3. Мазаракі А.А. та ін.
Економіка торговельного підприємства.
Підручник для вузів.
(Під ред. проф.Н.М. Ушакової).
– К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.
4. Майоленко О. Теоретичні
передумови формування концепції
антикризового розвит-
ку корпорації в умовах невизначеності//
Підприємництво, господарство і право,
2007, № 8. –
С. 166-169.
5. Мізюк Б.М. Стратегічне
управління: Підручник. – 2-ге
вид., переробл. і доповн. –
Львів: Магнолія плюс, 2006. – 392
с.
6. Міщенко А.П. Стратегічне
управління: Навч. пос. – К.: Центр
навч. літ-ри, 2004. –
336 с.
7. Економіка підприємства:
Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного.
вид. 2-ге, пере-
роб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. –
528 с.
8. Шваб Л.І. Економіка
підприємства. – К.: Каравела, 2005. –
568 с.
9. ШолохЮ.М. Стратегічне
планування розвитку прикордонного
регіону (на прикладі
Закарпатської області)// Регіональна
економіка. – 2007, № 2. – С. 131-138.
Загальна характеристика
роботи
Актуальність теми
дослідження визначається необхідністю
постійного стійкого вдосконалювання
і підвищення ефективності управлінської
діяльності на сучасних промислових
підприємствах. Необхідність перманентного
підвищення якості управлінських бізнес-процесів,
визначальних структуру і функціональну
спрямованість сучасного виробничого
менеджменту визначається підвищенням
вимог конкурентного середовища,
загостренням конкуренції з транснаціональними
корпораціями на внутрішньому національному
ринку із наступною адаптацією застосованих
методів і інструментів стратегічного
управління до російських умов господарювання,
збільшенням кількості чинників,
які впливають на нормальний перебіг
відтворювального процесу, зміною ролі
й статусу підприємств у національної
економіки та наданням їм статусу
основної ланки забезпечення сталого
зростання конкурентоспроможності
та добробуту російської нації. Актуальність
модернізації системи управління промисловістю
країни неодноразово підкреслювалася
вПосланиях Президента РФ до зборів, необхідність
такий модернізації, спрямованої
до зростання ефективності стратегічного
управління у масштабах секторів
і галузей національної економіки
давно усвідомлено як у системі
управління окремими секторами, галузями
і комплексами промисловості
країни, і самими промисловими підприємствами.
Розширення сфери застосування стратегічного
управління, впровадження нових методичних
і методологічних підходів до організації
провадження з використанням
принципів стратегії і комплексності
дозволить збільшити ефективність
цільових комплексних програм, мають
істотне народногосподарське значення,
забезпечити високу якість процесів
вироблення, розгляду, реалізації і
функцію контролю управлінські рішення
з погляду комплексного урахування
їхніх актуальності і мінуси можливих
наслідків, зрештою – позитивно
позначиться кінцевих результатах
діяльності промислових підприємств
рахунок підвищення точності й діють
обгрунтованості, отже, збільшення позитивних
та зниження негативним наслідкам прийнятих
управлінські рішення.
Безумовно, України
і питань стратегічного управління,
України і питань ефективності роботи
промисловості України загалом,
України і питань підвищення результативності
і забезпечення якості роботи її окремих
деяких галузей і підприємств
у вітчизняної і закордонної
літературі попередніх років приділялася
чимало уваги.
Серед вітчизняних
вчених-економістів, мають солідні
розробки у напрямі, слід зазначити
Алексєєва А.А.,Алтухова О.Г.,Арефьева
В.І., Бєлоусова О.С., ВайнштейнаС.Ю.,ВиханскогоО.С.,
Гончарова В.В., А.В.,Гуркова І.Б.,ДанилинаГ.В.,
ДмитрієваЯ.В.,ЖихаревичаБ.С.,Землякову
Г.Л.,Ильюшонка С.Є.,Индрисова О.С.,
Казакова М.П., Кузнєцова В.А., Кузнєцова
В.В.,Люкишнова О.Н., Мінько Е.В., Морозова
В.В,,МишенковаК.С., Петренко І.М., ПоповаЕ.Б.,
Посунька М.С.,Радаева В.В., Романова
А.Є., РубінаЮ.Б.,Светунькова С.Г., Сергєєва
В.М.,Селищева О.С., Треньова М.М., ЧеркаськогоЯ.И.,Яхъяева
М.А.
