Заробітна плата, її сутність,форми та системи. Вартість робочої сили та заробітна плата

         Є ще одна особливість робочої сили як товару,  на яку не можна не звернути увагу. Це -  корисність цього товару після його купівлі, коли він вже починає використовуватись. Робоча сила не знищується при використанні, а навпаки створює всі блага людства і бере участь у збагаченні  всіх верств населення.

         Робітник, працюючи на підприємця, за свою працю отримує  винагороду, яка є  заробітною платою. Заробітна плата за сучасно дійсності  є складних і часто двозначним поняттям. Потрібний певний ряд попередніх відмінностей.

         Перша відмінність  ґрунтується на джерелі отриманого прибутку: зарплата за виробіток і  соціальна заробітна плата.

         Зарплатою за виробіток (прямою зарплатою) називають таку її форму, яка напряму пов’язана  з участю робітника у виробничому процесі; вона вимірює продуктивний внесок працівника в діяльність підприємства. Зарплата за виробіток є переважно індивідуальною; існують три основні її варіанти:

• почасова, розмір якої залежить від кількості відпрацьованого часу; може бути погодинною або поденною, потижневою або помісячною;
• відрядна(поштучна) залежить від кількості виробленої продукції;
• преміальна(прогресивна) зарплата намагається об’єднати переваги почасової і відрядної форм.

   В деяких випадках зарплата за виробіток  є колективною, бо виплачується групі робітників, щоб посилити їхню взаємну солідарність.

         Поряд із прямою зарплатою  розвивається соціальна (непряма) заробітна  плата, яка не залежить від виробничої діяльності робітника, але відображає увагу до нього як до особистості, враховує його сімейне і соціальне положення.

   Соціальна заробітна плата  включає:

• сімейну зарплату: всі регулярні виплати на родину і виплати разового характеру;
• виплати із соціального забезпечення;
• передбачувані платежі(оплачувана відпустка);
• відкладена зарплата: пенсії.

   Заробітна плата становить собою і витрати, і прибуток. Все залежить від того,  як дивитись - збоку власника грошей чи з боку того, хто їх отримує.

   Зарплата, виплачувана підприємцем, включає:

• зарплату за виробіток, яка доповнюється преміями  і оплатою натурою індивідуального і колективного характеру;
• відпускні, оплачувані святкові дні та особливі винагороди  (річні премії);
• податки, прямо пов’язані з наймом робочої сили;
• соціальні внески, які приймають форму податку;
• соціальні витрати, які підприємства сплачують добровільно;
• витрати підприємств на житло і на професійну підготовку свого персоналу;
• оплати натурою індивідуального і колективного(утримання їдалень, медичних служб тощо) характеру [13].

   Заробітна плата для робітника включає  пряму і соціальну зарплату, виключаючи виплати на відкладену зарплату(внески в пенсійний фонд або фонд соціального страхування) та кошти на оплату прямих податків, якими оподатковуються особи найманої праці. В результаті у працівника залишається частковий прибуток.

         Крім цього, розрізняється  також номінальна і реальна заробітна  плата. Перша з них означає  суму грошей, яку отримують робітники  за  свою працю. Друга засвідчує  кількість товарів і послуг, які  працівник може придбати на зароблені  гроші. З метою визначення рівня реальної зарплати індекс номінальної ділиться на індекс вартості життя.

         Оплата праці грає подвійну функцію: з одного боку, є  головним джерелом прибутків робітників і підвищення їх життєвого рівня, з іншого - основним важелем матеріального стимулювання росту і підвищення ефективності виробництва. При більш близькому розгляді можна виділити наступні функції заробітної плати:

• забезпечує відтворення робочої сили, тобто підтримання умов життя робітника, який повинен мати можливість нормально жити, відпочивати від роботи, ростити дітей (майбутні трудові ресурси);
• матеріальне стимулювання:
• підвищення кваліфікації(у підприємствах зацікавлені у висококваліфікованих кадрах, яким платять більшу зарплату, тому робітник повинен підвищувати свою кваліфікацію);
• підвищення продуктивності праці;
• поліпшення якості продукції.

