Вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств

Аналіз  методик оцінок економічної стійкості  підприємства зарубіжних та вітчизняних  вчених .

Більшість наведених авторів розглядають  соціальну та екологічну стійкість  як елемент економічної стійкості. Ми вважаємо, це є рівнозначні складові, адже саме сукупність економічної, соціальної та екологічної формує рівень загальної  стійкості підприємства.

Зазначені складові стійкості характеризують з різних сторін стан і розвиток підприємства аграрного сектору  економіки, при цьому вони тісно  взаємопов'язані і впливають один на одного і на головний показник - економічну стійкість. І можна сказати, що тільки взяті в комплексі окремі підсистеми дозволяють судити про загальну стійкість  діяльності підприємства та про її розвиток.

Хорев А.І., Полозова А.Н., Фролова Н.В. при  визначенні економічної стійкості  підприємства розглядають ще організаційний аспект [10]. Вони вважають, що «господарство будь-якої комерційної організації неправомірно розглядати у відриві від її зовнішнього та внутрішнього середовища», яке за їх думкою і характеризує організаційну складову стійкості.

Дані  вчені вивели нормативне співвідношення, яке відображає умову стійкого розвитку промислового підприємства.

Тп > Тв > Твитрат > Тоз > Тоф > Тч,                                                             

де Тп - темп росту прибутку; Тв - темп росту  виручки; Твитрат - темп росту витрат; Тоз - темп росту оборотних засобів; Тоф - темп росту основних фондів; Тч - темп росту чисельності робітників [3].

Єзерська  С.Г вважає, що в даній методиці визначається тільки характер економічного розвитку підприємства, а не рівень його економічної стійкості на певний момент часу [7].

Ряд вчених не виділяють у рамках економічної  стійкості підприємства окремі складові, за якими потім формується набір  показників оцінки. Зокрема, Золотов  А. запропонував певний перелік показників, що відображають негативні моменти, тенденції економічної діяльності підприємства. В основному цей  перелік складається з показників, що характеризують фінансову складову господарської діяльності підприємства. Автор вказує на те, що в кожному  конкретному випадку на основі методу експертних оцінок необхідно відібрати  із запропонованого переліку ті показники, які відповідають специфіці підприємства в конкретній економічній ситуації. Після відбору показників відбувається їх ранжування (визначення значимості) також експертним шляхом [5].

Стоянови  Е.А. і Е.С. виділяють 16 показників економічної  стійкості підприємства: рентабельність власних засобів, запас фінансової стійкості підприємства, ефект фінансового  важеля, плече фінансового важеля, коефіцієнти маневрування власних  засобів, накопичення амортизації, фінансової незалежності, довготривалого залучення позикових засобів, реальної вартості основних і матеріальних оборотних  засобів, покриття інвестицій, співвідношення залучених засобів і здатності  самофінансування, співвідношення здатності  самофінансування і додаткової вартості [1]. 

3. Вплив інноваційної  діяльності на  економічну стійкість  п-ва

3.1 Вплив внутрішніх  результатів інноваційної  діяльності на  економічну стійкість  п-ва.

Роль  інноваційної діяльності в збільшенні прибутку підприємства. 
Головна внутрішня мета діяльності будь-якого підприємства або організації, що функціонують в умовах ринкової економіки, складається в максимізація прибутку. Разом з тим головну мету інноваційної діяльності підприємств або організацій можна позначити як одержання певного числа інновацій у вигляді нової продукції, технології, сировини, методів організації й керування й т.д., що володіють певними (відповідним вимогам підприємства) характеристиками. Очевидно, що головна мета підприємства і його головна мета в інноваційній діяльності не є тотожними. Разом з тим, інноваційна діяльність відіграє вирішальну роль у максимізації прибутку підприємства. 
Причиною подібного протиріччя є те, що  підприємство як відкрита система забезпечує досягнення своєї внутрішньої мети - одержання прибутку за рахунок додання результатам своєї діяльності у вигляді продуктів (товарів) характеристик, що відповідають вимогам зовнішнього середовища підприємства як з боку споживачів, так і держави. У цьому випадку інновації як результат інноваційної діяльності, з одного боку, повинні бути орієнтовані на краще, більше повне задоволення запитів споживачів, а з іншого боку - на одержання певного економічного ефекту у вигляді прибутку для підприємств, що ініціюють їхню розробку й впровадження[20].