З іноземних дослідників
у сфері стратегічного управління
необхідно виділитиАнсоффа І.,Беста
М.,Букереля Ф., Дункана Д.,Долена Д.,
Дойля П., Дайана А.,Друкера П.,Кемпбелла
Д.,Ламбена Ж.,Линдсея Д., Маршалла
А., Портера М., Райса Еге., Робінсон
Дж.,Салена П.,Стрикленда А.,Траута Д., Томпсона
А.,Уотермена Р.,Хамела Р., Хаєка Ф.,Харрингтона
Х., Чемберлена Еге.,Шумпетера І.,Якокку
Л. та інших.
Проте, попри її
великий внесок у розвиток ідей у
даному науковому напрямі економічної
науки, багато проблем тут і залишилисямалоизученними.
Насамперед, це концепція організації
стратегічного управління на промислових
підприємств, склад парламенту й
функціональна спрямованість стратегічного
управління, методи оцінки рівня стратегічності
корпоративного менеджменту. Актуальним
залишається застосування наукових
набутків у промисловості країни,
адаптація запропонованого інструментарію
до практичним потреб й потребам вітчизняних
промислових підприємств.
І це обумовило мету
й завдання даного дисертаційного дослідження.
Метою справжньої роботи
стала розробка пропозицій й рекомендацій
підвищення ефективності і забезпечення
якості стратегічного управління утароупаковочной
промисловості Росії.
Завданнями, що випливають
із даної поставленої мети, з'явилися:
критичне узагальнення
вітчизняного й зарубіжного досвіду
зі стратегічного управлінню і менеджменту,
із управління у промисловості на
національному й регіональному
рівнях, уявлень вітчизняних і
зарубіжних вчених-економістів, що працюють
у цій галузі;
розширення зазначених
ідей уявлень шляхом застосування концепції
стратегічної залучення, спрямованої
на суміщення векторів розвитку основних
учасників стратегічного управління
у промисловості країни, пропозиції
низки нових для економічної
науки термінів та визначень;
дослідження впливу
рівня стратегічного управління
на динаміку, чинники та тенденції
ефективності і забезпечення якості
підприємствтароупаковочной промисловості
країни й регіонів (з прикладу Південного
Федерального округу);
визначення найперспективніших
колій та напрямів вдосконалення
стратегічного управління промисловими
підприємствами – з єдиною метою
зростання їх частки на внутрішніх
та зовнішніх ринках, з наступним
завоюванням домінуючого становища
цих ринках.
Об'єктом на дослідження
було взято промислові підприємстватароупаковочной
промисловості Південного Федерального
округу.
Предметом дослідження
стали економічних відносин, що у
системі стратегічного управління
на підприємствахтароупаковочной галузі.
>Методической
і теоретичної основою дисертаційного
дослідження з'явилися праці вітчизняних
і зарубіжних вчених-економістів,
присвячені проблемам стратегічного
управління промисловістю у країнах,
які мають багатовіковий досвіду
у цій галузі (США, Франції,
Італії, Іспанії тощо.).
>Нормативно-правовую
основу дослідження склали Цивільний
Кодекс Російської Федерації,
нормативи державної фінансової
системи стандартизації, постанови
Уряди Російської Федерації і
окремих міністерств, комітетів,
агенцій і служб, які публікувались
у бюлетенях та інших офіційних
джерелах, використовуваних біля
Російської Федерації.
У основу дисертаційного
дослідження було покладено діалектичний
метод розгляду економічних процесів
і явищ. Були застосовані також
методи – монографічний, типізації,
угруповань, класифікації, синтезу
та політичного аналізу. Останні
включили у собі методи економічного
і статистичного аналізу, порівняльні
методи (порівняння абсолютних величин,
відсоткового, індексного порівняння),
системний,структурно-балансовий, інтегральний,
вибірковий,дисперсионний.
Задля більшої достовірності
висновків, і узагальнень завжди
вихідна цифрова інформація наводилася
до порівнянному ісопоставимому виду
(обсяги виробництва та продуктивності
праці в порівняних цінах базового
року дослідження). Дані Федеральної
служби державної статисти та Краснодарського
крайового комітету державної статистики
піддавалися лічильної і зустрічної
перевірці, при виявлених у своїй
розбіжності цифрова інформація
додатково уточнювалася іперепроверялась.
Часовий інтервал динамічних рядів
показників визначався наявністю останньої
що у офіційних виданнях Федеральної
служби державної статистики Росії
цифровий інформацією щодо них.
Робоча гіпотеза
дисертаційного дослідження залежить
від потребу використання комплексу
методичних підходів з організацією
стратегічного управління промисловими
підприємствами і галузями з захоплення
стратегічної ініціативи процесі реалізації
стратегічного задуму, спрямованих
домінування на національному й
світові ринки промислової продукції.
