Вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

Київський Національний Економічний Університет  імені Вадима Гетьмана 
 

Курсова робота

з нукового семінару

на  тему:

     «Вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств.» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент:                                                                                                          4 курсу ФЕтаУ,

6504, 10 група

Чорний  Сергій Володимирович 

Перевірив викладач:                                                                     Кужель Володимир Миколайович 

-Київ 2011-

Зміст курсової роботи.

Вступ………………………………………………………………………………..ст.3

1. Теоретичні підходи до визначення інноваційної діяльності…………………ст.5

2. Показники  оцінки економічної  стійкості підприємства…………………….ст.15

3. Вплив  інноваційної діяльності на економічну  стійкість п-ва……………….ст.23

  3.1 Вплив внутрішніх результатів  інноваційної діяльності на економічну  стійкість п-ва……………………………………………………………………...ст.23

  3.2 Вплив зовнішніх результатів  інноваційної діяльності на економічну  стійкість п-ва……………………………………………………………………...ст.28

Висновоки…………………………………………………………………………ст.32

Список  літератури ………………………………………………………………..ст.34  

 

Вступ

Інновації дедалі більше стають тим фундаментом, який визначає конкурентоспроможність підприємства та його перспективи на світовому ринку. На підприємствах, в країнах, що належать до інноваційних лідерів, спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів бізнесу (з найбільшим вмістом доданої  вартості в ціні продукту), переважно  високотехнологічна структура національного  виробництва, винесення за межі власної  країни промислово-технологічного циклу  виробництв, які є екологоємними, ресурсоємними тощо, зосередження найбільших фінансових потоків. При цьому справедливо наголошується особлива роль малого і середнього бізнесу в генерації і комерціалізації нововведень. На урядовому рівні розробляються як окремі програми підтримки інноваційного бізнесу, так і комплексні механізми розвитку національних і регіональних інноваційних систем. Проте, до цих пір залишаються до кінця не вирішеними проблеми адекватного вимірювання умов і результатів діяльності високотехнологічного сектора економіки, залишаються відкритими питання управління його розвитком. Будь-яке підприємство, яке функціонує в умовах ринкової економіки, свою головну внутрішню мету ставить за максимізацію прибутку. Головну ціль інноваційної діяльності підприємств або організацій можна позначити як отримання певного числа інновацій у вигляді нової продукції, технологій, сировини, методів організації і управління, що володіють певними характеристиками. Інноваційна діяльність грає вирішальну роль в максимізації прибутку підприємства, головного чинника його економічної стійкості.

     Метою курсової роботи є дослідження теоретичних  аспектів впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств.

     Відповідно  до поставленої мети було вирішено ряд завдань:

     - визначити теоретичні підходи до визначення інноваційної діяльності;

     - визначети види показникиівоцінки економічної  стійкості підприємства;

     - Визначити вплив внутрішніх результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість п-ва;

     - Визначити вплив зовнішніх результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість п-ва; 
 
 

 

1.Теоретичні підходи до визначення інноваційної діяльності

Ключовим  фактором розвитку людства починаючи  з другої половини ХХ ст. стали інновації, як наслідок поєднання результатів  наукової діяльності та їх подальшого практичного впровадження у найрізноманітніші  галузі суспільної діяльності. Інноваційна  діяльність, під якою розуміється  вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших  науково-технологічних досягнень  у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний  процес, використовуваний у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг, на сьогоднішній день залишається  чи не найважливішим чинником у забезпеченні ефективної діяльності, як окремих  підприємств так і глобальної економічної системи в цілому.

Innowatoin (англ.) – утворено з двох слів — латинського «новація» (новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». Тому, у перекладі з англійського «інновація» означає: введення нового, відновлення [11, с. 17].

Інновація — це використання в тій чи іншій  сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних стосунках, науці, культурі, освіті тощо) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих  на удосконалення соціально-економічної  діяльності, тобто використання чогось нового, прогресивного, перспективного. Але це нове, прогресивне, перспективне не завжди з повною яскравістю проявляється на поверхні. Його треба виявити, сприйняти, переконатися, довести при організації  фінансування інноваційних проектів, визначити їх привабливість для  інвесторів. Інновація, інноваційний проект є моделлю майбутньої інновації, поза як кожна інновація повинна  працювати на перспективу, прогресивний розвиток того чи іншого підприємства, галузі, народного господарства в  цілому [15, с. 22].

Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація — це нововведення, пов'язане з науково-технічним  прогресом (НТП) і, що полягає у відновленні  основних фондів і технологій, в  удосконалюванні управління й економіки  підприємства.

