Удосконалення відбора показників ефективності інвестиційного проекту

На основі поняття  економічного ефекту побудований ряд  критеріїв економічної ефективності капіталовкладень, які складають  чотири групи:

1. Прибуток Пр  – ефект в абсолютних величинах  (перевищення доходів над витратами у грошовому вимірі).

2. Рентабельність  R – ефект у відносних одиницях, що відображає частку витрат, яка щорічно повертається за рахунок прибутку або доходу.

3. Період повернення  капіталу Тп – час, за який  інвестиції повертаються через  прибуток і можуть бути використані для нових вкладень.

4. Зведені (приведені) витрати З – витратна складова ефекту.

В Україні техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів проводиться за міжнародними методиками та галузевими методиками, згідно з якими для проектів, що здійснюються за 1...2 роки, а потім мають сталі показники доходів та витрат протягом усього періоду функціонування, критерії розраховуються як середні значення для одного року експлуатації без дисконтування, а капіталовкладення приводяться до одного року за допомогою коефіцієнта дисконтування. Критерії для більш довгих проектів визначаються для розрахункового періоду, який дорівнює періоду будівництва об’єкта плюс ще декілька років нормальної експлуатації, протягом яких повинен бути погашений кредит та відсотки за нього, із дисконтуванням усіх грошових потоків.

До критерію Прибуток належать:

• Інтегральний дисконтова ний прибуток (інтегральний ефект) – це перевищення суми доходів над витратами (включаючи непрямі витрати та інвестиції) на протязі розрахункового періоду, приведені до року початку будівництва. Поточний річний прибуток – перевищення доходів над витратами (включаючи непрямі витрати та амортизаційні відрахування) за рік.
• Сума дисконтованого річного прибутку – те ж саме за розрахунковий період, приведені до року початку будівництва.

До критерію Рентабельність:

• Рентабельність інвестицій (проста норма прибутку) – відношення поточного річного прибутку до капітальних вкладень. Дисконтована середньорічна рентабельність інвестицій – відношення дисконтованого прибутку до дисконтованої суми інвестицій (коефіцієнт дисконтованого прибутку). Загальна рентабельність із доходів – відношення сумарних доходів до суми усіх витрат (включаючи інвестиції та річні витрати) з урахуванням дисконтування. Середньорічна рентабельність з прибутку – відношення сумарного прибутку до суми усіх витрат (включаючи інвестиції та річні витрати). Внутрішня норма рентабельності – норма прибутку, при якому дисконтована сума доходів і витрат, включаючи інвестиції, перетворюється на нуль.

До критерію Період поверення капіталу:

• Період повернення капіталу – час, на протязі якого інвестиції відшкодовуються за рахунок прибутку. Термін окупності інвестицій – те ж саме, приблизно (зворотна величина рентабельності інвестицій), без дисконтування економічних показників.

До критерію Приведені витрати

• Приведені витрати – сума річних витрат та нормативного прибутку (нижня межа ціни реалізації продукції з нормою прибутку, що дорівнює банківській відсотковій ставці).

 

2.3. Методи аналізу  ризиків інвестиційних  проектів 

Інвестиції в  будь-який проект пов’язані з певними  ризиками, що впливають на результат  діяльності підприємства: проект може завершитися невдачею, тобто бути нереалізованим, нефективним або  менш ефективним, ніж очікувалось. Ризики пов’язані з тим, що дохід від проекту та витрати на його здійснення є ймовірними, а не детермінованими величинами (тобто невідомими на момент прийняття рішення про інвестування). До того ж розрахунки грошових потоків та критеріїв ефективності інвестиційних проектів ведуться на тривалий проміжок часу (період будівництва та декілька років нормального функціонування проекту), тому розрахункові величини (особливо вартісні) необхідно прогнозувати на весь цей період, для чого необхідне врахування невизначеності вихідних даних (наприклад, цін на продукцію, вартості сировини, величини капіталовкладень, відсотків по кредитах ставок податків тощо).

При цьому виникає  імовірність як втрати частини ресурсів підприємства, так і можливість отримання значно більшого доходу, ніж очікувалось, але оскільки для підприємницької діяльності представляє загрозу тільки втрата очікуваного доходу, основна увага приділяється аналізу негативних наслідків невизначеності вихідних даних.