 По-перше, це розширення номенклатури реалізованої продукції (послуг). Стосовно до вже функціонуючого підприємства розширення номенклатури випускається продукції, що, можливо тільки по двох напрямках: за рахунок випуску нової (раніше не виробленої на даному підприємстві) продукції або за рахунок удосконалювання (модернізації або модифікації) продукції, що випускається вже, або надаваної послуги. Очевидно, що як перше, так і другий напрямок, що забезпечує розширення номенклатури випускається продукції, що (послуг), а в остаточному підсумку провідне до збільшення прибутку, прямо пов'язані з інноваційною діяльністю, тому що сукупність робіт, пов'язаних з розробкою, освоєнням і поліпшенням уже виробленої продукції по своїй суті є інноваційною діяльністю [21].     
По-друге, максимізація ціни, по якій реалізується продукція або виявляється послуга. Очевидно, що можливість збільшення ціни реалізації продукту або послуги прямо залежать від попиту та пропозиції продукції підприємства (організації) на ринку. Найважливіше значення тут має наступне: чи діє підприємство (організація) в умовах конкурентної боротьби або займає монопольне положення. Результатом монопольного положення є практично ні чим не обмежена можливість збільшення ціни реалізації продукту або послуги й, як наслідок, прибутки [22]. Тут слід зазначити, що здійснювана підприємствами й організаціями інноваційна діяльність і одержувані інновації є одним із засобів, за допомогою якого вони можуть забезпечити монопольне положення на ринку або попиті на продукцію й необґрунтовано завищувати ціну її реалізації.  
Необхідно підкреслити, що в цьому випадку можливість збільшення прибутку буде залежати від виду реалізованої інновації. Так, наприклад, мабуть, що радикальна продукт-інновація, що не має аналогів у світі, при попиті на неї містить у собі набагато більший економічний потенціал, чим інновація, що модифікує продукт, незначно поліпшуючі окремі параметри продукції, що випускається вже. Інакше кажучи, інноваційна діяльність дозволяє підприємствам у певних умовах зайняти монопольне положення на ринку з усіма наслідками, що звідси, з погляду збільшення прибутку підприємства через підвищення ціни реалізації продукції й послуги витікають. Що стосується можливості збільшення ціни реалізації продукту (послуги) в умовах конкурентної боротьби, те тут для аналізу доцільно використовувати матрицю продукт - ринок, з якої чітко видно, що можливість збільшення ціни реалізації продукту (послуги) існує в тому випадку, якщо підприємство здійснює випуск новою продукту на старий ринок (тимчасове монопольне положення) або нового продукту на новий ринок, а також старого продукту на новий ринок, що знову ж прямо сполучено з інноваційною діяльністю. Звідси можна зробити наступний висновок; можливість збільшення ціни реалізації продукції або послуги, спрямована на збільшення прибутку, прямо залежить від інноваційної діяльності підприємства (організації). При цьому очевидно, що збільшення ціни реалізації, обумовлене інфляційними змінами, змінами курсів валют і т.д., ведуть лише до номінального, а не реальному збільшенню прибутку підприємства [23]. 
По-третє, мінімізація витрат на виготовлення й реалізацію одиниці продукції (послуги). Зниження витрат на виготовлення й реалізацію одиниці продукції або послуги можливо тільки двома шляхами; або за рахунок мобілізації резервів уже використовуваної технології, або за рахунок освоєння нового технологічного ланцюга або нових елементів у старому технологічному ланцюзі. При цьому мається на увазі як освоєння нової техніки, технології, так і нових методів  організації й керування виробництвом і збутом продукції. Знову ж, якщо ми подивимося на шляху максимізації прибутку підприємства або організації за рахунок мінімізації витрат на виготовлення й реалізацію одиниці продукції (послуги), те побачимо, що вони визначаються ефективністю інноваційної діяльності, реалізованої підприємством (організацією) [24]. 
По-четверте, максимізація обсягів реалізації продукції або послуги. Слід зазначити, що збільшення обсягів реалізації продукції або послуги в найменшому ступені, чим раніше розглянуті напрямки максимізації прибутку підприємства, залежить від зусилля підприємства (організації) хоча і є певні важелі впливу на споживчий попит. Тут, на мій погляд, можна виділити два основних напрямки: збільшення обсягів реалізації старої продукції, що випускається вже на даному підприємстві, (послуги) і нової продукції (послуги). У свою чергу, збільшення обсягів реалізації старої продукції можливо за рахунок проведення комплексу маркетингових заходів, спрямованих на стимулювання збуту (реклама, лотереї, конкурси, розпродаж і т.д.), вихід на нові ринки зі старої (для даного підприємства) продукцією, а також за рахунок підвищення споживчої привабливості продукції. У цьому випадку під споживчою привабливістю мається на увазі сукупність параметрів продукції, що відбивають її здатність задовольняти як уже існуючі, так і нові, у тому числі сховані (неусвідомлені) вимоги (запити) споживачів. У свою чергу, споживча привабливість включає отакі елементи, як ціна продукції, якість і додаткові функції продукції. Підвищення споживчої привабливості буде означати привабливе з погляду споживачів зміна вищезазначених елементів. Очевидно, що діяльність, в'язана з підвищенням якості випускається продукции, що (послуги), а також додання їй нової функції, буде інноваційної. У свою чергу, випуск нової продукції є також результатом інноваційної діяльності. Таким чином, збільшення обсягів реалізації продукції або послуги також багато в чому досягається за рахунок відповідних іноваціних перетворень [25]. 
Узагальнюючи вищесказане, буде доречним привести висловлення голови ради директорів компанії General Electric - Джека Уэлчи, якого журнал Fortune назвав кращим менеджером XX сторіччя. На його думку, бізнес - це проста річь: ви повинні робити дешевше, швидше й краще всіх, а для цього треба підвищувати продуктивність і оперативність керування бізнесом, а також впроваджувати якнайбільше інновації. Дане висловлення ще раз підтверджує вирішальну роль інноваційної діяльності й одержуваних у результаті її проведення інновацій у розвитку економічних систем. Однак варто помітити, що підвищення продуктивності й керованості бізнесом також будуть результатом інноваційних перетворень. 
Крім того, розглянутий підхід дозволяє не тільки вести аналіз прибутковості підприємства (організації), але й визначити незадіяні напрямки інноваційної діяльності підприємства. При цьому, на мою думку, аналіз впливу інноваційної діяльності на прибутковість підприємства або організації повинен іти але двом напрямкам. 
 По-перше, це аналіз динаміки частки прибутку кожного продукту (послуги) у загальному її обсязі, тобто необхідно відслідковувати приріст прибутку по кожному продукті (послузі) номенклатури виробів підприємства, що випускаються. 
При цьому необхідно брати до уваги обсяг реалізації кожного із продуктів для того, щоб визначити стадії життєвих циклів номенклатурних продуктів підприємства й спрогнозувати, а отже, вжити превентивних заходів, що забезпечують певний рівень прибутку в цілому по підприємству (організації) на перспективний період часу. Інакше кажучи, керівництво підприємства в ідеалі повинне вживати заходів по забезпеченню послідовної зміни продукції й технологій, таким чином, щоб забезпечити стійку норму прибутку, що у свою чергу досягається за рахунок активізації інноваційної діяльності. 
По-друге, це заелементний аналіз приросту прибутку, що буде складатися із приросту прибутку за рахунок розширення номенклатури виробів, що випускаються, збільшення цін реалізації, зниження витрат на виробництво й реалізацію, а також за рахунок збільшення обсягів реалізації: 
Крім того, необхідно пронести заелементний аналіз приросту прибутку по вищезгаданих елементах але кожному з переліку продуктів, що випускаються підприємством[26]. 
Проведення подібного аналізу буде надзвичайно трудомістким при великій номенклатурі реалізованих підприємством продуктів (послуг). У цьому зв'язку буде доречним привести висловлення про те, що управляти можна тільки тим, що добре обмірювану. Очевидно, для того щоб досягти кінцевої мети діяльності у вигляді прибутку, підприємству й організації необхідно здійснювати подібний аналіз. Крім того, виявлення фактичного положення справ на підприємстві у світлі забезпечення його прибутковості буде бути основою для наступних інноваційних перетворень. Подібний аналіз дозволить не тільки позначити можливі напрямки інноваційної діяльності, але й обґрунтувати, яке з них найбільше економічно ефективно. У цьому випадку під напрямками інноваційної діяльності розуміються інноваційні проекти, спрямовані як на розробку, так і на освоєння нових продуктів і технологій. При цьому доцільно проводити порівняльний аналіз прибутковості кожного з напрямків інноваційної діяльності, тобто необхідно визначити ймовірний приріст прибутку по кожному напрямку інноваційної діяльності й вибрати те, що забезпечить найбільші показники. 
Проведення подібної роботи для вітчизняних підприємств особливо актуально, тому що більшість із них перебуває в кризових умовах і має обмежені фінансові ресурси, які можуть бути спрямовані на проведення інноваційної діяльності й багато хто з яких коштують перед необхідністю вибору найбільш оптимальних шляхів розвитку через інноваційні перетворення. У даному випадку порівняння прибутковості альтернативних напрямків інноваційної діяльності є найважливішим інструментом обґрунтування рішень в інноваційній сфері діяльності. 
Таким чином, була розглянута роль  інноваційної діяльності в підвищенні прибутковості підприємств і організацій, показані не тільки засоби збільшення прибутку, але й виділений підхід до відбору напрямків інноваційної діяльності підприємств і організацій [27]. 
 
 
 

3.2 Вплив зовнішніх  результатів інноваційної  діяльності на  економічну стійкість  п-ва.

За  останні роки у зовнішньому середовищі бізнесу в глобальному масштабі відбулися досить серйозні зміни. Основою всіх революційних змін у зовнішнім середовищі слід вважати науково-технологічну революцію (НТП). Саме новий етап розвитку технологій принципово змінив звичні процеси. НТП суттєво вплинула як на виробників, так і на споживачів, що в результаті змінило всю систему взаємовідносин. Найбільш істотні наслідки такого розвитку середовища наступні: скоротилася тривалість виробничих процесів; зменшилися територіальні та культурні бар'єри для розвитку бізнесу; завдяки використанню нових технологій істотно знизилися витрати на виробництво.

З одного боку НТП стимулює якісні перетворення матеріального виробництва і  невиробничої сфери, призводить до постійного зростання продуктивності праці, чинить вплив практично на всі сторони  життя суспільства, є невід'ємною  частиною соціального прогресу. На теперішньому етапі соціально-економічного розвитку взаємодія науки і техніки  стає все більш глибокою і міцною, зростає «сприйнятливість» техніки  до нових наукових відкриттів і винаходів, а технічні задачі перетворюються в  постійний і більш сильний  стимул росту наукового знання. НТП  можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука — техніка — виробництво», що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні  науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські  розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової  техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне  старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками [28].

З іншого боку, НТП дала поштовх новому етапу соціально-культурного й  економічного розвитку суспільства. Людство  одержало нові можливості свого розвитку і нову структуру потреб. Новий  соціально-культурний і економічний  етап змусив людину по-новому глянути  на себе і своє місце в природі. Усе це додатково підсилило тенденції  консолідації суспільства і створило нового споживача. Новий споживач існує  в глобальному світі, який швидко змінюється. Споживач при цьому досить сильний, має значні ресурси, незалежний, інформований, але в той же час перевантажений інформацією і знаходиться у постійному цейтноті і під емоційним тиском. Саме тому споживач став примхливим і мало прогнозованим у своїй поведінці, намагається мінімізувати витрати часу і спростити свою поведінку.[29].

Виробники розрослися в масштабах і технологічно вирівнялися. Це призвело до того, що на ринку присутня безліч практично  ідентичних продуктів, сьогодні вже  практично не існує вхідних та вихідних бар'єрів, з'явилося безлічі  нових і відбулося розмивання вже існуючих ринкових сегментів. У  таких умовах ціна помилки різко  зростає. Сучасний етап розвитку конкурентних відносин характеризується своєю ірраціональністю, відсутністю прогнозу. Сьогодні з  рівною ймовірністю в числі тих, хто програли, може опинитися будь-який виробник.

При розгляді теоретичних аспектів конкурентної позиції із стратегічної точки зору, можна виділити три основних напрямки діяльності підприємства: відмова від  поточного ринку або ніші; утримання  зайнятих позицій; розвиток підприємства, зростання його ринкової частки та впливу. На практиці існує безліч стратегій  змішаних варіантів. Виробники змушені  використовувати їх тому, що ринкове  середовище і відносини в ньому  досить складні, непередбачені, неоднозначні й мінливі.

В умовах прискорення процесів світової економічної глобалізації та інтелектуалізації  виробництва новітні технологи  стають тією матеріальною основою, яка  визначає технічний рівень сучасного  виробництва, форми його організації  та управління, рівень конкурентоспроможності підприємства. На жаль, сучасні вітчизняні технології не в змозі забезпечити  необхідні вартісні та якісні показники  продукції, які б дали змогу витримати  конкуренцію з імпортними товарами як на внутрішніх, так і на зовнішніх  ринках. Отже, існує об'єктивна потреба  у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств України шляхом інтенсифікації інноваційних процесів.

Прикладами  мотивації для впровадження інноваційних змін на підприємстві можуть бути утримання  та зростання конкурентноспроможності, задоволення потреб клієнтів, поведінка  конкурентів, зміни в технологічному оточенні підприємства у широкому розумінні, аналіз, проведений консалтинговими  фірмами. Внутрішні джерела зазвичай становлять ідеї та рішення керівництва  вищого рівня, аналітичні розробки власних  дослідницьких центрів.

Під час впровадження інновацій фірма  може користуватися допомогою запрошених консультантів та із принципових  мотивів не залучати до процесу кадрів нижчого рівня. Впровадження може відбуватися  також за активної участі кадрів нижчого  рівня, які зосереджуються виключно на реалізації даної мети та справляють вплив на модифікацію та доповнення процесів.