Теоретичні основи поняття жорсткості та гнучкості ринку праці

Раціональні витрати на робочу силу стимулюють її до високопродуктивної праці, підтримують ринкову рівновагу між попитом і пропозицією на працю, стимулюють конкуренцію між роботодавцями за створення найсприятливіших умов праці, сприяють вищому ступеню відтворення робочої сили. Останнє в умовах України має надзвичайне значення, оскільки відтворення робочої сили здійснюється недостатніми темпами, що і підтверджує негативний вплив нераціональних витрат на робочу силу.

Інтеграція у світовий ринок сприяє мобільності робочої сили в територіальному плані за рахунок доцільної (вигідної для держави) трудової міграції.

Вікова структура робочої сили двояко впливатиме на стан ринку праці. Якщо у зв’язку з демографічною або скрутною соціально-економічною ситуацією серед робочої сили має місце велика питома вага пенсіонерів, то ринок праці жорсткішає через низьку професійну і територіальну мобільність цієї групи працюючих. І навпаки, більша питома вага молоді, яка не вагається змінити місце проживання, професію, отримати вищу освіту, робить ринок праці гнучкішим.

Ринок праці, який не здатен швидко адаптуватися до зміни у співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили, є жорстким. Регулювати зайнятість на жорсткому ринку праці значно складніше, ніж на гнучкому. Всі перелічені вище фактори впливу на такому ринку праці діють у зворотному напрямі. Його характеризує:

o                   неможливість або надмірна складність запобігання безробіттю;

o                   незадовільна структура податків і соціальних виплат, які стримують пропозицію робочої сили та її конкуренцію;

o                   нераціональність систем оплати праці через монополізм профспілки та положення трудового законодавства;

o                   відсутність достатньої освіти і кваліфікації та складність у їх одержанні;

o                   відсутність організованої системи і відповідної державної політики стосовно трудової міграції.

З названих характеристик до ринку праці України повністю можна віднести всі, крім відсутності достатньої освіти і кваліфікації та складності в їх одержанні, а також надто велику питому вагу людей пенсійного віку. Всі фактори впливу на гнучкість ринку праці України діють у зворотному напрямі і тому наш ринок праці є жорстким, що значно ускладнює регулювання зайнятості.

Гнучкі форми зайнятості (ГФЗ) є частиною або елементом гнучкості ринку праці, на якому відбувається зміна регламентованого робочого часу. Їх сутність полягає у наданні працівникові можливостей вибору між вільним і робочим часом як за кількістю часу, так і за режимом його використання. Але при цьому слід мати на увазі принципове положення: ГФЗ можуть використовуватися лише на тих підприємствах або в окремих його підрозділах, де дозволяють це робити організаційно-технологічний процес виробництва і стан виробничих відносин (рівень кооперації праці, технологія, стосунки між найманими працівниками і роботодавцями та відносини між самими працівниками).

Не можна , скажімо, ввести гнучкі форми зайнятості для локомотивної бригади або екіпажу пасажирського літака за умов організації виробничого процесу, порушення яких не обійдеться без тяжких негативних наслідків. Через особливості технологічного процесу не можливо це зробити і в сталеплавильному та хімічному виробництві. Неможливо також ввести ГФЗ у випадках, коли таке дозволяє технологія й організація виробництва, але з якихось причин не погоджується роботодавець або колектив виробничої ділянки. Одночасно не становить труднощів ввести ГФЗ, наприклад, у наукових і проектно-конструкторських установах, на багатьох ділянках машинобудівних заводів і в інших місцях, де індивідуальна праця особи не жорстко пов’язана в часі з працею колективу.

Держава, створюючи відповідні економічні, правові й організаційні умови, може суттєво впливати на масштабне впровадження гнучких форм зайнятості і тим самим запобігати розширенню безробіття, сприяти його скороченню або «пом’якшенню», допомагати у працевлаштуванні тим категоріям громадян, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молоді, жінкам з малими дітьми, особам передпенсійного віку, інвалідам та ін.). Але ГФЗ мають більш поширену мету, ніж тільки скорочення безробіття та працевлаштування перелічених осіб. Вони дають можливість зменшити число незайнятих, використовувати найзручніші для громадян форми зайнятості і допомагають роботодавцеві маніпулювати кількістю та якістю наявної робочої сили, виходячи з потреб виробництва і бізнесу.

Для посилення гнучкості ринку праці запроваджуються такі заходи:

1)           скасування жорстких правил регулювання найму та звільнення працівників, які заважають роботодавцям наймати нову робочу силу;

2)           послаблення ролі профспілок під час проведення переговорів роботодавців з найманими працівниками, скасування монопольної сили профспілок;

3)           зменшення сфери державного регулювання зайнятості та ринку праці;

4)           децентралізація в області укладання колективних договорів, тобто виключення національного і галузевого рівня в договірному процесі;

5)           заміна колективних переговорів на рівні підприємств іншими формами відносин між трудящими та роботодавцями, зокрема контрактами, індивідуальними трудовими угодами і т. п. (індивідуалізація трудових відносин);

6)           зближення регламентації умов праці та оплати в державному секторі з правилами, які регламентують трудові відносини в приватному секторі відносно права на організацію профспілок і права на страйки; обмеження різних систем соціального забезпечення І страхування трудящих;

7)           проведення державних заходів щодо скорочення сфери стандартних умов найму та режимів робочого часу, зокрема: зменшення обсягу допустимих понаднормових робіт, встановлення 30—40-годинного робочого тижня, введення п'ятитижневої оплачуваної відпустки, збільшення тривалості декретної відпустки;

8)           стимулювання використання нестандартних форм зайнятості й режимів робочого часу, зокрема надання субсидій підприємствам, які використовують такі форми, а також субсидій окремим особам для організації власного бізнесу.

Висновки

Економічний розвиток сучасного світу вже певний час здійснюється за схемою, коли обсяги виробництва зростають значно швидше, ніж чисельність робочих місць. Це є основою головного протиріччя науково-технічного прогресу, яке полягає у прискоренні економічного зростання за рахунок новітніх технологій з наростаючим позбавленням водночас багатьох людей робочих місць. Чисельність населення планети постійно збільшується, розширюючи розрив між сукупним попитом у робочій силі і сукупною пропозицією робочих місць.

Пошук шляхів вирішення даних проблем і призвів до виникнення такого поняття, як гнучкість ринку праці. Гнучкість ринку праці — це його здібність швидко адаптуватися до змін у співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили за рахунок високих рівнів: загальної і професійної освіти, активності і мобільності робочої сили та зміни регламентованого робочого часу (дня, тижня, року). Але головне полягає в тому, що гнучкість ринку праці — це водночас і гнучкість трудових відносин, які на ньому відбуваються. Ринок праці може бути гнучким або жорстким залежно від того, які відносини склалися між роботодавцями і найманими працівниками та які можливості є для регулювання цих відносин.

Розвиток гнучкості трудових відносин мають суперечливі наслідки. З одного боку, це сприяє економічному зростанню і, як наслідок, підвищенню зайнятості та добробуту населення. Гнучкість дозволяє утворювати робочі місця для жінок, молоді та знижувати безробіття. З другого боку, відбувається послаблення соціального захисту працівників; утворюються робочі місця з нестійкими формами зайнятості, нестабільними трудовими відносинами, послаблюється вплив профспілок, через що вони не можуть ефективно захищати права найманих працівників.

Гнучкість ринку праці сприяє поглибленню двоїстості ринку праці, виштовхуючи на периферію все більшу кількість зайнятих. Особливо сприяє цьому втілення гнучких форм зайнятості зі скороченим робочим днем (тижнем), поділом робочого місця та ін. Така суперечність має об’єктивний характер і свідчить про складність поєднання економічних і соціальних цілей, короткотермінової ефективності та довгострокової перспективи в сфері праці й зайнятості.

