Вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств

Слід  враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання  нововведення слід прогнозувати і займатися  ними постійно, а не тільки тоді, коли настають критичні обставини. Продуктові, технологічні та організаційні нововведення взаємопов'язані, тому проводити їх треба комплексно.

Якщо  гроші на нововведення взяті з  бюджетних коштів, будь-які нововведення з мінімальним прибутком підприємству вигідні. В умовах самофінансування гроші для реалізації науково-дослідних  розробок беруться з обігових коштів підприємства, тому інноваційний менеджер повинен шукати переконливі аргументи, обґрунтувати необхідність нововведень  та відповідних капітальних вкладень у майбутній розвиток підприємства для збереження ним гідного місця на ринку товарів і послуг [18, с. 137].

Період  час від зародження ідеї, її розробки до впровадження інновації називають  життєвим циклом нововведення. З врахуванням послідовності проведення робіт життєвого циклу нововведення всю цю діяльність розглядають як інноваційний процес.

Основним  товаром ринку нововведень є  науковий та науково-технічний результат  — продукт інтелектуальної діяльності, на який діють авторські права, оформлені  згідно з діючим міжнародним правом та чинним законодавством України.

Розвиток  ринку та конкуренція не тільки стимулюють, але й заставляють комерційні організації приймати участь у формуванні ринку нововведень за наступними направленнями:

- розвиток  особистої наукової, науково-технічної  та експериментальної бази для  проведення науково-дослідних робіт;

- проведення  досліджень на коопераційних  засадах з іншими організаціями;

- оформлення  замовлень на проведення науково-дослідних  чи експериментальних робіт з  іншою організацією:

- придбання  ліцензій на право виробництва  товарів чи послуг:

- купівля  готового виробу, технології, ноу-хау  та іншої інтелектуальної власності;

- придбання  нематеріальних активів шляхом  випуску акцій, облігацій, іноземного  капіталу та організація спільного  виробництва.

Основною  умовою формування ринку інновації  є об'єми інвестицій як у сфері  наукової, так і науково-технічної  діяльності. Враховуючи протяжність  інноваційного процесу 3-5 років, головну  роль відіграють довгострокові та середньострокові інвестиції, які забезпечують фінансування новацій на протязі всього життєвого  циклу.

Інноваційна діяльність спрямована на практичне  використання наукового, науково-технічного результату й інтелектуального потенціалу з метою одержання нової чи радикально поліпшеної виробленої продукції, технології її виробництва і задоволення  платоспроможного попиту споживачів у  високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування.

Інноваційний  процес можливо розглядати з різних позицій та з різним ступенем деталізації:

- паралельно-послідовне  виконання науково-технічної інновації,  виробничої діяльності і маркетингу;

- у вигляді  тимчасових етапів життєвого  циклу інновації від виникнення  ідеї до її розробки на впровадження;

- як  процес фінансування та інвестування  розробки на впровадження і  розповсюдження нового виду продукту  або послуги.

Таким чином інноваційний процес полягає  в одержанні комерціалізації  винаходів, нових технологій, видів  продукції та послуг, рішень організаційно-технічного, економічного, соціального та інших  результатів інноваційної діяльності.

Інноваційний  процес здійснюється в чотири стадії (табл. 1.1):

            
 
 
 

Таблиця 1.1

Стадії  інноваційного процесу

 

Невчасне  здійснення нововведень призводить до ефекту «футурошоку», тобто до такої  ситуації, коли обставини спонукають здійснювати різкі зміни в  короткий період часу з великими витратами  ресурсів і надзвичайною напругою. Наслідком того може стати не тільки втрата прибутку, а й взагалі руйнування підприємства або організації [13, с. 42].

Поступове вичерпання потенціалу будь-якої ідеї і заснованого на ній нововведення є об'єктивним і викликається моральним  зношенням. Тому необхідно завчасно резервувати кошти на нововведення з поточних прибутків, вишукувати інші джерела фінансування нововведень  і постійно турбуватися про народження нових ідей розвитку підприємства. Незважаючи на те, що виявлення межі потенціалу технології є складним процесом, в залежності від ефективності капіталовкладень у тій чи іншій галузі настає момент, коли віддача від нововведення зрівняється  із середньою віддачею капіталовкладень. [16].

Термін  зниження ефективності нововведень  коливається в значних межах  і залежить від типу нововведення та його потенціалу. Кращими є нововведення, що передбачаються вже в проекті підприємства і забезпечують докорінні зміни в технологічному процесі або випуск на ринок наукоємної продукції з високим рівнем конкурентної спроможності.

Наведені  докази переконують у необхідності постійного оновлення продукції  і виробництва задля уникнення  загрози втрати конкурентоспроможності підприємства і вже згадуваного  ефекту футурошоку. Будь-яке підприємство, що хоче вижити в умовах ринку, зобов’язане  мати в розпорядженні механізм відновлення  і володіти процедурами інноваційного менеджменту [17, с. 140].

