Тіньова економіка в Україні

     Отже, тіньову економіку можна розглядати як об’єктивно обумовлений соціально-економічний  механізм, який компенсує упущення та недосконалість легальних соціально-економічних  відносин. Внаслідок цього в країні створюються впливові та чисельні соціальні  прошарки, фактично зацікавлені у збереженні економічних деформацій, які сприяють поширенню тіньової економіки.

     Проте, водночас, тіньова економіка входить  у системну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвитку, завдаючи негативного впливу на останній у стратегічному вимірі. І міжнародна практика, і накопичений за останні роки вітчизняний досвід переконують у тому, що бездіяльність та небажання впроваджувати системні заходи, спрямовані на скорочення рівня тінізації, призводять до погіршення ситуації незалежно від рівня економічного розвитку.

2. Причини виникнення і розвитку тіньової економіки. Її види.

 

Звичайно виділяють  три групи факторів, які сприяють розвитку тіньової економіки.

1. Економічні фактори:

• високі податки (на прибуток, прибутковий податок і інші);
• переєсттрутиризація сфер господарської діяльності (промислового і сільськогосподарського виробництва, послуг, торгівлі)4
• криза фінансової системи і вплив його негативних наслідків на економіку в цілому;
• несовершенство процесу  приватизації;
• діяльність незареєстрованих економічних структур.

2. Соціальні фактори:

• низький рівень життя населення, що сприяє розвитку скритих видів економічної діяльності;
• високий рівень безробіття і орієнтація частини населення на отримання прибутку любим чином;
• нерівномірне розподілення валового внутрішнього продукту.

3. Правові фактори:

             -   недосконалість законодавства;

             -   недостатня діяльність правоохоронних структур по припиненню незаконної і              кримінальної економічної діяльності;

             -   недосконалість механізму координації по боротьбі з економічною злочинністю; 

Високий рівень оподаткування.

Цей фактор визнається одним із самих значних, стимулюючих ріст і активацію тіньової економіки. Він впливає в країнах з будь-яким типом ринкової економіки.

Разом з тим його дія в кожній країні має свої особливості.

Наприклад, в Росії розповсюдженню практики уникання доходів сприяють високі ставки відрахувань в фонди соціального страхування і високі ставки податку на добавлену вартість. В Європі податковий тиск достатньо високий: відрахування із заробітної плати становлять 42%. В Греції, Італії, Бельгії і Швеції самі найвищі податки в Європі (72-78%). В цих країнах найбільше розвинений тіньовий сектор, В той же час розвинуті країни з найменшим рівнем податкового тиску – США і Швейцарія (41,4% і 39,7% відповідно) – мають відносно невеликий тіньовий сектор.

Як відомо, податкове вилучення більше 50% прибутку лишає підприємство стимулу для  подальшої активної діяльності. За оцінкою західних експертів, із-за прямих і непрямих податків 55 % всіх підприємств переходять в тіньовий сектор [5]. 

Економічна  нестабільність, кризовий стан.

Відхід економіки в тінь являється наслідком загального стану економіки. При жалюгідному стані офіційної економіки робота її в тіньовому секторі може мати багато переваг.

З іншої  сторони, кризовий стан економіки спонукає підприємців шукати найбільш сприятливі види діяльності. Одним з них являється  тіньовий сектор. 

Незахищеність прав власності.

Незахищеність прав власності викликає у підприємця психологію «временщика».

Відповідна господарська поведінка виходить з того, якщо права власника можуть бути рано чи пізно порушені і існуюче законодавство не гарантує його надійний захист , то треба використовувати існуючі можливості по максимуму. Якщо можна уникнути податків, то це потрібно робити. 

Несприятливий соціальний фон.

Наростаюче  безробіття, потік біженців, невиплата заробітної плати і т.і. являються умовами для тіньової економіки. Люди, які залишилися без роботи або не отримують довгими місяцями заробітну плату, згодні на всі умови нелегальної, тіньової зайнятості: відносини з роботодавцем  здійснюються тільки на усній домовленості, ніякі лікарняні і відпускні не виплачуються, звільнення можливе без всяких соціальних гарантій і тим більше без попередження і т.і.

Для роботодавців такі відносини більш чим вигідні: працівники стають дуже зацікавленими в тому, щоб тіньовий бізнес «господаря» залишався таким, роботодавці мають неконтрольовану владу над найманими працівниками; прямі фінансові вигоди являються уже в тому, що ніяких податків на фонд оплати праці платити не потрібно. 

Політична нестабільність.

Цей фактор також, як і незахищеність прав власності, стимулює і розвиває психологію «временщика». Так як невідомо, що буде завтра, всі засоби хороші для примноження капіталу. Важливо відмітити, якщо в періоди політичної нестабільності тіньова економіка розвивається дуже динамічно, то офіційна, навпаки завмирає. Причому її розмір зменшується не тільки за рахунок «затінення», але і по причині елементарного згорнення діяльності до «кращих часів».  

Зависока  регламентація економіки.

Цей фактор проявляється, в основному, в наступних діях держави: заборона на оборот якихось товарів або послуг; адміністративне втручання в процес ціноутворення; надмірна влада бюрократії; недостатній контроль бюрократичних рішень. Результатом цього являється зростання тіньової економіки. Це проявляється в утворенні різних видів нелегальних ринків – праці, товарних, фінансових, валютних, з допомогою яких обходяться законодавчі обмеження.  

