Валютна політика, як складова грошово-кредитної політики НБУ

В економічній теорії виділяють три види доларизації:

1. Офіційна (повна) доларизація існує в країнах, в яких іноземна валю­та слугує офіційною внутрішньою грошовою одиницею, і виникає в про­цесі розширення офіційної зони однієї з конвертованих валют.

2. Напівофіційна доларизація існує в напівофіційно доларизованих країнах, де іноземна валюта використовується нарівні з національною ва­лютою як рівноцінний і законний платіжний засіб.

3. Неофіційна доларизація існує в країнах, де іноземна валюта не є легальним платіжним засобом, проте становить значну питому вагу в гро­шовій масі, що перебуває в обігу в цій країні. Внутрішня валюта викорис­товується тут головним чином для здійснення офіційних угод і платежів (податки, збори тощо), у той час як долар чи інша іноземна валюта відіграє важливу роль у проведенні великих операцій і накопиченні заощаджень. Розвиток неофіційної доларизації, зазвичай, є наслідком макроекономічної нестабільності в економіці і свідчить про недовіру до національної валю­ти, а також про те, що вона слабкіша грошова одиниця порівняно з експан­сивною іноземною валютою.

Саме неофіційна доларизація набула значного поширення в економіці України. Тому гривня частково витісняється із внутрішнього ринку, а у виконанні функцій грошей, поряд з національною валютою бере участь іноземна - долар США і рідше, проте з тенденцією до зростання, - євро.

Дослідження динаміки розвитку процесів доларизації вітчизняної економіки засвідчило, що основними сучасними формами її прояву в Україні є:

-   доларизація пасивів та активів фінансово-кредитних установ (фінан­сова доларизація);

-   збереження іноземної готівки поза межами банківської системи (на руках у населення);

-   відкриття валютних депозитів, а також придбання іноземних цінних паперів та інших видів не грошових активів за кордоном.

    Фінансова доларизація спостерігається тоді, коли значна частина фі­нансових активів і пасивів деноміновані в іноземній валюті. В Україні во­на виявляється головним чином у доларизації депозитів та кредитів. Для кількісного визначення фінансової доларизації використовують відповідні показники. Зокрема, за методикою Міжнародного валютного фонду рівень доларизації економіки визначають на основі відношення величини депо­зитів в іноземній валюті до грошової маси. Високо доларизованою вва­жають економіку країни, якщо значення цього показника перевищує 30%. За показником частки валютних депозитів у грошовій масі (М3) Україна належить до країн із «помірною» доларизацією. Проте, привертає увагу тенденція до його зростання яка мала місце до 2006 року. Так, якщо у 2001-2002 рр. обсяги депозитів в іноземній валюті у структурі грошової маси не перевищували 19%, то впродовж 2003-2005 рр. вони становили понад 20%, а на кінець 2006 р. - близько 27% (рис.3.1.).

      Проведений аналіз рівня доларизації кредитів та депозитів у розрізі суб'єктів господарювання і фізичних осіб показав, що депозити суб'єктів господарювання та надані їм кредити банків характеризуються меншим рівнем доларизації порівняно з депозитними та кредитними операціями банків з фізичними особами (рис. 3.2 і3.3).

Рис.3.2. Динаміка доларизації депозитів у банках у 2000-2007 рр.

Рис.3.3.Динаміка доларизації банківських кредитів у 2000-2007 рр.

Так, якщо питома вага депозитів суб'єктів господарювання в інозем­ній валюті у загальному обсязі їх депозитів становила на кінець 2007 р. 21,7%, а питома вага кредитів суб'єктам господарювання в іноземній ва­люті у загальному обсязі наданих їм кредитів - 41,5%, то доларизація де­позитів фізичних осіб і наданих їм банківських кредитів становила 39,4 та 64,6%. е свідчить, про те, що населення - найчутливіший суб'єкт еконо­міки до чинників та процесу доларизації в країні. (рис.3).