Слід  врахувати, що нововведення завжди пов'язані з ризиком, проте відмова від них є ще більш ризикованою. Дуже часто необхідність оновлення продукції або технології виникає саме тоді, коли фінансові результати підприємства виглядають добре і складається помилкове враження, що підприємство ще довго може існувати в традиційному вигляді. Завдання інноваційного менеджера полягає в тому, щоб подолати це протиріччя, переконати керівництво та весь колектив у необхідності змін, якщо є можливість за рахунок тимчасового зниження доходів забезпечити їх суттєве зростання в майбутньому. Зменшення доходу від інвестицій в існуючу традиційну технологію спочатку уявляється незначним, але якщо конкуренти здійснюють прорив у нову технологію, споживачі можуть дуже швидко віддати переваги новій продукції конкурентів.

Динаміка  оновлення виробництва полягає в тому, що кожна технологія спочатку повільно набирає темп, прискорює рух. А потім поступово втрачає свій потенціал, оскільки з'являються більш досконалі технології. Тому доводиться розставатися із звичними продуктами та технологіями саме тоді, коли вони, як здається з суто фінансової точки зору, приносять найбільший прибуток.

Водночас  із діагностикою межі результативності повинна народжуватися ідея нового технологічного прориву. Швидкість  технологічних розривів залежить від  галузевих особливостей. Наприклад, японські фірми витрачають 4-5 місяців  на постановку нової моделі кольорового  телевізору від усвідомлення потреби  в ньому до моменту його реалізації у великій кількості. Для прискорення  процесу нововведення може використовуватися  оперативна кооперація різних фірм, кожна  з яких спеціалізується на розробці та виробництві частки кінцевого  нового продукту [19, с. 220].

Інноваціями є будь-які технічні, організаційні, економічні й управлінські зміни, відмінні від існуючої практики в даній  організації. Вони можуть бути відомі і використовуватися в інших  організаціях, але для тих організацій, у яких вони ще не освоєні, їхнє впровадження є новою справою і може привести до чималих труднощів. Організації  мають різну сприйнятливість  до інновацій, їхній інноваційний потенціал  істотно залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу, промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов господарської діяльності й інших факторів.

Інновації знаходяться, з одного боку, у протиріччі з усім консервативним, спрямованим  на збереження існуючого становища, з іншого боку, – націлені, у межах  стратегії змін, на значне підвищення техніко-економічної ефективності діяльності організації [14, с. 27].

Інновація — елементарна складова підприємництва, завжди властива ринковій економіці. Але  вона є так само поєднанням раціональності й ірраціональності. Творчість служить  двигуном інновації, вона є «первинним ресурсом» підприємництва при ринковій економіці.

До об'єктів  інновації відносяться:

- продукція  (види, якість);

- матеріали;

- засоби  виробництва;

- технологічні  процеси;

- людський  фактор (розвиток особистостей);

- соціальна  сфера (зміна поведінки співробітників  організації);

- розвиток  організації.

Розробка  інновацій — один з основних напрямків  стратегічного планування, здійснюваного  на рівні вищого менеджменту організації, її метою є визначення основних напрямків  науково-технічної діяльності організації  в наступних галузях:

- розробка  і впровадження інновації;

- розробка  і впровадження нових технологічних  процесів при освоєнні нової  продукції;

- удосконалення  використовуваної технології.

Розробка  і впровадження інновації стає одним  з основних напрямків стратегії  організації, тому що визначає багато напрямків її розвитку.

Здійснення  інноваційної політики в цілому допускає: розробку планів і програм інноваційної діяльності; спостереження за ходом  розробки інновації і її впровадженням; розгляд проектів розробки інновації, проведення єдиної інноваційної політики; координацію інноваційної діяльності у функціональних і виробничих підрозділах; забезпечення фінансовими і матеріально-технічними ресурсами; забезпечення розробки інновації  кваліфікованими кадрами; створення  тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем  — від мети до впровадження інновації.

Особливістю сучасного етапу розвитку інноваційної діяльності є утворення у великих  організаціях науково-технічних комплексів, що поєднують дослідження і виробництво.

Мету  інноваційної діяльності можна звести до наступного:

- пошук  нового технічного рішення —  створення винаходу;

- проведення  наукових досліджень і технологічних  розробок;

- технологічна  підготовка серійного виробництва  нової продукції;

- закріплення  продукції на нових ринках  шляхом постійного удосконалювання  технології, підвищення конкурентоспроможності.

Інноваційна діяльність становить органічну  частину маркетингової діяльності організації, особливо це відноситься  до організацій, зайнятих виробництвом наукомісткої продукції. Тут спостерігається  особливо тісна взаємодія інженерно-технічних  підрозділів з підрозділом маркетингу.