Теоретичні основи поняття жорсткості та гнучкості ринку праці

до 437 осіб у Черкаській області.

За сприяння державної служби зайнятості у квітні 2011р. було праце-

влаштовано 2,9 тис. осіб проти 1,4 тис. у березні п.р. (у квітні 2010р. –

94,6 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб 39,1% становили

жінки, 41,4% – молодь у віці до 35 років. Рівень працевлаштування не-

зайнятих громадян порівняно з березнем п.р. зріс на 4,2 в.п. і у квітні ста-

новив 13,9%. Зростання зазначеного показника за вказаний період спосте-

рігалося в усіх регіонах країни.

Упродовж січня–березня 2011р. майже кожний четвертий незай-

нятий був працевлаштований на підприємства торгівлі та ремонту авто-

мобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, п’ятий – на

підприємства переробної промисловості або на підприємства сільського

господарства, мисливства та лісового господарства. Порівняно з січнем–

березнем 2010р. спостерігалося зростання обсягів працевлаштування

незайнятого населення (на 19,1%, або на 1,2 тис. осіб), зокрема на

підприємства торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і

предметів особистого вжитку (на 500 тис. осіб), на підприємства пере-

робної промисловості (на 600 тис. осіб), на підприємства сільського гос-

подарства, мисливства та лісового господарства (на 655 тис. осіб).

Серед працевлаштованих більше половини зайняли місця робітників,

24,9% – посади службовців, 16,4% – місця, які не потребують спеціальної

професійної підготовки.

Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхуван-

ня на випадок безробіття у квітні 2011р. на допомогу по безробіттю було

витрачено 380,5 млн.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її

отримували впродовж зазначеного місяця, становила 466,9 тис. осіб. Роз-

мір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного становив

815 грн., що на 15,1% менше законодавчо визначеного розміру мінімальної

заробітної плати (960 грн.) .

На сучасному етапы розвитку соцыально-економычних выдносин в усьому світі спостерігається загострення проблем зайнятості населення.

Найгостріше зазначена проблема проявляється в країнах, де формуються ринкові відносини. Основнимси чинниками, від яких безпосередньо залежать обсяги й рівень зайнятості, є основні макроекономічні показники, що визначають загальні обсяги й темри зростання виробництва, валового внутрішнього продукту, виробництва окремих галузей і сфер економіки, продуктивності праці.

Водночас існують досить обгрунтовані, але протилежні погляди щодо наявності чіткого звязку між економічним зростанням і зайнятістю та можливістю забезпечити економічне зростання без збільшення кількості робочих місць. Остання точка зору грунтується на тому, що зростання веде до підвищення продуктивності праці і не сприяє збільшенню рівня зайнятості.

На думку фахівців, економічне зростання не слугує достатньою умовою для розширення зайнятості, оскільки воно саме по собі повязане із застосуванням нових технологій (особливо на базі нових інвестицій) та їхнім швидким поширенням.

З огляду на негативний звязок між продуктивністю і зайнятістю останнім часом розходження в еластичності зайнятості залежно від економічного зростання можна пояснити різними темпами зростання продуктивності.

Фахівці дійшли висновку, що в промисловості існує позитивний звязок між сукупним приростом валової доданої вартості і збільшенням зайнятості, оскільки є певна тенденція до її збільшення. Протее в деяких галузях спостерігаюься тенденції до зростання обсягів виробництваа за одночасного зниження зайнятості. Крім цього під час аналізу співвідношення виробництво /зайнятість дані про зайнятість свідчать, що ігнорується загальна тенденція до скорочення робочого часу в розрахунку на одного працівника. Ігнорування зазначеної тенденції може призвести до переоцінки еластичності зайнятості та обсягів виробництва, що відбувається останніми роками.

Важливим індикатором ситуації на ринку праці є навантаження на одне вільне робоче місце. Незважаючи на позитивну динаміку, його рівень досі залишається високим, що свідчить про наявність значних диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили.

