Валютна політика, як складова грошово-кредитної політики НБУ

1

Кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Валютна політика, як складова грошово-кредитної політики НБУ»

Київ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..……….3

РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1.Економічна сутність та цілі валютної політики …………………………………5

1.2. Характеристика інструментів валютної політики ………………………………9

1.3.Роль Центрального Банка у реалізації валютної політики …………………….12

РОЗДІЛ ІІ. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

2.1. Інституційно-правове забезпечення валютної політики в Україні …………...17

2.2. Валютна політика Національного банку України……………………………...20

2.3.Управління золотовалютними резервами ……………………………………....26

РОЗДІЛ ІІІ.  НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ    

ПОЛІТИКИ……………………………………………………….. …………………..33

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………...40

СПИСКОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...42

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..44

ВСТУП

         Актуальність теми. Валютна політика є невід'ємною складовою грошово-кредитної політики держави. Валютна політика - це сукупність заходів у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

      Напрями і форми валютної політики визначаються становищем країни у світовому господарстві, а також завданнями, що ставляться перед національною економікою. Валютна політика спрямована на забезпечення

стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння через курс валюти залученню іноземних інвестицій в економіку, регулювання зовнішніх платіжних стосунків з іншими країнами, забезпечення збалансування зовнішніх платежів і накопичення централізованих валютних резервів.У більшості країн центральний банк є провідником державної валютної політики. Також, він  представляє інтереси своєї держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях. Забезпечення стабільності національних грошей та їх реальної ціни неможливе без відповідної валютної політики.

      Виходячи з інтересів держави у забезпеченні стабільності економічного розвитку суспільства, а не з інтересів окремих суб'єктів та соціальних груп, керуючись основними принципами грошово-кредитної політики щодо зміцнення грошової системи, національні банки країни здійснює валютну політику держави таким чином, щоб вона найбільш визначено сприяла досягненню економічних цілей держави.

      Тему досліджували Г. Джексон, Р. Лукас, Л. Лоуренс. Д. Самуельсон,Д. Сакс, Т. Саржент, Д. Патілкін, Ф. Хайєк, С. Харрис, Дж. Хікс, І. Фішер, М. Фрідмен О.Євтух, Н.Ю.Єрпильова, Віра Смит, Фрідріх А. Хайек. В. М. Гейця, В. І. Міщенка, Т. С. Смовженко, С. М. Козьменко, М. І. Савлука, В. С. Стельмаха та інші.

Метою курсової роботи є: дослідження валютної політики в цілому,а також розглянути механізми реалізації в Україні.

Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання:

- розкрити сутність валютної політики

- визначити та охарактеризувати основні інструменти валютного регулювання;

- розглянути особливості валютної політики в Україні

- розглянути інституційно-правове забезпечення валютної політики в Україні

- розглянути проблемні питання валютної політики в Україні

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є: валютна політика,та її реалізація Центральним Банком в Україні

Предметом дослідження є: теоретичні засади регулювання валютної політики

Інформаційна база: законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання грошового ринку України, статистичні дані Національного банку України, енциклопедичні видання, підручники та публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, що забезпечило проведення аналізу з приводу грошового ринку України та діяльності НБУ на ньому.

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел(   найменування). Обсяг курсової роботи складає 45 сторінок

РОЗДІЛ І.ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Економічна сутність та цілі валютної політики

     Валютна-політики є одною з складових грошово-кредитної політики що регулює грошовий ринок. А точніше, валютна політика — це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.[30]

    Валютна політика поділяється на довгострокову та короткострокову валютну політику. 

     Довгострокова (структурна) валютна політика передбачає розроблення та ре­алізацію заходів спрямованих на забезпечення макроекономічиої ста­більності і створення умов довіри національних та іноземних економіч­них суб'єктів до валюти держави, стимулювання експорту, припливу до країни іноземної валюти.

    Завданням короткострокової (поточної) валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, уник­нення стійкого від'ємного сальдо платіжного балансу країни, узго­дження інтересів як експортерів, так й імпортерів. В свою чергу коротко строкова валютна політика поділяється на дисконтна політика, девізна політика та диверсифікація валютних резервів.[13]

    Дисконтна політика - маневрування обліковою ставкою НБУ, що регулює обсяг грошової маси, рівень цін, приплив і відплив коротко­строкового капіталу.

