Вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств

Під час створення концепції або  впровадження інновації дуже істотне  значення відіграють стосунки із постачальниками  та споживачами, внаслідок чого може відбуватися постійний обмін  інформацією та створення партнерських відносин. Фірма також може тісно  співпрацювати із зовнішніми дослідницькими центрами. Свої ідеї підприємство може генерувати самостійно, підтримуючи  із зовнішніми суб'єктами періодичні контакти. [28].

Також слід виділити і вплив інноваційної  політики держави на створення і поширення нововведень, маючи суттєві національні особливості, передбачає три загальні складові: систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень; різноманітні форми та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень; максимальне стимулювання малого інноваційного підприємства та підтримку його. Держава, створюючи умови для реалізації інноваційної політики, впливає на розвиток не лише державного, а й приватного сектора інноваційної діяльності.Сучасне високорозвинуте суспільство стимулює розвиток технологій, що ґрунтуються на новітніх досягненнях науки. Найважливішим завданням є вироблення стратегії, яка забезпечує можливість гнучкої зміни пропорцій між темпами розвитку наукового, технічного і виробничого потенціалів. Створення такої системи взаємодії всіх учасників циклу, що забезпечує науково-технічний прогрес, є головним завданням інноваційної політики держави. Остання подана комплексом народногосподарських підходів і рішень, що визначають головні напрями діяльності щодо нововведень, яка пов'язана з науково-технічним прогресом, оновленням основних фондів, удосконаленням управління, організації виробництва і праці, економіки тощо.

Інноваційна політика держави спрямована на господарське використання науково-технічного потенціалу, на зміцнення внутрішніх зв'язків  у науково-технічному комплексі. Формування інноваційної політики пов'язане насамперед з переорієнтацією системи державного регулювання на всебічне заохочення підприємництва, приватної ініціативи.

Набір методів і засобів державної  інноваційної політики досить широкий. Це різні державні заходи, які стимулюють інноваційну активність бізнесу; коригування  податкового, патентно-ліцензійного законодавства; амортизаційних відрахувань; регулювання  передавання технології; система  контрактних взаємовідносин; зняття ряду обмежень щодо охорони навколишнього  середовища, антитрестівського законодавства; різні форми підтримки міжорганізаційної  кооперації та малого інноваційного  бізнесу. [20]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки:

     Отже  фінансова стійкість є віддзеркаленням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства шляхом ефективного їх використання, сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Вона формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надмірна - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, і платоспроможність виступає її зовнішнім виявом .

     Підприємство, як відкрита система, забезпечує досягнення своєї внутрішньої мети — отримання  прибутку – за рахунок інноваційної діяльності, яка полягає у доданні  результатам діяльності у вигляді  продуктів характеристик, що відповідають вимогам зовнішнього середовища підприємства. Інновації як результат  інноваційної діяльності, з одного боку, повинні бути орієнтовані на краще, більш повне задоволення  запитів споживачів, а з іншого — на отримання певного економічного ефекту у вигляді прибутку для  підприємств, що ініціюють їх розробку і упровадження.

     Досягнення  стратегічних і тактичних цілей  багато в чому залежить від факторів різного характеру. При прийнятті  управлінських рішень по інноваціях важлива чітка класифікація факторів і виявлення їх змісту. Фактори, що формують інноваційну діяльність підприємства, діляться на внутрішні і зовнішні.

     Таким чино одним з основних показників ефективності і стабільності функціонування підприємства є економічна стійкість. На неї впливають різноманітні чинники, серед яких важливе місце займає інноваційна діяльність. Фактори, які формують інноваційну діяльність підприємства, поділяються на внутрішні і зовнішні.

Інноваційна діяльність спрямована на практичне  використання наукового, науково-технічного результату й інтелектуального потенціалу з метою одержання нової чи радикально поліпшеної виробленої продукції, технології її виробництва і задоволення  платоспроможного попиту споживачів у  високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування.

Також на формування інноваційної діяльності впливає розширення номенклатури реалізованої продукції, максимізація ціни, по якій реалізується продукція; мінімізація  витрат на виготовлення і реалізацію одиниці продукції, максимізація об’ємів  реалізації продукції. Інновації, як результат  інноваційної діяльності, з одного баку, повинні бути орієнтовані на краще, більш повне задоволення  запитів споживачів, а з іншого – на отримання певного економічного ефекту.

І не слід забувати, що в  умовах прискорення процесів світової економічної глобалізації та інтелектуалізації виробництва новітні технологи стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, рівень конкурентоспроможності підприємства. А якщо підприємство є конкурентоздатним то тоді воно є стійкішим на ринку і зможе пристосовуватись до різних ринкових умов, тобто його економічна ефективність зростає а отже і зростає його економічна стійкість. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури :

1. Анохін С.Н.  Методика моделирования экономической  устойчивости промышленных предприятий  в современных условиях[Текст]/ Анохін  С.Н. - Саратов: Сарат.гос.техн.ун-т, 2000. - 40с.