У ринкових умовах інновації охоплюють всю  економіку, включаючи продуктивні  сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми  і методи управління, поділу, спеціалізації  і кооперації праці). До інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого характеру зі створення  і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів і наукових центрів у масштабах регіонів, галузей чи країни.

У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття  нововведення, новація, нововведення, інновація, що цілком зрозуміло. Будь-які  винаходи, нові явища, види послуг чи методи тільки тоді одержать визнання, коли будуть прийняті до поширення (комерціалізація), і вже в новій якості вони виступлять як інновації.

Процес  переходу новації в інновації  вимагає витрат різних ресурсів, основними  з яких є інвестиції і час. В  умовах ринку як системи економічних  «відносин купівлі-продажу товарів», у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, основні компоненти інноваційної діяльності — це новації, інвестиції й інновації.

Виходячи  із визначення поняття інновації  і завдань, що стоять перед інноваціями  порівняно із «звичайними» інвестиційними проектами, реалізація інновацій має  наступні принципові особливості:

вищий ступінь невизначеності параметрів проекту (прогнозованих результатів, термінів розробки і реалізації, витрат доходів), що суттєво зменшує достовірність  попередньої фінансової оцінки проекту. Це вимагає додаткових критеріїв  відбору, що ґрунтуються на зборі  великої кількості необхідної інформації, щоб не виконувати додаткової роботи, яка призвела би до зростання витрат на розробку проекту орієнтація на довгострокові результати, що вимагає суворого підходу до прогнозування результатів та до врахування фактору часу;

необхідність  залучення висококваліфікованих досвідчених  наукових фахівців;

можливість  припинення реалізації проекту без  суттєвих втрат матеріальних і грошових ресурсів. Причини припинення реалізації проекту можуть бути різні, наприклад, неможливість подальшого фінансування проекту, виявлення прорахунків  ефективності чи доцільності інновації  тощо;

висока  ймовірність отримання вищих  результатів проекту, які не очікувались, проте мають комерційну привабливість. Це дає можливість розраховувати  на швидку дифузію проекту і на потенційно високі прибутки.

Враховуючи  ці принципові особливості щодо розробки і впровадження в практичну діяльність інновацій, підприємство-інноватор  оцінює свої виробничі (ресурсні) та фінансово-економічні можливості і вибирає найпривабливіший з його точки зору проект інновацій. Аналізує кон'юнктуру ринку, діагностує виробничі потужності і асортимент продукції, адміністративно-управлінський  та науково-технічний персонал фірми.

Під інноваційною діяльністю також можна розуміти діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Ця діяльність охоплює:

- випуск  і поширення принципово нових  видів техніки і технології;

- прогресивні  міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію  довгострокових науково-технічних  програм з великими строками  окупності витрат;

- фінансування  фундаментальних досліджень для  здійснення якісних змін у  стані продуктивних сил;

- розробку  і впровадження нової ресурсозберігаючої  технології, призначеної для поліпшення  соціального й екологічного становища.

Виділяють наступні виду інноваційної діяльності:

проведення  наукових досліджень і розробок, спрямованих  на створення об'єктів інтелектуальної  власності, науково-технічної продукції;

розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки  і технології;

Технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів  і відкриттів у новий продукт  або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.

Серцевиною  інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових  видів продукції або методів  її виробництва, доставки і реалізації.

Інноваційна діяльність у повному обсязі має  комплексний, системний характер і  охоплює такі види роботи, як пошук  ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію  дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення  інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Усе це створює прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних процесів. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції.

Необхідно відзначити, що на інноваційну діяльність впливає ряд факторів, які можна  розбити на наступні групи:

техніко-економічні;

організаційно-управлінські;

юридичні;

соціально-психологічні.

При цьому  вплив даних факторів може носити як стимулюючий так і стримуючий характер.

Здійснення  управління інноваційною діяльністю в  цілому включає:

- розробку  планів та програм інноваційної  діяльності;

- нагляд  за розробкою нової продукції  та технології, її впровадження;

- розгляд  програм розробки нової продукції  та технології;

- забезпечення  єдиної інноваційної політики  та координації;

- забезпечення  фінансовими та матеріальними  ресурсами програм інноваційної  діяльності;

- затвердження  тимчасових цільових груп для  комплексного вирішення інноваційних  проблем — від ідеї до серійного  виробництва продукції.

Інновації на сучасному етапі розвитку економіки  стають головним засобом збереження конкурентоспроможності і стають невід'ємною  частиною підприємницької діяльності. Управління нововведеннями здійснюється паралельно з управлінням діючим традиційним виробництвом. Але методи управління інноваціями відрізняються  від методів управління традиційним  виробництвом, оскільки інноваційні  процеси спрямовані на створення  раніше неіснуючих продуктів, якісне оновлення  виробничих сил та виробничих відносин.