його плановими показниками.

Отже, фінансове планування – це сукупність розрахунків щодо визначення грошових доходів і нагромаджень та спрямування їх на покриття запланованих видатків і затрат за різними сферами діяльності господарства у відповідності з виробничими та інвестиційними потребами у плановому періоді.

 

Основні завдання фінансового планування:

• визначення джерел фінансових ресурсів згідно із потребами господарства на фінансування виробничої та інвестиційної діяльності;
• розподіл фондів грошових засобів за сферами діяльності господарства та видами фінансованих затрат згідно з їх обсягами, що передбачені перспективним планом розвитку господарства;
• порівняння фінансових витрат з дохідністю з метою досягнення максимально можливого рівня рентабельності і норми прибутку;
• забезпечення посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом та підвищенні його ефективності в напрямку раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• фінансування довгострокових витрат шляхом підбору оптимальних напрямків використання фінансових ресурсів;
• залучення довгострокових фінансових ресурсів на інвестування з      пов 'язанням з показниками платоспроможності і ліквідності.

Об'єктом фінансового  планування є фінансова діяльність даного підприємства в напрямку формування та використання грошових доходів і нагромаджень.

Фінансове планування базується на ринковій кон'юнктурі  товарів, державних регіональних контрактах, договорах на постачання виробленої продукції, інших можливих сферах реалізації продукції (на товарній біржі, на ринку, в рахунок оплати праці), а також  на вільних і регульованих цінах. Фінансове планування має враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації із матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування полягає у складанні фінансових планів. Воно охоплює найважливіші сторони їх фінансово – виробничої діяльності, забезпечує необхідний контроль за створенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, сприяє мобілізації і правильному спрямуванню коштів для подальшого виробничого й економічного розвитку та прибутковості.

Фінансове планування на “Обласній базі спеціального медичного постачання” здійснюється головним бухгалтером під безпосереднім керівництвом керівника при широкій участі колективу працівників.

Основні етапи фінансового планування: аналіз результатів фінансової діяльності за попередній період;  складання проекту фінансового плану на наступний рік; розгляд і затвердження фінансових планів; виконання фінансових планів.

В процесі фінансового планування на “Обласній базі спеціального медичного постачання” складаються різні фінансові розрахунки, таблиці, в яких визначаються результати реалізації товарів (робіт, послуг) та проводиться їх розподіл, розраховуються нормативи власних оборотних активів та джерел їх покриття, відображаються обсяги затрат і джерел їх покриття за капітальними вкладеннями.

Зараз, коли суб'єктам  підприємницької діяльності (крім державних  підприємств) надано самостійність  у плануванні, вони можуть не проводити  фінансового планування або проводити його у довільній формі, яку вони вважають для себе найбільш прийнятною.

Ефективність  управління виробничими процесами  та розрахунків значною мірою  залежать від оперативного фінансового планування, яке передбачає складання платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою за місяцями або на місяць з розбивкою за декадами.

У платіжному календарі  фіксуються всі види грошових надходжень і платежів незалежно від їх джерел та напрямків використання.

При складанні  платіжного календаря використовуються дані поточного обліку про залишок грошових коштів на початок планового періоду, планові дані про терміни випуску та продажу продукції, договори з постачальниками на поставку товарно – матеріальних цінностей, проведення робіт і надання послуг, дані про виплату заробітної плати у відповідності з встановленими термінами, терміни та суми сплати відповідних податків і платежів, виконання кредитних договорів й інші дані.

У вітчизняній  практиці використовуються різні методи фінансового планування:

• нормативний;
• розрахунково – аналітичний;
• оптимізації планових рішень;
• економіко – математичного моделювання та ряд інших.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко – економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела покриття цих ресурсів. Нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних активів. Галузеві та регіональні норми і нормативи розробляються науково-дослідними установами, а індивідуальні - кожним господарюючим об'єктом.

Суть розрахунково – аналітичного методу фінансового планування полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних виробничих, економічних та фінансових показників, які беруться за основу, та індексів їх зміни в плановому періоді. Так, наприклад, при плануванні збільшення обсягу реалізації продукції, робіт та послуг, на основі аналізу реальних даних за минулий період розраховується потреба у фінансових ресурсах для забезпечення такого збільшення.

Метод економіко – математичного моделювання дає можливість кількісно виразити взаємозв'язок між фінансовими показниками та обсягом виробництва продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Стратегічний  розвиток підприємства.

