Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Декабря 2011 в 17:19, курсовая работа
Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки. Участь у міжнародному розподілі праці завжди сприяє вирішенню національних економічних проблем унаслідок удосконалення внутрішньогосподарських пропозицій, використання переваг розміщення та розвитку продуктивних сил, підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг підприємствами, що виходять із пропозицією на зовнішні ринки. Україна має великий природний, людський та науково-технічний потенціал, що приваблює до неї іноземних інвесторів та потенційних партнерів. Проте відсутність досвіду застосування всіх сучасних засобів ефективного формування торгівельної політики ще не дозволяє Україні стати рівноправною учасницею світового співтовариства. Тому останнім часом значно підвищився інтерес до теоретичного обґрунтування підвищення ефективності торгівельної політики України, зокрема до обґрунтування теоретичних засад ефективного здійснення зовнішньоекономічних відносин у провідних галузях національної економіки в умовах ринкових трансформацій, а також до опрацювання конкретних принципів і правил ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними підприємствами. Таким чином, підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики підприємств України в умовах глобалізації товарних ринків є дуже актуальною темою дослідження.
Вступ
1. Теоретичні основи зовнішньоторговельної політики:
1.1 Поняття зовнішньоторговельної політики та її цілі;
1.2 Види зовнішньоторговельної політики.
2. Основні механізми регулювання зовнішньоторговельної політики:
2.1 Тарифні заходи регулювання зовнішньоторговельної політики;
2.2 Нетарифні заходи регулювання зовнішньоторговельної політики.
3. Особливості зовнішньоторгової політики України:
3.1 Тенденції та фактори розвитку зовнішньоторговельної політики України;
3.2 Україна як член Світової організації торгівлі.
Висновки
Використана література
Основне завдання СОТ ~ - сприяння безперешкодній міжнародної торгівлі, не допускаючи зловживань і негативних наслідків. У багатьох випадках це означає усунення бар'єрів, які перешкоджають торгівлі. Це також означає, що окремі підприємці, підприємства, відомчі організації повинні бути добре ознайомлені з нормами міжнародної торгівлі і впевнені в тому, що ці норми не зміняться різко н без попередження. Іншими словами, правила й норми повинні бути зрозумілими, а їх застосування — послідовним.
Ще одним важливим аспектом роботи СОТ є врегулювання суперечок. Часто сторони, що вступають у переговори, ставлять різноманітні цілі. Угоди й контракти, включаючи ті з них, які були укладені після тривалих переговорів за посередництвом СОТ, часто мають потребу в тлумаченні. Найкраще вирішувати спірні питання у встановленому СОТ порядку, заснованому на взаємно погодженій юридичній базі, яка забезпечує сторонам рівні права й можливості. Саме з цією метою в тексти угод, підписаних у рамках СОТ, включений пункт про правила врегулювання суперечок.
Угоди, підписані в рамках СОТ, — це великі за обсягом (складні документи, оскільки їхній текст має юридичний характер і охоплює широкий спектр проблем. Крім основного тексту договору про створення СОТ, до його складу входять численні домовленості, угоди й інші документи, які визначають права та обов'язки країн щодо окремих аспектів міжнародної торгівлі.
Незважаючи на велику кількість і певну складність документів, в їх основі лежить ряд простих, вихідних принципів. Ці принципи утворять фундамент системи сучасної міжнародної торгівлі.
1. Режим найбільшого сприяння (РНС) — рівноправні відносини з усіма торговельними партнерами. Відповідно до угод у рамках СОТ держави не можуть установлювати різні правила стосовно своїх торговельних партнерів іншим країнам. Так, якщо якій-небудь країні надані особливі пільги (наприклад, низькі ставки мита на який-небудь вид продукції), такі ж пільги повинні бути надані й усім іншим країнам членам СОТ.
2. Національний режим — рівноправне ставлення закордонних і вітчизняних виробників. Торгівля імпортними й вітчизняними товарами повинна вестися за однаковими правилами, принаймні після того, як імпортні товари надійшли на внутрішній ринок. Однакові вимоги є і до послуг, торговельних марок, авторського і патентного права вітчизняних і закордонних виробників [9, с.332].