А також можна відмітити що з 2007 року намітилася позитивні тенденція до зменшення показників доларизації за виключенням доларизації кредитів. Зменшення доларизації депозитів були зумовлені втратою доларом США позицій стабільної валюти, а також очі­куваннями суб'єктів економіки щодо змін у валютній політиці НБУ та перехід до режиму більш гнучкого курсоутворення. Але збереження тенденції до зростання доларизації кредитів пов'язана:

1)Розвитком довгострокового кредитування (іпотеч­ного та автокредитування) і намаганнями банків уникнути валютних ризи­ків, пов'язаних із довгостроковими кредитними операціями шляхом надан­ня кредитів в іноземній валюті.

2)Привабливість іноземних кредитів для позичальників зумовлена відсотковими ставками, рівень яких нижчий, порівняно з відсотковими ставками за кредитами в національній валюті.

В теперішніх умовах тобто в умовах економічної кризи на валютному ринку України зберігався підвищений попит на іноземну валюту, це свідчить про не довіру до національної валюти гривні, що знов таки призводить до підвищення рівня доларизації України. У вересні офіційний курс гривні до долара США знизився на 0.26%, або на 2.1 коп., і на останній день місяця становив 801.00 грн. за 100 доларів США (із початку року - на 4.03%, або на 31.0 коп.). Динаміка офіційного курсу гривні до евро відповідала динаміці курсу долара США до евро на світових валютних ринках (див.рис.3.4.). [29]

Рис.3.4.Динаміка офіційного курсу                                           Рис.3.5 Чистий попит на готівку валютну та зміну

гривні долара та євро в 2008 2009                                          депозитів у національній валюті,залучених

в сектор домогосподарств

Офіційний курс гривні до евро на 30.09.2009 р. дорівнював 1165.37 грн. за 100 евро і знизився за місяць на 1.55%, а з початку року - на 7.35%.

Для задоволення підвищеного попиту на іноземну валюту Національний банк України продовжував проводити інтервенції з її продажу, загальне сальдо за якими у вересні становило „мінус" 1.2 млрд. дол. США (в еквіваленті) проти 0.9 млрд. дол. США (в еквіваленті) в серпні. При цьому відбулося дев’ять цільових валютних аукціонів із продажу іноземної валюти для задоволення потреб клієнтів банків - фізичних осіб із метою погашення ними заборгованості за валютними кредитами, де здійс­нювався продаж доларів США, Євро і швейцарських франків. Крім цього проведено чотири аукціони з продажу іноземної валюти без обмежень мети її купівлі.

Обсяг міжнародних резервів зменшився на 2.6% і на 01.10.2009 р. становив 28.1 млрд. дол. США (в доларовому еквіваленті), що насамперед  зумовлювалось здійсненням планових платежів урядом із погашення та обслуговування зовнішнього державного та гарантованого державою боргу, що частково було компенсовано надходженням коштів МВФ від загального перерозподілу СПЗ та надходженням позики Світового банку.

Проведене узагальнення факторів, що зумовлюють проблему доларизації вітчизняної економіки, дозволило поділити їх на зовнішні та внутрішні.

Нині зовнішнім чинником доларизації слугують:

1)Значні обсяги надход­ження іноземного капіталу та експортної виручки. Інвестиційна привабли­вість нашої країни зумовлена, по-перше, тим, що українська економіка знаходиться на етапі розвитку, а тому має великий попит на капітал.

2)Приплив іноземного капіталу стимулюється вищою його дохід­ністю порівняно з вартістю фінансових ресурсів за кордоном.

3) Політика держави, спрямована на лібералізацію руху капіталу та по­ліпшення бізнес-клімату в Україні.

4)Зростаюча відкритість.

Щодо внутрішніх чинників доларизації української економіки,основними з них є:

1. Значні інфляційні очікування суб'єктів економіки та високий рівень фактичної інфляції, спричинений політичною та макроекономічною нестабільністю, які залишаються традиційними факторами доларизації економіки України протягом усього періоду розвитку цього процесу.

