Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2011 в 16:41, курсовая работа
Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є комплексний аналіз на базі новітніх економічних концепцій сутності валютних операцій, які проводяться комерційними банками, а також проблем та шляхів покращення діяльності вітчизняних банків в цій сфері.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 4
1.1. Сутність та види валютних операцій комерційних банків 4
1.2. Міжнародні розрахунки 6
1.3. Конверсійні операції комерційних банків 10
РОЗДІЛ 2. РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ 16
2.1. Система державного регулювання валютних операцій комерційних банків в Україні 16
2.2. Наднаціональне регулювання валютних операцій 22
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ 26
3.1. Структура валютних операцій комерційних банків на прикладі ЗАТ КБ «ПриватБанк» 26
3.2. Проблеми здійснення валютних операцій в Україні у сучасних умовах 30
3.3. Тенденції та перспективи розвитку валютних операцій в банківській системі України 36
ВИСНОВКИ 40
АНОТАЦІЯ 42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42
ДОДАТКИ 46
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи
Національного банку України»
Кафедра
міжнародної економіки
Курсова робота на тему:
Валютні
операції комерційних банків
Студента 3 курсу групи МЕ - 71
Галича
Юрія Михайловича
Науковий керівник
Доктор економічних наук, професор
Макаренко
М.І.
Суми 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
Динамічні процеси формування ринкових відносин у всіх сферах господарської діяльності нашої країни, включаючи зовнішньоекономічні операції, потребують осмислення й оцінки всіх змін, що відбуваються під час становлення національної грошової і валютної системи у контексті розвитку світового господарства і подальшої інтеграції у нього економіки України. Розбудова повноцінного валютного ринку в нашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб'єктів господарювання у зовнішньоекономічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розробки та ефективної реалізації адекватної валютної політики держави, що включає всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини та є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності в країні, стимулювання економічного зростання та підвищення добробуту населення.
У сучасних умовах можливості регулятивного впливу на економіку не можуть замикатися виключно на національному рівні, оскільки жодна національна економіка не є закритою. Світ стає дедалі тіснішим, а економіки різних країн – усе більше взаємозалежними. Такі обставини зумовлюють актуальність і безпосереднє практичне значення вивчення перебігу операцій комерційних банків з іноземною валютою.
Серед наукових праць, в яких досліджуються основні теоретичні концепції здійснення операцій з іноземною валютою, їх правове регулювання, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як: М. Круза, Т. Лафлеше, Дж. Тейлора та інших. Серед вітчизняних вчених необхідно виокремити І. Нідзельську, Т. Осипенко, В. Міщенко, В. Ющенко, В. Стельмаха та багатьох інших. У наукових роботах Я. Белінської, Ж. Кампа валютні операції розглядаються з погляду їх впливу на сучасний стан економіки, їх позитивні наслідки та загрози для успішного функціонування всього валютного ринку.
Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є комплексний аналіз на базі новітніх економічних концепцій сутності валютних операцій, які проводяться комерційними банками, а також проблем та шляхів покращення діяльності вітчизняних банків в цій сфері. Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:
Об’єктом дослідження є валютні операції в сучасному середовищі.
Предметом дослідження є економічні відносини з приводу проведення валютних операцій комерційними банками.
Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання завдань курсової роботи використовуються методи економічного аналізу для оцінки рівня ризикованості валютних операцій у підрозділі 2.1 та 2.2 та статистичні методи для оцінки сучасних тенденцій у підрозділах 3.2 та 3.3.
Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт курсової роботи. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.
Сучасна
світова економіка все в
Формою прояву діяльності певного субьєкта на валютному ринку є здійснення валютної операції. Сама по собі вона являє собою обмін грошей однієї країни на гроші іншої. Велика частина грошових активів, продаваних на валютних ринках, має вид депозиту до запитання в банках, що здійснюють торгівлю один з одним. Тільки незначна частина ринку доводиться на обмін готівки.
Згідно з Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю», до валютних операцій належать:
Отже, операції, пов’язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов’язань в іноземній валюті на третю особу, є валютними операціями. [24]
Загальна класифікація валютних операцій наведена на рис. А.1.1.
