Сутність та особливість торговельної діяльності

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1   ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ОБЛІКУ НА ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ	5
1.1 Сутність та особливість  торговельної діяльності	5
1.2 Основні поняття,  щодо обліку товарних операцій	9
РОЗДІЛ 2   ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ “ПАРУСА МИРУ” м. ХЕРСОНА	15
РОЗДІЛ 3 ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИБУТТЯ  ТОВАРІВ І ТАРИ НА ТОВ “ПАРУСА МИРУ” м. ХЕРСОНА	18
3.1 Облік вибуття товарів	18
3.2. Облік тари	23
РОЗДІЛ 4 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ	37
ВИСНОВКИ	40
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	42

 

ВСТУП

 

 

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні  зростає роль бухгалтерського обліку як складової системи економічної  інформації і управління. Управління підприємством потребує систематичну інформацію про здійснювані  господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання. власний капітал, зобов'язання і фінансові результати діяльності.

Актуальність  теми. Кожне підприємство може здійснювати нормальну виробничу діяльність лише при постійних зв’язках з іншими підприємствами. Зв'язки з іншими підприємствами, організаціями, установами стосуються придбання майна, товарів, надання різних послуг, виконання робіт, продажу продукції тощо. Обсяг таких послуг визначається у грошовій формі. Їх вартість підприємства оплачують один одному, але водночас мають певні зобов'язання перед державою: по сплаті податків та обов'язкових платежів. Підприємства проводять розрахунки з покупцями, замовниками та постачальниками .

При проведенні розрахункових операцій банки контролюють дотримання підприємствами платіжної і договірної дисципліни, використання найбільш доцільних форм розрахунків, прискорення обігу обігових засобів.

На жаль, в Україні  в період становлення ринкової економіки  ще має місце погіршення платіжної дисципліни, яке обумовлюється загальним погіршенням фінансового стану. Причиною цього є як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори ринкової економіки. Зараз вирішення кризи неплатежів є одним із першочергових завдань стабілізації економіки України і умовою успішного проведення ринкових реформ.

Об'єктом дослідження в роботі є обліковий процес проведення товарних операцій  на  підприємстві:  дотримання   підприємством фінансової та платіжної дисципліни та проведення розрахункових операцій відповідно законодавчої бази в умовах трансформації економіки в Україні.

Предметом дослідження є товари та їх використання в процесі  діяльності ТОВ "Паруса миру".

Мета  дипломної роботи - визначення законодавчої бази, теоретичних і методологічних засад обліку товарних операцій, які служать основою для визначення шляхів вдосконалення обліку готівкових та безготівкових розрахунків. Досягнення цієї мети вимагає розв'язання ряду завдань дипломного дослідження:

1. Визначення  законодавчої бази обліку дебіторської та кредиторської заборгованностей, застосування і дотримання.

2. Виявлення  загального порядку проведення  товарних операцій, особливостей їх документального оформлення.

3. З'ясування  контролю за зберіганням товарно-матеріальних  ціностей підприємства та додержанням  розрахункової дисципліни.

4. Проведення  оцінки господарської діяльності  підприємства та його фінансового стану.

5. Оцінка стану організації  обліку товарних операцій на  досліджувальному підприємстві, виявлення  відхилень в обліковому процесі, складання звітності.

6. Визначення  шляхів удосконалення облікових  робіт з товарних операцій, з'ясування напрямків, що стимулюють роботу облікового апарату.

Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань в дипломній роботі використовувалися такі методи як спостереження, аналізу, аналогії, економіко - статистичний аналіз, та аналіз даних аналітичного і синтетичного обліку.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ОБЛІКУ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Сутність  та особливість торговельної діяльності

 

 

Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів широкого вжитку з метою отримання прибутку. Торговельна діяльність може здійснюватись  громадянами та юридичними особами всіх форм власності у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері. Загальні умови заняття торговельною діяльністю визначає Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 108 (з наступними змінами і доповненнями).

Товари — це матеріальні  і нематеріальні активи, а також  цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Товарами потрібно вважати такі активи (цінності), які придбані для наступної реалізації іншим фізичним та юридичним особам з метою отримання прибутку.

Торгівля є роздрібна  і оптова. Роздрібна торгівля передбачає продаж товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання. Оптова торгівля — сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну  мережу регламентують Правила продажу  продовольчих товарів, які затверджені  наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 28 грудня 1994 р. № 237, Правила продажу непродовольчих товарів, які затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 27 травня 1996 р. № 294.

При продажу продовольчих товарів продавець зобов'язаний не порушувати прав споживачів, визначених законами України. На всі продовольчі товари продавець повинен мати відповідні документи, наявність яких передбачена чинним законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, сертифікат відповідності державної системи сертифікації тощо).

Підставою для здійснення торговельної діяльності є договір  купівлі-продажу, який укладається  між покупцем та продавцем і визначає їх взаємовідносини.