Рис. 2.1 Класифікація основних показників, що визначають загальний стан ринку праці України та окремих областей

З погляду забеспечення соціальної стабільності особливе занепокоєння викликає значна середня тривалість незайнятості. Протее відомо, що після більш як девяти місяців перебування у стані безробіття знижується активність пошуку роботи, зменшується бажання працювати, втрачаються трудові навички, переоцінюються трудові цінності. Довготривале безробіття породжує бідність і подальше розшарування населення та багато інших негативних наслідів.

2.2. Закордонний досвід щодо посилення гнучкості ринку праці

Досвід економічно розвинутих країн свідчить про можливості поєднання гнучкості ринку праці із соціальною захищеністю працівників на робочому місці та застосування цієї практики в кризових, умовах. Водночас виникає питання стосовно проблем та перспектив посилення гнучкості ринку праці в Україні. Відсутність ефективної реструктуризації зайнятості не лише призвела до поглиблення кризових явищ в українській економіці, а й значно ускладнила адаптацію сфери трудових відносин до ринкових умов.

У західних економічних теоріях розрізняють такі основні концепції аналізу сучасного ринку, які розкривають його структуру, функціонування й особливо безробіття на макро- і мікрорівнях [18] .

Перша концепція — неокласична. Її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гідлер, А. Лафер та ін.). Згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює попит та пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі вищі ставки заробітної плати, і роботодавці вимушені платити заробітну плату вищу від ринкової. У такий спосіб установлюється рівновага. І навпаки, коли пропозиція перевищує попит, виникає безробіття. У цьому разі роботодавці наймають працівників за дедалі нижчими ставками заробітної плати. На ринку знову настає рівновага.

Теорія рівноваги виключає безробіття, а наявність останнього пояснюється його добровільним характером, а також прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

У концепції кейнсіанців (Дж. М. Кейнс та ін.) ринок праці характеризується постійною рівновагою. Основним регулятором ринку праці є держава, яка впливає на сукупний попит як на товари і послуги, так і на працю. Ціна не є регулятором ринку праці.

Кейнсіанці пояснюють безробіття зниженням сукупного попиту на відміну від неокласиків, які пов'язують це явище з надмірним подорожчанням робочої сили.

Монетарнім (М. Фрідман, Ф. Махлуп, Л. Роббінс та ін.) грунтується на необхідності “природного” рівня безробіття, жорсткої структури цін на робочу силу. Представники цієї концепції вважають, що досягнення ринкової стабільності і рівноваги можливо в умовах вільної конкуренції на ринку з гнучкими цінами, і заробітною платою, без втручання держави і профспілок. Урівноваженню ринку, на їхню думку, може сприяти використання механізму грошово-кредитної політики (облікова ставка центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку).

Інституціоналістська концепція характер ринку праці пояснює особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, рівнів заробітної плати.

У марксистській теорії наголошується, що ринок праці хоча і функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, проте він має особливості. Передусім це виявляється у тому, що товар “робоча сила” в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість працею. Окрім того, робоча сила як товар впливає на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну [19] .

Згідно з досвідом закордону гнучкість ринку праці досягається за рахунок:

• проведення відповідної фіскальної політики, спрямованої на підтримання менш прибуткових підприємств і обмеження прибутку , високодохідних фірм з метою зниження інфляційної конкуренції між фірмами через підвищення заробітної плати; [14]

• проведення “політики солідарності” в заробітній платі для досягнення однакової плати за однакову працю незалежно від фінансового стану тих чи інших фірм, що спонукає малоприбуткові підприємства скорочувати чисельність працівників, зменшувати або припиняти свою діяльність, а високоприбуткові — обмежувати рівень оплати нижче своїх можливостей;

• підтримування зайнятості у тих сферах економіки, які малі низькі результати діяльності, проте забезпечували розв'язання соції альних завдань.

Розділ 3

Заходи щодо посилення гнучкості ринку праці

3.1. Заходи щодо посилення гнучкості ринку праці

в Дніпропетровській області

Процеси відтворення, розподілу та перерозподілу робочої сили більш ефективно здійснюються на так званому гнучкому ринку праці. Розглянемо виникнення гнучкого ринку праці, його сутність і особливості.

Економічний розвиток сучасного світу вже певний час здійснюється за схемою, коли обсяги виробництва зростають значно швидше, ніж чисельність робочих місць. Це є основою головного протиріччя науково-технічного прогресу, яке полягає у прискоренні економічного зростання за рахунок новітніх технологій з наростаючим позбавленням водночас багатьох людей робочих місць. Чисельність населення планети постійно збільшується, розширюючи розрив між сукупним попитом у робочій силі і сукупною пропозицією робочих місць.

Пошук шляхів вирішення даних проблем і призвів до виникнення такого поняття, як гнучкість ринку праці. Гнучкість ринку праці — це його здібність швидко адаптуватися до змін у співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили за рахунок високих рівнів: загальної і професійної освіти, активності і мобільності робочої сили та зміни регламентованого робочого часу (дня, тижня, року). Але головне полягає в тому, що гнучкість ринку праці — це водночас і гнучкість трудових відносин, які на ньому відбуваються. Ринок праці може бути гнучким або жорстким залежно від того, які відносини склалися між роботодавцями і найманими працівниками та які можливості є для регулювання цих відносин.

Розвиток гнучкості трудових відносин мають суперечливі наслідки. З одного боку, це сприяє економічному зростанню і, як наслідок, підвищенню зайнятості та добробуту населення. Гнучкість дозволяє утворювати робочі місця для жінок, молоді та знижувати безробіття. З другого боку, відбувається послаблення соціального захисту працівників; утворюються робочі місця з нестійкими формами зайнятості, нестабільними трудовими відносинами, послаблюється вплив профспілок, через що вони не можуть ефективно захищати права найманих працівників.

Гнучкість ринку праці сприяє поглибленню двоїстості ринку праці, виштовхуючи на периферію все більшу кількість зайнятих. Особливо сприяє цьому втілення гнучких форм зайнятості зі скороченим робочим днем (тижнем), поділом робочого місця та ін. Така суперечність має об’єктивний характер і свідчить про складність поєднання економічних і соціальних цілей, короткотермінової ефективності та довгострокової перспективи в сфері праці й зайнятості.

На рис. 3.1.дана одна з моделей адаптації підприємства до економічної кон’юнктури і визначення стратегії в управлінні робочою силою.

Як бачимо з поданої схеми, гнучкість і сегментація ринку праці доповнюють одна одну. У центрі знаходиться ядро (постійні працівники, зайняті повний робочий час). У середині ядра відбувається лише функціональна адаптація. У другому колі — периферія, яка складається з двох сегментів постійних працівників, котрі підлягають кількісній гнучкості , і працівників, зайнятих неповний час, на поділених робочих місцях, за короткотерміновими трудовими контрактами.

У третьому колі — тимчасові працівники і найняті на субпідрядних роботах, тобто ті, з якими підприємства не оформляють юридичних відносин, а діють через посередників. Таким чином роботодавець, розподіляючи робочу силу за ступенями стабільності трудових відносин, оптимізує затрати на неї та одержує можливість маневру для підвищення економічної ефективності виробництва.

Зваживши негативні і позитивні аспекти гнучкого ринку праці, слід оцінити його як явище в цілому позитивне, що є одним із важелів, котрий допомагає регулювати зайнятість. Лише той факт, що гнучкий ринок праці пом’якшує безробіття без додаткових робочих місць, значною мірою покриває його вади.

На гнучкість ринку праці або на його жорсткість впливають такі фактори: розвинуте або нерозвинуте конкурентне середовище, раціональні чи нераціональні витрати на робочу силу, розвинута або нерозвинута інтегрованість у світовий ринок праці, вікова структура працюючих.

Розвинуте конкурентне середовище, в якому відбувається боротьба найманих працівників за вільні робочі місця і роботодавців за кваліфіковану робочу силу, спонукає до підвищення активності найманих працівників, прагнення одержати декілька професій, підвищити свою кваліфікацію. Все це означає більші гарантії на працевлаштування найманих працівників і підвищення їх конкурентоспроможності. Нерозвинуте конкурентне середовище, навпаки, заморожує підвищення конкурентоспроможності.