Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасних міжнародних економічних відносинах

      ТНК оцінюються також як провідники  глобального економічного розвитку і механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи

з Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік і протистояння комунізму і соціалістичним моделям економічного розвитку.

     Як вже було сказано вище, держава грає важливу роль у становленні національних міжнародних корпорацій, на зустрічах і консультаціях між керівниками розвинутих держав питання підтримки і стимулювання ТНК  займають значне місце. Така практика одержала широке поширення насамперед у відношеннях між країнами «великої сімки», глави держав і урядів котрих, починаючи  з  1975  р., регулярно проводять зустрічі на найвищому рівні [27].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Міжнародно-правове  регулювання ТНК

Міжнародно-правове  регулювання діяльності ТНК як на регіональному, такі на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК.

Щодо регіонального  рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21червня 1976p. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою.

До системи  Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість  праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи.

Важливу роль у  регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.

В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні  і транснаціональні підприємства [25].

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць. Контролюються вони ззовні.

Транснаціональні  підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться  за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цього регіону через дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їх структурні ланки.

У межах країн  цієї групи у 1970 p. був прийнятий  і Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила  щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.

Як відомо, Хартія економічних прав та обов'язків (1974 p.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В 1974 p. були створені міжурядові комісії ООН  з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна "група 77" з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їх діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства [24].

Насамперед  необхідно розробити і прийняти відповідні нормативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання  діяльності ТНК. Важливим кроком у цьому  напрямі була розробка Кодексу поведінки ТНК. Уже при обговоренні окремих норм проекту цього документа визначилися дві позиції щодо їх формулювання. Дискусії розгорілися передусім з приводу визначення ТНК. Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни запропонували визначення, суть якого полягає в наступному. ТНК — це підприємство, яке має свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і галузі їх діяльності. Вона функціонує відповідно до визначеної системи прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень.

З точки зору західних країн у такому визначенні повинно бути вказано, що ТНК —  це будь-яке державне, приватне або  змішане підприємство. А це означає, що вони можуть бути створені в країнах з різною соціально-економічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер. Якщо виходити з такої позиції, то немає потреби обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер і властива не лише капіталістичним країнам.

Дискусії відбувалися  з приводу інших питань, що стосувалися  міжнародно-правового регулювання  ТНК. Пропозиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки — легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відділення, філіали), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, шо розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам.

Це лише деякі  приклади розбіжностей щодо проекту  Кодексу поведінки ТНК. Цей проект має 6 частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б — економічні, фінансові і соціальні положення, В — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки) [9].

У проекті Кодексу  сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі:

• повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн;
• врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах;
• повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;
• невтручання у внутрішні справи;
• відмова займатися діяльністю політичного характеру;
• утримання від практики корупції;
• дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування;
• дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні  діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція "Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами", в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, пов'язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

        За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН по ТНК [7].

      Отже, ТНК мають величезні можливості брати участь у політичних процесах не тільки в країнах базування, але і країнах, що приймають.

       Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У даному випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.

 

Висновки

    Хоча саме поняття ТНК порівняно молоде (масове поширення цієї форми міжнародної монополії почалося лише  з кінця 50-х рр..),  наслідки  їхньої діяльності  не  дозволяють  обходити  цю  тему. Незважаючи  на  визначні досягнення, ріст ТНК практично не  сповільнюється.  Вони  проникають  у  всі галузі економіки.

      ТНК відображають такий стан  світової економіки, у якому  рух капіталу і технологій набули високої мобільності, саме діяльність  ТНК сприяє перетворенню  світу в єдине ціле,  де його окремі частини стають функціонально взаємозалежними, і  де виникають  нові тенденції  і закони розвитку.

      Завдяки своїй організаційній  структурі ТНК міцно зміцнили свої позиції в системі світового господарства. ТНК, володіючи величезними капіталами, проникнули не тільки в економічне життя країн-партнерів, але й  у  політичне життя, підтримуючи ті або інші партії і спрямування.

      ТНК здійснюють економічну,  фінансову,  торгову,  технологічну,  а  на новому етапі і політико-соціальну взаємодію  між  країнами. Діяльність ТНК принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього ми  не  можемо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах.

       Дотепер  ми не можемо дати однозначної  відповіді на цілий ряд питань  міжнародного розвитку. Однак, на  мою думку, реалії що виникли  останнім часом дозволяють дати  відповідь на деякі з них.  Одне з основних питань, що  стоїть перед сучасним світом у плані суб'єкт-об'єктних відносин, - це проблеми ліквідації відсталості" бідності, відчуження, забезпечення свобод, прав громадян і т.п. На нинішньому етапі при дослідженні суб'єкт-об'єктних відносин необхідно звернути серйозну увагу на те, посилюється чи послабляється проблема суперечливості, конфліктності, суперництва в сучасному світі? Чи, навпаки, складаються відносини гармонійної рівноваги, стійкості, стабільності у світі? Перед усім світом стоїть проблема керованості, погодженості, вироблення певних норм і принципів взаємин суб'єктів на світовій арені. Або світ може бути втягнутий у безодню катастроф і потрясінь, або він може стати втіленням порядку, стабільності. Людство стоїть перед складним вибором. Різні сили діють у різному напрямку.

     У роботі  звертається увага на діяльність  одного з найважливіших інститутів  сучасного світового політичного  процесу, а саме діяльність  ТНК, показується вся складність  і суперечливість цього процесу,  його неоднозначність і виявляються  оптимістичні і песимістичні риси в рамках цього підходу. Дуже серйозними песимістичними висновками є висновки про те, що ТНК як інструмент, суб'єкт світової політики підсилює відношення конфронтації, конфліктності між основними суб'єктами і перетворює слаборозвинутістъ, відсталість в одну із самих істотних характеристик світу. Разом з тим, нам не хочеться бути песимістами. Не можна не відзначити, що багато інститутів і суб'єктів світового політичного процесу під впливом людства істотно трансформуються і, що самі ТНК можуть служити не тільки серйозним фактором технологічного прогресу, але, можливо, що в майбутньому вони будуть більш тісно взаємозв'язані з ліквідацією розриву між ядром і периферією, слаборозвинутості і відсталості.

      Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки  діяльності  цих

гігантських економічних  корпорацій, що не  приймають  до  уваги  національні

кордони. Проведене  дослідження показує, що не  можна  оцінювати  ТНК  тільки

негативно або  позитивно. В кожному окремому випадку  є свої  переваги  так  і

недоліки.

Позитивними рисами діяльності ТНК є:

1.Організація  філій, дочірніх компаній там,  де вони «більш усього потрібні».  Ріст зайнятості населення, наповнення  ринку продукцією, необхідної споживачу,  і т.д. 

2. Збільшення  податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена філія ТНК.

3. Постійний  прогрес діяльності ТНК (ТНК  витрачають на наукові дослідження  іноді більше коштів, ніж окремі  держави.

Негативними рисами діяльності ТНК є:

1. ТНК, маючи  сильний вплив на економіку  країни, може в ряді випадків протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси.

2. Часто ТНК  намагаються «обійти» закони (приховування  прибутків, вивіз капіталу з  однієї країни в іншу тощо).

3. Встановлення  монопольних цін, що дозволяють  отримувати надприбутки за рахунок  споживача.

4. Диктат лише  власних умов, не зважаючи на  інтереси держави, в якій перебувають.

В даний час  щорічні іноземні інвестиції ТНК  значно перевищують об’єми міждержавного  кредитування. Завдяки своїм капіталовкладенням ТНК сьогодні є в кожній галузі світового господарства.