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та способи їх досягнення. Залежно від цього підприємство планує розвиток свого виробництва, нарощування відповідних потужностей, оновлення технології виробництва, впровадження найновішої технології, відповідну підготовку кадрів. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічне планування — процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.

Головним, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування на КЗЛОР “Обласна база спеціального медичного постачання” є вибір цілей. Основну мету Бази признано називати місією.. Виходячи із загальної місії Бази формулюються її інші стратегічні цілі.

Вони будуть реальними і ефективними, якщо буде забезпечено наступні вимоги: стратегічні цілі мають бути конкретними і вимірюваними; чітко зорієнтованими в часі (коли і якої цілі треба досягнути); мають бути досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими; цілі мають бути однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну.

Коли визначені основна місія та цілі, розпочинається етап стратегічного планування на даному підприємстві. Спочатку необхідно вивчити середовище. На основі аналізу середовища потрібно визначити можливі загрози для, Бази тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників: політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних.

У процесі господарювання в умовах ринку та впливу зовнішнього  середовища стратегія розвитку підприємства залежить від багатьох факторів, які можуть як позитивно, так і негативно впливати на його перспективу. Тому стратегія як генеральний напрямок розвитку підприємства є стрижнем стратегічного планування виробництва.

База має  наміри в майбутньому розширити  свої склади,  збільшити наявні державні резерви, підвищити їхній стан якості.

Оскільки База являється державною установою  то дані цілі можна досягнути тільки за умови стабільної державної політики, чіткої правової бази і т.д. які б  включали підтримку державних установ, фінансове та матеріальне забезпечення,та тісне співпрацювання.

 

Висновок

 

Метою проходження  практики  було закріплення і  поглиблення теоретичних знань, отриманих по спеціальності “Економіка підприємства”, а також оволодіння методами виконання широкого кола типових планово-економічних розрахунків і обґрунтувань. У ході прохоження практики було проаналізовано виробничу програму, фінансові результати діяльності підприємства, планово економічні роботи та матеріально технічну базу підприємства.

 

“Обласна база спеціального медичного постачання” є комунальним закладом, основним завданням якого є зберігання та обслуговування матеріальних цінностей державного резерву.

      Підприємство являється юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки.

      Майно підприємства становлять  основні фонди та оборотні  кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

      У своїй діяльності підприємство  діє на підставі Конституції України, законів України, актвів президента України і Кабінету Міністрів України, наказів     Міністерства охорони здоров’я та інших законодавчих актів.

      Господарська діяльність підприємства  фінансується з бюджету Львівівської  області. Щоб керувати надходженнями та збитками підприємство веде бухгалтерський облік. Фінансові результати діяльності  організації встановлюються на основі річного бухгалтерського звіту.

 

Розглянувши основні  розділи підприємства КЗЛОР “ Обласна база спеціального медичного постачання ”  можна стверджувати що підприємство  розвивається позитивно, заборгованостей пов’язаних з торгівлею медичних товарів не спостерігається. Саме підприємство несе відповідальність за вчасну реалізацію затверджених Кабінетом Міністрів України завдань, щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та поновлення запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх кількісного та якісного стану, здійснює контроль за діяльністю складів, роботою з матеріальними цінностями другої групи, корегує стратегію і цілі своєї діяльності.

Тому можна  зробити припущення що воно і надалі буде функціонувати та виконувати  функції комунального підприємства

Список  використаної літератури

1. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 480 с. – основна.
2. Занородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник, - Львів: Львівська політехніка, 1996.
3. Зінь Е. А., Турченюк М. О. Планування діяльності підприємства: Підручник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 320 с.
4. Кузьмін О. Є. Економіка та менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Львівська політехніка, 1996. – 416 с.
5. Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Ніка-центр, 2002. – 216 с.
6. Покропивний С. Ф., Грещак М. Г., Наливайко А. П., Сай В. М., Соболь С. М., Федонін О. С., Швиденко Г. О. Економіка підприємства: Структурно-логічний навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.
7. Протопова В. О., Полянський А. Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 220 с.
8. Сідун В. А., Пономарьов Ю. В. Економіка підприємства: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 436 с.
9. Шаповал В. М., Аврамчук Р. Н., Ткаченко О. В. Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури. 2003. – 288 с.
10. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для   студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравелла, 2004. – 568 с.
11. Мец Є. В. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2003.
12. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.