Стратегія підприємства. Обґрунтування стратегії розвитку підприємства

дана авторське  трактування концепції стратегічної залучення, реалізованої через розгляд  промислових підприємств і комплексів як споживачів суспільно корисних послуг, які держава надає, виражену в  обліку цілей сталого розвитку в  промисловості й якості стратегічного  виробничого менеджменту як базисних детермінантів для формування державних  програм підтримки, у складанні  бюджетів різних рівнів, й у своє чергу, дозволить забезпечити збалансоване розвиток промислових комплексів, значною  мірою які впливають прискорення  соціально-економічного розвитку;

обгрунтований концептуального  підходу до ринковому стратегічному  управлінню з прикладу підприємствтароупаковочной промисловості, який базується на концентрації управлінських функцій на національному  й регіональному рівнях, на використанні поєднання принципів постановки стратегічних цілей і завдань  з урахуванням свободи прийняття  рішень, заохочення господарської ініціативи й ефективного контролю, широке застосування понять стратегічної ініціативи й стратегічного  задуму що дозволить істотно знизити  ресурсомісткість розвитку деяких галузей  і конкретних підприємств, і навіть надати їхньому розвитку прогнозований  і стабільний характер, реалізувати  замкнутий цикл у системі вироблення та її реалізації стратегічних управлінські рішення;

повніше виявлено роль особистого чинника у стратегічному  управлінні, яка полягає в компенсації  невизначеності під час упорядкування  та її реалізації сценаріїв стратегічних планів і прогнозуванні можливих відхилень за її реалізації, що дозволить  управлінського обстеження, аналізу  та оцінки, і навіть планування ефективності підприємств;

запропоновані методичні  підходи до формування механізмів обліку й контролю роботи промислових кластерів  у країні й регіону, яке у ранжируванні суб'єктів, складових кластер з  погляду невизначеності їхнього  впливу на господарську діяльність підприємства, що дозволить з їхньої основі сформувати ефективні методики використання всіх видів ресурсів немає і підвищення якості своєї продукції;

уточнені специфічні умови до формування міжгосподарських перетинів поміж підприємствами консервного кластера з урахуванням  принципів консолідації власності  і ділового партнерства, кластерного  аналізу, обгрунтовані пропозиції щодо модернізації системи підготовки фахівців з стратегічному управлінню у  промисловості з поглибленим  вивченням методів кластерного  аналізу, що дозволить розробляти пропозиції щодо більш повного використанню переваг матеріально-технічної та виробничої кооперації між підприємствами і міжнародними організаціями промислових  кластерів.

Практична значимість даної дисертаційної праці полягає  у тому, що:

показані динаміка, чинники та тенденції зміни фінансово-господарську діяльність підприємствтароупаковочной промисловості, що дозволить підвищити  якість планування і прогнозування  трендів промислового розвитку;

дано пропозиції з рекомендації для поліпшення стратегічного  управління, аналізу та менеджменту  на підприємствахтароупаковочной промисловості  країни й Південного федерального округу, створені задля інтенсифікацію своєї  діяльності;

результати дослідження  можна буде застосувати працівниками державних підприємств і регіональних владних структур для формування ними цільових комплексних програм  стратегічного управління промисловими кластерами, що дозволить підвищити якість цих програм, тож координацію зв'язків всередині кластерів;

результати проведеного  дослідження можна використовувати  й у навчальної роботі економічних  вузів і факультетів під час  навчання студентів економіці промисловості, економіці харчової промисловості, стратегічному управлінню і менеджменту, і навіть науковцями, провідними свої дослідження, у даної й у суміжних областях знань, що поліпшить цільову  спрямованість навчання дітей і  досліджень у цій сфері управління.

Основні стану та висновки даної дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях м. Москві (2005, 2006 рр.), Санкт-Петербурзі (2006 р.), Ростові-на-Дону (2005 р.), Темрюку (2006 р.), і навіть публікувалися в  матеріалах періодичної преси.

По темі дослідження  його автором опубліковано 6 друкованих робіт загальним обсягом 4,0 друкованих аркуша, зокрема за списком ВАК  – 2 друковані роботи обсягом 1,3 друкованих аркуша.