     Девізна політика – здійснюється у формі валютної інтервенції, що являє собою купівлі-продаж центральним банком іноземної валюти[2]

    Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменшити збитки, пов'язані з відносним знеціненням тих чи інших валют і досягнення оптимальної структури резервних активів.Також короткострокова політика передбачає:

• поточне регулювання системи валютних обмежень і системи економічних нормативів (зокрема проведення операцій на страховому ринку, фондовому та інших сегментах фінансового ринку);

•         створення сприятливих умов для інвестування національної економіки;

•         оперативне регулювання кон'юнктури валютного ринку за до­помогою інтервенцій для зменшення спекулятивного тиску на валют­ний ринок;

•         вдосконалення організаційно-правової структури валютного ринку;

•         здійснення жорсткого контролю за операціями з переміщення капіталу резидентами й нерезидентами на валютному ринку;

•              вдосконалення контролю за експортно-імпортними операціями;

•         вдосконалення міждержавних розрахунків і опрацювання мож­ливостей різноманітних форм інтеграції;

•         проведення валютно-курсової політики, яка базується на цільо­вих орієнтирах сфери грошово-кредитних відносин:

•         вдосконалення механізму курсоутворення відповідно до струк­турних змін в економіці.

    Стратегічними завданнями валютної політики є:

1) забезпечення стійкого економічного зростання;

2) підтримання стабільного рівня цін (низького рівня інфляції);

3) сприяння високому рівню зайнятості в національному господарстві (низький рівень безробіття);

4) забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги (тобто рівноваги платіжного балансу країни).

     Також валютна політика має ряд своїх специфічних завдань, котрі визначають її роль саме у регулюванні валютної сфери економічних відносин. Такими специфічними завданнями валютної політики, зокрема, є:

- забезпечення стабільного функціонування внутрішнього валютного ринку країни і недопущення кризових та спекулятивних явищ;

- сприяння нормальній організації грошового обігу в країні для забезпечення товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній сфері;

- створення адекватних правових умов організації валютних відносин для розвитку зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання і припливу іноземних інвестицій;

- підтримання стабільного рівня обмінного курсу національної валюти на грошовому ринку й забезпечення належної купівельної спроможності національної грошової одиниці;

- оперативне регулювання сальдо платіжного балансу для своєчасного погашення зовнішньої заборгованості;

- лібералізація або обмеження можливостей суб’єктів господарювання у здійсненні валютних операцій залежно від загальних цілей економічної політики держави.

     У зв’язку з тим, що до суб’єктів валютної політики можна віднести всіх учасників валютних відносин, сам процес реалізації валютної політики відбувається на трьох основних рівнях:

- рівень підприємств, організацій і банків, що володіють значними обсягами валютних коштів, беруть активну участь у валютних відносинах та формують власну валютну політику;

- рівень національних держав, котрі в особі їхніх урядів та центральних банків розробляють валютну політику, що визначає особливості поведінки всіх інших суб’єктів валютних відносин;

- міждержавний рівень, на якому формування валютної політики відбувається на основі міжнародних угод у валютній сфері.

Складовими елементами валютної політики є:

•        валютне регулювання;

•        валютний контроль;

•         міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

     Валютне регулювання - це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну і за її межі, а також валютних операцій, що здійс­нюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.[25]

     Метою валютного регулювання с підтримка економічної ста­більності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжна­родних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Валютний контроль - це забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.[25]

Основні завдання валютною регулювання та контролю:             

•      організація системи курсоутвореиня, захист і забезпечення не­обхідного ступеня конвертованості національних грошей;

•      регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламента­ція поточних операцій платіжного балансу;

•      організація внутрішнього валютного ринку;

•      регламентація та регулювання банківської діяльності з валют­ними цінностями;

•      захист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу;

•      встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення че­рез кордон валютних цінностей;

•      забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валю­ти па національний валютний ринок.

Суб'єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій:

• центральний банк;

• уряд країни;

• уповноважені банки;

• юридичні особи - резиденти і нерезиденти;

•      фізичні особи - резиденти і нерезиденти.

     Отже,валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння через курс валюти залученню іноземних інвестицій в еко­номіку, регулювання зовнішніх платіжних відночин з іншими краї­нами, забезпечення збалансування зовнішніх платежів і накопи­чення централізованих валютних резервів. А напрями і форми валютної політики визначаються становищем країни у світовому господарстві, а також завданнями, що ставляться перед національною економікою.

1.2.Характеристика інструментів валютної політики

     Інструменти валютної політики — це ті прийоми, важелі, методи, які використовуються для впливу на валютні відносини суб’єктів ринку з метою реалізації завдань валютного регулювання і валютного контролю в країні.

Інструменти валютної політики залежно від способу їх використання та особливості впливу на валютні операції можна поділити на економічні та адміністративні.[30]

Рис.1.1. Інструменти валютної політики

     Економічні інструменти валютної політики передбачають використання різних засобів стимулювання економічної зацікавленості суб’єктів ринку у здійсненні тих чи інших валютних операцій з метою впливу на динаміку обмінного курсу та інші макроекономічні параметри розвитку національного господарства. До складу основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать: 1) дисконтна політика; 2) девізна політика; 3) диверсифікація валютних резервів; 4) регулювання режиму валютного курсу; 5) девальвації і ревальвації валют.