Тіньова економіка в Україні

Зміст

Вступ……………………………………………………………………...2.

Розділ 1. Тіньова економіка в сучасному світі.

1. Сутність тіньової економіки………………………………3.
2. Причини виникнення і розвитку тіньової економіки. Її види………………………………………………………………..7.
3. Специфіка сучасного етапу розвитку тіньової економіки…………………………………………………………11.
4. Причини виникнення тіньової економіки в Україні…….12.

      1.5.        Особливості тіньової економіки України……………...16. 

 Розділ 2.  Аналіз розвитку і особливостей тіньової економіки України…………………………………………………………………..18.

 Розділ 3.   Перспективи боротьби з тіньовим сектором в Україні…………………………………………………………………..25. 

Висновки………………………………………………………………...29.

Список літератури………………………………………………………31.

Додатки…………………………………………………………………. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 
 
 

               У всіх країнах з ринковою структурою економіки була, є і мабуть буде існувати так названа тіньова економіка. Розміри її можуть відрізнятися, але ні одній із країн не вдалося  позбавитися від неї зовсім. Її можна порівняти зі злочинністю, масштаби явища можна зменшити, але викорінити зовсім – практично неможливо.

Тіньова економіка  має багато назв – нелегальна, незаконна, прихована – але сутність цього явища не змінюється. Тіньова економіка - це контрабанда, наркобізнес, фіктивні фінансові операції, несплата податків і ін.

Прибутки від цих видів діяльності становлять десятки мільярдів доларів, але ті дії, які здійснюються правоохоронні органи, є лиш вершиною гігантського айсбергу, визначити розміри якого нікому не під силу [2].

     Функціонування  тіньової економіки поряд з легальною призвело до суттєвого скорочення в структурі доходів бюджету частки податкових надходжень, що поставило під загрозу виконання важливих державних програм. Унаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінно враховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів обліку і оцінок, а також обсягів недоїмки до бюджету, які дозволяють оцінити реальні масштаби операцій, є актуальним завданням сучасного етапу розвитку.  

      Сьогодні  найперспективніший напрям розширення доходів – залучення тіньових оборотів до сфери легального бізнесу. Але всі намагання вирішити цю проблему, зокрема й за рахунок удосконалення системи оподаткування, упорядкування пільг, посилення контрольних функцій за збором податків, не дали очікуваних результатів. Тіньова економіка все ще займає провідні позиції.

      Ціллю даної курсової роботи являється дослідження суті і структури тіньової економіки, стан її в Україні, її соціально-економічні наслідки, роль, причини тіньової економіки і методи боротьби з нею.

      Задачі  курсової роботи:

• дати визначення поняттю тіньової економічної діяльності;
• розглянути різні види тіньової економіки і їх вплив на економічну діяльність суспільства;
• визначити закономірності і причини виникнення і розвитку тіньової економіки;
• сформувати вигляд про особливості тіньової економіки в Україні;
• вивчити методи боротьби з тіньовою економікою.

Розділ 1. Тіньова економіка в сучасному світі. 
 

1.1 Сутність тіньової економіки.

      Тіньова економіка — явище не нове. Вона з’явилася на зорі цивілізації паралельно з виникненням перших державних утворень. Так, наприклад, тільки-но людство почало карбувати монети, як відразу ж з’явилися фальшивомонетники. Подібний економічний феномен властивий усім країнам, незалежно від рівня та моделі економічного розвитку.

     Але, за оцінками експертів, саме в постсоціалістичних країнах і, зокрема, в республіках колишнього Радянського Союзу тіньовий сектор практично на рівних конкурує з офіційною господарською діяльністю в багатьох галузях національної економіки. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини істотної тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені у розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні».

      Тіньова економіка — досить складне явище, яке може включати:

      * діяльність, що здійснюється здебільшого в рамках закону, але не реєструється органами державного регулювання економіки, не відображається в її статистиці, а отже, залишається за межами прямого впливу регулюючих заходів. Це переважно дрібний та/або спорадичний приватний бізнес. Наприклад, у сфері зовнішньоекономічної діяльності він пов'язаний з наданням певних видів послуг (науково-технічних, юридичних, освітніх, консультаційних тощо) фізичними особами, які не здійснюють самостійної підприємницької діяльності;

      • діяльність, яка за своєю суттю  є кримінальною й охоплює незаконні, не санкціоновані державою види діяльності (незаконна торгівля зброєю, наркотичними і психотропними речовинами, шахрайські операції з цінними паперами і коштами, нелегальний вивіз капіталу, контрабандний імпорт тощо);

      • діяльність, яка в принципі є легальною, але здійснюється методами, що перебувають  поза законом (без обов'язкової реєстрації підприємств, без подання обов'язкової  звітності і без сплати податків).

      За  своєю суспільно-економічною природою тіньова економіка — це результат  порушення рівноваги між суб'єктами держави щодо створення і розподілу  продукту, яке відбулося внаслідок  такої дерегуляції економіки, що порушила паритетність розвитку окремих її сфер і, відповідно, баланс інтересів суб'єктів господарювання.

      Економічний зміст тіньової економіки полягає  в тому, що це найчастіше — високодохідна (високоприбуткова) сфера діяльності, норма прибутку якої компенсує окремим  громадянам або групі людей матеріальні витрати та моральні збитки від ризиків з її здійснення. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою, внаслідок чого її обсяги не включаються у валовий внутрішній продукт і не оподатковуються. Тіньова економіка є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів з метою збагачення або збільшення легально отриманих доходів (прибутків).

    Під «тіньовою економікою» у даний  час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни.

    У просторі тіньової економіки виділяють  наступні основні зони:

• неофіційна економіка – легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків;
• фіктивна економіка – хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей;
• підпільна економіка – усі заборонені законом види економічної діяльності.