2. Державна політика щодо запозичень, орієнтована головним чином на іноземний корпоративний сектор та розміщення облігацій зовнішньої державної позики. Вона хоч і дає змогу залучити дешеві фінансові ресур­си, проте в підсумку є вагомим чинником зростання доларизації в країні та позбавляє стимулів розвитку внутрішнього фінансового ринку. Нерозви­неність фінансового ринку, передусім, ринку державних цінних паперів, а також його інструментів звужує можливості інвесторів щодо вкладення вільних коштів у національній валюті.

3. Недосконалість законодавчо-нормативної бази та методичної бази, а також діючого режиму грошово-кредитної політики, що базується на прив'язці гривні до долара США створює передумови нарощення резидентами активних та пасивних операцій саме в іноземній валюті.

4. Недостатня роль пруденційного нагляду у розв'язанні проблеми строкових та валютних дисбалансів у банківській системі шляхом підви­щення відповідальності банків за взяті на себе валютні та кредитні ризики.

      Комплексне застосування заходів, спрямованих на усунення негатив­ного впливу внутрішніх чинників доларизації, дозволить знизити її рівень в Україні, мінімізувати можливі негативні наслідки процесів фінансової лібералізації та забезпечити добровільне надання переваги суб'єктами економіки національній валюті

ВИСНОВОК

      З вище сказаного можна зробити висновок що,валютна політика є не відємною частиною грошово кредитної політики . І відіграє велику роль в економіці держави . Також можна зазначити що,валютна політика кожної країни визначається політикою держав­ного регулювання економіки загалом, ступенем втручання орга­нів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини.   

      Валютна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до по­точних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політи­ку відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

    Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:

      валютне регулювання;

      валютний контроль;

      міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнарод­них валютно-фінансових організаціях.

    Валютне регулювання — це регламентація державою міжна­родних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною еконо­мічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною ін­теграцією України до світового співтовариства та пов'язана з між­народною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

Згідно з чинним законодавством України Національний банк та Кабінет Міністрів наділені пев­ними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

Важливою складовою валютної політики є також валютний конт­роль. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є го­ловним органом валютного контролю, який забезпечує виконання упов­новаженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними уста­новами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.

Також було розглянута доларізація економіки України, доларизація - економічне явище, суть якого полягає у витісненні націо­нальної грошової одиниці стабільнішою іноземною валютою. Термін «дола­ризація» означає процес заміщення внут­рішньої валюти конвертованою валютою (не обов'язково доларом США),  вплив на економіку України та негативні наслідки.

Валютна політика Україна займає значне місце в економічній політиці держави. Звичайно вона має свої недоліки , тому що економіка України ще не досягла високого рівня розвитку. НБУ виконує свої функції щодо накопичення золотовалютних резервів, встановлення валютного курсу.

В період світової економічної кризи зменшилась довіра до національної валюти що збільшило попит на іноземну валюту. Що змушує НБУ проводити все нові і нові інтервенції для задоволення попиту на ринку валют. Це є негативним так я к це призводить до доларизації економіки України. Для

покращення рівня  доларизації в Україні НБУ повинен проводити заходити що до усунення негативних впливів внутрішніх чинників. Також,на мою думку, НБУ повинен заохочувати населення на повноцінне використання гривні, до повної відмови від долара , але в даних умовах не стабільності гривні це дуже складно .

Список використаної джерел

1.      Закон України про Національний банк України.

2. Адалпік Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика - Т.: Карт-бланш, 2002.- 278 с.

3. Базилевич В. Д.. Базшевич К. С. Баластрик Л. О. Макроекономіка / За ред. В. Д. Базилевича.- К.: Знання, 2004.- 851 с.

4.      Бункина М.К., Семенов А.М. Экономическая политика: Учеб. пособие. — М.: Интел-Синтез, 1999. — 336 с.

5. Гальчинський А. Теорія грошей - К.: Основи, 1998.-413 с.

6. Гриценко О. Г. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996.- 180 с.

7. Гроші та кредит/За ред. Б. С. Івасіва.- К.: КНЕУ, 1999.-404 с.

8. Гроші та кредит / М. I. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. ГІуховкіна та ін-К.: КНЕУ, 2002.- 530 с.

9. Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспіль­ства в умовах ринкового реформування економіки- К.: Поліграфкнига, 2000.-512 с.