Заробітна плата

Загальний заробіток  може визначатися двома способами:

1) множення непрямої  відрядної розцінки на фактичне  виконання завдання за робочими  об`єктами обслуговування.

2) множення тарифної  ставки допоміжного робітника  на середній відсоток виконання  норм виробітку робітників, яких  він обслуговує за даний період  часу.

Акордна система  оплати праці. Вона застосовується для  окремих груп робітників. Її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок. Порівняно з прямою відрядною оплатою за акордної заздалегідь визначені обсяг робіт і строк їх виконання, відома сума заробітної плати за нарядом залежно від виконання завдання.

Дана система  заінтересовує робітників у скороченні строків роботи проти установлених норм. Вона застосовується у галузях  промисловості з тривалим виробничим циклом, а також для оплати праці робітникові у разі виконання ним робіт у стислі строки.

Найбільшого поширення  ця система набула у будівництві  у зв`язку зі специфікою будівельних  робіт і найчастіше застосовується разом з преміюванням робітників за якісне виконання завдань у  строк або достроково.

За акордної системи найбільше виявляється  зв` язок оплати праці з кінцевими  результатами.

2.3. Почасова форма оплати праці

На підприємствах, окрім відрядної оплати, застосовується почасова, тобто оплата за працю  певної тривалості. В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з`явитися тенденція до заміни відрядної оплати на почасову. У цьому разі необхідно дотримуватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції на ринку праці.

Застосування  почасової оплати праці потребує:

· точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;

· правильного  присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

· розроблення  й правильного застосування обґрунтованих  норм виробітку, нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

На сучасних підприємствах праця робітників з почасовою оплатою має нормуватися й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці.

Такими показниками  можуть бути:

· нормовані  завдання, які визначають кожному  почасовику обсяг роботи за зміну, тиждень  або місяць;

· планові норми  або завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;

· норми праці, які можуть бути установлені як сукупність виконання технологічних параметрів, режимів норм витрат сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів, строків  виконання певних видів робіт  тощо.

Почасова форма  оплати праці застосовується:

1. За умови,  коли у робітника відсутня  реальна можливість для збільшення  випуску продукції, наприклад,  якщо його виробіток обумовлений  режимом роботи устаткування, продуктивністю  машин і агрегатів. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним точно регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах.

2. Якщо результати  праці робітника не можуть  бути конкретно виміряні і  кількісно виражені.

3. Коли економічно  і недоцільно стимулювати зростання  виробітку понад оптимально передбачений  технологічними параметрами, а  також коли перевиконання цих  норм може досягатися через  порушення технологічних режимів  і відповідно погіршення якості робіт а відтак і продукції. До таких робіт належить випробування продукції, остаточне доведення і завдання ВТК, термічне оброблення і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, за якого забезпечується відповідна якість робіт.

За простої  почасової системи розмір заробітку  визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості  відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна.

Ефективнішою  системою є почасово-преміальна, за якою оплачується праця як основних, так і допоміжних робітників. За цією системою заробіток робітникові  нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормових завдань, а якісними – завдання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

На багатьох підприємствах широко застосовується почасово-преміальна система з нормовими  завданнями. Робітники-почасовики преміюються  за виконання установлених їм нормових завдань.

У разі застосування цієї системи до кожного робітника доводиться конкретне змінне або місячне завдання і результати враховуються під час нарахування премій за даний період. Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадження технічно-обгрунтованих норм і нормативів чисельності.

Запровадження системи нормованих завдань має  передувати підготовча робота за такими напрямами:

· проведення ретельного аналізу охоплення робітників-почасовиків  нормування праці;

· виявлення  можливості й доцільності використання для нормування праці допоміжних робітників-почасовиків нормованих завдань;

· установлення переліку професій робітників-почасовиків, яким доцільно установлювати нормовані  завдання;

· визначення наявності  нормативних матеріалів, які необхідні  для установлення нормованих завдань;

· збирання та аналіз вихідних даних для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають  випадковий характер.

· установлення виду нормованих завдань і періоду, на який вони розраховуються;визначення методики установлення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників;

· розроблення  документації з обліку видачі і виконання  нормованих завдань.

Окрім цього, розробляються  заходи для поліпшення організації  і обслуговування робочих місць, умов праці, удосконалення трудових процесів тощо.

Для оплати праці  спеціалістів і службовців застосовується почасова форма зарплати. Преміювання  даної категорії працівників  здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності. У зв`язку з цим найпоширенішою системою оплати їх праці є почасово-преміальна, за якої заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій.

В умовах становлення  ринкової економіки, подальшої індивідуалізації заробітної плати, дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплатою праці. Оплата праці за контрактом є складовою контрактної системи наймання і оплати, яка досить поширена в зарубіжних країнах.

Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов`язується виконувати роботу, визначеною цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства, організації або уповноважений ним орган зобов`язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором, угодою сторін.

Контракти мають перевагу над традиційними трудовими договорами, які не повністю враховують особисті якості працівників та змістовну специфіку їхньої професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу.

Контракт має  юридичну форму, оскільки прийняття на роботу працівників може здійснюватися у випадку, прямо передбачених чинним законодавством.

Умови оплати праці  та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначається угодою сторін. Розміри  виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

Контракт набуває  чинності з моменту його підписання або з дати, визначеною сторонами  у контракті, і може бути змінений за угодою сторін, складеної у письмовій формі. Він є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

2.4. Оплата праці в бригадах.

В умовах становлення  ринкових відносин організація колективних систем оплати праці, особливо підрядних та орендних, потребує глибокого обґрунтування. За адміністративно-командної системи колективні форми організації й оплати праці впроваджувалися навіть на тих виробництвах, на яких це було неефективно й недоцільно. З зв`язку з цим необхідно враховувати умови, які визначають доцільність і необхідність колективних форм організації й оплати праці. Застосування їх найдоцільніше тоді, коли об’єднання працівників у трудовий колектив зумовлено технологічною необхідністю, тобто для виконання певного технологічного комплексу потрібні спільні зусилля працівників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом їхньої праці.

Такими роботами можуть бути:

· спільне обслуговування апаратів, агрегатів, великого устаткування, складання й монтаж великих об`єктів, а також певні важкі роботи, які не можуть виконуватися окремими працівниками. На цих роботах відсутня можливість рівномірного завантаження протягом зміни працівників різної спеціальності через різну трудомісткість окремих видів робіт;

· роботи на конвеєрах, на яких досягнення кінцевого результату потребують від кожного працівника чіткого, злагодженого, синхронізованого за часом виконання операції, обсяг  роботи кожного наступного працівника залежить від успішної роботи попереднього. Затрати праці кожного працівника відбиваються безпосередньо в кінцевих результатах виробництва і можуть бути виміряні кількістю готових виробів;

· роботи пов`язані  з обслуговуванням технологічного процесу і контролем за його ходом.

Бригадна форма  оплати праці застосовується тоді, коли в досягненні найкращих кінцевих результатів праці заінтересована як бригада в цілому, так і кожен  її член зокрема. Праця в бригадах може оплачуватися із застосуванням  як відрядної, так і почасової  форм заробітної плати.

Відрядну форму  оплати праці застосовують на тих  ділянках і видах робіт, на яких самі робітники істотно впливають  на кількісні та якісні результати праці. При цьому мають забезпечуватися:

· розрахунки кількісних показників виробітку і виконаних робіт, які правильно відбивають затрати праці робітників;

· установлення колективних норм виробітку, облік  їх виконання і розрахунок відрядних  розцінок;

· умови для  точного обліку фактично вироблених бригадою виробів або виконаних  робіт;

· виробничі умови для збільшення колективом бригади виробітку продукції або обсягу робіт проти установлених норм і завдань.

Преміювання членів бригади здійснюється за виконання  і перевиконання установлених виробничих завдань, технічно-обгрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економію сировини, матеріалів тощо.

Почасову форму  оплати праці найчастіше застосовують:

· якщо робітники  безпосередньо не впливають на збільшення обсягу випуску продукції, оскільки це визначається продуктивністю машини;

· коли відсутні кількісні показники виробітку, необхідні для установлення відрядної розцінки;

· якщо організовано контроль і ведеться облік, який фактично відпрацьовано робітниками;

· за правильного  застосування норм праці;

За почасовою  оплатою члени бригади преміюються за виконання нормованих завдань, норм обслуговування, дотримання установлених якісних показників та ін.

Загальний заробіток  бригади за відрядної форми оплати праці складається з таких  частин:

· заробітку  за відрядними розцінками, включаючи  оплату за підвищеними розцінками до 20%, розраховану на основі міжгалузевих і галузевих нормативів трудових затрат;

· премії, нарахованої  робітникам бригади;

· доплат молодим  робітникам за виконання роботи за зниженими норами виробітку;

· оплата браку  і простоїв не з вини робітників тощо.

За почасовою  оплатою праці в загальний  заробіток бригади включаються:

· тарифна частина  заробітку робітників за фактично відпрацьований час;

· премія, нарахована робітникам;

· доплати за суміщення професій і виконання  установленого обсягу робіт з меншою чисельністю;

· доплати за тимчасове виконання, крім своєї  роботи, обов`язків відсутніх робітників за умови виконання бригадою установленого  їм обсягу робіт та ін.