Таким чином, при  аналізі інвестиційного проекту або при виборі найбільш ефективного варіанта проекту з декількох запропонованих, необхідно враховувати фактори ризику, провести їх аналіз і здійснити заходи з їх мінімізації.  Причинами, що викликають появу ризиків можуть бути:

• Неповне знання всіх параметрів та обставин для вибору оптимального рішення по проекту, а також неможливість адекватного і точного обліку всієї інформації;
• Наявність імовірних характеристик параметрів проекту;
• Наявність фактора випадковості, тобто поява факторів, які неможливо передбачити;
• Наявність суб’єктних факторів протидії, коли прийняття рішень проводиться в ситуації гри партнерів з протилежними інтересами або їх інтереси не збігаються.

Таким чином, фактори, які необхідно враховувати:  Інфляція; невизначеність вихідної інформації; можливі ризики.

Для відносно стабільної ринкової економіки характерний  темп інфляції i = 3..10% на рік; якщо i = 10..20%, то це галопуюча або відкрита інфляція: при i > 200% маємо гіперінфляцію. Для врахування інфляції всі вартісні показники збільшуються на відсоток, що дорівнює середньорічному темпу інфляції (за формулою складних відсотків). Наприклад, капіталовкладення за рік t становлять:

А щорічні витрати:

 , де i – темп інфляції у відсотках.

Також змінюється норматив дисконтування: якщо темп інфляції змінився, то повинен змінитися норматив дисконтування Е, щоб реальний банківський  відсоток Ер залишився стабільним:

Тоді номінальний  коефіцієнт дисконтування повинен  складати:

Усі вихідні  дані можна розподілити на чотири групи:

• Детерміновані вихідні дані – це такі показники, які визначаються однозначно (звітні дані, технічні показники).
• Ймовірнісно визначені показники – це такі показники, які можуть біти прогнозовані на перспективу. По них є достовірна статистична інформація (ціни при помірній інфляції, кліматичні дані). Значення цих показників приймаються середніми і враховуються як детерміновані.
• Імовірнісно-невизначені показники – це показники, які взагалі підпорядковуються статистичним закономірностям, але по них немає достатньої статистичної інформації. Ці показники враховуються альтернативно.
• Невизначені показники – це показники, можливі значення яких залежать від це неприйнятих рішень або невідомого результату якихось подій (законодавство, можливість отримання кредиту та ін.). Такі показники задаються альтернативно у вигляді сукупності вихудних умов.

Ризик зумовлюється невизначеністю показників, і цей ризик бере на себе інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій.

Види ризику:

1. Ризик, який  страхується, відноситься до ймовірно  визначених показників. Він вираховується  за середнім значенням показників.

2. Ризик, який  не страхується. Він обумовлюється неоднозначністю ймовірно-невизначених та невизначених показників, тобто не має достатньої статистичної інформації. Для цього виду ризику робиться аналіз сталості критеріїв ефективності. Якщо рішення нестійке, то використовується критерії теорії ігор, так званий мінімаксний критерій. Тобто ми вибираємо варіант, який має максимальну ефективність при найбільш несприятливих умовах, або мінімальне зниження ефективності при найгірших умовах.

Чим раніше буде проведена робота з виявлення ризиків та їх запобігання, тим меншими в майбутньому будуть витрати підприємства на виправлення негативних наслідків. Наприклад, імовірність виникнення помилок при складанні кошторису на проект найбільша на стадії розробки концепції проекту. Вплив наслідків цих помилок на загальні витрати підприємства на проект будуть тим меншими, чим раніше ця подія здійсниться. Тому на ранніх стадіях здійснення проекту є більша можливість мінімізувати ризики проектів або повністю їх усунути.

Імовірність ризиків  – це імовірність того, що в результаті прийняття рішення підприємство очікують витрати або небажаний  результат.

Існує два методи визначення ймовірності небажаних  подій – об’єктивний і суб’єктивний. Об’єктивний метод заснований на визначенні частоти, з якою цей ризик виникав в аналогічних умовах раніше.