Участь України в СОТ розглядається як спосіб забезпечення її зовнішньоекономічних інтересів на основі використання правил, які існують у світовій торгівлі. За умови більш активного і послідовного відстоювання своїх національних інтересів у рамках переговорного процесу приєднання України до СОТ могло б забезпечити більше вигод, ніж втрат.
Українські споживачі мають виграти від розширення асортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни внаслідок більш ефективної конкуренції на ринку. Зниження цін стосуватиметься не лише готових імпортних товарів і послуг, а й вітчизняних, у виробництві яких використовуються імпортні компоненти. Водночас відбудуться відповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься до стандартів розвинутих країн. Підвищення платоспроможного попиту позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про покращення соціально-економічного становища населення.
Для виробників потенційні вигоди будуть пов'язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, капіталів, міжнародно-визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків - унаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі, а також зменшення транспортних витрат — унаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн - членів СОТ. Усе це загалом сприятиме зниженню собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній.
Експортоорієнтовані галузі економіки можуть виграти від зменшення втрат на дискримінаційні заходи (які сьогодні становлять 2—3 млрд дол. США на рік), зокрема через недискримінаційне ставлення в рамках антидемпінгових розслідувань. З'являться нові можливості для відстоювання національних інтересів шляхом застосування багатосторонніх механізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють у рамках СОТ.
Приєднання до СОТ може загострити ряд внутрішніх економічних проблем України, що зараз є менш вираженими з огляду на наявність певних бар'єрів для торгівлі та використання заходів державної підтримки окремих виробництв. Найбільш істотними напрямами , кого несприятливого впливу можна вважати такі.
Подальша лібералізація торгівлі поступово посилить вплив світової кон'юнктури на економіку України, зумовить підвищення економічних ризиків у періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризики можуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон'юнктури в періоди її сприятливого розвитку, зважаючи на те, що лібералізація і включення до глобальних процесів автоматично не приводять до виправлення структурних вад менш розвинутих країн.
Цілком можливі тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю переходу на нові, міжнародне умови державного регулювання економіки та відмови від використання традиційних важелів економічної і, перш за все, вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги до оподаткування, мита та інших платежів, списувати заборгованість підприємств перед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулювання вітчизняного виробництва, контролювати та регулювати фінансові потоки, висувати до іноземних інвесторів вимоги стосовно джерел придбання ними комплектуючих (вимога місцевого компонента виробництва) і напрямів збуту товарів.
Одним із найістотніших негативних чинників, дія якого активізується після вступу до СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності.
За дослідженнями, які проводилися українськими фахівцями, були визначені основні сфери економіки які за знають впливу від приєднання до СОТ.
Істотні проблеми реструктуризації, очевидно, чекатимуть український аграрний сектор, що користується зараз досить значним рівнем захисту від зовнішньої конкуренції [9, с. 358].
Отже, можливості, які отримає Україна після приєднання до Світової організації торгівлі, повинні бути адекватно враховані під час розробки майбутньої економічної та зовнішньоторговельної політики. Лише в такому разі позитивний ефект від лібералізації торгівлі буде перевищувати негативні наслідки не лише у довгостроковому періоді, але і у більш короткий термін.
Висновоки
Зовнішньоторговельна політика є вагомою складовою зовнішньоекономічної політики держави, спрямована на регулювання її зовнішньої торгівлі. В роботі ми переконалися, що дослідження цього питання є вкрай актуальним в теперішній час, коли незалежна українська держава прагне встановити міцні зовнішньоторговельні зв’язки з багатьма країнами світу. Можна зробити певні висновки
Зовнішньоторговельна політика – державна політика, яка впливає на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та прямі обмеження на експорт або імпорт. Історично склалося два типи цієї політики: протекціонізм і вільна торгівля. Питання про вільну торгівлю зводиться до наступного переконливого висновку. Завдяки вільній торгівлі, що базується на принципах порівняльних витрат, світова економіка може досягти більш ефективного розміщення ресурсів і більш високого рівня матеріального добробуту. Але не зважаючи на те, що економічні інтереси, звичайно, грають величезну роль, але поруч з ними стоять і інші, такі ж важливі прагнення - політичні, національні, заради яких, як показує історія, народи жертвують не тільки економічними вигодами, але і вищим благом - життям людей.
Інструменти державного
Україна
- держава з відкритою
В
майбутньому Україна стане
Використана література
Информация о работе Теоретичні основи зовнішньоторговельної політики