Значні  масштаби держсектора  в економіці.

Значні масштаби державного сектору в економіці  сприяють відношенням, зв’язаних з розподілом бюджетних ресурсів в формі прямих і непрямих дотацій, субсидій, пільгових кредитів серед державних підприємств. Це стає основою для формування сектору неформальних, і часто кримінальних відносин, зв’язаних з розподілом ресурсів. На основі пільгового розподілу бюджетних ресурсів формуються контрольовані підприємницькі структури, створені з метою незаконного присвоєння цих ресурсів, легалізації, переводу за кордон. Таким чином, ефективність діяльності держави являється важливим фактором, визначаючим масштаби тіньової економіки. 

Економічна  небезпека.

Фактор найбільш суттєвий. Тіньова економіка, яка проникла у всі пори економічного організму, наполегливо розкладає і підриває його. Від цього економіка стає рихлою і небезпечною. Із цього витікає слідуючий фактор. 

Національна безпека.

При слабій економічній  безпеці не може бути сильної національної безпеки.

Об’єктивною причиною стрімкого зростання тіньової економіки  являється перехід від бюрократичної, командної системи управління до ринкової. Зміна суспільного устрою супроводжується і зміною старої моралі. При цьому тіньова економіка повинна базуватися і розвиватися із конкретних джерел.

Перший з них  – це вивіз за кордон капіталу, сировинних і енергетичних ресурсів, при цьому  основна частина угод не являється в прямому розумінні тіньовою, тобто здійснюється на законних основах: сировина і енергоресурси часто реалізуються за кордон по заниженим цінам через посередницькі компанії, а відповідний процент від прибутку останніх залишається за кордоном. Згідно орієнтуючим оцінкам спеціалістів американської асоціації економічних прогнозів «Нортон економетрік форкстинг ассошиешн» в промислово розвинутих країнах загальна сума прямого і непрямого збитку від економічних злочинів становить 3-10% валового національного продукту (ВНП), а в розвиваючих країнах 15% і більше.

Другим  і основним джерелом тіньової економіки являється незареєстрована державними органами господарська діяльність, яка має місце у всіх сферах економіки.

Наприклад, яким чином можуть на протязі 5-6 років реформи виживати багаточисленні прошарки населення, доходи яких виявились (по офіційним статистичним даним) значно нижче прожиткового мінімуму?

В загальносвітовому  масштабі питома вага тіньової економіки  оцінюється в 5-10% від ВВП. Так, в африканських країнах цей показник досягає 30%, в Чехії – 18%, в Росії – 40%, а  в Україні – 50%.

Показник 40-50% являється критичним. На цьому етапі вплив тіньових факторів на господарську діяльність стає настільки відчутним, що протиріччя між легальним і тіньовим наблюдається у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Ключовою  ознакою тіньової діяльності можна рахувати ухилення від офіційної реєстрації комерційних договорів або навмисне перекручення їх змісту при реєстрації. При цьому основним засобом платежу становляться готівкові кошти і особливо валюта.

В поняття  «тіньова економіка» включені:

- основні капітали (рухоме і нерухоме майно, ресурси і засоби виробництва);

- фінансові  засоби і цінні папери (акції,  векселі, електронні карти, приватизаційні  сертифікати, компенсації і ін.);

- власні  капітали структур тіньової економіки  (будинки, земля, автомобілі, яхти, дачі, літаки і ін.);

- демографічні  ресурси (особи, які задіяні  в тіньовій економічній діяльності). 

  Види тіньової  економіки. 

Згідно  рекомендаціям ООН від 1993 року, при  розрахунку загального обєму тіньової економіки держави в нього  необхідно включати неформальну, приховану і кримінальну економічну діяльність [20].

1. Неформальна економіка – цей сектор в основному формується завдяки діяльності домогосподарств. Наприклад, надання легальних послуг приватними особами без будь-якої реєстрації (репетиторство, масаж, ремонтні роботи), кустарне виробництво різної продукції, здача нерухомості в оренду, продаж сільськогосподарської продукції з власних присадибних ділянок.

2. Прихована економіка – відноситься незареєстроване виробництво дозволених товарів і вивід частини діяльності в тінь з ціллю ухиляння від сплати податків. Більша частина в цьому секторі формується в результаті дій компаній по мінімізації оподаткування.

3. Кримінальна економіка – заборонена законом економічна діяльність, пов’язана з виробництвом і реалізацією заборонених  товарів (наркотики, зброя), проституція, контрабанда, шахрайство, корупція, відкати, рейдерство.   
 
 

      1.3. Специфіка сучасного етапу розвитку тіньової економіки

                Між тим, тіньова економіка приносить суспільству і безсумнівні блага. 
По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко перекриваються піднесенням в тіньовому секторі. Так було в Україні в 1991–1997 рр. Тіньова економіка, по суті, допомогла країні пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги став надвисокий рівень корупції і перебудова структури економіки на користь секторів, що знаходяться в тіні або обслуговують тіньову економіку. Зростання тіньового сектору характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори в кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід відмітити, що в тіні прискорюється процес концентрації капіталу, який є таким важливим для країн з перехідною економікою. Крім того, ті, хто одержує нелегальні доходи, витрачаючи гроші переважно в легальній економіці, створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Отже, тінь стимулює зростання доходів і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях. Тіньова діяльність через використання легальних благ стимулює легальний бізнес, збільшуючи тим самим зростання ВВП.