Наприклад, якщо відомо, що інвестування в модернізацію технологічного процесу виплавки чавуну в доменних печах призводить до економії палива на 2% у 120 випадках з 200, то імовірність  отримання такої економії складає 0,6. Суб’єктивний метод визначення імовірності заснований на використанні суб’єктивних критеріїв, що базуються на різних припущеннях. До таких припущень можна віднести: міркування, інтуїцію, власний досвід, оцінку експертів, думку фінансового консультанта тощо.

Слід відмітити, що при суб’єктивному визначенні ймовірності, різні експерти можуть неоднаково оцінити одну й ту ж  саму подію і встановити різні  її значення, тому індивідуальний вибір  для прийняття рішення може бути неоднаковим.

Діяльність підприємства щодо аналізу і мінімізації ризиків  включає:

• Виявлення джерел ризику;
• Аналіз і оцінку ризиків;
• Визначення реакції на ризик;
• Планування витрат на ліквідацію ризикової ситуації;
• Створення резервів на випадок виникнення ризикових ситуацій.

 
 
 
 
 
 
 
 

3. Рекомендації по  розширенню інвестиційної  діяльності в Україні

3.1. Практика  оцінки ризиків на українських  підприємствах

 

Виявлення джерел ризиків починається зі складання  спику всіх факторів, що можуть заважати реалізації проекту. Крім того, вивчаються результати дії цих ризиків на проект. Фахівці стверджують, що для успішної реалізації проекту небезпечно не те, що вони знають про проект, а те, про що не знають, тому у виявлення джерел ризиків повинні приймати участь всі учасники проекту. На першому етапі рекомендується не обмежуватися будь-якою конкретною частиною проекту, а розглядати його в цілому для виявлення макроризиків. По відношенню до організації, що здійснює проект, це може бути інфляція, зміна ситуації на ринку, валютного курсу, у законодавстві, зовшіньоекономічній ситуації і т. ін.

На другому  етапі виявляються ризики, що стосуються безпосередньо підприємства, на якому  реалізується інвестиційний проект, та умов його реалізації. Такими ризиками можуть бути:

• Помилки в проектно-кошторисній документації при плануванні розробки проекту;
• Недостатня кваліфікація спеціалістів;
• Невідповідна якість сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей;
• Затримка поставок, платежів;
• Недостатня кількість і кваліфікація робочої сили тощо.

Для кожного виявленого ризику необхідно визначити: небажані події; події, що настануть після здійснення небажаної події; ступінь серйозності впливу події на проект; імовірність того, що подія відбудеться; час, коли здійсниться ця подія; взаємозв’язок даної події з іншими частинами цього проекту або з іншими проектами.

Наступною подією може бути затягування початку наступного проекту, що виконується на підприємстві, втрата очікуваного підприємством  прибутку, штрафні санкції у зв’язку  з невиконанням контрактів та інше.

Після виявлення  джерел ризиків необхідно проаналізувати і оцінити ризик.

На перших етапах розробки інвестиційних проектів, коли ще нема детальної інформації про  проект і умови його здійснення, проводиться якісний аналіз ризиків (Прикладка А).

В деяких випадках для якісного аналізу ризиків використовується „профіль” ризиків. Очевидно, що чим більша частина „профілю” ризику буде заштрихованою, тим більший ризик проекту (Прикладка Б).

До роботи з  визначенням „важливості” ризиків  залучаються експерти, які добре ознайомлені з проектом і умовами його реалізації. Фактор затримки в постачанні обладнання має найбільше значення „важливості”, тобто є найбільш небезпечними для проекту, тому на стадії розробки проекту цей фактор повинен бути постійно під контролем керівників проекту. Крім того, для зменшення ймовірності виникнення цього ризику необхідно здійснити ряд заходів з вдосконалення матеріально-технічного забезпечення проекту (вибір надійного постачальника шляхом проведення тендерів, впровадження на підприємстві посади менеджера, що відповідає за організацію і проведення тендерів та контроль за своєчасним виконанням контрактів з матеріально-технічного забезпечення проектів і т. п.). [посилання на ресурс: П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк, „Економіка підприємства: Навчальний посібник”, 2009, 780 с., с. 292].