Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасних міжнародних економічних відносинах

      Таким чином, ТНК можуть  розміщувати   виробництво  в  будь-якій  точці світу - там, де їм  вигідно, не обмежуючи себе національними рамками і межами. У одних випадках вирішальну роль відіграє близькість сировини і матеріалів, занадто громіздких і дорогих для транспортування. У  інших  - використовується  близькість  ємкого ринку збуту. По-третє, їх залучає насамперед наявність кваліфікованої робочої  сили.  По-четверте,  навпаки, використовується величезний  резерв  дешевої і малоквалифікованої робочої сили в країнах, що розвиваються. В усіх цих   випадках виробництво орієнтується на випуск продукції, що має дійсно споживчий попит, її постачають на той чи інший ринок або  регіон, де її виробництво найбільш вигідне. Виробництво перестає бути національним [17].

      Принципово новим моментом у  транснаціоналізації капіталу є   розширення діяльності ТНК у сфері послуг, особливо  наукомістких  послуг,  що  відбиває факт збільшення значення послуг в економіці, а головне - зміна самого характеру послуг, що набуває усе більше виробничого значення. Між товарами і послугами  встановлюється більш тісний зв'язок, у силу чого експорт товарів потребує усе більш розвинутої мережі, що складається в  основному  з послуг. У результаті біля 55 - 60% прямих іноземних інвестицій вкладається в сферу послуг: в оптову і  роздрібну торгівлю, банківські послуги, страхування і т.д. Та й самий характер  багатьох видів послуг – збіг виробництва і споживання за часом, відсутність  необхідності збереження і т.п. - стимулюють зацікавленість компанії до їхнього виробництва.

      На світовому ринку послуг активно беруть участь як компанії, що безпосередньо  спеціалізуються на виробництві послуг, так і промислові фірми. Всі вони пропонують усе більш широкий спектр послуг (пакети послуг). У результаті розбіжності між цими компаніями поступово зменшуються.

      Основно причиною такої диверсифікації послуг, що зумовлена корпораціями, стало те, що сучасні засоби зв'язку й  обчислювальна  техніка, об'єднані в глобальні інформаційні мережі, належать ТНК.  Це у свою чергу дозволяє бути в курсі подій на  ринках  багатьох  видів  послуг. Пропонуючи завдяки  цьому  цілі  пакети  послуг,  корпорації  успішно  підвищують  свою конкурентноздатність, зменшують ризик  здійснення  операцій. Деякі, інколи автономні види послуг об'єднуються, наприклад, єдиний комплекс фінансових послуг складається з банківських,  страхових, біржових, посередницьких послуг.

      Важливим чинником, що сприяв  економії сировини в останні роки, є ріст використання вторинної сировини. Технологія використання вторинної  сировини істотно менше енергоємна, і за рахунок  цього  досягається  значна  економія палива й енергії. Наприклад,  США  в  1990-х  роках  за  рахунок  вторинного використання сировини задовольняли до 73 % споживання свинцю, 60 % міді,  56 % сталі і т.д.

      Транснаціональні  корпорації  контролюють істотну частину  науково-технічного  потенціалу  промислово розвинутих країн,  що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями і науково-технічними знаннями, активно брати участь і науково-технічному прогресі і сприяти структурним зрушенням у світовій економіці [13].

      Найбільші ТНК, хімічні концерни  продемонстрували стабільність своїх позицій і спроможність лідирувати в нових технологіях також, як вони лідирували в  традиційних  виробництвах. Їхній успіх пояснюється такими чинниками:

   • наявністю  спеціалізованих дослідницьких  лабораторій і інших інженерно- технічних підрозділів, де акумулюються досвід і кваліфікація за багатьма науковими і технічними дисциплінами;

   • наявністю значних матеріальних ресурсів, технологічного потенціалу, що перевищує потреби поточного виробництва, атакож часу для дослідження потенційних можливостей технологічних проривів, пристосування їх до свого досвіду і сформованого профілю виробництва.

      ТНК проводять ефективну стратегію технологічного розвитку, що означає організацію й інтеграцію роботи функціональних  і  спеціалізованих  груп  у процесі  реалізації  нововведень;  постійний  аналіз доцільності існуючої структури ринків, функцій, задач, довгостроковий  погляд  на  технологічний розвиток у рамках фірми.

      Таким чином, ТНК є одним  із головних суб'єктів світового ринку Технологій [16].

      В 1990-і роки популярними стали міжфірмові зв'язки  не  тільки  в національних, але й у міжнародних масштабах. Своєрідність цих зв'язків у тому, що вони безпосередньо не торкаються відносини власності  в  компаніях, оскільки  компанії,  що  співробітничають, зберігають свою автономію.  У значних ТНК такі міжфірмові угоди переходять у форму стратегічних альянсів, що укладаються між  конкуруючими  фірмами,  що  об'єднують  свої  зусилля  в рішенні окремих задач

[14].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Значення ТНК в міжнародних  економічних відносинах

Для сучасної світової економіки характерний  навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр.. це співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.

         У 90-і рр.. у середньому 45% загального обсягу продажу ТНК припадає на експорт. ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джгутом і залізною рудою, 85% - міддю і бокситами, 80% - чаєм і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою [18].

