Значення неосяжних ресурсів у забезпеченні конкурентних переваг підприємства

    4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

    5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

    6) організаційні витрати на створення підприємства;

    7) права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

    Принцип юридичного захисту об’єктів інтелектуальної  власності досить простий: забороняється використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника, або їхня підборка. Проте форми правового захисту дуже різняться між собою залежно від типу активів.

    Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами. Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової власності. Патент забезпечує його власнику:

    – виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

    – право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

    – можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту;

    – право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

    – право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

    У разі порушення прав патентовласника  він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може виходити за межі її кордонів.

    Правова охорона знаків для товарів і  послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет.

    Свідоцтво на знак для товарів і послуг та на фірмове найменування забезпечує його власнику: виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Власник такого свідоцтва має також право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

    Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які полягають у її колективному характері. Це означає, що власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключного права на його використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання. Такий дозвіл будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, яка господарює на тій самій території і виробляє товари з тотожними властивостями, надає патентне відомство.

    Виникнення  і здійснення авторського права  не потребує виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право:

     1) для сповіщення про свої права на твори у галузі науки, літератури, мистецтва, на комп’ютерні програми та бази даних може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської   літери   ^Т Ó у колі, імені (найменування ) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору. Сповіщення про право на топологію інтегральної мікросхеми складається з літери      у колі, дати початку терміну дії виключного права на використання цієї топології та інформації, яка дає змогу ідентифікувати право власника топології;

    2) для засвідчення авторства на оприлюднений чи неоприлюднений твір, факту й дати публікації твору чи наявності договорів, які торкаються права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може зареєструвати своє право та інші зазначені відомості в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.

    Автору  належать як особисті (немайнові) права, так і виключні майнові права  на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Автор також має право дозволяти (на підставі авторського договору) або забороняти використовувати свій твір іншим особам.

    Охорона суміжних прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення має здійснюватися без порушення авторських прав. При цьому виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм повинні дотримуватися прав авторів і виконавців, а організації мовлення — прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

    Виникнення  та здійснення суміжних прав також  не потребують виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про  свої права можуть на всіх примірниках  фонограм або їхніх упаковках  використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери ® у колі, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і року першої публікації фонограми.

    Виконавцям  належить виключне право дозволяти  чи забороняти публічне повідомлення про їхнє виконання, фіксацію виконання на матеріальному носії, відтворювання, розповсюджування фонограм, на яких зафіксовано їхнє виконання тощо.

    Виробники фонограм мають виключне право дозволяти  або забороняти відтворення, розповсюдження різними способами, переробку, імпорт фонограм.

    Організації мовлення мають виключне право дозволяти  чи забороняти публічне оприлюднення своїх програм у місцях з платним  входом з допомогою їхньої ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення  в ефірі і по дротах.

    Виключні  права виконавців та виробників фонограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань та фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору.

    «Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства. За розголошення інформації про «ноу-хау» та комерційні таємниці передбачається сувора (аж до кримінальної) відповідальність. 

5. Вплив нематеріальних ресурсів

на  конкурентоспроможність підприємства

    У широкому розумінні конкурентоспроможність означає можливість вигравати в  змаганнях за попит споживача. Що стосується сфери економіки, то конкурентоспроможність – це наявність певних властивостей, що дають переваги для суб’єкта в економічному змаганні.

    Для оцінки конкурентоспроможності фірми  використовують деякі чисельні показники, які свідчать про ступінь стійкості  положення фірми, спроможності виготовляти  продукцію, яка користується попитом на ринку й забезпечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких показників відносяться:

    - відношення вартості реалізованої  продукції до її кількості  за поточний період. Зменшення  цього співвідношення веде до мінімізації затрат і максимізації прибутків;

    - відношення прибутку до загальної  вартості продажу (profit to sales). Підвищення  цього показника свідчить про  підвищення рівня КС фірми;

    - відношення загальної вартості  продажу та вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods) свідчить про спад попиту на продукцію фірми та затоварювання готової продукції;

    - відношення загальної вартості  продажу та вартості матеріальних  виробничих запасів (sales to inventories) показує, що сталося, або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Зменшення цього показника свідчить про уповільнення обігу запасів;

    - відношення обсягу до суми  дебіторської заборгованості (sales to receivables) показує, яка частка реалізованої  продукції поставлена покупцями на основі комерційного кредиту.

