Звіт з технологічної виробничої практики в Комунальний заклад Львівської обласної ради

 

 

 

 

 

 

2. Виробнича програма.

 

2.1 Характеристика  основних показників продукції  (робіт, послуг).

 

У процесі виробництва  людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу). Продукція, що виготовляється протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).

      Ясна річ, що в промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту — відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а в установах зв’язку та банках — надані юридичним і фізичним особам послуги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послугою (наприклад, полагоджені годинник, телевізор, холодильник, взуття тощо).

      Загальновідомо, що більшість продуктів праці є придатною для різних сфер і способів використання в народному господарстві. Збіжжя, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива чи горілки, може використовуватись як корм для худоби чи посівний матеріал. Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград — для виготовлення виноградного соку, вина). Чи стане конкретна споживна вартість засобом виробництва або кінцевим предметом споживання, цілком залежить від її функції та місця у процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці на процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються у продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання; стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно І та ІІ підрозділів, а у промисловості — продукцією груп «А» і «Б».

      Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання — на продовольчі і непродовольчі товари. Такий поділ продукції класифікує її за ознакою економічного призначення. Зрештою для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їхнього) обсягу.

      За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість).

      Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зважити на те, що ступінь задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи насамперед з показників обсягу товарів певної номенклатури й асортименту в натуральному вигляді.

      Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо.

      Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а також обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи.

      З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (передовсім продуктивності праці) за складання виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив останньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосовувати для об’єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

 

      Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продукцію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огляду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати також планові (очікувані) й фактичні обсяги реалізованої продукції.

      Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний — після оплати споживачем (замовником) вартості продукції та надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Формування плану виробництва і реалізації продукції.

 

Найважливішим розділом господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції).

      Розробку плану виробництва і реалізації продукції слід починати з уточнення об'єму асортименту продукції наявних на підприємстві замовлень, а також замовлень, включених в перспективні плани і підтверджених споживачами продукції. На потужності, що залишилися, полягають нові договори, бажано на ряд років. При цьому важливе значення має відповідність продукції вимогам, що пред'являються замовником (споживачем) за якістю, дизайну, післяпродажному обслуговуванню. При неповному забезпеченні підприємства замовленнями на збут продукції, а також при скороченні попиту на продукцію, що випускається, ведеться активна робота по освоєнню нових видів виробів і завоюванню нових ринків збуту.

 

Після встановлення об'ємів замовлень, розробки схеми реалізації продукції, уточнення термінів постачання виробів здійснюється розробка виробничої програми.

      Планування виробничої програми починається з аналізу техніко-економічних показників роботи підприємства в звітному році, визначення об'єму замовлень на плановий рік, виявлення резервів зростання виробництва і визначення шляхів ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів.

      Обгрунтування плану виробництва продукції передбачає розрахунок виробничої потужності, визначає необхідне введення додаткових потужностей для забезпечення виконання завдань по виробництву продукції відповідно до укладених договорів, а також зменшення виробничої потужності у зв'язку з вибуттям застарілої техніки. Особливе місце при обгрунтуванні виробничої програми відводиться розробці заходів, що забезпечують високу якість продукції, здатну підтримувати конкурентоспроможність на ринку збуту товаровиробників.

      Виробнича програма є основним етапом формування плану виробництва і збуту продукції, який є одним з провідних розділів. Його завдання - забезпечити виконання усіх замовлень і задовольнити усі потреби замовників по асортименту, якості, термінам постачання. На основі плану виробництва і збуту продукції розробляються усі інші розділи - план по праці; по матеріально-технічному забезпеченню; за собівартістю, прибутки і фінансовий план.

      План виробництва і збуту продукції розробляється в натуральних і вартісних показниках. У натуральних показниках складається виробнича програма. Показники номенклатури продукції відбивають перелік усього асортименту видань, що випускаються. У річних і місячних планах планується повний об'єм вироблюваної продукції і встановлюються умови її збуту. При плануванні виробничої програми в натуральних одиницях виміру встановлюються показники якості і шляху досягнення високої якості продукції по усій номенклатурі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Ресурсне обґрунтування плану виробництва.

 

3.1 Розрахунок  виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових   потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.                                            

Виробнича потужність визначається різними вимірками:

• натуральними;
• умовно – натуральними;
• у багатономенклатурних виробництвах – вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники – штуки, метри  квадратні, метри кубічні, тонни, погонні  метри. Однак вони не дають змогу при визначенні потужності підприємства порівнювати й аналізувати виробництво виробів за складністю й трудомісткістю. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі продукції, що випускається підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності.

Розрізняють наступні види потужності: перспективну, проектну, ефективну, резервну та поточну.

Перспективна  виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна  виробнича потужність являє собою величину можливого випуску умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи.

Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користується попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не включати в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Резервна  виробнича потужність створюється у певних галузях національної економіки для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.

Поточна потужність підприємства визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників.

На КЗЛОР “Обласна база спеціального медичного постачання” не проводять розрахунок виробничої потужності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Матеріально  технічне забезпечення.

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного  обігу, що виконує функції обігу  засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Забезпечуючи  міжгалузеві зв'язки по поставках  продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

На основі вивчення потреби в продукції виробничо-технічного призначення та умов її раціонального використання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньо впливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використання матеріальних ресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів та ефективних технологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпечення на режим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практично через усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесів виробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості, організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух від виробника до споживача.