Заробітна плата

Зміст

Вступ.........................................................................................................................2

Розділ 1  Заробітна  плата,  як  основна  форма  розподілу  доходу  для  найманих  працівників............................................................................................3

1.1      Сутність,  функції  і  принципи  організації  заробітної  плати.........3

1.2      Системи  та  форми  оплати  праці.......................................................9

1.3      Номінальна  та  реальна  заробітна  плата.........................................13

Розділ 2  Організація  оплати  праці....................................................................14

2.1      Формування  фондів  оплати  праці  структурного  підрозділу  підприємства.........................................................................................14

2.2      Оплата  праці  і  соціальні  гарантії  забезпечення  рівня  життя  населення..............................................................................................19

2.3      Реформи  організації  оплати  праці...................................................22

Розділ 3  Регулювання  оплати  праці..................................................................24

3.1      Державне  регулювання  оплати  праці..............................................24

3.2      Колективно-договірне  регулювання  оплати  праці.........................27

3.3      Додаткова  заробітна  плата................................................................32

3.4      Мінімальна  заробітна  плата..............................................................35

Висновок................................................................................................................38

Список  використаної  літератури.......................................................................41

ВСТУП

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна ка­тегорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів пра­цівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень доб­робуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна органі­зація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівар­тості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.

Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необ­хідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реаль­на вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.

Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодування над­лишкових затрат праці і забезпечувати її підвищення тільки у зв'яз­ку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективнішим ви­користанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьо­му використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у техніч­ному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях праців­ників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи матеріального  стимулювання сучасних компаній і фірм стало досягнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних параметрів ви­робництва, таких як поліпшення використання устаткування, робо­чого часу, складу робочої сили, якості продукції, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

Це означає перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних. Таким чином, підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку досягаються нині не шляхом збільшення об­сягів виробництва із залученням додаткових ресурсів, а на основі ефективнішого використання всіх наявних ресурсів і всебічного зни­ження витрат виробництва Матеріальне стимулювання в сучасних умовах застосовується здебільшого в комплексі з організаційно-тіхнічними заходами, пов'язаними з підвищенням змістовності праці, поліпшенням її умов.

Розділ 1  Заробітна плата,  як  основна  форма  розподілу  доходів  для  найманих  працівників

1.1  Сутність,  функції  і  принципи  організації  заробітної  плати.

Заробітна плата  - це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним  засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її  рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо вклю­чають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Сутність поняття "заробітна плата" складна і багатосто­роння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

По-перше, заробітна плата — це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим праців­ником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття "оплата праці", яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодав­ця на робочу силу.

По-друге, заробітна плата — це винагорода або заробі­ток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Це загальновизнане визначення, що найточніше відповідає терміну "заробітна плата".

По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна пла­та — це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок опла­ти одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості.

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата — це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпе­чити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

По-п'яте, для підприємця заробітна плата — це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечен­ня матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з'ясуємо значення притаманних їй функцій. Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової еко­номіки зумовлена тим, що вона має виконувати багато функцій (серед вчених-економістів немає єдиної думки щодо їх кількості). Найважливішими з них є такі.

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регу­лювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

2.  Стимулююча функція заробітної плати полягає у вста­новленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результа­ти роботи підприємства.  Ця залежність повинна бути та­кою, щоб заохочувати до постійного покращання результатів

праці.

3.  Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція за­робітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах вища заробітна плата на ефек­тивніших робочих місцях стимулює перехід сюди праців­ників з неефективних робочих місць.

4.  Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найма­ними працівниками і власниками засобів виробництва. За­робітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати по­лягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власни­ками засобів виробництва,  і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.

5.  Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення  —  узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забез­печених грошовими коштами покупців, з одного боку, і ви­робництва споживчих товарів — з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних фак­торів - потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

Навіть неспеціаліст розуміє, що в сучасних умовах заро­бітна плата в Україні повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій. Впродовж багатьох років (навіть деся­тиріч) заробітна плата в Україні підтримувалася на соціаль­но низькому рівні. Нині для більшості найманих працівників вона перетворилася на невелику (та ще й негарантовану) соціальну виплату, що дозволяє пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту. Штучне стримування заробітної плати призвело до того, що нині витрати на заро­бітну плату в Україні в розрахунку на одиницю валового національного продукту майже вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою. Разом з тим трудомісткість виготовлення продукції перевищує досягнуту в зазначених країнах нерідко в 3 —4 рази.

Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавле­ності працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці, вкладаючи кошти в оновлення виробничих фондів та роз­виток персоналу. Дешева робоча сила зумовлює не лише низь­кий рівень продуктивності праці, але і низьку якість про­дукції, і в зв'язку з цим її неконкурентоздатність. Низький рівень заробітної плати є основною причиною небаченого розростання прихованого безробіття і значного падіння пла­тоспроможного попиту населення. Отже, низький рівень заробітної плати є не лише наслідком, а однією з най­головніших причин тривалого перебування економіки Украї­ни у кризовому стані.

Тому надзвичайно актуальним завданням є перебудова організації заробітної плати, проведення відповідної рефор­ми з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати і створення ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується на поєднанні економічних стимулів і соціаль­них гарантій.

Перший етап реформи заробітної плати має включати запровадження у повному обсязі та реалізацію на практиці всіх положень Закону України "Про оплату праці", введе­ного в дію 1 травня 1995 р., але ще й досі фактично не пов­ністю функціонуючого. Заробітна плата має реформуватися у контексті за­гальної соціально-економічної політики.

Нові підходи до організації заробітної плати повинні спиратися на чітку систему основоположних принципів, що відіграють роль тактичних і стратегічних напрямків у ре­формуванні відносин розподілу. Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне до­тримання таких найважливіших принципів:

- Підвищення реальної заробітної плати мірою зростання ефективності виробництва та праці.   Порушення цього принципу може призвести, з одного боку, до виплати незароблених грошей, а значить до інфляції, знецінення от­риманої номінальної заробітної плати, що в кінцевому ра­хунку веде до зниження реальної заробітної плати. З іншого боку, може виплачуватися занижена заробітна плата, що не відповідає ефективності трудового внеску працівника і при­зводить до неможливості задовольнити потреби людей, змен­шує платоспроможний попит населення.

-              Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцеположення підприємства, його галузевої належності. Цей принцип за­снований на необхідності посилення матеріальної зацікавле­ності працівників у підвищенні кваліфікації, у виконанні більш складної роботи, забезпеченні високої якості продукції. При цьому потрібно враховувати різницю у кількості й вар­тості матеріальних благ, необхідних для відтворення робочої сили в різних умовах праці, економічних та географічних умовах життя.

-              Однакова оплата за однакову працю. В умовах ринко­вої економіки цей принцип слід трактувати, по-перше, як недопущення дискримінації у оплаті праці за статтю, віком, національністю тощо, і по-друге, як принцип справедливості при розподілі всередині підприємства, що передбачає адек­ватну оцінку праці через її оплату.

-              Державне регулювання оплати праці, що включає за­конодавство і угоди в сфері праці, податкову систему, вста­новлення залежності між динамікою індивідуальних доходів і інфляцією. Засобом державного регулювання оплати праці, Що забезпечує соціальну захищеність низькооплачуваних працівників, є встановлення мінімальної заробітної плати.