Значення неосяжних ресурсів у забезпеченні конкурентних переваг підприємства

ВИСНОВОК 

    Отже, можна зробити висновок, що багатьма зарубіжними та вітчизняними економістами визнається той факт, що неосяжні ресурси є важливою категорією сучасної економіки. Саме вони визначають конкурентоспроможність економічних систем, виступають ключовим ресурсом їх розвитку.

    Спираючись  на функціональний підхід, можна сформулювати визначення нематеріальних ресурсів як об’єктивної економічної категорії:  нематеріальні ресурси — це здатні створювати нову вартість інтелектуальні ресурси підприємства, представлені людським і машинним інтелектами, а також інтелектуальними продуктами, створеними ним самостійно або залученими зі сторони як засоби створення нової вартості.

      Насамперед  потрібно сказати, що серед методів  підвищення конкурентоспроможності підприємства, використання неосяжних ресурсів є одним із найдієвіших. На мою думку є 4 основні фактори успіху в діяльності кожного підприємця: реклама, якість, ціна, новітні розробки. Легко бачити, що на кожен з них впливають нематеріальні ресурси. Масштабна, правильно спрямована, з наголосом на оригінальність і виняткову цінність торгової марки рекламна кампанія; кваліфіковані кадри, автоматизація на всіх рівнях виробництва і мотивація праці робітників; введення енерго- і ресурсо-зберігаючих технологій, що знижують вартість продукції; налагодження постійних НДПКР, спрямованих на синтез нових винаходів, технологій та ідей, що гарантують процвітання підприємства у майбутньому. Усе це неможливо втілити в життя розраховуючи тільки на матеріальні ресурси. Та навіть відсутність підприємницького хисту і досвіду у директора може стати причиною провалу власної справи і банкрутства всього підприємства.

    Неосяжні  ресурси підприємства являють собою  основу для майбутнього зростання. Це високоефективний багатофункціональний ринковий інструмент вирішення широкого кола економічних і фінансових задач корпоративного управління.  
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

2. П(С)БО  8 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817.

3. Базидевич В. Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – К.: Знання, 2006. – С.60–63.

4. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг. — СПб. : Питер, 2001. — 288 с.

5. Возжаев А. Управление нематериальными активами // Управление компанией. – 2008. - № 6 (85).

6. Голубкин В. Н. Интеллектуальный капитал в эпоху глобализации мировой экономики [Електронний ресурс] / В. Н. Голубкин, Л. П. Клеева, Л. В. Патока // Бизнес_образование. — 2005. —№1 (18).

7. Ґава Ю. Проблеми та перспективи розвитку інтелектуального капіталу// Ринок цінних паперів. – 2007. – № 5–6.

8. Карась П. Інтелектуальний капітал: складові та аспекти комерціалізації в нових умовах господарювання// Економіст. – 2006. – № 8. – С. 31–39.

9. Кендюхов О. В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління / НАН України; Інститут економіки промисловості; ДонУЕП. – Донецьк: ДонУЕП. – 2006. – 307 с.

10. Леонтьев Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе. – М.: Издательский центр «Акционер», 2002. – С. 31–37.

11. Чухно А. Інтеллектуальний капітал: сутність, форми та закономірності розвитку// Економіка України. – 2002. – № 11–12. – С. 25–31.