    У багатьох країнах, і особливо в тих, котрі переживають складні періоди трансформації тіньова економіка не тільки складає помітну частину економічної діяльності, але і продовжує розширюватися. Однак навіть там, де масштаби явища і загальне соціально-економічне тло приблизно однакові, тіньові економіки істотно розрізняються, наприклад, по наступним характеристиках:

• за структурою (частці кримінальної діяльності в сукупному обсязі виробництва, розвиненості фіктивної економіки, активності дрібного підпільного бізнесу, що вислизає з-під фінансового контролю держави, але граючого, проте, значну роль у насиченні ринку);
• по впливі на розподільні відносини ( сприяє зменшенню або нівелюванню диференціації доходів);
• по основних проблемах, породжуваним його (недобір засобів у бюджет, розвиток криміногенних господарських зв'язків і так далі).

    Можна сказати, що для всіх країн, що вступили в період системних перетворень, масштаби поширення і структура  тіньової економіки повинні розглядатися як важливі чи успіхи неуспіхів проведених реформ.

     Тіньовий сектор економіки має значний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту неможливе проведення наукового економічного аналізу на макро- і мікрорівнях, ухвалення ефективних управлінських рішень на всіх рівнях. Ігнорування такого багатогранного й суперечливого явища, як тіньова економіка, призводить до значних помилок при визначенні макроекономічних показників, до неадекватної оцінки найважливіших процесів і тенденцій, до тактичних і стратегічних прорахунків під час прийняття відповідних рішень. Цей сектор економіки істотно впливає на всі сторони економічної діяльності, на політичне й суспільне життя кожної країни. За даними російських експертів, всього в світі в тіньовому секторі створюється як мінімум 8 трлн. дол. За своїм масштабом глобальна тіньова економіка порівняна з економікою США. У другій половині 90-х років минулого століття в розвинутих країнах тіньова економіка була еквівалентною в середньому 12% ВВП, в країнах з перехідною економікою – 23 %, а в країнах, що розвиваються, – 39 % ВВП. 
В цілому в країнах з розвинутою економікою відмічається постійне зростання економічної тіні. Країною з найбільш високою часткою тіньового сектору є Греція (29 % офіційного ВВП). До країн з великою тінню відносяться також Італія (27,8 %), Іспанія (23,4 %) і Бельгія (23,4 %). Середнє положення займають Ірландія, Канада, Франція і Німеччина (14,9 – 16,3 %). Найбільш низькі показники частки тіньового сектору мають Австрія (9,1 %), США (8,9 %) і Швейцарія (8 %). Відмітимо, що навіть у відносно благополучних країнах абсолютний обсяг тіньової економіки складає немало: в США – 700 млрд. дол.; в Італії – 310 млрд. дол.; Великобританії – 190 млрд. дол. 
Найбільш швидке зростання тіньового сектору у 80-90-хрр. XX ст. спостерігалося в Греції, Італії, Швеції, Норвегії та Німеччині [3].  

     Наприклад, обсяг тіньової економіки Німеччини з 1975 по 1997 рр. виріс в п'ять разів – з 60 млрд. дол. до 300 млрд. дол. Причому темпи зростання неофіційного сектору в Німеччині склали 8 % на рік (це значно більше, ніж темпи зростання офіційного ВВП). 
Найбільших масштабів досяг тіньовий сектор економіки в країнах, що розвиваються. Наприклад, тіньова економіка в Нігерії оцінювалась у 76 % офіційного ВВП. Значний масштаб тіньового сектору відмічався також у Таїланді (71 %), Єгипті (68 %), Болівії (66 %) і Панамі (62 %). Фактично можна говорити, що в більшості країн Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються, існує скоріш «паралельна» або «друга» економіка, яка не набагато поступається за масштабом офіційній. 
Якщо в країнах Заходу в тіньовому секторі працюють в основному невеликі фірми, то в країнах, що розвиваються, ситуація інша. Повсюдна корупція і вади в законодавстві сприяють тому, що значна частина господарської діяльності виявляється неврахованою офіційною владою. 
На пострадянському просторі в першій половині 90-х pp. минулого століття найбільшу вагу тіньовий сектор мав в економіці Грузії (43–51 % офіційного ВВП), Азербайджану (34–41 %) і Росії (27–46 %). Для всіх пострадянських країн характерна тенденція до зростання тіньової економіки, в середньому з 26 % у 1990 до 35% у 1995 рр. 
У Східній Європі найбільшого масштабу тіньова економіка набула в балканських країнах – Македонії, Хорватії і Болгарії (біля 40 % ВВП). В Албанії економіка практично повністю функціонує в тіньовій сфері. В цій країні, де середньорічний доход громадянина складає всього 70 дол., тільки за офіційною статистикою на 3,2 млн. населення приходиться 500 тис. автомобілів, причому 60 % з них – «мерседеси». Основна частина цих автомобілів викрадена із західноєвропейських країн. 
У загальносвітовому масштабі частка тіньової економіки становить 5—10 % від валового внутрішнього продукту (ВВП). Частка тіньової економіки в Україні становить 30-40 % від офіційного валового внутрішнього продукту. Показник 40—50 % є вже критичним. На цьому рівні вплив тіньових факторів стає настільки відчутним, що суперечність між легальним і тіньовим секторами спостерігається практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

     Фактично, тіньова економіка стала однією з органічних складових економічної  системи і, у цій якості, відіграє певні системні функції. Зокрема, вона частково вирішує низку поточних проблем, які виявляються неспроможними вирішити легальні економічні відносини та держава: забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів, формує прошарок підприємців, створює умови для самозайнятості та є джерелом доходів широких верств населення, збільшуючи споживчий попит тощо.