Останнім часом в Україні все більше постає проблема гнучкості ринку праці. Щоб ринок праці був більш ефективнішим у своїй діяльності, треба здійснювати певні заходи щодо посилення його гнучкості. Бо гнучкiсть ринку працi передбачає можливiсть пристосування до мiнливих умов, перехiд працiвникiв вiд однiєї форми зайнятостi до iншої, широкий спектр умов найму, органiзацiї заробiтної плати, додаткових виплат, робочого часу, форм i методiв працi. Дуже ефективним є перехід до гнучкої оплати праці, в основі якої – зменшення ролі держави в регулюванні цих питань поряд із розширенням застосування внутрішньофірмових  колективних угод. Застосування гнучкої багаторозрядної тарифноїї сітки та відмова від використання складної системи доплат, надбавок, премій зроблять систему оплати праці простою та доступною для кожного працівника. Підвищення питомої ваги тарифної частини заробітної плати дасть змогу обїєктивно узгодити кількість і якість витраченої праці з її оплатою. Усе це сприяє стимулюванню функції заробітної плати та її звязку з кінцевими рузультатами праці, а також більш інтенсивнішій гнучкості ринку праці.

Гнучкий ринок праці більш ефективніший, бо він має великi можливостi та необмеженi перспективи розвитку i дає змогу без додаткових витрат краще використовувати робочий час та виробничi потужностi.

Щоб посилити гнучкість ринку праці в нашій області запропоновано  заходи, зміст яких викладено у третьому розділі курсової роботи.

Список використанної літератури

1.      Закон України „Про зайнятість населення” //Відомості Верховної Ради. – 1991. – с.170 .

2.      Адамчук В В, Ромашов О В, Сорокина ? ? Экономика и социология труда. — М.. ЮНИТИ, 2009.

3.      Богиня Д.П., Грішова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. - 2-ге вид. -К.: Знання-Прес, 2003. - 313 c.

4.      Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

5.      Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість: (навч. посібник). - К.: НДЦ ПЗРП, 2006. - 236 с.

6.      Головко М Л, Пастухов В. Зайнятість населення України. — К., 2009.

7.      Єременко В. “Робоче місце і ринок праці”// Економіка України, 2005 р., №6.

8.      Завіновська Г.П. Економіка праці: навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.219-229 .

9.      Калина А. В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2004. – 272 с.

10. Лібанова Е. М. Ринок праці (Соціально-демографічні аспекта) / Держ. центр зайнятості; Ін-т. підготовки кадрів Держ. служби зайнятості. - К., 2007. - 265 с.

11. Нікифорова А.А. Ринок праці: зайнятість і безробіття, М.: “Міжнародні відносини”, 2007 р.

12. Основні показники рівня життя населення //Праця і зарплата. – 2009. – жовтень . - № 37. – с11 .

13. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2008. - 288с.

14. Праця та соціальна політика в Україні: Аналіт.-стат. збірник. - К.: Соцінформ, 2005. - 298 с.

15. Проблемы труда и занятости в отечественных и зарубежных публикациях. - К.: Информет. - 2005. - 157 с .

16. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держкомстат України. - К.: Техніка, 2010.

17. Стичинсъкий Б.С, Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України. - 2-ге вид. - К.: А.С.К., 2009. - 341 с.

18. Україна: аспекти праці//науково-економічний та сусільно-політичний журнал, 2010р, №8.

19. Шаленко М., Сучасна тенденції розвитку ринку праці України//Економіки України, 2007 р., №9.

20. Якобінчук В. Політика зайнятості та її вплив на зменшення рівня бідності в Україні //Україна: аспекти праці. – 2008. - № 3. – с.13-17 .

21. Головне управління статистики у Дніпропетровській області [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.dneprstat.gov.ua/public/2010/public_m06.htm

22. Області України: Україна промислова [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.ua.allbiz.info/regions/?fuseaction=adm_oda.showSection&rgn_id=19&sc_id=4

23. Офіційний вебсайт Дніпропетровської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.adm.dp.ua/OBLADM/Obldp.nsf/(DOCWEB)/0C165B7203B906B4C225 723A002DDF0D?Open Document

24. Політична та соціально-економічна ситуація в Дніпропетровській області 2007 - 2008рр. Стан та основні ризики [Електронний ресурс] -- Режим доступу:http://dnepropetrovsk.nam.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=54&Itemid=56

25. Статистика «HiTech.Expert» [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://expert.com.ua/19901.html

Додаток А