Закон зростання продуктивності праці: механізм дії і механізм використання

Тепер проаналізуємо, як зростання економіки країни залежить від показника продуктивності праці. Перше, звернемо свою увагу на взаємозалежність між заробітною платою та продуктивністю праці. При рості продуктивності праці, зростає кількість випущеної продукції, що прямо впливає на зростання обсягу реалізованої продукції. Як результат, зростає прибуток підприємства, а це в свою чергу може призвести до росту номінальної заробітної плати працівників. Отже, для забезпечення зросту прибутку підприємства, необхідно збільшити продуктивність праці. Зазначимо, що на сучасному етапі розвитку економіки України, взаємозалежність між заробітною платою та продуктивністю праці є втрачена, бо середньостатистична заробітна плата абсолютно не виконує притаманні їй функції: соціальну, відтворювальну та стимулюючу.

Наступне, це вплив продуктивності праці на інфляційні процеси в  країні. Пропорційний зростання продуктивності праці забезпечує стабільність показника індексу споживчих цін, а падіння продуктивності праці впливає на зростання показника інфляції. Така залежність є можливою лише за умови наявність взаємозв'язку між змінами у рівні продуктивності праці та рівні номінальної заробітної плати працівника, що забезпечує зменшення обсягу витрат на одного працівника у одиниці виробленої продукції. Дана залежність, у свою чергу, призводить до зниження собівартості одиниці продукції для під-приємця та, відповідно, утримує споживчу ціну на дану продукцію від зросту. Зростання продуктивності означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві. Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена. Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте, сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи ін-ших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо, тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності. [8] Іншими словами, показник продуктивності праці є каталізатором фінансового та економічного стану підприємства та держави. Національий дохід або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності, збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Така ситуація нині характерна для України. Рівень продуктивності праці у народному господарстві та промисловості країни досить низький. Останнім часом спостерігається тенденція до його зниження і, згідно з розрахунками, він становить у промисловості приблизно 10 % від рівня продуктивності праці в США .[9]

Визнанням у світовій практиці є вплив продуктивності на конкурентноспроможність товарів на міжнародному ринку. Низька продуктивність визначає більш високі витрати та ціни. Для підтримки конкурентноспроможності виникає потреба або зменшувати виробництво, або знижувати витрати, шляхом зниження заробітної плати.

При вивченні проблем, що пов`язані з продуктивністю, визначається широке коло інших показників, що відбивають їх взаємний вплив. Продуктивність є показником конкурентноспроможності робітника в системі відносин на ринку праці. В зв`язку з цим в ринкових відносинах особливий інтерес має механізм регулювання факторів виробництва та попиту на ресурси та продукцію. Оскільки для ринкових відносин важливими критеріями є засоби виходу на визначений рівень виробництва з матеріальними затратами, тому для виробника (власника) у центрі уваги знаходиться мінімалізація витрат на досягнення необхідного рівня виробництва, які залежать від двох параметрів: функції продуктивності (сума різних можливих засобів виробництва) та ціни на різні фактори виробництва.

Це пов`язане з тим, що попит на фактори виробництва  залежить від відносної вартості самих факторів виробництва і  можливості отримання максимального  прибутку. [9]

Підвищенні якості і конкурентноспроможності за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це веде до зміни співвідношення затрат живої та уречевленої праці. підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту, зменшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.

Від продуктивності праці залежить вартість товару. Продуктивність праці включає в себе два елементи: продуктивну силу та інтенсивність праці. Кожен із них по-різному впливає на величину вартості одиниці продукції, що виробляється. Так, при зростанні продуктивної сили праці величина вартості одиниці продукції зменшується і навпаки. Щоб зрозуміти цей механізм взаємодії, необхідно знати, що вартість товару формується під впливом двох видів праці - минулої (затрати засобів виробництва) та живої (затрати робочої сили). Якщо продуктивна сила праці, як ступінь ефективності, корисності конкретної праці, зростає, - це означає, що (через застосування нової технології, знарядь праці тощо) затрати минулої праці збільшуються, а затрати живої робочої сили зменшуються. Причому, зменшення затрат живої робочої сили відбувається швидше, ніж збільшення затрат минулої праці. В результаті вартість одиниці продукції зменшується.

Продуктивність праці:

А) продуктивна сила зростає

- вартість одиниці  продукції зменшується

- кількість виробленої  продукції зростає. Загальна вартість продукції не змінюється

Б) інтенсивність зростає

- кількість і загальна  вартість виробленої продукції

- вартість одиниці  продукції залишається незмінною

Розглянуте дає підстави стверджувати, що єдиним шляхом зменшення  індивідуальних затрат на виробництво продукції, а отже, й зменшення її вартості, може бути лише підвищення продуктивної сили праці, яке досягається в результаті прогресивних змін у корисній формі праці, тобто підвищення ефективності конкретної праці. Підвищення інтенсивності праці хоч і приводить до зростання кількості продукції, що виробляється, такого ефекту не породжує, бо в основі своїй має зростання напруги праці, що не зменшує, а збільшує її затрати.[11]

Продуктивність праці  впливає на обсяги випуску продукції. Розрахунок можна провести за допомогою прийому абсолютних різниць, врахувавши, що якісним чинником є середньорічний виробіток, а кількісним – чисельність працюючих. Таким чином, щоб визначити вплив зміни продуктивності праці на обсяги випуску продукції, необхідно відхилення середньорічного виробітку від планового рівня помножити на фактичну середньоспискову чисельність працюючих. Щоб визначити вплив зміни чисельності працюючих на випуск продукції, необхідно відхилення за чисельністю помножити на плановий середньорічний виробіток.[12]

Очевидно, що чим більше продукції буде створено робітниками  за певний проміжок часу (тобто —  чим вищою буде їхня продуктивність праці), тим на більшу кількість продукції  будуть розподілені витрати на оплату їх праці і за однакових інших умов тим нижчою буде собівартість і вищим прибуток виробника.[16]

Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва  й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.

Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потребу в тій чи іншій продукції на ринку, в суспільстві.

Продуктивність можна  розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше застосовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності.

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої  сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів  та витрат, в даному випадку —  результатів праці та її витрат.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального  продукту й доходу, а тому воно є  важливим показником економічного зростання  країни. Оскільки збільшення суспільного  продукту в розрахунку на душу населення  означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Національний дохід, або  валовий національний продукт, у  разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Така ситуація нині характерна для України. Рівень продуктивності праці у народному господарстві та промисловості країни досить низький. Останнім часом спостерігається тенденція до його зниження, і згідно з розрахунками він становить у промисловості приблизно 10% від рівня продуктивності праці в США.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.[17]

Вплив зміни продуктивності праці на ціну при виробництві  різних видів продукції різний. Так, на сталому ринку ціна продукції формується ринком і відмінності в продуктивності праці окремих виробників на неї не впливають. Інша річ — ринок передових технологій: нетрадиційна енергетика, комп’ютерні мережі, космічний зв’язок, проектування, інформатика тощо. Ось тут уже ціни диктує виробник, причому їх рівень базується на собівартості, а собівартість залежить від продуктивності праці.

Розділ 2

Особливості розвитку продуктивності праці в  умовах ринкової економіки.

2.1 Характеристика рівня продуктивності праці.

Народногосподарське значення росту продуктивності праці  в умовах формування ринкових відносин визначає важливість проблем її виміру. Правильний та раціональний вимір рівня і динаміки продуктивності праці в різних галузях матеріального виробництва є важливою умовою успішного рішення завдання максимального підвищення продуктивності праці.

Проаналізуємо стан продуктивності праці в Україні за 2001-2007 рр. За 2001-2007 роки, коли після десятиліття спаду економіка України почала зростати, фізичний обсяг ВВП збільшився на 67%, а чисельність зайнятих - лише на 4,5%. Виходить, що суспільна продуктивність праці за ці роки підвищилася в 1,617 рази і за рахунок її збільшення було отримано 97% приросту ВВП. Середньорічні темпи приросту продуктивності праці за 2000-2006 роки склали 7,1%, а середньорічної реальної заробітної плати - 18,2%, тобто у 2,56 рази більше.

Рис. 1.1. Динаміка зростання продуктивності праці і середньорічної заробітної плати.

 Одна з головних макроекономічних  проблем нашої країни - низька продуктивність праці. Відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання зарплат призводить до інфляції.

Загальна продуктивність праці  в українській економіці, розрахована  як обсяг ВВП з урахуванням  купівельної спроможності на одного зайнятого, становить лише 16% від американського рівня. Щоб зберегти темпи зростання ВВП до 2020 року, українській економіці знадобиться нарощувати продуктивність навіть швидше, ніж до кризи, - у середньому на 7,5%.[13]

Аналіз продуктивності в п'яти ключових секторах української економіки показує, що її відставання від США та Росії неоднорідне. Найбільше відставання - в електроенергетиці (продуктивність складає лише 9% від американської і більш ніж в 1,5 рази нижча від російської). Найкраща ситуація в банківському роздробі - продуктивність там вище російських показників.[13]

Кількість контролюючих, що регламентують  організації в Україні набагато більше, ніж навіть у Росії. В Україні  діють декілька незалежних вертикалей прийняття рішень і це багато разів підвищує ризики для бізнесу, змінює структуру витрат.

Наприклад, в Україну заборонено перевозити в одній вантажівці різні  види продовольчих товарів (кондитерські вироби, спиртні напої, овочі). Роздрібним мережам доводиться розвантажувати три вантажівки там, де російські компанії могли б обійтися одним. Трудомісткість операцій навіть у магазинах сучасних форматів в середньому вдвічі вище, ніж у США.

Продуктивність праці у світі .

В останні 10 років у міжнародній  економіці спостерігається скорочення темпів зростання продуктивності праці, особливо ця тенденція характерна для розвинених країн де вже ефективно застосовуються сучасні виробничі системи і задіяні більшість резервів. При цьому в країнах, що розвиваються темпи зростання досить високі, хоча в цілому показники продуктивності значно поступаються таким у розвинених країнах. При цьому за останні десять років США сильно випередили своїх конкурентів за економічними показниками. Опублікований робочою групою професора Гронінгенського університету в Нідерландах Барта Ван Арка  в 2005 році підтвердив тенденцію останніх десяти років до зниження темпів економічного зростання країн Європи і Японії. [13]

Порівняно з Росією продуктивність праці в США більша.

Рис. 1.2. Продуктивність праці у Росії( порівняно з США)