    Безумовно, пошук, розробка, швидке впровадження, захист або продаж нематеріальних ресурсів мають значний позитивний вплив  на конкурентоспроможність та добробут підприємства. Однак продаж інтелектуальної  власності конкуренту покращує  конкурентоспроможність конкурента і позбавляє продавця переваг, що може призвести до збитків і падіння на ринку. Також важливим є захист вже набутих нематеріальних ресурсів, адже нематеріальна власність має неабияку цінність як для власника-підприємця, так і для конкурентів або крадіїв-шантажистів.

    Існує багато способів захистити інтелектуальну власність і закріпити виключне право на користування нею. Власники вдаються до зведення секретних лабораторій  для розробки своїх та аналізу НР конкурентів, доступ до яких зазвичай має дуже вузьке коло «німих вчених», патентують свої винаходи, оформлюють авторські права і т. д. Важливо, що у захисті своєї інтелектуальної власності власникам допомагає закон, оскільки ним передбачено покарання за незаконне присвоєння і використання інтелектуальної власносі без відома власника.

    Нажаль  способів незаконно привласнити  нематеріальні ресурси набагато більше, ніж способів захистити її. Найбільш широко підприємці-шахраї користуються такими: промислове шпигунство (найм професіональних шпигунів), підкуп працівників фірми-конкурента, що мають доступ до потрібної інформації, шантаж, виробництво підробок на продукцію конкурента, що безпосередньо негативно впливає на його конкурентоспроможність, різноманітні методи тиску    і т. д.

    Проте існують і законні методи аналізу  господарюючого суб’єкта і отримання  його інформаційної власності. Необхідно  ретельно аналізувати поточний стан конкурента, його конкурентну позицію  в галузі. Найчастіше використовують функціональний підхід до оцінки потенціалу конкурента. При цьому об¢єктами аналізу є: стратегії “портфеля продукції” з його різноманітними техніко-економічними характеристиками; маркетинг, виробництво, системи розподілу, дослідження та розробки, фінанси, кадри, система управління. Аналіз конкурента має дати відповідь на питання про напрями діяльності та способи ведення конкурентної боротьби. Крім аналізу існуючих конкурентів слід проводити оцінку і аналіз потенційних конкурентів.

    Кожне підприємство, що дбає про свою конкурентоспроможність, повинно мати стратегію наукових досліджень, адже розроблення, вдосконалення, модифікація продукту не можуть відбуватися без певного обґрунтування. Їх основою є результати маркетингових досліджень, що фіксують вимоги споживачів до товару. Однак остаточної форми продукт набуває внаслідок реалізації розробок і досліджень, тобто конструкторсько-технологічної підготовки виробництва. Стратегія НДПКР базується на науково-технічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів, технологічних проривів протягом періоду, на який її розробляють. При створенні нового продукту з’ясовують взаємозв’язок його життєвих циклів, попиту на нього і технології його виробництва, оскільки вони впливають на життєвий цикл підприємства.

    На  ефективних підприємствах технологія, що використовується максимально забезпечує виготовлення конкурентоспроможної продукції. У такому разі головним орієнтиром для НДПКР є створення виробів на основі її вдосконалення. Отже, технологія є рушійною силою розвитку підприємства. Як тільки вона перестає виконувати цю роль, підприємство повинне переходити до іншого технологічного способу виробництва, щоб не продукувати застарілі товари і не втрачати конкурентоспроможності.