Державний вищий навчальний заклад

     «Українська академія банківської справи

     Національного банку України»

     Кафедра міжнародної економіки 
 
 

     Курсова робота на тему:

     Валютні операції комерційних банків 
 

     Студента  3 курсу групи МЕ - 71

     Галича  Юрія Михайловича 

     Науковий керівник

     Доктор  економічних наук, професор

     Макаренко М.І. 
 
 

     Суми 2009

 

ЗМІСТ 
 
 

 

     ВСТУП 
 

     Динамічні процеси формування ринкових відносин у всіх сферах господарської діяльності нашої країни, включаючи зовнішньоекономічні операції, потребують осмислення й оцінки всіх змін, що відбуваються під час становлення національної грошової і валютної системи у контексті розвитку світового господарства і подальшої інтеграції у нього економіки України. Розбудова повноцінного валютного ринку в нашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб'єктів господарювання у зовнішньоекономічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розробки та ефективної реалізації адекватної валютної політики держави, що включає всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини та є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності в країні, стимулювання економічного зростання та підвищення добробуту населення.

     У сучасних умовах можливості регулятивного  впливу на економіку не можуть замикатися виключно на національному рівні, оскільки жодна національна економіка не є закритою. Світ стає дедалі тіснішим, а економіки різних країн – усе більше взаємозалежними. Такі обставини зумовлюють актуальність і безпосереднє практичне значення вивчення перебігу операцій комерційних банків з іноземною валютою.

     Серед наукових праць, в яких досліджуються  основні теоретичні концепції здійснення операцій з іноземною валютою, їх правове регулювання, необхідно  виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як: М. Круза,        Т. Лафлеше, Дж. Тейлора та інших. Серед вітчизняних вчених необхідно виокремити І. Нідзельську, Т. Осипенко, В. Міщенко, В. Ющенко, В. Стельмаха та багатьох інших. У наукових роботах Я. Белінської, Ж. Кампа валютні операції розглядаються з погляду їх впливу на сучасний стан економіки, їх позитивні наслідки та загрози для успішного функціонування всього валютного ринку.

     Мета  і задачі дослідження. Метою курсової роботи є комплексний аналіз на базі новітніх економічних концепцій  сутності валютних операцій, які проводяться комерційними банками, а також проблем та шляхів покращення діяльності вітчизняних банків в цій сфері. Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:

• розкрити сутність валютних операцій комерційних банків та описати їх види;
• описати регулювання валютних операцій на національному та міжнародному рівнях;
• проаналізувати структуру валютних операцій ЗАТ КБ «ПриватБанк»;
• виявити недоліки банківської діяльності у цій сфері на сьогоднішній день.

     Об’єктом  дослідження є валютні операції в сучасному середовищі.

     Предметом дослідження є  економічні відносини  з приводу проведення валютних операцій комерційними банками.

     Методи  дослідження. Для досягнення мети і  розв’язання завдань курсової роботи використовуються методи економічного аналізу для оцінки рівня ризикованості валютних операцій у підрозділі 2.1 та 2.2 та статистичні методи для оцінки сучасних тенденцій у підрозділах 3.2 та 3.3.

     Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт курсової роботи. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

 

      РОЗДІЛ І. Зміст валютних операцій комерційних банків

1. Сутність  та види валютних операцій комерційних банків

 

     Сучасна світова економіка все в більшій  мірі стає взаємопов’язаною та взаємозалежною. Валюта весь час купується та продається, оскільки національна валюта не завжди є зручним засобом платежу  в інших країнах. Торгівля валютою відбувається на ринках обміну іноземної валюти – валютних ринках, основний напрям діяльності яких – сприяти міжнародним інвестиціям та торгівлі. [6, с. 456]

     Формою  прояву діяльності певного субьєкта на валютному ринку є здійснення валютної операції. Сама по собі вона являє собою обмін грошей однієї країни на гроші іншої. Велика частина грошових активів, продаваних на валютних ринках, має вид депозиту до запитання в банках, що здійснюють торгівлю один з одним. Тільки незначна частина ринку доводиться на обмін готівки.

     Згідно  з Декретом Кабінету міністрів України  «Про систему валютного регулювання  та контролю», до валютних операцій належать:

1. операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України;
2. операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
3. операції, пов’язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

     Отже, операції, пов’язані з використанням  як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній  валюті, а також з покладанням виконання зобов’язань в іноземній валюті на третю особу, є валютними операціями. [24]

     Загальна  класифікація валютних операцій наведена на рис. А.1.1.

     Валютні операції, приведені на рисунку, будуть розглянуті пізніше. А зараз звернімо увагу на комерційні банки та їх місце на валютному ринку.