         Роль постачання і послуг вітчизняних компаній своїм іноземним філіям також велика в експорті цих країн. В другій половині 80-х рр.. на подібну торгівлю в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США, 23-29% - Японії і 24-28% - ФРН.

        Протягом двох  останніх десятиліть щорічно  приблизно половина американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.

         На рубежі XX-XXI ст. спостерігається надзвичайний ріст зовнішньоекономічної діяльності, у якій ТНК є продавцями, інвесторами, дослідниками сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК відіграють головну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетення фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль іноземних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідками прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованої на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці. У першій половині 80-х років темпи росту прямих іноземних інвестицій розвинутих країн , що експортують капітал, продовжували значно перевищувати темпи їхнього економічного росту, а також темпи світової торгівлі [21].

Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їхніми іноземними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. До кінця 90-х рр.. міжнародне виробництво товарів і послуг досягло 7% світового ВВП.

Майже всі найбільші  ТНК по національній приналежності  відносяться до «тріади» - трьох  економічних центрів: США, країн  ЄС і Японії. Головну роль у світі відіграють ТНК США. По оцінці  американського часопису "Форбс", у 1995 році  500  найбільших американських компаній загальною вартістю 8,1 трлн. дол. продали продукції  на  3,6  трлн. дол. і мали прибуток у 179 млрд. дол..

      Активно розвиваються західноєвропейські, японські, канадські ТНК.  500 найбільших іноземних  (не  американських)  компаній  загальною  вартістю  21 трлн. дол. продали продукції на 6,5 трлн. дол. і мали прибуток у 113 млрд. дол. У цих компаніях зайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструють масштаби і вплив ТНК у світовій економіці.

      У 20 найбільших ТНК світу входять 7 американських ТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 із Великобританії, Нідерландів, Італії і Франції.

В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку  транснаціональні корпорації нових  індустріальних країн. Галузева структура  ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві [25].

Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг і технологічному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємкому виробництві.

За даними американського часопису «Fortune», головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія й автомобілебудування. Дуже характерна регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних та розвинутих країн. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика інша - ТНК вважають за доцільне здійснювати там капіталовкладення у видобувну промисловість, але головним чином вони нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортається жорстка конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки [32].

Організація внутрішньофірмового  міжнародного виробництва дає для  ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:

• використовувати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн;
• максимально використовувати податкові, інвестиційні й інші пільги, надані країнами для іноземних інвесторів.
• маневрувати навантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми відповідно до  кон'юнктури світового ринку;
• використовувати свої дочірні компанії в якості плацдарму для завоювання  ринків;
• продовжувати життєвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в іноземних філіях у міру його морального застаріння в країні основного базування.

Крім цього, необхідно пам'ятати, що у торгівлі в середині ТНК, коли філії компанії знаходяться в  різних країнах, використовуються трансфертні  ціни. Трансфертні ціни можуть істотно  відрізнятися від ринкових цін на аналогічну продукцію, оскільки встановлюються з таким розрахунком, щоб забезпечити одержання максимального прибутку всієї корпорації. Завищуючи або занижуючи ціни у обороті фірми з урахуванням розбіжностей у законодавствах різних країн про податки, охорону праці і навколишнього середовища, корпорація зменшує свої витрати і збільшує чистий прибуток.

        Основа світового панування ТНК - вивіз капіталу і його ефективне розміщення. Сукупні іноземні інвестиції всіх ТНК у даний час грають більш істотну роль, чим торгівля. ТНК контролюють третину продуктивних капіталів приватного сектору усього світу, до 90% прямих інвестицій за рубежем. Прямі інвестиції ТНК за рубежем у середині 90-х рр. перевищили 3 трлн. доларів. При цьому прямі інвестиції зросли в три рази швидше, ніж інвестиції в цілому, хоча вони (прямі інвестиції) усе ще складають приблизно 6% річних капіталовкладень промислово розвинутих країн [3].

Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних  фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів більші, ніж резерви усіх центральних банків світу, разом узятих. Переміщення 1-2% маси грошей, що знаходяться в приватному секторі, цілком здатне змінити взаємний паритет національних валют.

Нові технічні можливості сприяли посиленню тенденцій до концентрації управління  грошово-валютними операціями корпорацій. Корпорація "British Petroleum" є в цьому плані характерним прикладом: компанія перетворила своє центральне казначейство в Англії в банк із численними відділеннями для управління  валютними позиціями по торгівлі нафтою, по податкових відрахуваннях на видобуток нафти в Північному морі, операціям хімічних і інших підприємств, покупці засобів виробництва і різноманітних матеріалів.

ТНК в усе більшому ступені стають визначальним чинником для вирішення долі тієї або іншої країни в міжнародній системі економічних зв'язків. Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність ТНК дозволяє їм виконати функцію міжнародного регулювання виробництва і розподілу продукції. На думку експертів ООН ТНК сприяють економічній інтеграції у світі [22].

У доповіді ЮНКТАД (1993 р.) про транснаціональні корпорації експерти ООН роблять висновок, що ТНК вторгаються  в сфери, що традиційно вважались  областю державних інтересів. Водночас мова йде про прямування до повної інтеграції світової економіки під керівництвом ТНК. У дійсності діяльність ТНК веде до інтеграції, інтернаціоналізації тільки в тих рамках і межах, що визначені одержанням максимального прибутку.