Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Марта 2013 в 23:19, лекция
1 Фізична характеристика і класифікація вібрацій.
2 Дія вібрації на людину.
3 Санітарно-гігієнічне нормування вібрацій.
4 Загальні методи боротьби зі шкідливою дією вібрацій.
5 Вимірювання вібрації і вібровимірювальна апаратура.
На кожному підприємстві наказом директора створюється постійно діюча пожежно-технічна комісія. У функції цієї комісії входять проведення обстежень і вирішення технічних питань, пов'язаних з пожежною безпекою підприємства.
Тести для самоконтролю
Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь:
приклади розв’язання типових задач з курсу «охорона праці»
Задача 1
Оцінити ефективність природної вентиляції приміщення економічного відділу габаритами: довжина-8 м, ширина-6 м, висота-3,2 м, розмір кватирки-0,25 м2, розмір дверей-1,6 м2, висота від центра дверей до центра кватирки-1,7 м. Кількість працівників-5 чол.
Розв’язання задачі
Для оцінки ефективності природної вентиляції приміщення економічного відділу необхідно порівняти фактичний повітрообмін Lф з необхідним – Lн.
Якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працівника, L1, менше 20 м3, необхідний повітрообмін повинен складати не менше L´=30 м3/год на одну особу. При об’ємі 20 м3 і більше на одного працівника повітрообмін повинен складати не менше L´=20 м3/год. При об’ємі 40 м3 і більше на одного працівника за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.
Таким чином, необхідний повітрообмін Lн обчислюється за формулою
Lн = L´·n м3/год, (1)
де n – кількість працівників.
У нашому випадку об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працівника, складає
L1 = 8*6*3,2/5 = 30,72 м3,
тому
Lн = 20*5 = 100 м3/год.
Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції як неорганізовано – через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано - через кватирку у віконному прорізі.
Фактичний повітрообмін Lф, м3/год, обчислюється за формулою
Lф = Fкв·Vп·μ·3600, (2)
де Fкв – площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м2;
μ – коефіцієнт витрати повітря;
Vп – швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Її можна розрахувати за формулою
, (3)
де g – прискорення вільного падіння, g=9,8 м/с;
∆Н2 – тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м2:
∆Н2=h2·(γз-γвн), (4)
де h2 – висота від площини однакових тисків до центра кватирки (рис. 1).
Рисунок 1 – Схема розрахунку природної вентиляції
Її можна визначити з
.
З геометричних розмірів приміщення h1+h2=h,
де h=1,7 – висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.
Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h2 (дивись рис. 1).
h1=h-h2,
, звідки
;
γз та γвн – відповідно об’ємна вага повітря зовні та з середини приміщення, кг/м3.
Об’ємна вага визначається за формулою
, (5)
де Рб – барометричний тиск, мм рт.ст., в розрахунках береться таким: Рб=750 мм рт.ст.;
Т – температура повітря у градусах Кельвіна.
Для економічного відділу, в якому виконується легка робота відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 для теплого періоду року, температура повітря повинна бути не вище +28оС, або Т=301 К, для холодного періоду року відповідно t=17оС, або Т=290 К.
Для повітря зовні приміщення температура визначається за СНиП 2.04.05-91:
для теплого періоду: t=24оС, Т=297 К;
для холодного періоду: t=-11оС, Т=262 К.
Об’ємна вага повітря зовні приміщення, кг/м3, буде складати
γз=0,465*750/262=1,33.
Об’ємна вага повітря зсередини приміщення, кг/м3, буде складати
γвн=0,465*750/290=1,2;
∆Н2 – тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м2:
∆Н2=1,66·(1,33-1,2)=0,216;
Vп –швидкість виходу повітря через кватирку, м/с:
Фактичний повітрообмін Lф, м3/год, у відділі складе
Lф=0,25*1,88*0,5*3600=846.
Визначивши фактичний
Фактичний повітрообмін складає 846 м3/год,
або/60 хв.
Необхідні 100 м3/год фактично можна досягти за
Тобто для ефективної роботи природної вентиляції достатньо провітрювати приміщення економічного відділу протягом 7,1 хв. кожної години.
Задача 2
Перевірити достатність природного освітлення у економічному відділі габаритами: довжина-8м, ширина-6м, висота-3,2м, яке здійснюється через два вікна висотою 2,5м та шириною 2м, розміщених вздовж більшої стіни приміщення. Висота від підлоги до підвіконня складає 0,8м, найбільша відстань від вікна до робочого місця l=5м, середньозважений коефіцієнт відбиття світла від внутрішніх поверхонь ρсз=0,5.
Розв’язання задачі
При дослідженні достатності природного освітлення необхідно відповісти на запитання: чи відповідає фактичне значення природного освітлення нормативному за СНиП ІІ-4-79. Естественное и исскуственное освещение. Тобто необхідно порівняти фактичне значення коефіцієнта природного освітлення з нормативним.
Перш за все необхідно скласти розрахункову схему, дотримуючись пропорції розмірів або вибраного масштабу, на якій відобразити (рис. 2):
Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна, еІV, визначається, %, за формулою
eнІV=eнІІІ·m·c, (6)
де eнІІІ – нормоване значення КПО для ІІІ світлового поясу за СНиП ІІ-4-79. Для більшості адміністративно-управлінських приміщень, у яких виконуються роботи ІІІ розряду (середньої точності), для бокового освітлення eнІІІ=1,5%;
Рисунок 2 – Схема розрахунку природного освітлення
m – коефіцієнт світлового клімату (для України m=0,9);
с – коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Суми розташоване в межах 0,75-1,0, беремо с=0,85. Тоді
ен=1,5*0,9*0,85=1,15%.
Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули
(7)
звідки
(8)
де So – площа усіх вікон у приміщенні, м2; So=2,5*2*2=10м2;
Sn – площа підлоги приміщення, м2; Sn=8*6=48м2;
τо – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, τо=0,5;
r1 – коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від протилежної йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі, підлоги, ρср (див. таб. 4.2).
Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна
6/2,5=2,4.
Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення
5/6=0,83.
Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги ρср=0,5.
Відношення довжини приміщення до його глибини
8/6=1,33.
Шляхом інтерполяції між значеннями 2,15 та 1,7 і 3,3 та 2,4 знаходимо, що r1=2,3.
ηо – світлова характеристика вікна вибирається з таблиці 4.1 за співвідношенням, аналогічним попереднім.
Шляхом інтерполяції між значеннями 13 та 15 і 16 та 18 знаходимо, що ηо=15.
Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками, якщо будинків немає, то Кбуд=1;