2. Брянцева И.В.  Рейтинговая оценка экономической  устойчивости строительного предприятия[Текст]/Брянцева  И.В.//Экономика строительства. 2002. - №11. - С.20-27.

3. Гречаный В.В.  Экономическая устойчивость предприятия  и факторы ее стабилизации[Текст]/ Гречаный В.В. // Коммунальное хозяйство городов. - 2008. - №26. - С.157-159.

4. Гринькова  В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні  проблеми інноваційного розвитку  підприємств: Монографія. - Х.: ВД  «ІЖЕК», 2006. - 192с. 

5. Зайцев О.Н.  Оценка экономической устойчивости  промышленных предприятий (на  примере промышленности строительных  материалов) [Текст]/ Зайцев О.Н. // Автореф.  дис. -Москва, 2007. - 23с.

6. Золотов А.А.  Оценка устойчивости функционирования  и развития предприятий нефтегазовой  промышленности [Текст]/ Золотов А.А. // Автореф. на соиск.уч.ст.канд.экон.наук. - Питер, 2010. - 25с.

7. Езерская C.Г.  Экономическая устойчивость промышленного  предприятия: методологические аспекты  и методы оценки [Текст]/ Езерская C.Г // Автореф. на соиск. уч. ст. канд. экон.наук. - Москва, 2004. - 20с.

8. Іванов В.Л.  Управління економічною стійкістю  промислових підприємств (на прикладі  підприємств машинобудівного комплексу) [Текст]/ Іванов В.Л // Східноукр.  нац. ун-т ім. В.Даля; - Луганськ, 2005. - 266 с. 

9. Іванова О.  В.,Організаційно-економічна стійкість  підприємства в умовах ринку  [Текст]/ Іванова О. В., Жуков П.П.// Коммунальное хозяйство городов. - К., 2009. - Вып.56: Сер.: Экономические науки. - С.335-340.

10. Кондратьева  Е.В. Комллексная оценка экономической  устойчивости промышленного предприятия  [Текст]/ Кондратьева Е.В.// Автореф.  на соиск. уч. ст. канд. экон.наук. - Москва, 2009. - 28с.

11. Волков О. І., Денисенко М. П., Гречан А. П. Економіка й організація інноваційної діяльності. — К., 2007. — 423 с.

12. Харів П. С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів. — Т.: Економічна думка, 2006. — 323с.

13. Стадник В. В., Йохна М. А. Інноваційний менеджмент. — К.: Академвидав, 2008. — 464 с.

14. Цигилик І. І., Кропельницька С. О., Мозіль О. І. Економіка й організація інноваційної діяльності. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 127 с.

15. Павленко І.А. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 386 с.

16. Краснокутська Н. В., Гарбуз С. В. Інноваційний менеджмент.— К.: КНЕУ, 2007. — 276 с.

17. Марцин В.С.  Економічне регулювання інноваційної  діяльності // Фінанси України.- 2007.- № 5.- C.44-54.

18. Фокіна С.  Є. Інноваційна діяльність в  Україні. — Чернівці: Букрек, 2006. — 180 с.

19. Федулова Л. І., Александрова В. П., Бажал Ю. М. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика. — К.: Основа, 2007. – 550 с.

20.  Фатхутдинов Р.А., Производственный менеджмент, М.: Дашков и К, 2008.

21. Мухамедьяров A.M. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. - М.: ІНФРА-М, 2009.

22.  Райзберг Б.А. Курс управления экономикой. - Спб.: Питер, 2008.

23. Управление   инновациями   в   организациях:   Учебное пособие  /  А.А.   Бовин,   Л.Е. Чередникова, В.А. Якимович. - М.: Омега-л, 2006

24. Инновационный менеджмент: Концепции, многоуровневые стратегии и механизмы инновационного развития, под ред. В. М. Аньшина, А. А. Дагаева – М.: Дело, 2007.

25. Чёрный Л.Е. Роль инновационной деятельности в увеличении прибыли предприятия// Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - №8. - с. 13-17

26. Поручник А. М., Антонюк Л. Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія. - К.: КНЕУ, 2000. - 172 с.

27. Ліпич Л. Г. Генезис розвитку теорій мотивацій / Л. Г. Ліпич, Л. С. Пустюльга // Науково – теоретичний журнал “Наука й економіка”. – 2009. - №4 (16), т. 1. – с. 213 – 216.,

28. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации XXI в - М.: Экономика, 2009. - 444 с.  
29. Дичковська О.В. Системи технологій промисловості: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2009.-270с