Заробітна плата, її сутність,форми та системи. Вартість робочої сили та заробітна плата

   Важливим складовим організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв`язок між оплатою праці та її ре6зультатами. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

   Найчастіше  застосовують дві основні форми  заробітної плати – відрядну й  почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша  – кількість виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу.

   Форми заробітної плати мають відповідати  таким вимогам: найповніше врахувати результати праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

   Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

   Основними умовами застосування тієї чи іншої  форми заробітної праці є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництві праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.

   Окрім загальних, є декілька специфічних  умов застосування відрядної або  почасової форми оплати праці. Так  для відрядної оплати праці необхідна  наявність прямо пропорційної залежності між затратами живої й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва[5].

   Сьогодні  в Україні переважно формою оплати праці робітників залишається відрядна.

   Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.

   Відрядна  і почасова форми оплати праці  підрозділяються на кілька систем.

   Система відрядної форми  оплати праці є:

• пряма відрядна
• відрядно-преміальна
• відряно-прогресивна
• непряма-відрядна
• акордна
• колективно відрядна

   Система почасової форми оплати праці є:

• пряма почасова
• почасова-преміальна
• колективна почасова

   В основі побудови системи оплати праці  мають бути конкретні показники  роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю даної групи працівників або окремого працівника. Система оплати праці ґрунтується на одному-двох вирішальних для даної групи працівників або окремого працівників або окремого працівника показниках і має бути простою і зрозумілою кожному[6].

   Відрядна  форма оплати праці 

   Як  уже зазначилося, сутність відрядної  форми заробітної плати полягає  в тому, що її розмір залежить від  кількості виробленої робітником продукції  належної якості на основі попередньо установлених норм часу і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

   Правильно організована відрядна оплата праці  створює у робітників заінтересованість  у збільшенні випуску продукції  установленої якості, підвищенні кваліфікації, застосуванні передових методів  і прийомів праці.

   Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за певних умов:

• наявність кількісних показників виробітку, з допомогою яких установлюють норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці;
• можливості і необхідності підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці;
• забезпечення наукового обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи, чіткого контролю за якістю продукції.

   Основою відрядної оплати праці є норма  виробітку (часу) і тарифна ставка.

   Пряма відрядна система оплати праці. За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати прямо залежить від результатів роботи кожного  робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана ним робота оплачується за індивідуальними розцінками.

   Індивідуальна відрядна розцінка визначається двояко: для тих виробництв, в яких за характером виробничого процесу  застосовуються норми виробітку  – ділення погодинної або денної тарифної ставки, яка відповідає певному  розряду виконаної роботи, на погодинну або денну норму виробітку, а там, де застосовуються норми часу, - множення погодинної тарифної ставки на норму часу.

   Для розрахунку відрядної розцінки застосовується тарифна ставка, яка відповідає розряду  роботи, а не розряду, присвоєному робітникові.

   Між нормою виробітку і розцінкою  виробітку існує пряма залежність. Якщо норма виробітку неточна, знижена  або завищена, тоді й відрядна розцінка, установлена на її основі, також  буде завищеною або зниженою.

   Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці матеріально заінтересовує кожного робітника в підвищенні виробітку, проте при цьому вона не заінтересовує робітника в поліпшенні інших показників – економії сировини, матеріалів, пального, енергії, підвищенні якості продукції; досягненні найкращих загальних кількісних і якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху у цілому.

   Відрядно-преміальна система оплати праці. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.

   Відрядно-прогресивна система. За цієї системи оплати праці заробіток робітників у межах завдання виплачується за твердими нормами, а виробіток понад завдання – за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання. Вихідною базою, тобто межею виконання норм виробітку, понад яку оплата за виконану роботу здійснюється вже за підвищеними розцінками, є фактичне виконання норм за останні три місяці. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від діючих норм виробітку. Ступінь збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою. За одноступінчастої шкали у разі перевиконання вихідної бази відрядна розцінка може підвищуватися на 50%, тобто коефіцієнт збільшення дорівнює 0,5, за двоступінчастої шкали за перевиконання вихідної бази від 1 до 10%, коефіцієнт збільшення – 0,5, за перевиконання понад 10% - 1 [7].