   Таким чином, ціною праці є заробітна  плата - грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Зарплата визначається вартістю засобів існування, необхідних для її відтворення. До неї входять вартість харчування, одягу, взуття, послуг, витрат на утримання сім’ї, освіту, охорону здоров’я, відпочинок, задоволення культурних запитів та інші потреби [14]. 

 2.2 Ринок робочої сили та основні сегменти сучасного ринку робочої сили 

   Важливу роль у формуванні структури і зайнятості відіграє ринок робочої сили. Він є невід'ємною складовою частиною системи ринкового господарства. Під ринком робочої сили (ринком праці) розуміють сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації, бажання тощо. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

   Головними суб'єктами ринку робочої сили є  найманий працівник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну  форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої  сили доповнюють посередники.

   З одного боку, ринок праці подібний до інших ринків (засобів виробництва чи споживчих товарів), а з іншого - він має низку характерних особливостей. Як і будь-який інший, ринок праці регулюється законами попиту та пропозиції. Внаслідок їх дії формується рівноважна ціна товару "робоча сила", яка називається заробітною платою. Зрозуміло, що ринок праці є узагальнюючим поняттям щодо множини різних конкретних ринків праці, на яких пропонується й купується праця різних спеціальностей [15].

   Механізми ринку праці складають попит  на працю, пропозиція праці, заробітна плата - ціна праці.

   Пропозиція  робочої сили - це кількість праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати. Як і для будь-якого товару, величина пропозиції збільшується, коли росте ціна - заробітна плата зменшується - при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи. Одночасно ця свобода носить обмежений характер, це вибір в межах певного "коридору свободи". Факторами, що обмежують вибір, або іншими словами, встановлюють цей "коридор свободи" є:

• наявний рівень освіти, професійна спеціалізація. Металургу, наприклад, важко пропонувати себе вчителем математики, а юристу - спеціалістом з ремонту комп'ютерів;
• фізіологічні можливості людини. Вік, стать, стан здоров'я, інші індивідуальні дані накладають свій відбиток на конкурентоспроможність людини на певних спеціалізованих ринках праці, об'єктивно відбиваються на її можливості виконати ту, чи іншу роботу. Нерідко сам роботодавець спочатку фіксує свої вимоги найму;
• соціальні умови. Місце проживання, сімейні обставини також обмежують можливості пропозиції праці на певних ринках. Наприклад, для жінки, яка має малолітніх дітей, буде дуже проблематично пропонувати свою працю там, де робота пов'язана з відрядженнями, або ведеться в декілька змін;
• відсутність досвіду. Тут зі сторони наймача встановлюються зразу ж певні вимоги до здібностей робітника. Наприклад, можна зустріти таке оголошення: "Потрібен бухгалтер зі стажем роботи не менше 5 років..."

   В цілому до основних факторів, які визначають поведінку робітників на ринку праці, можна  віднести:

• величину заробітної плати;
• умови праці (фізичне навантаження, інтенсивність, змінність, екологію); віддаленість роботи від місця проживання; престижність праці та ін [16].

   Другою  стороною на ринку праці виступає роботодавець - той, хто формує попит  на працю. Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації. Величина попиту залежить в першу чергу від економічного стану країни, темпів зростання економіки, а також від умов діяльності підприємства, положення підприємства. Високі темпи зростання створюють підвищений попит на робочу силу. Коли економіка перебуває в кризовому стані, то кількість робочих місць зменшується, а попит на робочу силу падає.

