Субєкти аудиторської діяльності

- проаналізувати особливі  обставини, через які цей проект  може вважатися особливо ризикованим;

- оцінити незалежність  аудиторської фірми та її здатність  задовольнити потреби клієнта;

- визначити, чи прийняття  клієнта не суперечитиме вимогам  законів та правил і кодексу  професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором  має відбутися зустріч, на якій необхідно  визначити сутність майбутнього  проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати  про проблеми, пов'язані з "аудитом  першого року". Клієнта необхідно  поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.

Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з  рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.

Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне  рішення щодо того, чи давати згоду  на цю роботу. Мають бути з'ясовані  такі питання:

- чи має аудитор достатні  знання про діяльність клієнта  та де він працює, щоб належним  чином виконати свою роботу  відповідно до потреб клієнта?

- чи вчасно був призначений  аудитор і чи має він змогу  відповідно спланувати свою роботу  й отримати достатньо компетентних  свідчень (доказів) для того, щоб  сформулювати висновок стосовно  фінансової звітності?

- чи відповідає виконання  цього проекту професійним інтересам  аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські  послуги, він підтверджує умови  та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з  клієнтом, у документі, що називається "Лист-згода". Цей лист являє  собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором  та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між  сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий  лист-згода містить такі положення: - мета аудиту; - очікувана дата закінчення аудиту; - відповідальність керівництва  клієнта за фінансову звітність; - обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів  аудиту. Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження  системи внутрішнього контролю існує  ризик того, що навіть деякі суттєві  викривлення даних можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації. В українській  практиці замість листа-згоди укладається  договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг (Додаток 5).

Нормативом 4 в "Угоді на здійснення аудиторських послуг", ухваленій  рішенням Аудиторської палати України  №73 від 18 12 1998 р визначено порядок  укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу "Угода  на здійснення аудиторських послуг" чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки", а п. 2 наголошує: "Угода документально  стверджує, що сторони дійшли згоди  з усіх моментів, обумовлених у  договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами  своїх обов'язків, умов виконання  зобов'язань та прийнятого ступеня  відповідальності, необхідно максимально  ясно обумовити в договорі усі  суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору". Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги ( зразок протоколу узгодження договірної ціни на аудиторські послуги наведено в Додатку 6). Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того., аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін.

Дуже важливо, щоб укладений  договір мав юридичну силу і міг  бути визнаним судовими органами. Для  цього він повинен відповідати  чинному законодавству України  та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати  обмеження, наприклад, суми, на яку мають  право укладати договори ці особи.

У випадках, коли особа, яка  підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення  оформляється на фірмовому бланку або  в лівому куті проставляється штамп  підприємства; у ньому треба вказати  номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення  недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок "представляти інтереси фірми" не тягне за собою  жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення  підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення  завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми  на ній має відповідати назві  фірмового бланка та назві фірми  в договорі.

Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені  власноруч тими особами, які вказані  у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений  круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник  сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).

Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами  між аудитором та клієнтом (Додаток 7). Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг (Додаток 8).

Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду  аудитора з умовами, запропонованими  клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під  час формування думки аудитора про  достовірність звітності і складання  аудиторського висновку. Основний зміст  листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.

У листі мають бути визначені  межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних  документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в  обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.

У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились (Додаток 9).

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити  підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб  ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити  обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений  аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність  і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної  документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи  про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються  облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.

Важливо встановити, на які  структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит.

Аудитор ці та інші питання  вивчає вибірково, але ретельно, щоб  мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості  діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий  до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе ' про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.

Забороняється проведення аудиту аудитором, який має прямі родинні  зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові  інтереси, є членом керівництва, засновником  або власником суб'єкта, де провоиться аудит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Професійна етика аудиторів

Кодекс професійної етики  у будь-якій професії необхідний для  забезпечення впевненості громадськості  в якості послуг, які надаються  представником цієї професії. Це тим більш важливо, що користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.

Кодекс професійної етики  може складатися або з загальних  тез, котрі визначають зразок ідеальної  поведінки, або з окремих специфічних  правил, котрі вказують на те, яка  поведінка є неприйнятною. Перевагою  загальних тез є їх зосередженість на позитивному боці професійної  діяльності і, як наслідок, заохочення представників даної професії до виявлення високого рівня професіоналізму. Недоліком цих тез є їх загальний  характер: дотримуватись загальних  тез дуже важко, а мінімально прийнятних стандартів поведінки не встановлено. Перевагою чітко визначених специфічних  правил є їх вимога дотримуватись  певних мінімально встановлених стандартів поведінки. Недоліком специфічних  правил є тенденція сприймати  їх як максимальні, а не як мінімальні стандарти поведінки.

Кодекс професійної етики, розроблений Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав у собі обидва ці підходи. Він містить розділ, що має назву "Концепції професійної етики". Цей розділ кодексу складається  з двох частин:

- перша частина - п'ять  принципів етики;

- друга частина - обговорення  цих принципів.

Нижче перелічені ці п'ять  принципів етики:

Незалежність і об'єктивність. Аудитор завжди мусить бути об'єктивним і незалежним від тих, на кого він  працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись  установлених його професією технічних  стандартів і постійно підвищувати  свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.

Відповідальність перед  клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати  всіх своїх професійних вмінь  і зусиль, працюючи в їх інтересах.

Відповідальність перед  колегами. Аудитор зобов'язаний поводити себе так, щоб сприяти співпраці  і встановленню гарних стосунків  зі своїми колегами, та підвищувати  репутацію своєї професії.

Інші обов'язки і дії: присяжний  бухгалтер повинен вести себе таким чином, щоб всебічно сприяти  підвищенню престижу своєї професії. Кодекс включає також правила  поведінки, яких повинен дотримуватись  кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому  викладено правила поведінки, є  єдиним, дотримання вимог якого є  обов'язковим, він викладений більш  чітко, ніж концепції професійної  етики.

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил.

Правило 503 - комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну  винагороду, щоб отримати від клієнта  замовлення. Аудитор також не повинен  отримувати комісійну винагороду від  клієнта за висловлення своєї  думки щодо виробництва товарів  чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 - дискредитуючі  вчинки. Аудитор не повинен учиняти  дій, що шкодять його професії.

Правило 102 - чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати  факти. Коли аудитор надає аудиторські  чи бухгалтерські послуги, включаючи  консультації з податкових питань і  з питань управління бізнесом, він  не повинен ставити свою думку  у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи  консультаційні та аудиторські послуги  з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.