   Необхідно враховувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується такою самою мірою, якою збільшується виробіток. Тому ця система має обмежену форму застосування – лише на тих  ділянках виробництва, які лімітують  випуск продукції на підприємстві.

   Непряма відрядна система заробітної плати. Її застосовують для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників. При цьому заробіток допоміжних робітників залежить від результатів роботи робітників-відрядників, яких вони обслуговують. Ця система заінтересовує допоміжних робітників у поліпшенні обслуговування верстатів, агрегатів автоматичних ліній для безперебійної і ритмічної їх роботи. За цією системою у промисловості можуть оплачуватися слюсарі-ремонтники, електрики, наладчики устаткування, кранівники та ін.

   Загальний заробіток може визначатися  двома способами:

   1) множення непрямої відрядної  розцінки на фактичне виконання  завдання за робочими об`єктами  обслуговування.

   2) множення тарифної ставки допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких він обслуговує за даний період часу.

   Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників. Її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок. Порівняно з прямою відрядною оплатою за акордної заздалегідь визначені обсяг робіт і строк їх виконання, відома сума заробітної плати за нарядом залежно від виконання завдання.

   Дана  система заінтересовує робітників у скороченні строків роботи проти  установлених норм. Вона застосовується у галузях промисловості з  тривалим виробничим циклом, а також  для оплати праці робітникові у разі виконання ним робіт у стислі строки.

   Найбільшого поширення ця система набула у  будівництві у зв`язку зі специфікою будівельних робіт і найчастіше застосовується разом з преміюванням робітників за якісне виконання завдань  у строк або достроково.

   За  акордної системи найбільше виявляється  зв` язок оплати праці з кінцевими результатами[8]. 

   Почасова  форма оплати праці 

   На  підприємствах, окрім відрядної  оплати, застосовується почасова, тобто  оплата за працю певної тривалості. В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з`явитися тенденція до заміни відрядної оплати на почасову. У цьому разі необхідно дотримуватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції на ринку праці.

   Застосування  почасової оплати праці потребує:

• точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;
• правильного присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;
• розроблення й правильного застосування обґрунтованих норм виробітку, нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

   На  сучасних підприємствах праця робітників з почасовою оплатою має нормуватися  й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці.

   Такими  показниками можуть бути:

• нормовані завдання, які визначають кожному почасовику обсяг роботи за зміну, тиждень або місяць;
• планові норми або завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;
• норми праці, які можуть бути установлені як сукупність виконання технологічних параметрів, режимів норм витрат сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів, строків виконання певних видів робіт тощо [9].

   Почасова  форма оплати праці  застосовується:

   1. За умови, коли у робітника  відсутня реальна можливість  для збільшення випуску продукції,  наприклад, якщо його виробіток  обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машин і агрегатів.  Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним точно регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах.

   2. Якщо результати праці робітника  не можуть бути конкретно виміряні  і кількісно виражені.

   3. Коли економічно і недоцільно  стимулювати зростання виробітку  понад оптимально передбачений  технологічними параметрами, а  також коли перевиконання цих  норм може досягатися через  порушення технологічних режимів  і відповідно погіршення якості  робіт а відтак і продукції. До таких робіт належить випробування продукції, остаточне доведення і завдання ВТК, термічне оброблення і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, за якого забезпечується відповідна якість робіт.

   За  простої почасової системи розмір заробітку визначається залежно  від тарифної ставки робітника і  кількості відпрацьованого ним  часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна.

   Ефективнішою  системою є почасово-преміальна, за якою оплачується праця як основних, так і допоміжних робітників. За цією системою заробіток робітникові  нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормових завдань, а якісними – завдання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.