>ОСНОВНОЕСОДЕРЖАНИЕ  РОБОТИ

У запровадження  обгрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мета, завдання об'єкт і є предметом дослідження, наведено теоретико-методологічні  основи дослідження наукової проблеми, проаналізовано рівень її розробленість, вказані наукова новизна і  практична значимість дисертаційної  роботи, і навіть становища, винесені право на захист.

У першій главі «Теоретичні  основи сучасного стратегічного  управління у промисловості» охарактеризована постачання проблеми дослідження, розглянуті сучасні підходи до вирішення  стратегічних завдань на промислових  підприємствах, запропонована концепція  стратегічної залучення, розглянуті сучасні  підходи для оцінювання стратегічності управління промисловими підприємствами, описана авторська методику оцінки стратегічного управління, джерело  якої в використанні експертних і  розрахункових показників.

Виконане дослідження  дозволило отримати такі висновки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обґрунтування стратегії  розвитку підприємства

Тема: Обґрунтування стратегії  розвитку підприємства

План 

1. Теоретико-методологічні  основи обґрунтування стратегії  розвитку підприємства 

1.1. Поняття стратегії  розвитку підприємства 

1.2. Види стратегії розвитку  підприємства 

1.3. Особливості стратегії  розвитку підприємства 

1.1. Поняття стратегії  розвитку підприємства

У сучасному світі відбуваються глобальні зміни в системі  суспільного виробництва. Здійснюється перехід від виробництва масового споживання до диверсифікованого споживання. Сучасні технології, і особливо інформація, дають можливість виробляти невеликі партії багатоваріантної продукції  для задоволення різноманітних  смаків споживачів. Необхідною умовою існування підприємства стають постійні інновації та зміни. Посилюється  внутрішня нестабільність функціонування організаційно-виробничих систем.

В умовах перехідного періоду  й економічної кризи в Україні  головною метою переважної більшості  підприємств є адаптація до умов підвищеної динамічності зовнішнього  та внутрішнього середовища. Відтак підприємствам  необхідна відповідна стратегія  розвитку, яка стала б основою  прийняття ефективних управлінських  рішень. Стратегічний характер вибору мети функціонування вітчизняних підприємств  набуває пріоритетного значення для вищого управлінського персоналу. Оскільки кожне підприємство унікальне  за своїм існуванням, процес розробки та реалізації стратегії для кожного  з них індивідуальний і залежить не лише від зовнішнього та внутрішнього середовища, а й від їхньої взаємодії.

Стратегія складається з  багатьох конкурентоспроможних дій  та підходів, від яких залежить успішне  управління підприємством. Менеджери (керівники) розробляють стратегії  для того, щоб визначити, в якому напрямі буде розвиватися підприємство і як воно буде діяти. Вибір конкретної стратегії означає, що з множини шляхів розвитку і способів дій, які відкриваються перед підприємством, приймається рішення вибрати один, у якому воно буде розвиватися. Без стратегії у керівництва немає продуманого плану дій, немає єдиної програми досягнення бажаних результатів.

Зробити стратегічний вибір  означає об'єднати бізнес-рішення  і конкурентні дії в єдине  ціле. Єдність дій і підходів буде відображати поточну стратегію підприємства. Обговорення нових дій і підходів відкриває можливі шляхи зміни поточної стратегії.

Обґрунтування стратегії  підприємства розробляються альтернативні  варіанти розвитку підприємства. З  цією цілю провіряються відношення між  поставленими цілями та наявними можливостями підприємства, його ресурсним потенціалом. На основі складання матриці “цілі-можливості”  проводиться кількісна оцінка відношення потреби і можливості підприємства в досягненні цілей. В випадку  не відповідності розробляються  тактичні програми, виконання яких ліквідує виявлений дисбаланс.

Аналіз не відповідності  здійснюється по всім показникам і  направленням діяльності на основі даних  першого етапу. Якщо наявні у підприємства ресурси не дозволяють забезпечувати  досягнення поставлених цілей, то потрібно повернутись до другого етапу  і відкоректувати поставлені цілі.