   Співвідношення  попиту та пропозиції на ринку праці  визначає ціну робочої сили. Ціною  праці є ставка заробітної плати, або оплата праці за одиницю часу: годину, день, місяць. За певних умов криві попиту та пропозиції робочої сили можуть не перетинатися. Це має місце тоді, коли наймані працівники вимагають такого рівня оплати, на який не погоджуються роботодавці, а останні пропонують таку оплату, яка не влаштовує робітників. Така ситуація складається досить рідко і стосується тільки окремих професій. У цілому ж роботодавці та наймані робітники не можуть обійтись одні без одних [17].

   Різниця у співвідношенні попиту і пропозиції за професійно-кваліфікаційними, галузевими і статево-віковими групами зумовила поділ ринку робочої сили на ряд сегментів, що відрізняються передусім ступенем забезпечення робочими місцями та їх надійністю  

   Рис 1. Основні сегменти сучасного ринку робочої сили 

   Складаються два ринки. Перший ринок складної, кваліфікованої робочої сили, що забезпечує повну зайнятість. Основна частка на ньому належить представникам  нових спеціальностей і галузей  високої технології. Ця робоча сила потребує великих затрат, характеризується функціональною гнучкістю, відрізняється відносно високим ступенем захищеності.

   Другий  ринок робочої сили представлений  в основному робітниками і  службовцями середньої та низької  кваліфікації, працівниками галузей, що зазнали структурної перебудови, частково зайнятими, тимчасовими працівниками, надомниками, безробітними. На цьому ринку гнучкість досягається переважно за рахунок кількісних коливань, що зумовлюють нестійку зайнятість. Процес сегментації робочої сили може тривати, його межі і внутрішній зміст теж можуть зазнавати змін.

   Ринок робочої сили існує не одне століття. Суть його залишилась та сама, однак  форми, інституціальні межі, механізми, за допомогою яких він функціонує, зазнали серйозних змін, зумовлених науково-технічним розвитком, новими можливостями конкретної держави, підприємців і самих трудівників у формуванні людської особистості.

   Особливості ринку робочої сили визначаються такими її унікальними властивостями, як універсальність і прагнення  соціальної справедливості. Універсальність робочої сили полягає в здатності працівників завоювати нові професії та підвищувати свій професійний рівень, а також змінювати місце роботи, тобто переходити з однієї фірми, установи, місцевості в іншу фірму, установу, місцевість. Прагнення соціальної справедливості виявляється в намаганні домогтися однакового рівня оплати праці на різних фірмах (підприємствах) і в різних галузях для робітників тієї самої професії і того самого рівня майстерності (розряду праці) [18].

   Ці  особливості робочої сили відчутно впливають на її ринок. Мобільність найманих робітників дає їм змогу постійно змінювати місце роботи, шукаючи такі фірми, які пропонують кращі умови та вищу оплату праці. Роботодавці змушені конкурувати між собою за можливість використати робочу силу. Відтак повсюдно поліпшуються умови праці та зростає її оплата.

   Необхідно відзначити, що для того, щоб ринок  робочої сили діяв ефективно, потрібно забезпечити певні додаткові  умови. Так, наприклад, у країні має  бути достатньо розвиненим ринок житла. Той, хто бажає змінити місце роботи і переселитися в інше місто, повинен мати можливість продати й купити житло. Як і на інших ринках, попит на найману працю має перевищувати її пропозицію, щоб роботодавці змушені були конкурувати між собою.

   Серед сучасних тенденцій формування ринку робочої сили в країнах з розвинутою ринковою економікою, крім названих, слід виділити: посилення й ускладнення конкуренції як серед працівників (за робочі місця з високою оплатою, додатковими соціальними гарантіями, перспективою просування по службі), так і серед роботодавців (за найбільш цінні кадри); збільшення частки до однієї третьої висококваліфікованих кадрів у структурі трудових ресурсів, тривалості загальноосвітньої підготовки; уповільнення припливу працездатного населення, його старіння; ускладнення форм трудової діяльності та трудових відносин тощо[19]. 

   2.3 вартість робочої  сили ,фактори, які на неї впливають