МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

 
 

Факультет економiки та управлiння 

Кафедра економіки підприємств 
 
 
 
 

Реферат-есе

з дисципліни: «Формування бізнес-моделі підприємства»

на тему:

«Значення неосяжних ресурсів у забезпеченні конкурентних переваг підприємства» 
 
 
 
 

Виконала: студентка 4 курсу,

1 групи, спеціальності 6107,

заочної форми навчання

Гараніна  Алла Олександрівна

Перевірила: к. ек. н., доцент

Ревуцька  Наталія Віталіївна 
 
 
 
 

Київ 2010 

ЗМІСТ 

ВСТУП

1. Поняття і види неосяжних ресурсів підприємства..........................................................................4
2. Роль інтелектуального капіталу у забезпеченні конкурентних переваг підприємства……...…6
3. Характеристика об’єктів промислової власності як складової неосяжних ресурсів підприємства..........................................................................................................................................11
4. Нематеріальні активи підприємства та охорона права власності................................................15
5. Вплив неосяжних ресурсів на конкурентоспроможність підприємства………………….……19

ВИСНОВОК.........................................................................................................................................21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

    На  даному етапі розвитку світової економічної  системи спостерігаються процеси  переходу від індустріального до постіндустріального виробництва, глобалізації, інформатизації, технологічної революції. Результатом цих процесів є підсилення інтелектуального фактору,  поява «економіки, яка ґрунтується на знаннях». Сучасне підприємство для досягнення високих соціально-економічних результатів повинно акцентувати свою увагу на знаннях підприємства. Не можливо уявити ефективну діяльність компаній при відсутності значної частини інтелектуальних працівників; знань, що нагромаджені в інформаційній системі; досвіду взаємовідносин з контрагентами і т.і.

    Ключовим  завданням бізнес-моделі компанії є  створення продукту з високим  рівнем цінності, що відповідає пріоритетам  споживачів, а також забезпечує генерування  високих доходів і прибутків. Сучасні тенденції скорочення життєвих циклів продукції, поява нових технічних, технологічних, організаційних та управлінських досягнень вказує на те, що лише інноваційність продукту, а головне – швидкість її комерціалізації може забезпечити конкурентоспроможність бізнес-моделі компанії. Сьогодні очевидним стає факт, що рушійною силою розвитку бізнесу є знання, за допомогою яких розробляються, втілюються і розвиваються інновації. Все більшу роль у процесі створення цінності відіграють не матеріальні, а інформаційні та інтелектуальні ресурси. При цьому, якщо раніше така тенденція була характерна лише для компаній, що працюють у високотехнологічних сферах (комп’ютерні технології, електроніка, комунікації), то сьогодні вона поширюється і на традиційні галузі (металургія, автомобілебудування, легка промисловість тощо). У фінансовому вимірі підтвердженням цього є випереджаюче зростання ринкової ціни багатьох підприємств над балансовою оцінкою їх активів, що підтверджує високу роль “невидимих” ресурсів у процесі створення вартості.

    В сучасній економіці поступово зникають сфери, де домінуючу роль відіграє лише фізичний капітал, а підприємства отримують домінантне положення на ринку лише за рахунок доступу до певних матеріальних ресурсів. Отже, формування ефективної моделі бізнесу неможливе без створення, використання, відтворення та розвитку неосяжних ресурсів. Сучасне бачення неосяжних факторів виробництва доданої цінності втілюється у понятті “інтелектуальний капітал”. Науковці, консультанти, менеджери та фахівці, які займаються оцінкою вартості компаній у більшості єдині у своїй думці відносно характеристики і визначення суті цього нового економічного явища.