Результатом процесу пов’язування цілей ті ресурсів підприємства є  альтернативні варіанти його розвитку, які розрізняються як по кількісним характеристикам, так і по часу досягнення поставлених цілей.

Загальна (генеральна) стратегія  розвитку підприємства пов’язана з  діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх ресурсів і орієнтована  на виконання його головної цілі. Виробничі (допоміжні) види стратегій забеспечують реалізацію генеральної стратегії  підприємства по окремим направленням його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності (стратегія основної діяльності, пов’язана  з реалізацією товарів і обслуговуванням  покупців, стратегія неторгової діяльності – ремонтно-будівельної, транспортної, виробничої і т.д.) використанню окремих  видів ресурсів (стратегія формування і використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів і т. д.)

Стратегічні плани повинні  бути зроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними протягом тривалих періодів часу, але і бути достатньо гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити модифікацію і переорієнтування. Загальний стратегічний план варто  розглядати як програму, що спрямовує  діяльність фірми протягом тривалого  періоду часу, даючи собі звіт про  те, що конфліктна і постійно мінлива  ділова і соціальна обстановка робить постійні коригування неминучими.

Діяльність підприємства на споживчому ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей  і тактичних задач, які дозволяють забеспечити ефективну господарську діяльність, виживання і його конкурентоспроможність на ринку. Під ціллю розуміють  якісні і кількісні характеристики функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне.

Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.

Один із найвідоміших авторитетів  сучасного менеджменту І. Ансофф у своїй книзі "Нова корпоративна стратегія" зазначає, що концепція  стратегії — матерія тонка  і часто досить абстрактна. її формулювання, як правило, не приводить до конкретних термінових дій. Крім того, це дорогий  процес як у грошових витратах, так  і з погляду часу керівників.

Концепція стратегії розвитку фірми має визначальне значення для утримання або завоювання позиції фірми в галузі, ринкової поведінки і сфери інтересів  бізнесу. Крім цього, стратегія —  це основа для прийняття важливих рішень у веденні бізнесу, наприклад: вибір споживчих груп або окремих  споживачів для задоволення їхніх  потреб; вибір найбільш ефективних з урахуванням ресурсів та витрат технологій і виробничих процесів; визначення оптимальних обсягів  виробництва і місця розташування підприємств; спроби добитися вищої  конкурентоспроможності; використання нових ринкових альтернатив тощо. Поняття стратегії підприємства виникло і закріпилося завдяки  об'єктивному процесу суттєвої зміни  зовнішнього середовища діяльності комерційних структур, що й привело  до необхідності моделювання майбутнього  розвитку бізнесу з урахуванням  прогнозованих соціально-економічних  змін.

Визначення конкретного  варіанта стратегії розвитку підприємницької  діяльності та засобів його реалізації — досить складна проблема наукового  прогнозування. Вона органічно пов'язана  з пошуком нових імпульсів  активізації технологічного оновлення  та розвитку, з особливостями внутрішніх накопичень і залученням зовнішніх  засобів для інвестицій та інновацій  у виробничий процес.

Поряд із вибором конкретної стратегії розвитку сьогодні найважливішого значення набуває вміння підприємств  пристосовуватися до технологічних, кон'юнктурних  та інших змін. При цьому підприємство може вибрати один із чотирьох варіантів  поведінки: пасивне очікування; активне  очікування, тобто готовність кваліфіковано (ефективно) зустріти зміни; підготовка до змін та стимулювання бажаних змін. Найкращий варіант полягає у  попередженні змін та стимулюванні їх за допомогою інновацій. Таким чином, у змінюваному світі підприємству, щоб гнучко та вчасно реагувати, зберігаючи при цьому свій курс, не обійтися без технологічного, економічного і  соціального прогнозування.

Прогнозування покликане  ідентифікувати набір варіантів  майбутнього. Таке глобальне бачення  майбутнього необхідне для дій  на локальному рівні. При цьому кожний співробітник організації повинен  розуміти смисл своїх дій, тобто  визначити своє місце в глобальному проекті. Отже, для забезпечення успіху проекту поєднання прогнозу і стратегії має вписуватися в реальність і забезпечуватися за допомогою мобілізації колективного інтелекту.