Види економічного аналізу, їх класифікація та характеристика

ЗМІСТ 

ВСТУП ............................................................................................... 3

1. Види економічного аналізу і їх роль в управлінні виробництвом ....................................................................... 5
2. Класифікація видів економічного аналізу за змістом в процесі управління ............................................................ 14
3. Суть та сфера використання видів економічного  аналізу за аспектами дослідження ................................. 21
4. Особливості організації економічного аналізу на підприємствах  .................................................................... 27

ВИСНОВКИ ..................................................................................... 36

ЛІТЕРАТУРА .....................................................................................  39

ВСТУП

     Перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Область  аналітичних досліджень становить  як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об'єкта господарювання. В зоні їхніх інтересів перебувають головно горизонтальні інформаційні зв'язки та взаємозв'язки інших об'єктів. Як індикативні показники господарської орієнтації виступають державні економічні і правові регулятори ринкових відносин. Такий аналіз дає змогу швидко адаптуватись до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику співробітництва тощо.

     Важливо підкреслити, що в аналізі не можна  обмежуватись інформацією про економічні відносини, що встановились на певний час. Велике значення мас також інформація про еволюцію цих відносин, більш тривалу динаміку економічного розвитку, що сприятиме стабільності, перспективності і надійності партнерства в усіх аспектах.

     Ефективність  аналітичного забезпечення менеджменту  визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюються за варіантами багатокритеріальної  оптимізації. Визначальними у них  виступають показники фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.

     Виходячи  із загальних критеріїв господарювання в умовах дії ринкового механізму, виробнича діяльність оцінюється з  точки зору досягнення максимальних фінансових результатів і економічної  стабільності на ринку. Водночас фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

     З формуванням ринкових структур відбувається становлення нового економічного мислення, нової етики управління. Це не менш складний процес, і лише за умов, коли будуть розвинуті всі елементи ринку, сформується його панівна ідеологія, можна буде створити дієвий механізм ринкового управління та ефективне його аналітичне забезпечення.

     Як  відомо, управління в умовах ринкової економіки базується головним чином на реалізації економічних методів, дієвість яких залежить не лише від об'єктивності оцінки діяльності підприємства, а й від реального визначення кола інтересів і можливостей їх активізації у взаємозв'язку з мобілізацією резервів підвищення ефективності виробництва. Тільки у такому випадку може бути розроблений керований механізм мотивації і, відповідно, дієва система управління. Визначення кількісних параметрів впливу на економічні інтереси підвищує роль економічного аналізу переважно у доборі важелів управління та створенні механізму їх введення в дію, тобто формується модель системи управління, аналіз і оцінка якої стають базою для вдосконалення механізму посилення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень.

     Механізм  господарювання в умовах ринкової економіки  відрізняється від того, який формується у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі економічний аналіз, суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Вивчення внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ об'єктів господарювання, кон'юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу й оцінка ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику та організацію аналітичних досліджень. Виникає потреба докорінної перебудови моделі комплексного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.

     Це  вимагає перебудови систем обліку і  звітності, міжнародної стандартизації економічних показників і їхніх оцінок, оскільки мова ділового співробітництва у світі повинна бути єдиною. Адже ні процеси іноземного інвестування, ні торгівлі, ні інформаційного обміну неможливі за різних систем обліку, розбіжностей показників і мір.

1. Види економічного аналізу і їх роль в управлінні виробництвом

      Економічний аналіз є єдиною наукою, яка має  свій предмет і метод. Однак, реалізація багатьох функцій і конкретних завдань  економічного аналізу в системі  управління виробництвом породжує різноманітність організаційних форм проведення аналізу. Це призводить до виділення окремих видів економічного аналізу.

      Вид економічного аналізу є теоретичним  і практичним відособленням окремих  ланок аналітичної роботи, яка  здійснюється в процесі управління виробництвом. Всі види аналізу взаємопов'язані і мають загальну або єдину мету, хоч різняться методикою і організацією проведення, інформаційним забезпеченням.

      Процес  виділення нових видів економічного аналізу є закономірним, бо пов'язаний з вдосконаленням процесу управління виробництвом, корінною зміною економіки на сучасному етапі.

      В основу класифікації видів економічного аналізу можуть бути покладені різні  ознаки. В економічній літературі немає єдиної точки зору з цього  приводу. Для класифікації видів  економічного аналізу спеціалісти використовують різні ознаки, при цьому кількість видів економічного аналізу також неоднакова. В табл..1.1. показано основні класифікаційні ознаки видів економічного аналізу.

      Таблиця 1.1.

Сукупність  класифікаційних  ознак видів економічного аналізу представлено в роботах різних авторів [5, c.26-27]

      Класифікаційні  ознаки видів економічного аналізу  надзвичайно різноманітні, часом  несуттєві а інколи дублюють одна одну. Тому виникає необхідність виділити ті ознаки і, відповідно, ті види аналізу, які суттєво різняться між  собою. В табл..1.2 зроблена спроба такої класифікації.

      Таблиця 1.2

Класифікація  видів економічного аналізу

      Ринкова економіка породжує необхідність диференціації аналізу на внутрішній і зовнішній.

      Зовнішній аналіз базується на обмеженій інформації про діяльність підприємства, яка  може стати відомою широкому загалу. Він здійснюється сторонніми особами (акціонерами, кредиторами, податковими  органами, статистичними управліннями і тощо) і пов'язаний з питаннями оцінки фінансового стану підприємства. Результати зовнішнього аналізу формують імідж підприємства в діловому світі.

      Внутрішній  аналіз використовує всю інформацію про стан підприємства, яка доступна лише обмеженому колу людей, що займаються керівництвом. За обсягом аналітичного дослідження, він є повним комплексним аналізом, що може дати керівникам необхідний матеріал для прийняття управлінських рішень. Результати внутрішнього аналізу використовують для вдосконалення організації виробництва і тому вони є важливим засобом конкурентної боротьби і комерційною таємницею.

      Техніко-економічний  аналіз дає можливість виявити вплив  техніки, технології, організації виробництва  і управління на ефективність господарювання, на формування результативних показників господарської діяльності.

      До  основних завдань цього виду аналізу  можна віднести: оцінку досягнутого  організаційно-технічного рівня виробництва; визначення темпів його зміни і впливу на ефективність господарювання; виявлення можливостей і шляхів його вдосконалення.

      Своєрідність  цього виду аналізу полягає в  тому, що він базується на використанні не тільки економічної, але і технічної  інформації; грунтується на складній системі техніко-економічних показників, які характеризують організаційно-технічний рівень виробничого процесу (рівень техніки і технології, організації виробництва і праці, рівень управління).

      Оцінка  рівня техніки і технології виробництва  здійснюється на основі показників, які  характеризують рівень їх зносу, придатності, довговічності, безвідмовності, ремонтопридатності, ресурсозабезпечення, екологічності, безпеки, естетичності, ергономічності тощо.

      Оцінка  рівня управління дозволяє дослідити  прогресивність існуючих форм управління, виявити і обґрунтувати необхідність підвищення ефективності управлінської праці.

      Вивчення  рівня організації виробництва  і праці пов'язане із вибором  раціональних форм організації виробництва, їх оптимальним поєднанням, покращенням  організації обслуговування робочих  місць, вдосконаленням технічного нормування праці тощо.