Придбані товари на підприємствах роздрібної торгівлі обліковують за роздрібними, а оптової — за роздрібними або закупівельними цінами. Різниця між продажними і закупівельними цінами становить торговельну націнку. Вона включає в себе податок на додану вартість і торговельну надбавку, яка призначена для покриття витрат обігу і забезпечення прибутку торговельних підприємств. Торговельну націнку кожне з них визначає самостійно, крім цін, що регулюються державою.

На практиці застосовують такі продажні ціни: вільна ринкова, звичайна, фіксована та регульована, мінімальна, мінімальна митна вартість.

Вільна ціна має бути, як правило, не нижчою від собівартості плюс прибуток, а по покупних товарах  — не нижчою цін їх придбання. Вільна ціна встановлюється підприємством  шляхом додавання торгових націнок до ціни покупки.

Звичайна ціна на продукцію (роботи, послуги) - це ціна, не менша  від середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції (робіт, послуг) за будь-якими іншими угодами купівлі-продажу, укладеними з будь-якою третьою стороною протягом 30 календарних днів, що передували даті реалізації. Застосування звичайних цін регламентовано лише в окремих випадках з метою визначення доходів для оподаткування. Зокрема, звичайна ціна має застосовуватись при: а) розрахунках із пов'язаними особами; б) бартерних операціях; в) натуральній оплаті праці; г) невиробничому використанні товарів;   д) розрахунках із суб'єктами підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку.

В Законі України "Про  оподаткування прибутку підприємств" (пункт 1.20) зазначено, що звичайна ціна — ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

У разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена  згідно з принципами такого регулювання.

У разі коли продаж (відчуження) товарів (валютних цінностей) здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, фактично отримана під час такого продажу.

Чинним законодавством затверджено повноваження центральних  органів виконавчої влади, обласних та міських адміністрацій, виконавчих органів рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Так, передбачені граничні розміри плати за проживання в гуртожитках, граничні рівні торговельних надбавок (націнок) на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення тощо. В такому випадку з'являється фіксована та регульована ціна.

На окремі види товарів  можуть централізовано встановлюватися  мінімальні ціни, тобто ціни, нижче  яких не дозволяється продавати товари. Наприклад, мінімальні ціни встановлені на імпортні тютюнові вироби, цукор тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 142 "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" затверджено такі мінімальні ціни (з урахуванням податку на додану вартість) на цукрові буряки, які поставляються починаючи з 1 вересня 2002 р. для виробництва цукру в межах квот його поставки на внутрішній ринок і за міжнародними договорами, та на цукор квоти і його поставки на внутрішній ринок починаючи із зазначеної дати:

- цукрові буряки - 165 грн.  за 1 тонну;

- цукор - 2370 грн. за 1 тонну.

Мінімальна митна вартість встановлюється на окремі види імпортних  товарів з метою забезпечення повноти справляння податку на додану вартість, акцизного збору та інших податків. Наприклад, такі ціни встановлюються на імпортні автомобілі та шини до них, деякі товари сільськогосподарського виробництва, відеокасети, телевізори, шоколад та інші.

Ціна, за якою реалізують товари кінцевим споживачам, називається  роздрібною. Ціна, за якою підприємство реалізує продукцію виробничим або торговельним підприємствам для її наступного перероблення або реалізації, називається відпускною. Ціна товару за умови його продажу великими партіями (оптом) називається оптовою.

Придбані товари дооцінюють до ціни реалізації шляхом додавання до купівельної ціни торгової націнки.

На складах чи за програмою комп'ютерного обліку підприємство повинне мати фіксовані  купівельні ціни на всі товари, що обліковуються  за продажними цінами. Це дозволить здійснювати контроль за рівнем і обґрунтованістю відпускних цін на товари.

 

 

1.2 Основні поняття, щодо  обліку товарних операцій.

 

 

 Методологію обліку  та порядок розкриття інформації  про дебіторську заборгованість  визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку                  10 "Дебітори".

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська  заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання  підприємством майбутніх економічних  вигод, і її сума може бути достовірно визначена (майбутня економічна вигода - це потенціал, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів та їх еквівалентів на підприємство).

Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок  минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на дату складання бухгалтерської звітності.

Довгострокова дебіторська  заборгованість - це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних  осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Віднесення заборгованості до довгострокової вимагає одночасного  дотримання двох умов:

-  строк: борг належить  погашенню після 12 місяців з  дати балансу;

-  походження: борг виник не в ході нормального операційного циклу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відноситься:

-  заборгованість орендаря  за фінансовою орендою, яка  відображається в балансі орендодавця;

-  надання позик  іншим підприємствам;

-  надання позик фізичним особам тощо;

-  заборгованість, що  виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжках тощо.

Довгострокова дебіторська  заборгованість оцінюється за дисконтованою  вартістю майбутніх платежів, які  очікуються для погашення цієї заборгованості.

Дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити  два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну).