Захист від виробничих вібрацій

     К_з – коефіцієнт запасу береться в межах К_з=1,3 – 1,5, приймаємо К_з=1,4;

Таким чином,

.

Порівнюючи значення нормованого  коефіцієнта природного освітлення і фактичного можна зробити висновок, що у додаткових заходах для поліпшення природного освітлення у досліджуваному приміщенні потреби немає. Отримані значення знаходяться в допустимих межах. Допустимим відхиленням значення фактичного коефіцієнта природного освітлення від нормованого є +10 - -5%.

У нас відхилення складає

.

 

 

Задача 3

Дослідити достатність загального штучного освітлення приміщення економічного відділу габаритами: довжина-8м, ширина-6м, висота-3,2м, яке забезпечується шістьма світильниками з двома лампами розжарювання у кожному потужністю по 60 Вт.

 

Таблиця 1 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

 

Лампи розжарювання			Люмінесцентні лампи
Тип		Світловий потік,  Fл, лм	Тип		Світловий потік,  Fл, лм
В 125-135-15*		135	ЛДЦ 20		820
В 215-225-15		105	лд 20		920
Б 125-135-40		485	лб 20		1180
Б 120-230-40		460	лду 30		1450
Б 125-135-60		715	лд 30		1640
БК 215-225-60		790	лб 30		2100
БК 125-235-100	2280			лду 40	2100
БК 215-225-100	2090			лд 40	2340
Г 125-135-150	4900			лб 40	3120
Г 215-225-150	4610			лду 80	3740
Г 215-225-300	19100			лд 80	4070
Г 215-225-300	19600			лб 80	5220
* Перші  два числа показують діапазон  допустимої напруги, В, третє  – потужність, Вт

 

 

Розв’язання задачі

Для оцінки достатності  штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4-79.

Нормоване значення освітлення для  економічного відділу при загальному освітленні за СНиП ІІ-4-79 складає при використанні ламп накалювання – 200 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою  методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули

,      (9)

звідки

,    (10)

де F_л – світловий потік однієї лампи, лм (дивись табл. 1), в нашому випадку візьмемо F_л=790лм;

     η_в – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах η_в=0,4 – 0,6, візьмемо η_в=0,5;

     N – кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількість світильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, за можливістю по сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L=1,4Н_р, де Н_р – висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити як різницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогою робочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника від стелі h_під=0,1 – 0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажано витримувати в межах l=0,3 – 0,5L, рис. 3;

     n – кількість ламп у світильнику, шт.;

     S – площа приміщення, м²; S=48м²;

     k – коефіцієнт запасу, k=1,5 – 2, беремо k=1,7;

     z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z=1,15;

.

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимо висновок про недостатність штучного освітлення у відділі.

Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного в межах +20 - -10%.

Для збільшення штучного освітлення в приміщенні пропонуємо змінити кількість світильників до дев’яти та збільшити потужність ламп до 100 Вт. Це дасть

.

Відхилення фактичного значення від  норми складає

, що припустимо.

Розміщення світильників у приміщенні показане на рис. 3.

Рисунок 3 – Схема розміщення світильників

 

 

Задача 4

Розрахувати заземлення для  стаціонарної установки. Заземлювачі  заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання h_з = 80 см). Довжина заземлювача l_т=200см, діаметр заземлювача d_т=5см, ширина з’єднувальної смуги  b_см=5см, ґрунт – чорнозем, кліматична зона – III.

 

t

 

 

 

 

 

Рисунок 4 – Схема заземлення

 

Розв’язання задачі

1 У відповідності  до вимог пуе визначається допустимий опір проходження струму в заземленні R_з. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти R_з = 4 Ом.

2 Визначається  питомий опір ґрунту ,який рекомендовано для розрахунків, r_табл, Ом×см (додаток А); r_табл=2000 Ом×см.

3 Визначаються  підвищувальні коефіцієнти для  труб (вертикальних заземлювачів) К_П.Т та для з’єднувальної смуги К_П.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів (додаток Б).

Беремо: К_П.Т =1,5 К_П.С=3,25.

4 Визначається  питомий розрахунковий опір ґрунту  для вертикальних електродів (труб  або стрижнів) r_розр.т з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

;

ρ_розр.т=2000*1,5=3000 Ом·см.

5 Визначається  питомий розрахунковий опір ґрунту  для горизонтального заземлювача  (з’єднувальної смуги):

;

ρ_розр.с=2000·3,25=6500 Ом×см.

 

6 Визначається відстань, см, від поверхні землі до середини вертикального заземлювача (див. рис. 11.4)

,

де h_з – глибина заглиблення труб, см;

     l_т – довжина вертикального заземлювача;

t=80+200/2=180 см.

7 Визначається  опір проходження струму для одиночного вертикального заземлювача, Ом, який розміщений нижче від поверхні землі:

;

 

.

8 Визначається необхідна  кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування

;

   Візьмемо 3шт.

9 Визначається  відстань між вертикальними заземлювачами L_Т із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: с = 1:

L_Т = l_Т=200см.

10 Визначаємо  коефіцієнт екранування труб  при числі труб n_Т та відношенні (додаток В):

η_{е т}=0,78.

11 Визначається  необхідна кількість вертикальних  заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

;

   Беремо 4шт.

12 Визначається  розрахунковий опір проходження струму при взятому числі вертикальних заземлювачів n_Т.Е:

;

 

13 Визначається  довжина з’єднувальної смуги, см:

;

L_з.с=1,05×200×(4-1)=630 см.

14 Визначається  опір проходження струму, Ом, в з’єднувальній смузі:

;

12,46 Ом.

15 Визначається  коефіцієнт екранування h_Е.З.С для з’єднувальної смуги (додаток Г):

h_Е.З.С =0,77.

16 Визначається  розрахунковий опір для проходження електричного струму в з’єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

,

де n_с – кількість з’єднувальних смуг, у нас n_с=1;

16,2 Ом.

17 Визначається загальний розрахунковий теоретичний опір проходження струму від вертикальних заземлювачів та з’єднувальної смуги:

;

2,94 Ом, що менше R_з.

Остаточний  результат повинен бути близьким до значень R_з з меншої сторони.

 

 

Додаток А

(обов’язковий)

 

Приблизні значення питомих опорів ґрунтів, r_табл

 

Ґрунт	Значення, які рекомендуються   для розрахунків, Ом×см
Пісок	70000
Супісок	30000
Суглинок	10000
Глина	4000
Чорнозем	2000
Торф	2000

 

 

 

Додаток Б

(обов’язковий)

 

Значення підвищувальних коефіцієнтів К_П.Т, К_П.С

за кліматичними зонами

 

Кліматична  зона	Тип заземлювачів
	Горизонтально  прокладені  заземлювачі (смугові  та ін.) при глибині  від поверхні ґрунту  hз=0,8 м, КП.С	Стрижневі вертикально  встановлені заземлювачі при  глибині від поверхні землі hз=0,5-0,8 м, КП.T
І	4.5-7	1.8-2
ІІ	3.5-4.5	1.6-1.8
ІІІ	2.5-4	1.4-1.6
ІV	1.5-2	1.2-1.4

 

 

Додаток В

(обов’язковий)

 

Коефіцієнт  екранування вертикальних заземлювачів

 

Кількість вертикальних заземлювачів, nT, шт.	Коефіцієнт  екранування вертикальних заземлювачів, hЕ.Т
2	0,85
3	0,78
5	0,7
10	0,59
15	0,55
20	0,49
40	0,41
60	0,39
100	0,36

 

Додаток Г

(обов’язковий)

 

Коефіцієнт  екранування з’єднувальних смуг h_Е.З.С при розміщенні заземлювачів у ряд (чисельник) чи по чотирикутному контуру (знаменник)

 

Кількість  вертикальних  заземлювачів	4	5	6	10	20	30	50	60	100
Коефіцієнт  екранування  з’єднувальних  смуг, hЕ.З.С	0,77  0,45	0,74  0,4	0,67  0,36	0,62  0,34	0,42  0,27	0,31  0,24	0,21  0,21	0,2  0,2	0,19  0,19

Список основної літератури

1. Охрана труда в машиностроении / Под ред.  
Е.Я. Юдина, С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1983. – 432 с.

2. Макаров Г.В. и др. Охрана  труда в химической промышленности. – М.: Химия, 1977. – 567 с.

3. М.П. Гандзюк та ін. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004. – 407 с.

Список  додаткової літератури

4. Закон України про охорону  праці.

5. Кодекс законів про працю  України.

6. Щербина Я.Я. Основи протипожежної  техніки. 
- Київ : Вища школа, 1985.