Валютні операції, приведені на рисунку, будуть розглянуті пізніше. А зараз звернімо увагу на комерційні банки та їх місце на валютному ринку.
Основні учасники торгових угод на валютному ринку – це великі комерційні банки, в багатьох випадках виконуючі функції дилерів у ринковому процесі. В цій якості вони підтримують позицію двох або більш валют, тобто мають внески, вираженими в цих валютах. Іноді комерційні банки виступають в ролі брокерів. В цій якості вони не «підтримують позицію» по визначених валютах, але тільки зводять разом продавців і покупців. Іноді комерційні банки виступають в ролі брокерів. В цій якості вони не «підтримують позицію» по визначених валютах, але тільки зводять разом продавців і покупців.
Далі ми розглянемо сутність та основні принципи здійснення окремих, найбільш поширених видів валютних операцій, що здійснюються комерційні банки.
Міжнародні розрахунки є дуже поширеними операціями в середовищі діяльності комерційних банків. Їх здійснюють безготівковим способом через уповноважені банки, які організовують ці розрахунки, кредитують відповідних клієнтів і надають їм гарантії. Державне регулювання операцій із міжнародних розрахунків за експортні та імпортні товари і послуги організовується згідно з валютним законодавством України. До способів державного регулювання міжнародних розрахунків відносять:
Банки, які одержали ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою, здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив (рис. 1.2). Форми розрахунків — це способи оформлення, передавання та оплати платіжних та товаросупроводжувальних документів, які склалися в міжнародній банківській та комерційній практиці. Вибір конкретної форми розрахунків визначається за погодженням сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельної угоди. [1, с. 322]
Рис 1.2. Основні форми міжнародних розрахунків
Інкасо – це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк.
Існує два види інкасо:
У зовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо, бо воно краще захищає інтереси постачальника. Постачальник має бути впевнений, що комерційні документи потраплять до покупця лише після оплати продукції.
В свою чергу існує два різновиди документарного інкасо:
Рис. 1.3. Схема розрахунку інкасо
Після укладання контракту (рис. 1.3), в якому сторони вказують банки, що будуть здійснювати розрахунки (1), експортер відвантажує товар (2) відповідно до умов укладеного контракту. Одержавши від транспортної організації транспортні документи (3), він готує комплект документів, до якого входять комерційні і фінансові документи, і подає їх до свого банку (банку-ремітента), використовуючи при цьому інкасове доручення (4).
Одержавши від довірителя документи, банк-ремітент перевіряє їх за зовнішніми ознаками, які вказані в інкасовому дорученні, і надалі діє згідно з інструкціями довірителя, які містяться в даному дорученні.
Банк-ремітент відправляє документи банку-інкасатору (5), котрий, як правило, є банком країни-імпортера.
В інкасовому дорученні банк-ремітент указує інструкції з переказування коштів, отриманих від платника.
Банк-інкасатор, одержавши інкасове доручення та документи, передає їх платнику (6) для перевірки з метою отримання від нього платежу або акцепту згідно з інструкцією, яка міститься в інкасовому дорученні.
Банк-інкасатор може надати документи платнику самостійно або через інший банк — репрезентуючий банк.
Інкасове доручення може передбачати різні інструкції щодо передання документів платнику, а саме:
Якщо інструкціями передбачена видача документів проти платежу, репрезентуючий банк направляє платнику повідомлення про отримання інкасового доручення з документами та з проханням оплатити документи (6). Після отримання платежу від імпортера (7) банк передає йому документи. Банк-інкасатор переказує виручку банку-ремітенту (8) поштою або телеграфом (телексом). Отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку на рахунок експортера (довірителя) (9). [1, с. 323]
Акредитив – це грошове зобов’язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера, або забезпечити платіж іншим банком, у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.
Рис. 1.4. Схема розрахунку акредитивом
Після укладення контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера (2). Одержавши повідомлення експортера, покупець направляє своєму банку заяву про відкриття акредитива, в якій указує умови платежу (3), що містяться в контракті. Після оформлення відкриття акредитива банк-емітент направляє акредитив до іноземного банку, як правило, до банку, що обслуговує експортера (4), — авізуючого банку. Авізуючий банк, перевіривши достовірність одержаного акредитива, сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива (5).