     Основні учасники торгових угод на валютному  ринку – це великі комерційні банки, в багатьох випадках виконуючі функції дилерів у ринковому процесі.  В цій якості вони підтримують позицію двох або більш валют, тобто мають внески, вираженими в цих валютах. Іноді комерційні банки виступають в ролі брокерів.  В цій якості вони не «підтримують позицію» по визначених валютах, але тільки зводять разом продавців і покупців.  Іноді комерційні банки виступають в ролі брокерів.  В цій якості вони не «підтримують позицію» по визначених валютах, але тільки зводять разом продавців і покупців. 

     Далі  ми розглянемо сутність та основні  принципи здійснення окремих, найбільш поширених видів валютних операцій, що здійснюються комерційні банки.

2. Міжнародні  розрахунки

 

     Міжнародні  розрахунки є дуже поширеними операціями в середовищі діяльності комерційних банків. Їх здійснюють безготівковим способом через уповноважені банки, які організовують ці розрахунки, кредитують відповідних клієнтів і надають їм гарантії. Державне регулювання операцій із міжнародних розрахунків за експортні та імпортні товари і послуги організовується згідно з валютним законодавством України. До способів державного регулювання міжнародних розрахунків відносять:

• ліцензування операцій із зовнішньоекономічної сфери;
• реєстрацію та декларування товарів через заповнення декларацій;
• використання тільки безготівкових форм розрахунків;
• здійснення розрахунків тільки через уповноважені банки.

     Банки, які одержали ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою, здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив (рис. 1.2). Форми розрахунків — це способи оформлення, передавання та оплати платіжних та товаросупроводжувальних документів, які склалися в міжнародній банківській та комерційній практиці. Вибір конкретної форми розрахунків визначається за погодженням сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельної угоди. [1, с. 322]

    

     Рис 1.2. Основні форми міжнародних розрахунків

     Інкасо  – це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк.

     Існує два види інкасо:

• чисте (означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами);
• документарне (означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише останніх документів).

     У зовнішньоекономічній діяльності в  основному використовують документарне інкасо, бо воно краще захищає інтереси постачальника. Постачальник має бути впевнений, що комерційні документи потраплять до покупця лише після оплати продукції.

     В свою чергу існує два різновиди  документарного інкасо:

• документи проти платежу;
• документи проти акцепту. [14, с. 114]

 

    

     Рис. 1.3. Схема розрахунку інкасо

     Після укладання контракту (рис. 1.3), в якому сторони вказують банки, що будуть здійснювати розрахунки (1), експортер відвантажує товар (2) відповідно до умов укладеного контракту. Одержавши від транспортної організації транспортні документи (3), він готує комплект документів, до якого входять комерційні і фінансові документи, і подає їх до свого банку (банку-ремітента), використовуючи при цьому інкасове доручення (4).

     Одержавши від довірителя документи, банк-ремітент перевіряє їх за зовнішніми ознаками, які вказані в інкасовому дорученні, і надалі діє згідно з інструкціями довірителя, які містяться в даному дорученні.

     Банк-ремітент відправляє документи банку-інкасатору (5), котрий, як правило, є банком країни-імпортера.

     В інкасовому дорученні банк-ремітент указує інструкції з переказування коштів, отриманих від платника.

     Банк-інкасатор, одержавши інкасове доручення та документи, передає їх платнику (6) для перевірки з метою отримання від нього платежу або акцепту згідно з інструкцією, яка міститься в інкасовому дорученні.

     Банк-інкасатор  може надати документи платнику самостійно або через інший банк — репрезентуючий банк.

     Інкасове  доручення може передбачати різні  інструкції щодо передання документів платнику, а саме:

• видати документи проти платежу;
• видати документи проти акцепту тратти;
• видати документи без оплати. Банк-інкасатор (репрезентуючий банк) повинен дотримуватись інструкцій експортера.

     Якщо  інструкціями передбачена видача документів проти платежу, репрезентуючий банк направляє платнику повідомлення про  отримання інкасового доручення  з документами та з проханням  оплатити документи (6). Після отримання платежу від імпортера (7) банк передає йому документи. Банк-інкасатор переказує виручку банку-ремітенту (8) поштою або телеграфом (телексом). Отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку на рахунок експортера (довірителя) (9). [1, с. 323]

     Акредитив – це грошове зобов’язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера, або забезпечити платіж іншим банком, у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.

    

     Рис. 1.4. Схема розрахунку акредитивом

     Після укладення контракту експортер  готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера (2). Одержавши повідомлення експортера, покупець направляє своєму банку заяву про відкриття акредитива, в якій указує умови платежу (3), що містяться в контракті. Після оформлення відкриття акредитива банк-емітент направляє акредитив до іноземного банку, як правило, до банку, що обслуговує експортера (4), — авізуючого банку. Авізуючий банк, перевіривши достовірність одержаного акредитива, сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива (5).