Область дослідження.Диссертационная
робота виконано відповідно до пункту
15.13 «Інструменти й ефективні методи
менеджменту промислових підприємств,
галузей, комплексів» спеціальності
08.00.05 – «економіка і управління
народним господарством: промисловість»
Паспорти спеціальностей ВАК.
Основні становища
дисертаційного дослідження, винесені
право на захист:
1. Стратегічне управління
промисловим підприємством означає
облік під управлінням якомога
більшої числа чинників в максимально
широкому кількості функціональних
областей. Розширення сфер та
моніторингу і планування під
час здійснення стратегічного
управління промисловим підприємством
спрямоване для підвищення якості
виявлення, аналізу та оцінки
ринкових шансів і не ризиків,
які надають підприємствам змогу
реалізації тій чи іншій стратегії,
актуальною на релевантному ринку
промислової продукції. Стратегічне
управління стає актуальним за
умов існування стратегічної
групи – підприємств, розташованих
в одній території Польщі і
що випускають схожу продукцію.
2. Роль стратегічного
управління у умовах конкуренції
визначається як необхідністю
вдосконалення всіх процесів, здійснюваних
на промислове підприємство і
доведенні їх до рангу конкурентних
переваг, а й необхідністю якісного
зростання, реалізованої лише
крізь впровадження управлінських
інновацій. Програма вдосконалення
стратегічного управління на
промислове підприємство має
бути спрямована як у вдосконалення
ефективності бізнес-процесів й
відповідне зниження їх ресурсоємності
в стандартних ситуаціях, і
розвиток дієвих управлінські
рішення у ситуаціях, що є
для менеджменту підприємства
новими і вимагають негайного
дозволу. Відсутність реальній
можливості поголовно прогнозування
таких ситуацій, що з недосконалістю
процедур стратегічного управління
на промислове підприємство має
компенсуватися методологічним
підходом, поєднує принципи цілевказівки,
свободи прийняття управлінські
рішення, заохочення ініціативи
й ефективного контролю виробничої
діяльності.
3. У разі лібералізації
зовнішньої торгівлі, і загострення
міжнародної конкуренції стратегічного
управління лише на рівні підприємств
замало домінування лише на
рівні галузевих ринків, цього
необхідна організація стратегічного
управління лише на рівні галузі
країни загалом. Захоплення стратегічної
ініціативи на релевантному ринку
й створення його основі підстави
подальшого зростання неможливі
без координації дій підприємств
і держави, такий захоплення
передбачає агресивну і ризиковану
інвестиційну політику, дуже обурює,
цінові війни, нецінову конкуренцію.
4. При реалізації
стратегічного управління у масштабах
деяких галузей і секторів
економіки необхідний диференційований
підхід до підприємств, що реалізують
стратегію розвитку та підприємствам,
що реалізують стратегію стійкості.
5. Оцінка якості
стратегічного управління промисловим
підприємством полягає в дослідженні
з допомогою взаємодоповнюючих
розрахункових і аналітичних
методів його поточного стану,
труднощів і перспектив, розуміння
стратегічної кон'юнктури на мікро
і макро рівні, обліку діяльності
кластерів і стратегічних груп
у складі деяких галузей і
регіонів.
6. Стратегічне управління
ролі інструмента подолання ризику
за умов невизначеності, супутніх
прийняттю будь-якого управлінського
рішення, передбачає активізацію
інтелектуального ресурсу на
промислових підприємств, залучення
персоналу підприємства у процес
управління ним через програми
залучення, підвищення значимості
особистого чинника у процесі
реалізації основних напрямів
стратегічного менеджменту на
підприємствах, в галузях, і
комплексах.
Наукова новизна
даної дисертаційної праці полягає
у обгрунтуванні автором напрямів
стратегічного управління з прикладутароупаковочной
галузі промисловості країни й розробці
методичних і методологічних підходів
до вдосконалення стратегічного
менеджменту. У процесі реалізації
авторського підходу отримані такі
наукові результати:
уточнено зміст
стратегічного управління промисловим
підприємством у складі промислових
кластерів, що враховує необхідність оцінки
наявності і тісноти міжгосподарських
зв'язків, виділенні областей ризику
та соціальної невизначеності у складі
довкілля промислового підприємства,
що дозволяє підвищити якість прогнозування
розвитку промислових комплексів, і
навіть оцінювати можливі наслідки
чинників довкілля на кінцеві результати
їхньої господарської діяльності;