    До  наукових досліджень, присвячених розробці загальних проблем неосяжних (нематеріальних), відносяться чимало праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, Л. Едвінссон, Л. Прусак, І. Роос, П. Саліван, Т. Стюарт, Т. Фортьюн, І. Хіроякі підкреслюють взаємозв’язок нагромаджених фірмою знань та її майбутніх можливостей, втілюваних у ринковій вартості. Велика увага визначенню та дослідженню сутності категорії приділяється у розробках Е. Брукінга, Т. Б’юзена, В. Іноземцева, С. Ленської, Б. Леонтьєва, Г. Мінса, Д. Моррісона, В. Супрун, Л. Каховської, Д. Шнайдера.

    Слід  відзначити внесок у розробку проблем, пов’язаних з інтелектуальним капіталом, таких вітчизняних вчених, як В. Базилевич, О. Бутнік Сіверський, В. Врублевський, Н. Гавкалова, В. Геєць, А. Грищенко, М. Долішній, Ю. Зайцев, А. Колот, Е. Лібанова, В. Мандибура, Л. Федулова, А. Чухно, В. Якубенко та ін. Водночас проблеми, що виникають у забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняної економіки у світовій інтелектуальній спільноті, викликають необхідність здійснення подальших розробок у цьому напрямку.

    Центральне  місце в постіндустріальному  суспільстві належить теоретичним  знанням як основі інновацій. Акцент тут зміщується від споживання благ до споживання послуг, і перш за все, інтелектуальних. Інформація і знання як вища цінність якісного суспільства не тільки позначаються на всіх сторонах життя суспільства, але й видозмінюють саму людину, трансформують систему цінностей. Кардинально змінюється погляд на працю як головне джерело суспільного багатства. Жива праця все більше еволюціонує в напрямку насичення її творчим змістом, інтелектуальною складовою. У цьому зв’язку питання про неосяжні ресурси підприємства набуває дедалі більшого значення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття і види неосяжних  ресурсів підприємства

    Визначальною  рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн  є зростання в суспільному  виробництві ролі науково-технічних  знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і неосяжних (нематеріальних) ресурсів неухильно зростає.

    Відповідно  до визначення, що міститься в Міжнародних  стандартах оцінки МСО 2003, неосяжні (нематеріальні) активи являють собою інтереси, що містяться в нематеріальних об'єктах (навичках менеджменту та маркетингу, кредитний рейтингах, гудволі та різноманітних юридичних правах або інструментах (товарних знаках, авторських правах, франшизах, патентах, контрактах).

    Слід  зазначити, що у вітчизняній і  російській економічній літературі поняття неосяжних активів не вживається, а замінюється тотожним йому поняттям нематеріальних активів, що являють собою різного роду права та привілеї, які забезпечують власникам певний доход або іншу користь, мають вартість, але не мають матеріально-речовинного змісту.

    За  природою свого походження неосяжні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

    Відтак  необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

    Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання. До складу нематеріальних ресурсів можна віднести об’єкти інтелектуальної власності, промислової власності та інші нематеріальні ресурси (рис. 1).

    

Рис. 1. Об’єкти  нематеріальних ресурсів.

    Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність у широкому розумінні — це юридична категорія, яка застосовується для:

    – визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

    – позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб’єктам творчої діяльності;

    – закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав, пов’язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

    У складі об’єктів інтелектуальної власності  виокремлюють:

1) об’єкти промислової власності. З-поміж об’єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів);

2) об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності. 

    Згідно  з Паризькою конвенцією з охорони  промислової власності (1883 р.) до об’єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування зазначення походження товарів, а також способи захисту від припинення недобросовісної конкуренції.

    Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелектуальна власність» права, що стосуються до літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

    Поняття «промислова власність» розуміють  у найширшому значенні і застосовують не тільки щодо промисловості й торгівлі, але також і щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів промислового чи природного походження. 

2. Роль  інтелектуального капіталу у забезпеченні

конкурентних  переваг підприємства

    Як  і будь-який інший нематеріальний об’єкт досліджень, інтелектуальний капітал важко піддається визначенню і не трактується однозначно. Внаслідок чого в науковій економічній літературі не сформовано чіткого визначення категорії інтелектуального капіталу та існують різні підходи до його аналізу.